Загальна рівновага та антициклічна політика у малій відкритій економіці з фіксованим валютним курсом

Криві IS та LM відображають дві часткові умови загальної рівноваги економічної системи. Рівняння кривої IS описує першу умову - рівновагу на товарному ринку, а рівняння кривої LM - другу умову: рівновагу на гро­шовому ринку.

Головною рушійною силою, котра спонукає капітали переливатись з краї­ни в країну, є різниця в нормі прибутковості інвестицій, яка враховує і зміни валютного курсу, і певну винагороду за ризики при вкладенні капіталу за ко­рдоном. Фінансові інститути різних країн постійно вивчають світове еконо­мічне середовище і швидко реагують на безперервні коливання різних чин­ників, що визначають норму прибутку. В країнах, де рівень процентного до­ходу низький, вони беруть позики, і надають їх тим країнам, де рівень проце­нтного доходу є високим. За умови, що зміни обмінного курсу не очікується і немає інших причин - різниці в оподаткуванні, в ризикованості цінних папе­рів і т.п. - їх арбітражна діяльність призводить до того, що доходи на активи однакового виду вирівнюються по всіх країнах, досягається еквівалентність процентних ставок: внутрішня процентна ставка (r), буде рівною зарубіжній

. Співвідношенняозначає, що світовий ринок капіталів перебу­

ває в рівновазі, - виконується третя умова рівноваги відкритої економіки. Коли переміщення капіталу між країнами обмежене, то умова еквівалентнос­ті процентних ставок може не виконуватись.

Якщо всі три умови виконуються, економіка малої країни досягає загаль­ної рівноваги - рівноваги на ринку товарів, грошей і капіталу.

мінного у моделі Манделла-Флемінга (ISLMCM) в координатах r — Y відповідає точці перетину трьох кривих: IS, LM та CM (точка A на рис. 21.8.а).

У моделі ISLMBP, яка відображає ситуацію неповної мобільності капі­талу, загальна рівновага встановлюється у точці перетину кривих IS, LM та BP (точка A на рис. 21.8.б) і означає одночасне досягнення рівноваги товарного і грошового ринків та рівноваги платіжного балансу.

Рис. 21.8. Загальна рівновага у моделі Манделла-Флемінга в координатах „r-Y”

Модель Манделла-Флемінга дозволяє аналізувати ефективність впливу інструментів фіскальної, монетарної та торговельної політики на стан загаль­ної рівноваги відкритої економічної системи.

Спочатку розглянемо, як впливають на економіку зміни в сукупному по­питі на товарному ринку, обумовлені фіскальною політикою або будь-якими іншими чинниками, що впливають на активність приватних інвесторів чи експортерів. Ці чинники переміщують криву IS.

Наслідки фіскальної політики у відкритій економіці за фіксованого кур­су валют і абсолютної мобільності капіталу ілюструє рис. 21.9. Припусти­мо, що початкова рівновага економічної системи за неповної зайнятості від­повідає точці А. З метою стимулювання економіки уряд збільшує державні видатки (або зменшує податки), що переміщує криву IS праворуч (IS₁ → IS₂). Виникають дві нові точки: точка B- на перетині кривих

Рис. 21.9. Вплив фіскальної експансії за фіксованого валютного курсу і абсолютної мобільності капіталу

LM₁ та IS₂, і точка C- на перетині IS₂ і лінії мобільності CM.

У відкритій економіці вища процентна ставка неминуче веде до припливу капіталу, через що іно­земну валюту посилено конверту­ють у національну. Обмінний курс національної валюти починає зрос­тати, оскільки зростає попит на неї. Тоді для підтримки фіксованого обмінного курсу центральний банк змушений продавати національну валюту і купувати іноземну. Гро­шова маса в обігу зростає, крива LM починає переміщуватись праворуч (LM₁ → LM₂ ) до досягнення точки C. У точці C всі три криві знов перетинаються - встановлюється загальна рівновага. Оскільки грошова маса за фіксованого валютного курсу втрачає незалежність і перебуває поза контролем центрального банку, то величина зміщення кривої LM визнача­ється положенням кривої IS та лінії мобільності капіталу CM.

Оскільки процентна ставка підвищуватись не може, то збільшення держа­вних видатків не веде до витіснення приватних інвестицій і споживання, му­льтиплікатор видатків спрацьовує на повну потужність. Тому фіскальна екс­пансія має наслідком зростання сукупного доходу. Кінцевим результатом впливу стимулювальної фіскальної політики є збільшення обсягів виробниц­тва і доходута підвищення рівня зайнятості. Застосування стри­

мувальної фіскальної політики супроводжувалось би протилежним розвит­ком подій і мало б результатом зменшення рівноважного обсягу випуску.

