Альтернативи транспортування й критерії вибору логістичних посередників

Логістичний менеджмент фірми повинен вирішити питання чи створюва­ти свій парк транспортних засобів або використати найманий транспорт (зага­льного користування або приватний). При виборі альтернативи звичайно вихо­дять із певної системи критеріїв, до яких належать:

1) витрати на створення й експлуатацію власного парку транспортних за­собів (оренду, лізинг транспортних засобів);

2) витрати на оплату послуг транспортних, транспортно-експедиційних фірм й інших логістичних посередників у транспортуванні;

3) швидкість (час) транспортування;

4) якість транспортування ( надійність доставки, збереження вантажу й т.ін.).

Створення власного парку транспортних засобів виправдане у випадку отримання значного виграшу в якості, надійності й собівартості перевезень при більших стійких обсягах перевезених вантажів. Як правило, це стосується пар­ку автомобільних транспортних засобів.

У більшості випадків фірми-виробники вдаються до послуг спеціалізова­них транспортних фірм.

Логістичні процедури вибору при транспортуванні включають:

1) вибір виду транспортування (іноді називаний у спеціальній літературі способом перевезення або системою доставки вантажів);

2) вибір виду (або декількох видів) транспорту;

3) вибір основних і допоміжних логістичних посередників у транспорту­ванні.

До основних видів транспортування належать:

1) Унімодальне (одновидове) транспортування здійснюється одним ви­дом транспорту, наприклад, автомобільним.

2) Змішане перевезення вантажів (змішане роздільне перевезення) здійс­нюється зазвичай двома видами транспорту, наприклад: залізнично- автомобільне, річково-автомобільне, морське-залізничне й т.ін.

3) Комбіноване перевезення відрізняється від змішаного наявністю більш ніж двох видів транспорту.

4) Мультимодальні, інтермодальні й інші - здійснюються одним експе­дитором (оператором) згідно з єдиним транспортним документом.

Ознаками інтермодального (мультимодального) перевезення є:

1) наявність оператора доставки від початкового до кінцевого пункту ло- гістичного ланцюга (каналу);

2) єдина наскрізна ставка фрахту;

3) єдиний транспортний документ;

4) єдина відповідальність за вантаж і виконання договору перевезення.

Основними принципами функціонування інтермодальних і мультимода- льних систем перевезень є наступні:

1) однаковий комерційно-правовий режим;

2) комплексний підхід до розв’язання фінансово-економічних завдань ор­ганізації перевезень;

3) максимальне використання телекомунікаційних мереж і систем елект­ронного документообігу;

4) єдиний організаційно-технологічний принцип керування перевезення­ми й координація дій всіх логістичних посередників, що беруть участь у транс­портуванні;

5) кооперація логістичних посередників;

6) комплексний розвиток інфраструктури перевезень різними видами транспорту.

Велике значення в мульти- і інтермодальних перевезеннях має інформа­ційно-комп'ютерна підтримка транспортного процесу. Ключову роль у транс­портуванні відіграють міжнародні телекомунікаційні мережі як комерційні (CompuServe, America Online, Relcom), так і некомерційні (Internet), супутнико­ві системи зв'язку й навігації для транспортних засобів (Inmarsat-C, GPS й ін.).

До основних критеріїв при виборі способу перевезення й виду транспор­ту належать:

1) мінімальні витрати на транспортування;

2) заданий час транзиту (доставки вантажу);

3) максимальна надійність і безпека;

4) мінімальні витрати (збиток), пов'язані із запасами на шляху;

5) потужність і доступність виду транспорту;

6) продуктова диференціація.

Час доставки (транзитний час) є також як і витрати пріоритетним показ­ником при альтернативному виборі, тому що визначає сучасні логістичні кон­цепції JIT, QR, DDT й інші, де час відіграє ключову роль.

З погляду пріоритету окремих критеріїв (показників) процедура ранжи- рування при виборі окремих видів транспорту може бути представлена у формі табл.

Центральне місце серед багатьох логістичних процедур прийняття рі­шень по транспортуванню займає процедура вибору перевізника (або декількох перевізників). Часто ця процедура доручається логістичним менеджером тран­спортно-експедиційній фірмі, з якою у вантажовласника є давні сталі ділові стосунки.

У тих випадках, коли логістичний менеджер самостійно розв’язує про­блему вибору перевізника, він повинен спиратися на певну схему вибору, алго­ритм якої схожий на процедуру вибору постачальника.

Таблиця 11.2 - Ранжирування критеріїв при виборі виду транспорту

При виборі перевізників часто використаються спеціально розроблені ра­нгові системи показників, одна з яких наведена в табл. 11.3.

Таблиця 11.3 - Ранжирування критеріїв вибору перевізника

Припустимо, що логістичним менеджером як критерії відбору прийняті: надійність часу доставки (1); тариф на перевезення (2); фінансова стабільність перевізника (5); збереження вантажу (9); відстеження відправлень (12).

Обчислення відповідних рейтингів зведене в табл. 11.4.

Таблиця 11.4 - Рейтингова оцінка й вибір перевізника (приклад)

Проблема логістичного вибору перевізників вантажів може вирішуватися за допомогою: методів матриць, вартісної оцінки, абстрактного перевізника, урахування технологічних параметрів, елимінування за параметрами.

Поряд з перевізником основним логістичним посередником у перевезенні є транспортно-експедиційна фірма (або експедитор). За договором транспорт­ної експедиції одна сторона (експедитор) зобов'язується за винагороду й за ра­хунок іншої сторони (клієнта - відправника вантажу або вантажоодержувача) виконати або організувати виконання певних послуг відповідно до договору експедиції.

Договором транспортної експедиції можуть бути передбачені обов'язки експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраними експедитором або клієнтом, обов'язок експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір (договори) перевезення вантажу, забезпечи­ти відправлення й одержання вантажу, а також інші обов'язки, пов'язані з пере­везенням.

Додатковими послугами, що надаються експедитором клієнтові, як пра­вило, є:

1) отримання документів для експорту-імпорту вантажів;

2) виконання митних формальностей;

3) перевірка кількості й стану вантажу;

4) навантаження-розвантаження транспортних засобів;

5) сплата мит, зборів й інших витрат, пов'язаних із транспортуванням;

6) зберігання, складування, сортування, комплектація вантажу;

7) інформаційні послуги, страхування й т. п.

Проблема вибору транспортно-експедиційної фірми вирішується анало­гічно вибору перевізника, однак з розширеним переліком показників якості ек­спедиторських послуг. Транспортно-експедиційне обслуговування клієнтури здійснюється в основному для дрібнопартійних, тарно-штучних вантажів, а та­кож контейнерів і пакетів (палетів). Великогабаритні промислові, будівельні вантажі, сировинні матеріали, зернові й т.п. доставляються, як правило, за пря­мими договорами вантажовласника з перевізником.

Перевезення вантажів, що організується й здійснюється через термінали, називається термінальним перевезенням. Значення цього виду транспортування в сучасних мікро- і макрологістичних системах надзвичайно зросло. Це насам­перед визначено інтегруванням на терміналі великої кількості логістичних ак­тивностей.

Вантажним терміналом називається спеціальний комплекс споруджень, персоналу, технічних і технологічних пристроїв, організаційно взаємопов'яза­них і призначених для виконання логістичних операцій, пов'язаних із прийо­мом, навантаженням-розвантаженням, зберіганням, сортуванням, вантажопе- реробкою різних партій вантажів, а також комерційно-інформаційним обслуго­вуванням вантажоодержувачів, перевізників й інших логістичних посередників у мульти-, інтермодальних й інших перевезеннях.