Теорія споживчого вибору

Фактори споживчого вибору: споживчі переваги, ціни на то­вари,.доходи споживача. Слід мати на увазі, що споживач буде обирати лише те, у чому в нього є потреба.

Потреби - стан задоволення, який споживач хотів би зберег­ти, або стан незадоволення, який він хотів би змінити.

Споживчі переваги - це ранги, які споживач встановлює для альтернативних варіантів задоволення потреб. Ті варіанти, які на думку споживача, здатні краще задовольнити його потреби, бу­дуть займати більш високі місця у цьому «табелі про ранги». Та­ким чином, на ринку споживач повинен вибирати, як найкраще задовольнити свої потреби, не витрачаючи більше, ніж дозволяє його бюджет.

Поряд із загальними принципами споживчого вибору існують і особливості, які обумовлені споживчими смаками і перевагами. Американський економіст X. Лейбенстайн поділяє споживчий попит на функціональний і нефункціональний, останній, в свою чергу, має певні різновиди:

Функціональний - попит, зумовлений споживчими властивос­тями, які притаманні певному економічному благу (товару, пос­лузі).

Нефункціональний - попит, зумовлений факторами, які без­посередньо не пов'язані з якістю економічного блага (товару, по­слуги):

- Соціальний - пов'язаний з відношенням покупців до товару і класифікується таким чином:

- ефект пристосування до більшості. Ефект, згідно з яким, споживач дотримується загальноприйнятих норм і купує той самий товар, що й інші споживачі;

- ефект сноба. Реакція споживача, яка направлена в проти­лежну сторону по відношенню до загальноприйнятих норм;

- ефект Веблена. Ефект збільшення споживчого попиту, який обумовлений тим, що товар має більш високу (а не більш низьку) ціну. Ефект Веблена подібний до ефекту сноба.

- Спекулятивний попит виникає в суспільстві з високими інфляційними очікуваннями, коли підвищення цін в майбу­тньому стимулює додаткове споживання товарів.

- Нераціональний попит - незапланований попит, який ви­никає під впливом зміни настрою, хвилинного бажання, капризу.

Функція корисності та криві байдужості. Надаючи ті чи ін­ші ранги альтернативним варіантам задоволення потреб, спожи­вач виходить із суб'єктивного уявлення про корисність для себе різних благ.

Корисність - це задоволення, яке споживач отримує від спо­живання товарів чи послуг, або ж від будь-якої діяльності. Згідно з ординалістською точкою зору корисність не підлягає кількісно­му виміру. Існує і кардиналістська точка зору, яка допускає кіль­кісне вимірювання корисності. Корисність - поняття виключно індивідуальне: те що для одного споживача може мати високу корисність, іншим сприймається як антиблаго.

Між корисністю та кількістю продуктів, що споживаються, існує певний функціональний зв'язок. Його відображає функція корисності: співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності: U=f (Q_x, Q_y... Q_n), де U - корисність; Q - обсяги відповідних споживчих товарів.

Якщо споживач формує свій вибір за рахунок двох товарів (X та Y), тоді

U=f (Qx, Qy).

Крива байдужості (для певного споживача) - це всі ті комбі­нації товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення. Між наборами товарів Nι...N₄ споживач не вбачає різниці. Набір товарів, що відповідає координатам точки N₅ забезпечує більший рівень задоволення. І можна знайти інші набори, що мають таку ж користь, як і набір в точці N₅. Тому через будь-яку точку, що відповідає певному набору товарів, можна провести криву бай-

Карта кривих байдужості

Карта кривих байдужості має певні властивості:

1. Набори товарів на кривих, що більш віддалені від початку координат, відповідають вищому ступеню споживчого задово­лення.

2. Криві байдужості не перетинаються.

Аналізуючи криві байдужості, слід звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Зменшення споживання товару X може бути компенсоване збільшенням споживання товару У і на­впаки. При цьому споживання буде знаходитися на одній і тій же кривій байдужості, тобто отримувати однакове задоволення.

Гранична норма заміщення (субституції) - кількість товару У, від якого споживач відмовився б, щоб отримати ще одну оди­ницю товару X, залишаючись на одній кривій байдужості.

Гранична норма заміщення

Граничну норму заміщення можна легко виразити через співвід­ношення граничної корисності товару X та У:

При збільшенні обсягів споживання товару кожна нова його порція приноситиме менше задоволення, ніж попередня. Цю за­лежність і відображає закон спадаючої граничної корисності.

Вибір споживача залежить не тільки від уподобань та пере­ваг, але й від бюджету.

Бюджет - це кількість грошей, яка доступна для витрат спо­живача у певний період часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача.

Якщо споживач весь дохід витрачає на придбання товарів X і У, не робить заощаджень і не залучає до витрат попередні заоща­дження, не дає і не бере кредити, то в такому випадку весь його дохід (І) буде дорівнювати витратам:

Лінія бюджетних обмежень показує всі ті набори товарів X та У, які бюджет споживача дозволяє йому придбати. Якщо спо­живач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки N₇, то бюджет не дозволить йому цього зробити, якщо він зупи­ниться на наборі N₈, то не витратить усіх коштів.

Бюджетна лінія має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення (MRS) MRS=- ΔQ_y/ΔQ_x=P_x /P_y.

Зміна доходу та зміна цін на товари змінює положення бю­джетної лінії:

Побудова кривої байдужості споживача та лінії його бюджет­них обмежень дозволяє визначитися з положенням рівноваги

споживача. Для наочності сумістимо на одному графіку карту кривих байдужостей та бюджетну лінію споживача:

Як бачимо, лінія бюджетних обмежень перетинає криву бай­дужості, що відповідає корисності U в точках A_i і A₂. Це означає, що дохід споживача дозволяє придбати (при його максимальному використанні) як перший, так і другий набір. Але він не отримає максимальної корисності, яка доступна його бюджету.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні.

Правило максимізації корисності - споживач, який макси­мізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх граничні корисності з розрахунку на грошову одиницю ці­ни були рівні: MU_x/MU_y=P_x /P_y або MU_x/P_x = MU_y /P_y.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, на­зивається внутрішньою. Якщо споживач максимізує корисність за рахунок одного товару, така рівновага вважається кутовою.

Точка, в якій споживач перестає розглядати додаткове спо­живання як таке, що приносить йому користь, називається точ­кою насичення.

2.4.