14.11.2. Використання фінансових ресурсів регіону. Бюджетні субсидії, дотації, субвенції

Фінансові ресурси регіону використовують насамперед за допомогою економічного механізму управління господарською діяльністю, мотиваційних стимулів до виконання інвестиційних проектів, інтересів територіальних органів влади у реалізації кон­кретних державних програм тощо.

Головним призначенням видатків місцевих бюджетів є такі:

забезпечення функціонування та розвитку підприємств, об єктів, установ соціально-побутової і культурної сфери - шкіл, дитячих садків, бібліотек, лікарень тощо; підтримка функціонування і роз­витку підприємств житлово-комунального господарства (утриман­ня житлового фонду, прибирання вулиць, забезпечення функціону­вання водо-каналізаційних мереж, міського комунального транс­порту тощо); забезпечення виконання функцій державного управ­ління, судочинства, охорони громадського порядку; розвиток

_____

1 Луніна І. Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до проведення ре­форм // Економіка України. 1998. №3. С.37.

557

Рис. 14.7. Витрати місцевих бюджетів у розрахунку на особу, % до середніх в Україні:

1 - АР Крим; області: 2 - Вінницька, 3 - Волинська, 4 - Дніпропетровська, 5 - Донецька, б - Житомирська, 7 - Закарпатська, 8 - Запорізька, 9 - Івано-Франківська, 10 - Київська, 11 - Кіровоградська, 12 - Луганська, 13 - Львівська, 14 - Миколаївська, 15 - Одеська, 16 - Полтавська, 17 - Рівненська, 18 - Сумська, 19 - Терно­пільська, 20 - Харківська, 21 - Херсонська, 22 - Хмельницька, 23 - Черкаська, 24 - Чернівецька, 25 - Черні­гівська, 26 - м.Київ.

558

підприємств комунальної власності (підпорядкованих місцевим Радам народних депутатів); виконання функцій соціального забез­печення населення; субсидіювання бюджетів місцевих рад та ін.

Видатки органів місцевого самоврядування на потреби те­риторіальних громад, їхній розмір і цільове спрямування визна­чені місцевими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані з вжит­тям районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними районними та обласними бюджетами.

Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створен­ня) ради та їхні виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні ад­міністрації в цілях і обсягах, що затверджені відповідними рада­ми.

У видатковій частині місцевих бюджетів окремо Законом передбачені видатки поточного бюджету і видатки бюджету роз­витку.

Кошти поточного бюджету спрямовують на фінансування установ і закладів, які утримують з бюджетних асигнувань і які не належать до бюджету розвитку.

Кошти бюджету розвитку витрачають на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'яза­них з інвестиційною та інноваційною діяльністю, а також на фінан­сування субвенцій та інших видатків, пов'язаних із розширеним відтворенням.

Видатки місцевих бюджетів поділяють на дві частини: ви­датки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Кошти, одержані на розвиток регіону, треба витрачати на за­садах внутрішньорегіональної, внутрішньообласної концентрації зусиль з метою досягнення найвищої ефективності витрат. Інак­ше кажучи, витрачання коштів, призначених на розвиток регіону,

559

повинно бути сконцентровано на об'єктах і в місцях, що мають найвищий потенціал майбутнього економічного зростання. По­трібно оцінити майбутнє зростання потенціалу кожного району, а може, й кожного населеного пункту, і визначити території для інве­стування відповідних проектів.

Місцеві бюджети повинні бути достатніми для виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повно­важень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

У разі збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів не враховують вільні залишки бюджетних коштів, порядок вико­ристання яких передбачено статтею 65 Закону "Про місцеве са­моврядування".

Якщо можливості збалансування доходів і видатків, по­трібних для виконання органами місцевого самоврядування на­даних їм законом повноважень та забезпечення населення послу­гами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, вичерпано, то держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів, пере­даючи їм кошти у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій тощо.

Органи місцевого самоврядування можуть мати позабюд­жетні цільові (у тому числі валютні) кошти. Вони перебувають на спеціальних рахунках в установах банків. Порядок формування та використання позабюджетних цільових (у тому числі валют­них) коштів місцевого самоврядування визначений положеннями про ці кошти, що затверджені відповідною радою.

Сьогодні очевидною є потреба чіткішого визначення рівня централізації та децентралізації бюджетної системи, тобто дот­римання оптимальних пропорцій у розподілі доходів і витрат зве­деного бюджету між державним і місцевими бюджетами відповід-

560

но до компетенції та обов'язків, які покладені на центральні та місцеві органи виконавчої влади. Для цього треба прийняти За­кон "Про принципи бюджетного регулювання в Україні та бюд­жетні права адміністративно-територіальних одиниць", v якому чітко визначити механізми надання регіонам дотацій, субсидій, субвенцій та принципи створення загальнодержавних, регіональ­них і місцевих цільових фондів для вирівнювання доходів регі­онів України.

Субсидії за соціально-економічним змістом поділяють на за­гального та цільового призначення. Субсидії загального призна­чення (дотації) надають для покриття дефіциту місцевих бюджетів. Вони забезпечують місцевим органам управління деяку свободу у використанні засобів, містять меншу кількість регулівних та обмежувальних вказівок щодо використання ресурсів. Субсидії цільового призначення надають місцевим органам управління для фінансування певних програм чи проектів, які вони виконують з власної ініціативи, схваленої центром, чи за вказівкою централь­ного уряду. Їх називають субвенціями. У Франції і Великобри­танії переважають дотації, в США, Італії. Німеччині, Японії - суб­венції. Субвенції накладають серйозні обмеження на бюджетну ініціативу та фінансову політику місцевих органів управління. Їх скеровують на утримання поліції, виправних колоній, фінансу­вання економічної та соціальної інфраструктури (будівництво доріг, мостів, комунальних підприємств, будівель шкільного та медичного призначення). Видача субвенцій допускає пайову участь центральних урядів у фінансуванні об'єктів та заходів, що їх провадять місцеві органи управління.

Райони, які потребують субсидій, визначають за певними критеріями, наприклад, за рівнем безробіття. В Україні, за Зако­ном "Про місцеве самоврядування в Україні", кошти державного бюджету; що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподі­ляють обласні ради між районними бюджетами і бюджетами міст обласного підпорядкування у розмірах, потрібних для формуван­ня дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюд­жетів, визначених законом, а також використовують для фінансу-

561

вання з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді до­тацій, субвенцій, зараховують до районних бюджетів і розподіля­ють районні ради між місцевими бюджетами у розмірах, потрібних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовують для фінансування з районного бюджету спільних проектів тери­торіальних громад.