§ 3. Вибір альтернативних можливостей використання ресурсів. Крива виробничих можливостей

Оскільки (як це було показано у попередніх параграфах) людські потреби

практично безмежні, а економічні ресурси обмежені — виробництво не спроможне задовольнити всі запити суспільства.

Проблема ефективності напряму пов'язана із проблемою повного використання ресурсів та досягнення на цій основі повного обсягу виробництва. Повне використання ресурсів означає, що всі наявні та придатні для виробничого застосування ресурси задіяні в процесі створення потрібних суспільству благ. Тобто, повне використання ресурсів—ситуація, коли немає вимушеного безробіття, не простоюють верстати на підприємствах, усі призначені для виробничого споживання природні ресурси переробляються у кінцеву продукцію. Проте повне використання ресурсів ще не означає досягнення повного (максимального) обсягу виробництва. Якщо люди з вищою освітою змушені працювати сантехніками чи майстрами по ремонту телевізорів, а люди без вищої освіти керують підприємствами та установами — це свідчить про неефективне використання особистого чинника у складі економічних ресурсів і знижує реальний обсяг продукції, що міг би бути отриманий за інших обставин. Так само й застосування застарілих технологій, як правило, означає неефективне використання речових чинників виробництва, перетворення значної частини природних ресурсів у відходи, а не в кінцеву продукцію.

Досягнення повного обсягу виробництва, таким чином, само по собі являє собою досить складне завдання, проте, не розв'язує головну економічну про-блему—безмежність потреб при обмеженості ресурсів. Навіть за умов повного обсягу виробництва суспільство не в змозі задовольнити всіх своїх потреб і опиняється перед важким вибором: які товари та послуги виробляти, а від яких відмовитись? Наочною ілюстрацією цієї складної проблеми може служити крива виробничих можливостей.

При побудові кривої виробничих можливостей виходять з ряду припущень: кількість економічних ресурсів є чітко визначеною та незмінною; усі ресурси використовуються з максимальною ефективністю; технології, що застосовуються протягом аналізованого періоду залишаються незмінними; мова йде про виробництво лише двох альтернативних видів продукції. Ці спрощуючі припущення необхідні для полегшення розуміння суті справи, хоча, зрозуміло, у реальному житті все виглядає набагато складніше.

Отже, спробуємо уявити собі, щосуспільство має в своє му розпорядженні економічні ресурси, які можуть бути використані у виробництві верстатів для підприємств промисловості та у виробництві кондитерських виробів для населення. Проблема вибору, вданому разі, полягатиме втому, що при чітко визначеній кількості ресурсів збільшення виробництва верстатів може бути досягнуто тільки за рахунок зменшення виробництва кондвиробів і навпаки. Справді, ресурс витрачений на виробництво одного продукту, вже не може бути витрачений на виробництво іншого. Проілюструємо сказане таблицею з умовними даними.

Можливі варіанти виробництва верстатів та кондитерських виробів за умов повного використання ресурсів (гіпотетичні дані)

Наведені у таблиці дані дозволяють зробити висновок про те, що в кожний конкретний момент часу економіка повного обсягу виробництва повинна поступитися частиною одного продукту, щоб отримати більше іншого продукту. Одночасне збільшення обсягу виробництва обох видів альтернативної продукції неможливе через обмежену кількість ресурсів, що можуть бути викорис -тані за цих обставин. Ще більш наочно це можна побачити, побудувавши графік кривої виробничих можливостей на основі даних таблиці (рис. 1).

Накреслена на графіку крива показує межу виробничих можливостей суспільства наданий період. Кожна точка на цій кривій відповідає максимально можливому обсягу виробництва верстатів та кондитерських виробів у їх певному співвідношенні. Будь-якаточка за межами кривої виробничих можливостей (праворуч від лінії АЕ) є недосяжною при фіксованій кількості ресурсів, що використовуються, та незміннихтехнологіяхвиробництва. Здругогобоку, будь-якаточка в межах даної кривої (ліворуч від лінії АЕ) вказує на неефективне використання наявних ресурсів і, як наслідок, неповний обсяг виробництва.

