Споживчий вибір. Бюджетна лінія. Крива байдужості

Споживчий вибір. В основі формування ринкового попиту лежать рішення окремих споживачів конкретних благ. Економічні рішення при виборі благ для придбання диктуються бажанням покупця досягнути найбільшої корисності, або віддачі, при можливостях, які вони мають.

Корисність - це спроможність блага задовольняти потреби споживача. Для поглибленого аналізу виділяють сукупну і граничну корисність.

Сукупна корисність (TU) - це сума задоволення від споживання благ. Для точного аналізу поведінки споживача необхідно формально описати залежність рівня корисності від набору благ, що споживаються. Така залежність представляє собою функцію корисності.

Функція корисності - це співвідношення між обсягами споживаних благ і рівнем корисності, який досягається при цьому споживачем:

У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістський або кількісний та ординалістський або порядковий.

Кардиналістська версія поведінки споживача грунтується на теорії граничної корисності і виходить з припущення, що корисність може мати кількісний вимір. Одиниця, яка є масштабом виміру корисності - ютіль.

Гранична корисність - це додаткова корисність, яку одержує споживач від споживання додаткової одиниці блага. В міру нарощування споживання гранична корисність кожної наступної одиниці блага зменшується доки не досягне нуля в точці повного насичення потреби. Ця залежність становить суть закону спадної граничної корисності (першого закону Госсена).

Закон спадної граничної корисності - в кожному проміжку часу, коли смаки споживачів незмінні, гранична корисність кожної наступної частини (одиниці) продукту знижується. В той же час з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає (рис. 2.4).

Таким чином, із збільшенням загальної корисності, гранична корисність скорочується, а коли загальна корисність максимальна, гранична корисність дорівнює нулю.

Максимізація сукупної корисності становить мету споживача, є основним мотивом його поведінки.

Рівновага споживача - це досягнення максимальної сукупної корисності. Вона досягається за умови дотримання принципу рівності зважених граничних корисностей:

Рис. 2.4 - Графіки сукупної (а) та граничної корисності блага (б)

Споживач при заданих цінах і бюджеті максимізує свою функцію корисності, якщо відношення граничної корисності блага до його ціни однакове по всіх благах і дорівнює граничній корисності грошей. Цей висновок називають другим законом Госсена. Коли споживач розподіляє свій бюджет у відповідності із другим законом Госсена, тоді структура його покупок стає оптимальною (оптимум споживача). Такий стан називають рівновагою споживача, оскільки будь-яка зміна у структурі покупок знижує рівень його задоволення.

Ординалістська версія поведінки споживача, яка ґрунтується на аналітичному апараті кривих байдужості, відкидає необхідність кількісного вимірювання корисності і передбачає лише порядкове ранжування споживачем множини споживчих наборів. Ординалістську функцію корисності представляє крива байдужості, яка відображає множину наборів благ, що мають однаковий рівень корисності. Форма кривих байдужості визначається уподобаннями споживача і залежить від ступеня замінності благ у споживанні. Набір кривих байдужості для одного споживача утворює карту байдужості.

Карта байдужості - сукупність кривих байдужості, кожна з яких представляє інший рівень корисності (рис. 2.5).

Рис. 2.5 - Крива байдужості (а) та карта байдужості (б)

Функція кривої байдужості має вигляд:

Властивості кривих байдужості:

- крива байдужості, що знаходиться далі від початку координат, вище і правіше, представляє найбільш переважний варіант, розглядаючи товарні набори А і В (рис.

- криві байдужості мають негативний нахил;

- криві байдужості ніколи не перетинаються;

- через будь-яку крапку на площині можна провести криву байдужості;

- криві байдужості опуклі відносно початку координат.

Із застосуванням аналітичного інструменту кривих байдужості поняття граничної корисності в теорії поведінки споживача замінюється категорією граничної норми заміщення одного блага іншим, закон спадної граничної корисності - законом спадної граничної норми заміщення благ. Гранична норма заміщення (marginal rate of substitution - MRS) визначає кількість одного блага, від якої повинен відмовитись споживач, щоб одержати додаткову одиницю іншого блага (не змінюючи рівень задоволення потреб) (рис. 2.6):

Рис. 2.6 - Гранична норма заміщення благ

Аналіз двох версій поведінки споживача показує, що, незважаючи на відмінність аналітичних підходів, вони дають один і той самий результат: гранична норма заміщення благ є співвідношенням їх граничних корисностей. Споживач може легко змінювати комбінацію товарів у ринковому кошику без втрат рівня корисності.

Карта байдужості показує бажані варіанти придбання двох благ. Проте для задоволення потреб і придбання благ, споживач повинен розраховувати на власні грошові можливості, які утворюють бюджетне обмеження. Бюджетне обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу.

Можна представити витрати споживача на придбання двох благ, як умова бюджетного обмеження у вигляді:

де Px, Py - ціна блага Х і Y;

Х, Y - кількість благ.

I - дохід споживача, який йде на придбання двох благ.

Графічно бюджетне обмеження відображає пряма з від’ємним нахилом, яка називається бюджетною лінією або лінією бюджетного обмеження (рис. 2.7).

Рис.

Бюджетна лінія - описує всі комбінації товарів, видатки на які не перевищують доходу споживача. Всі точки, розташовані на бюджетній лінії або під нею - досяжні для споживача, всі точки над бюджетною лінією - недосяжні. Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій товарів Х і Y, видатки на які не перевищують в сумі доходу споживача.

При збільшенні доходу лінія бюджетного обмеження переміщується праворуч вгору, і навпаки, при скороченні доходу - ліворуч вниз.

Споживчий вибір на основі ординалістської теорії передбачає пошук оптимального ринкового кошика, який повинен розміщуватись на бюджетній лінії і належати до найвищої з можливих кривих байдужості. Він, відповідає точці дотику бюджетної лінії та кривої байдужості, в якій їх нахил є однаковим. Ця точка є точкою рівноваги споживача, вона задовольняє умові максимізації корисності (рис. 2.8). Аналіз оптимізації споживчого вибору за двома моделями - на основі кардиналістської і ординалістської теорій - показує, що вони дають один і той самий результат:

Рис. 2.8 - Рівновага споживача

Умова оптимізації споживчого вибору має й значно ширший вимір, вона відображає умову оптимізації в ринковій економіці в цілому: оптимальний стан досягається, коли гранична норма заміни (MRS) для всіх споживачів стає рівною співвідношенню цін товарів (Рх / Ру).

2.2.3