Отже, можна зробити висновок, що фіскальна політика у малій відкритій економіці за режиму фіксованого валютного курсу і абсолютної мобільності капіталу є ефективною.

Фіксований курс валют встановлюється і змінюється органами регулю­вання грошового обігу. Якщо, наприклад, було вирішено девальвувати валю­ту, то разом з номінальним падає і реальний курс, оскільки внутрішні ціни не реагують на девальвацію валюти. Експорт країни стає більш конкурентосп­роможним, а імпорт відносно дорожчає, в результаті торговельний баланс поліпшується. Сукупний попит зростає за всіх значень ставки проценту. Ілю­страцією до цієї ситуації може слугувати рис. 21.9.

Зростання сукупного попиту тепер вже за рахунок збільшення чистого експорту переміщує криву IS праворуч (IS₁ → IS₂ ). Від цього внутрішня процентна ставка початково зростає (точка В ), що потягне за собою приплив капіталу. Центральний банк почне купувати іноземну валюту, тим самим ви­пускаючи в обіг більше національної. Збільшення пропонування національної валюти перемісить праворуч криву LM (LM₁ → LM₂), нова рівновага встановиться у точці С на перетині трьох кривих, рівноважний обсяг доходу зросте. Таким чином, у моделі Манделла-Флемінга девальвація має ефект, подібний до ефекту державних видатків, тобто є ефективним заходом під­вищення сукупного попиту, а відтак - збільшення обсягів виробництва і за­йнятості.

Монетарна політика у відкритій економіці за фіксованого курсу валют і абсолютної мобільності капіталу, коли пропонування грошей стає ендоген­ною змінною, набуває особливостей. Якщо у закритій економіці вона може бути спрямована на подолання спаду або приборкання інфляції, то у відкри­тій економіці монетарна політика має додаткову мету - підтримку обмінного курсу на оголошеному рівні. Підтримка валютного курсу здійснюється центральним банком шляхом інтервенцій - купівлі (продажу) національної валюти в обмін на іноземну. Ці операції впливають на положення кривої LM. Ендогенне переміщення кривої LM ліворуч означає, що економічні суб'єкти купують іноземні активи і скорочують кількість утримуваної ними національної валюти. Переміщення кривої LM праворуч означає, що вони продають іноземні активи, щоб збільшити свої запаси національної валюти. У першому випадку центральний банк втрачає валютні резерви, у другому - на­громаджує їх. Розглянемо, як ці обставини впливають на результати економі­чної політики на прикладі монетарної експансії.

Припустимо, що початкова рівновага економічної системи відповідає то­чці А за стану неповної зайнятості (рис. 21.10). Центральний банк з метою подолання спаду розпочинає операції на відкритому ринку і, скуповуючи державні облігації, збільшує пропонування грошей (LM_λ → LM₂ ). Вна­слідок цього у закритій економіці рівновага перемістилася б з точки А у то­чку B, процентна ставка стала б нижчою, що пожвавило б внутрішні інвес­тиції, збільшило сукупний попит і рівноважний обсяг виробництва.

Відновлення рівноваги після монетарної експансії у відкритій економіці значно відрізняється за своїми результатами. У відкритій економіці точка B

Рис. 21.10. Монетарна експансія за фіксованого обмінного курсу та абсолютної мобільності капіталу

не може стати точкою рівноваги. Національні економічні суб'єкти відразу виявлять, що внутрішня процентна ставка нижча, ніж іс­нуючий доход на зарубіжні акти­ви. Вони почнуть продавати внут­рішні облігації і купувати інозем­ні, що викличе збільшення попиту на іноземну валюту і відплив капі­талу. Відплив капіталу піднімає процентну ставку і повертає її до рівня світової.

Рівновага не може встанови­тись і в точці С, тому що тут не­має рівноваги товарного і грошо­вого ринків, криві IS і LM не перетинаються. Пропонування грошей перевищує попит на них, а збільшення попиту на іноземну валюту за­грожує падінням курсу національної. Зобов’язаний підтримувати стабільність валютного курсу на рівні фіксованого, центральний банк починає скуповува­ти національну валюту в обмін на іноземну. Інтервенції на валютному ринку зменшують пропонування національних грошей, крива LM починає пере­міщуватись ліворуч, доки не повернеться у початкове положення (LM₂ → LM₁ ). Продаж іноземної валюти поглинає надлишок національ­них грошей, але при цьому центральний банк втрачає валютні резерви. Зага­льна рівновага економічної системи відновлюється у точці початкової рівно­ваги (A), рівноважний обсяг виробництва (K₁) не змінюється.

Застосування стримувальної монетарної політики супроводжувалось би протилежним розвитком подій, але мало б той же результат щодо рівноваж­ного обсягу випуску.

