ГРА ПОЛІЦЕНТРИЧНИХ ПУБЛІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Створення у 1959 році Округу з відновлення водних ресурсів Цент­рального та Західного басейнів різко змінило структуру стимулів виробників води та їхніх представників. Це було підприємство, створе­не виробниками води (та схвалене громадянами, що проживають у цьому районі), з повноваженнями стягувати податок, з правом зверта­тися до суду, а також займатися виробництвом колективних благ.

Окрім того, Округ з відновлення водних ресурсів є лише одним публічним підприємством серед півдесятка установ, які беруть ак­тивну участь у програмі управління. Отже, замість одного централь­ного органу державної влади з'явилася поліцентрична система пуб­лічного підприємства для управління дуже складною системою. Ця система відновила рівень води в обох басейнах, завершила створення бар'єра з прісної води уздовж узбереж обох басейнів і зараз спрямо­вує зусилля на підвищення обсягів відкачування та ліквідацію різних фізичних перешкод, які заважають ефективному використанню ба­сейнів.

Загальні витрати на цю систему — доволі низькі⁴⁰. Амортизаційні та щорічні витрати (у постійних доларах США) на системи управління цими басейнами, які були підраховані Бломквістом, у таблиці 4.1 порів­нюються з амортизаційною вартістю заміни води, що зберігається в басейнах. Загальна вартість щодо кожного басейну істотно нижча порівняно з тим, якою вона була б у разі знищення басейнів. Загаль­ний обсяг видатків був би, звісно, меншим, якщо б виробники води раніше домовилися про врегулювання своїх прав на водні ресурси, і не довелося б нести високі витрати на тривалі переговори. Виробники води Центрального басейну, проте, навчилися на досвіді своїх колег з басейну Реймонд і Західного басейну, тож їм вдалося досягти врегу­лювання з меншими витратами.

Табл. 4.1. Витрати та заощадження за результатами управління трьома басейнами (у доларах США)

(за Бломквісшом, 1987а, мол. 9)

У цій дискусії я намагалася звертати більше уваги на походження інституцій, ніж на їхню поточну діяльність, тому що знайти документи про походження інституцій дуже важко. Проте я і справді вважаю, що важливо стисло описати типи поліцентричних відносин між публіч­ними підприємствами, які зараз керують Західним і Центральним басейнами.

В основі усіх цих взаємин — Округ з відновлення водних ресурсів Центрального та Західного басейнів. Він отримує податкові надхо­дження за всю воду, яка відкачується на його території, а отже, має право здійснювати колективні заходи для обох басейнів. Але для того, щоб залучити воду в басейни, Округ з відновлення водних ресурсів по­винен співпрацювати з іншими публічними округами. До кінця 1960-х років у поповненні своїх басейнів округи з відновлення водних ре­сурсів залежали від монопольного постачальника води — Каліфор­нійського департаменту водних ресурсів (MWD). У 1966 році MWD в односторонньому порядку оголосив про зміни у своїй структурі ціноутворення, що мало б призвести до суттєвого збільшення витрат на поповнення басейнів. Щоб добитися перегляду цього рішення, Округу з відновлення водних ресурсів та обом Асоціаціям довелося важко торгуватися, проте безуспішно.

Що ж стосується фактичного функціонування робіт з відновлення водних ресурсів, то Округ уклав угоду про обмін з Лос-Анджелеським округом контролю за повенями (реорганізованим у 1987 році в Aoc-Ah- джелеський департамент громадських робіт — the Los Angeles County Department of Public Works). Тож Округ з відновлення водних ресурсів залишив тільки посади ключових співробітників (виконавчий дирек­тор і секретар) замість того, щоб використовувати власні інженерні кадри. Округ не має повної монополії на владу щодо відновлення вод­них ресурсів, оскільки Округ з відновлення водних ресурсів має до­ступ до інших потенційних постачальників і завжди може винайняти свій персонал для виконання робіт з відновлення водних ресурсів⁴². Один раз, коли Округ з відновлення був особливо незадоволений хо­дом деяких будівельних робіт, які виконувала місцева влада, Округ з поповнення зміг використати свої ринкові позиції і наполягти на тому, щоб частина робіт по одному з бар'єрів здійснювалася за контрактом приватною фірмою.

Служба «хазяїна води» Каліфорнійського департаменту водних ре­сурсів (the California Department of Water Resources) виконує важливі роботи для Округу з відновлення та виробників, здійснюючи моніто­ринг за рівнем вилучення води виробниками.

На додаток до публічних округів у кожному з басейнів залиша­ються активними приватні асоціації водокористувачів. Посадові особи публічних округів часто запрошуються для доповідей на регулярні збори водних асоціацій. Водні інженери приватних і муніципальних установ, які беруть участь у цих зустрічах, як правило, ставлять непри­ємні запитання і вимагають мотивованих відповідей. Вони мають доступ до незалежної інформації про умови басейнів і не задовольня­ються стандартними малоінформативними відповідями. Багато хто з людей, які обираються на посади в публічних округах, беруть активну участь у роботі водних асоціацій протягом багатьох років. їхнє пере­бування на посаді, як правило, затягується, і зазвичай вони працюють у певній громадській або приватній ролі років по двадцять п'ять.

Цей стислий нарис структури взаємин між публічними підприємс­твами показує, як може розвиватися система управління, залишаю­чись в основному в публічному секторі, не будучи центральним ре­гулюючим органом. Аспекти як приватної, так і урядової діяльності задіяні щодо всіх цих басейнів. Деякі вчені характеризують чітке виз­начення прав на «врожай» із CP як «приватизацію». Враховуючи, що права на воду, які мають виробники води на даний час, повністю відо­кремлені від землі і чітко визначені, ринок прав на воду склався у кож­ному з цих басейнів, а права активно відчужуються. Але це тільки час­тина історії. Ніхто не «володіє» басейнами. Басейни перебувають у віданні поліцентричного набору урядових підприємств з обмеженими цілями, діяльність з управління басейнами яких включає активну участь приватних компаній з водопостачання, а також громадських об’єднань виробників. Ця система не є ані централізовано належною, ані централізовано регульованою.

Хоча розв’язання проблем, що стоять перед цими виробниками ґрунтових вод, не задіює ні систему центрального регулятора, ні систе­му приватної власності, це все ж передбачає створення інституційних механізмів з включенням повного набору принципів проектування, що розглядався у розділі 3. Межі були чітко визначені в судовому порядку. Розглядаючи цей набір інституцій у їх сукупності⁴⁴, можна побачити, що було досягнуто відповідність між нормами присвоювання і поста­чання та місцевими умовами. Механізми колективного вибору надані громадськими об’єднаннями особливим округам для того, щоб біль­шість відкачувачів могли брати активну участь у зміні правил. Призна­чений судом «хазяїн води» має значні повноваження щодо моніторин­гу і видає щорічні доповіді, в яких міститься доступна всім учасникам точна інформація про дотримання правил та умов у басейнах. Не­офіційні санкції, використані для заохочення учасників до дотримання правил, переважно були незначними. Формальні санкції можна вико­ристати, якщо в цьому виникатиме необхідність. Можливість зверну­тися до суду та регулярні збори добровільних асоціацій водокористу­вачів забезпечують механізми врегулювання конфліктів. Правова структура штату Каліфорнія визнає права відкачувачів та інших осіб на самоорганізацію, а також «матрьошечну» організацію менших оди­ниць у складі більших одиниць. З огляду на стабільність, яку ці інститу­ції демонстрували дотепер, та дотримання ними цих принципів проек­тування, я вважаю, що такі інституції CP є міцними й існуватимуть довго.