МЕТАФОРИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ
Ці три моделі та їхні численні варіації є різними ілюстраціями ширшої теорії колективної дії, яка ще й досі розвивається. Та щоб перетворити теорію колективної дії у надійну і корисну основу для стратегічного аналізу, потрібно значно більше зусиль.
Теоретики й емпірично орієнтовані соціологи досягли значного прогресу в останні три десятиліття. Розгорнуті висновки перших варіантів цієї теорії поступилися місцем більш кваліфікованим знанням з багатьма змінними і більш чіткими базовими умовами.Як ще не остаточно сформована теорія, вона має розбіжності щодо важливості чи неважливості деяких змінних і того, як найкраще визначити ключові співвідношення4. Останні результати, особливо в галузі динамічних аспектів відповідних емпіричних умов, більш оптимістичні, ніж попередні (див., зокрема, роботу Аксельрода (Axelrod, 1981, 1984) та Kpenca йУілсона (Krepsand Wilson, 1982)). Це одна з найцікавіших сфер у соціальних науках, де все ще залишаються без відповідей суттєві питання, хоча значна кумуляція вже відбулася. У деяких з цих головоломок приховане розуміння того, як індивідууми-користувачі спільних ресурсів могли б забезпечити ефективне управління своїми CP. Ці головоломки розглянуто у розділі 2.
Між тим, багато написаного про спільні ресурси було взято без належної критики з попередніх моделей та з презумпції безжалісної трагедії (Nebel, 1987). Учені зайшли так далеко, що стали рекомендувати «трагедію спільного» Хардіна для обов'язкового читання всім студентам... і навіть усьому людству5. Стратегічні рецепти покладаються переважно на одну з трьох базових моделей, але ті, хто намагається використовувати ці моделі як основу для стратегічних рішень, часто не досягають майже нічого, окрім одного лише метафоричного використання цих моделей.
Коли моделі використовуються як метафори, автор зазвичай вказує на подібність між однією-двома змінними в природній обстановці й однією-двома змінними в моделі.
Якщо метафора потрібна лише щоб звернути увагу на схожість — вона слугує звичайній меті швидкої подачі інформації в графічній формі. Проте ці три моделі часто використовують метафорично зовсім з іншою метою. Подібність між багатьма індивідуумами, які спільно використовують ресурси в природних умовах, і багатьма індивідуумами, які так само спільно не досягають оптимального результату в моделі, застосовують для створення уявлення, що є й інші схожості. Посилаючись на такі природні умови, як «трагедія спільного», «проблема колективної дії», «дилема в’язня», «відкритий доступ до ресурсів» чи навіть «ресурси у спільній власності», спостерігач нерідко уявляє безпорадних людей, спійманих за невблаганним знищенням їхніх ресурсів. У статті від 10 грудня 1988 року «Економіст» (The Economist) навіть стверджує, що рибним промислом можна керувати успішно, лише визнаючи, що «рибалки без нагляду будуть надмірно експлуатувати рибні запаси», і, «щобуник- нути катастрофи, менеджери повинні старанно і повністю контролювати їх».Посадовці інколи просто малюють похмурі картини, коротко згадуючи популярні версії моделей, припускаючи, ніби так і має бути, що в природних умовах такі процеси відбуваються завжди. Канадський міністр рибальства і океанів, приміром, теж схопив «кольорову гаму» моделі в промові 1980 року:
Якщо ви допустите такий егоїстичний економічний інтерес у рибальстві, коли кожен рибалить, як захоче, користуючись спільним ресурсом, то зрештою ви знищите і себе, і вашого сусіда. Біла смуга у «вільному рибальстві» приведе до чорної, коли човнів буде все більше, а вилову все менше, відповідно і все менше буде грошей для розподілу між усе більшою кількістю людей.
(Romeo LeBlanc, промова на 50-й ювілейній зустрічі профспілки морських рибалок 19 березня 1980 року; цитується за Matthews and Phyne, 1988)
Це був не дуже прозорий натяк на те, що канадські рибальські угіддя повністю відповідають цьому опису — а це емпірично неправильне припущення6. Однак багато спостерігачів стали вважати, що більшість ресурсів такі, як визначено в трьох моделях. Отже, презю- мується, що індивідууми потрапили в сумну пастку. В результаті політичні рекомендації так само сумні.