Отже, монетарна політика у малій відкритій економіці за режиму фіксо­ваного валютного курсу і абсолютної мобільності капіталу є неефективною, вона не впливає на стан економіки, а спрямована лише на підтримку стабі­льності обмінного курсу.

Ми розглядали наслідки фіскальної і монетарної політики у відкритій економіці за умови абсолютної мобільності капіталу. Але в багатьох країнах застосовується регулювання руху капіталу, тому фіскальна і монетарна екс­пансія мають дещо інші результати. Скористаємось для аналізу ситуацій об­меженої мобільності капіталу моделлю ISLMBP.

В країні з регульованим рухом капіталу процентна ставка не обов’язково дорівнює світовій, а крива BP в ситуації низької мобільності капіталу є стрімкою висхідною (рис. 21.11). Припустимо, що центральний банк, засто­совує стимулювальну монетарну політику з метою збільшити обсяг вироб­ництваГрошова експансія зрушує криву LM праворуч

(LM₁ → LM₂ ). Рівновага тимчасово переміщується з точки А у точку В, процентна ставка знижується (z^ → r₂). Доходи населення зростають і відповідно зростає обсяг імпорту, а експорт, якщо рівень внутрішніх цін ста­більний, залишається без змін. Так погіршується торговельний баланс і вини­кає його дефіцит. Свідченням на­явності дефіциту платіжного ба­лансу є розташування точки В праворуч від кривої ВР.

Оскільки капітал має низьку мобільність, зниження процент­ної ставки викличе незначну реа­кцію його відпливу. Приплив ка­піталу малоймовірний. Отже, не існує сили, котра негайно повер­нула б процентну ставку до рівня світової, спрямувала б криву LM у зворотному напрямку.

Відновлення рівноваги пов’язане з врегулюванням дефі­циту платіжного балансу за ра­хунок валютних операцій цент­рального банку. Продаж центральним банком іноземної валюти в обмін на національну для підтримки фіксованого курсу зменшить грошове пропону­вання, повернувши криву LM у початкове положення (LM2 → LM1 ). Дефіцит платіжного балансу компенсує початкове збільшення пропонування грошей. Ставка проценту підвищується, пропонування грошей поступово

Рис. 21.11. Вплив монетарної експансії за низької мобільності капіталу

зменшується, крива LM зрештою повертається до початкової LM₁, платі­жний баланс зрівноважується, а обсяг випуску повертається до початкового рівноважного Y₁. Відновлюється рівновага у початковій точці перетину всіх трьох кривих (А).

Рис. 21.12. Вплив фіскальної експансії за абсолютної немобільності капіталу

Таким чином, монетарна політика у малій відкритій економіці з обмеже­ним рухом капіталу має короткостроковий ефект зростання економіки, який з часом згасає. У довгостроковому періоді наслідком монетарної експа­нсії буде втрата центральним банком своїх валютних резервів в обсязі, що дорівнює акумульованому де­фіциту торговельного балансу.

Тепер припустимо, що у малій відкритій економіці ка­пітал є абсолютно немобіль- ним, і розглянемо, яким же бу­де ефект стимулювальної фіс­кальної політики. Початкова рівновага економічної системи відповідає точці А (рис. 21.12). За відсутності руху ка­піталу ВР є вертикальною лінією. Збільшення державних видатків викличе переміщення кривої IS праворуч (IS₁ → IS₂), сукупний по­пит збільшується. Зростає вну­трішнє поглинання (абсорб­ція), в результаті чого виникає дефіцит платіжного балансу (точка В розта­шована праворуч від кривої ВР), який скорочує пропонування грошей. Це призводить до переміщення кривої LM ліворуч (LM₁ → LM₂ ), доки де­фіцит платіжного балансу не буде врегульований. Врегулювання відбуваєть­ся виключно за рахунок валютних резервів центрального банку. Платіжний баланс врівноважиться, коли сукупний попит буде відповідати його початко­вому рівню, рівновага встановиться у точці C за початкового рівня доходу Y₁, але значно вищої процентної ставки (r₃).

Таким чином, фіскальна експансія у малій відкритій економіці з немобі- льним капіталом також ефективна лише в короткостроковому періоді, при чому тут відбувається частковий ефект витіснення, тобто збільшення держа­вних видатків частково скорочує видатки приватного сектора під впливом підвищення процентної ставки. У довгостроковому періоді сукупний попит повертається до свого попереднього рівня, а ставка проценту різко зростає. При цьому змінюється структура сукупного попиту: державні видатки збіль­шуються за рахунок скорочення інвестицій і споживання приватного сектора

- відбувається повне витіснення приватного сектора. Отже, у довгостроко­вому періоді фіскальна експансія неефективна.