Окремого пояснення потребує опукла форма кривої виробничих можливостей. Такий їївигляд є ілюстрацією важливого економічного принципу, згідно з яким намагання максимізувати обсяг виробництва одного якогось продукту означає необхідність відмови від виробництва дедалі більшої кількості іншого, альтернативного йому продукту. Так, на нашому графіку, рухаючись від точки А (виробництво самих верстатів) до точки Е (виробництво самих кондитерських виробів) ми спостерігає мо таку картину: при переході від варіанта А до варіанта В виробництво однієї тисячі тонн кондвиробів означає відмову від однієї тисячі штук верстатів; при переході від точки В до точки С додаткова тисяча 47

тонн кондвиробів може бути отримана вже лише при відмові від двох тисяч верстатів; а на заключному відрізку ДЕ виробництво додаткової тисячі тонн конд виробів буде коштувати чотирьох тисяч штук невироблених верстатів.

Сказане дозволяє дійти висновку, що при виборі варіантів виробництва альтернативних продуктів бажано уникати крайнощів, зосереджуючи всі наявні ресурси для виготовлення лише одного з них. Розплатою за це буде зниження ефективності суспільного виробництва. Ате набагато с ктаднішим є вибір проміжних варіантів співвідношення атьтернативних продуктів. Що краще — виробляти 7 тис. верстатів і 2 тис. тонн кондвиробів, чи 4тис. верстатів і 3 тис. тон кондитерської продукції? З точки зору економічної ефективності це рівноцінні варіанти, бо вони обидва означають досягнення повного обсягу виробництва на основі ефективного використання усіх наявних ресурсів. Отже, відповідь на це питання буде дана не з позицій економічної доцільності, а виходячи з соціально-політичних пріоритетів пануючих уданому суспільстві, що знайдесвоє втілення в економічній політиці держави. При цьому слідусвідом-лювати, що неможливість оцінки названих варіантів з погляду економічної ефективності, не означає, що для подальшого розвитку економіки не має значення, який з них буде обрано.

Річ в тому, що вибір точки на кривій виробничих можливостей є визначальним фактором для майбутнього зростання економіки. Економічне зростання означає збільшення загального обсягу виробництва, тобто отримання більшої кількості альтернативних продуктів одночасно. Це стає можливим у разі зростаючої кількості використовуваних ресурсів, та поліпшення технології виробництва, що застосовується. При цьому вся крива виробничих можливостей зсувається на графіку праворуч. Як вибір точки на цій кривій сьогодні може вплинути на її розташування у майбутньому?

При більш уважному розгляді питання про вибір міжвиробництвом верстатів та кондвиробів (у нашому прикладі), можна помітити, що мова йде про вибір між засобами виробництва та предметами споживання. Виробництво верстатів — це створення “товарів для майбутнього”. Таке виробництво нічого не дає з точки зору задоволення потреб населення сьогодні, алезабезпечує економіку необхідними засобами виробництва для його розширення у майбутньому. Виробництво кондитерських виробів—це виробництво товарів для споживання вже сьогодні. Саме це виробництво є визначальним з точки зору рівня задоволення поточних потреб населення. Отже, вибір міжвиробництвом засобів виробництва та виробництвом предметів споживання можна розглядати як вибір між забезпеченням економічного зростання та задоволенням поточних потреб населення. Відповідно варіанте забезпечує більш високий темп економічного зростання порівняно з варіантом Д. Але варіант Д є більш привабливий порівняно з варіантом С в плані забезпечення належного життєвого рівня населення сьогодні. Отже, проблема вибору використання обмежених ресурсів — це не лише проблема структури сучасного виробництва, а й проблема майбутнього економічної системи, проблема визначення темпу її подальшого розвитку.