За допомогою моделі Манделла-Флемінга у координатах r — Y також можна проаналізувати результативність комбінованої економічної політики, коли уряд одночасно застосовує інструменти монетарної і фіскальної політи­ки. Як ми з'ясували, сама по собі монетарна політика за фіксованих валютних курсів не спрацьовує, а стимулювальна фіскальна політика спричиняє підви­щення процентної ставки. Добре збалансовані стимулювальні фіскальна і мо­нетарна політики залишають проценту ставку незмінною, коли обидві криві - - одночасно переміщуються праворуч, а рівноважний рівень до­ходу зростає. Графічною ілюстрацією спільного впливу фіскальної і монета­рної політики може слугувати рис. 21.9. В обох випадках пропонування гро­шей збільшується на однакову величину, але за фіскальної політики центра­льний банк постачає грошову масу, збільшуючи свої резерви в іноземній ва­люті, а за комбінованої політики він випускає додаткову грошову масу, ку­пуючи цінні папери у банків.

Деякий вплив на економіку може мати протекціоністська зовнішньото­рговельна політика, спрямована на обмеження імпорту. З цією метою уряд запроваджує імпортні квоти або мито. Така політика збільшує чистий екс­порт за фіксованого курсу валют, отже, зростає сукупний попит і відповідно

- обсяги виробництва. Графічною ілюстрацією впливу протекціоністської то­рговельної політики також може слугувати рис. 21.9. Спочатку чистий екс­порт зростає за рахунок зменшення імпорту, що спричиняє переміщення кри­вої IS праворуч (IS₁ → IS₂ ) і загрожує підвищенням обмінного курсу на­ціональної валюти. Щоб не допустити цього, центральний банк проводить ін­тервенцію, що збільшує пропонування грошей. Відповідно крива LM також переміщується праворуч (LM₁ → LM₂ ). Курс залишається незмінним, а сукупний доход зростає (Y₁ → Y₂). Збільшення доходу веде до збільшення заощаджень, за рахунок чого також відбувається збільшення чистого експор­ту (NE = S — I) і обсягів виробництва.

Нарешті, розглянемо, як реагує економіка малої країни з режимом фіксо­ваного валютного курсу і абсолютно мобільним капіталом на зміни процент­ної ставки на міжнародних фінансових ринках. Цю реакцію ілюструє рис.

Рис. 21.13. Вплив міжнародних фінансових збурень за фіксованого обмінного курсу

21.13. Графік показує, що коли світова процентна ставка під­вищуєтьсяпочат­

кова рівновага в точці А по­рушується. Доходи на зарубіж­ні активи зростають і почина­ється відплив капіталу за кор­дон. Відпливи капіталу спону­кають центральний банк до ін­тервенцій на валютних ринках, через які пропонування грошей зменшується (LM₁ → LM₂ ) і внутрішня процентна ставка зростає. На підвищення проце­нтної ставки економіка країни реагує спадом виробництва (Y₁ → Y₂ ). Нова рівновага встановлюється у точці B за нижчого рівня до­ходу і вищої процентної ставки. Отже, в сучасному взаємопов’язаному світі ні монетарний, ні будь-який інший сектор відкритої економіки не є автоном­ним, в результаті національну економіку неможливо захистити від міжнарод­них фінансових шоків.

Узагальнимо проаналізовані наслідки макроекономічної політики:

■ фіскальна політика у малій відкритій економіці за режиму фіксова­ного валютного курсу і абсолютної мобільності капіталу є ефективною щодо впливу на рівноважний обсяг виробництва і доходу;

■ монетарна політика центрального банку у малій відкритій економіці за режиму фіксованого валютного курсу і вільного руху капіталу є неефек­тивною щодо впливу на рівноважний обсяг виробництва і доходу, вона за­безпечує лише підтримку незмінності обмінного курсу;

■ фіскальна і монетарна політика у малій відкритій економіці за ре­жиму фіксованого валютного курсу і обмеженого руху капіталу мають де­який позитивний короткостроковий вплив на розвиток економіки, але у дов­гостроковому періоді через погіршення торговельного балансу ці впливи га­сяться, додатковим чинником зниження ефективності фіскальної політики за цих обстави виступає ефект витіснення;

■ протекціоністська зовнішньоторговельна політика у малій відкри­тій економіці за режиму фіксованого валютного курсу і вільного руху капіта­лу є ефективною щодо впливу на рівноважний обсяг виробництва і доходу через збільшення чистого експорту за рахунок обмежень імпорту;

■ у малій відкритій для зовнішніх зв ’язків економіці за режиму фіксовано­го обмінного курсу грошова маса є величиною ендогенною - її не може встанов­лювати уряд чи центральний банк, вона визначається в процесі функціонування економіки поведінкою всіх її суб'єктів, сам же обмінний курс, навпаки, є вели­чиною екзогенною, тому що визначається і змінюється центральним банком.

21.3.