Економічна природа категорії «капітал» та його характеристики

Задоволення суспільно-економічних зв'язків, що забезпечують виробництво товарів та рух цих товарів від виробників до спожи­вачів, викликає необхідність формування певних елементів функ­ціонування того чи іншого суб'єкта господарювання.

Сутність капіталу може бути розкрита за допомогою певних його характеристик, що визначають його сутність. Так капітал має на­ступні характеристики.

Капітал як об'єкт економічного управління - виступає носієм економічних відносин, проявляється у сфері економічної діяльнос­ті, а тому є об'єктом управління будь-яких економічних систем.

Капітал як накопичена цінність - характеризується як раніше накопичений запас продуктів минулої праці, як накопичений запас економічних благ (майна) на визначений момент часу. З цих позицій капітал завжди виступає як дискретна величина, тобто як економіч­на цінність, накопичена в суспільстві (у його економічній системі) на визначену дату. Як накопичена цінність капітал розглядається у формі її запасів, сформованих у всіх секторах економіки. У домаш­ніх господарствах він характеризується накопиченими коштами, зо­лотом, ринковими цінними паперами тощо. На підприємствах і в інших аналогічних їм суб'єктах господарювання капітал як накопи­чена цінність характеризується запасом основних засобів, нематері­альних активів, грошових коштів тощо.

Капітал як виробничий ресурс (фактор виробництва) - визна­чається тим, що накопичені економічні блага задіяні чи можуть бути задіяні насамперед у виробничому процесі. Використовува­ний у процесі виробництва товарів і послуг капітал поряд з іншими виробничими ресурсами характеризується в економічній теорії як фактор виробництва, під яким розуміється економічний ресурс, за- діяний у виробничому процесі і який справляє визначальний вплив на результати виробництва.

Капітал як інвестиційний ресурс - по своїй економічній при­роді капітал є економічним ресурсом, призначеним до інвестування. Всі основні форми руху капіталу у всіх секторах економіки країни зв'язані з його інвестуванням чи реінвестуванням.

Капітал як об'єкт розпорядження може виступати у всіх дозво­лених законодавством формах і видах цього розпорядження. Носієм прав розпорядження капітал виступає в основному як інвестицій­ний ресурс і фактор виробництва. В економічному процесі роль ка­піталу як об' єкта розпорядження носить активний характер стосов­но капіталу як об'єкта власності.

Капітал як джерело доходу - дохід капітал приносить як еконо­мічний ресурс, що використовується в економічному процесі. Куди б не був спрямований капітал як економічний ресурс він завжди по­тенційно здатний приносити дохід власнику за умови ефективного

його застосування. Як джерело доходу капітал є одним з найважли­віших засобів формування майбутнього добробуту його власників. Дохід на капітал виступає звичайно у формі відсоткового доходу, одержуваного його власниками. Економічною основою відсотково­го доходу є ефект використання капіталу як інвестиційного ресурсу чи фактора виробництва. Як джерело доходу капітал являє собою постійно зростаючу економічну цінність. Разом з тим, потенційна здатність капіталу приносити доход не реалізується автоматично, а забезпечується лише в умовах ефективного його використання.

Капітал як об'єкт тимчасової переваги - процес функціонуван­ня капіталу безпосередньо пов'язаний з фактором часу.

Капітал як об'єкт купівлі-продажу (об' єкт ринкового обертан­ня). Як об'єкт купівлі-продажу капітал формує особливий вид рин­ку - ринок капіталу, що характеризується попитом, пропозицією і ціною, а також визначеними суб'єктами ринкових відносин.

Капітал як об'єкт власності і розпорядження. Як економічний об'єкт підприємницької діяльності капітал є носієм прав власності і розпорядження. Він може виступати носієм усіх форм цієї власності - індивідуальної приватної, колективної приватної, муніципальної, загальнодержавної тощо.

Капітал як носій фактора ризику - застосовуючи капітал як інвестиційний ресурс чи фактор виробництва з метою одержання доходу, підприємець завжди повинен усвідомлено йти на економіч­ний ризик, пов' язаний з можливим зниженням чи недоодержанням суми очікуваного доходу, а також можливою втратою (частковою чи повною) вкладеного капіталу. Отже, поняття ризик і прибутковість капіталу в процесі його використання в підприємницькій діяльності тісно взаємозалежні.

Капітал як носій фактора ліквідності - використовуваний у під­приємницькій діяльності капітал у процесі свого постійного руху характеризується визначеною ліквідністю, під якою розуміється його здатність бути реалізованим по своїй реальній ринковій вар­тості. Ця характеристика капіталу забезпечує постійну можливість його реінвестування («переливу капіталу») при настанні несприят­ливих економічних і інших умов його використання у визначеній сфері підприємницької діяльності в заді-яному регіоні.

Капітал як носій інформації. Розглядаючи капітал як основу запо­чаткувати та подальшого функціонування підприємства, ми можемо отримати інформацію щодо ефективності його формування та вико­ристання, яка, в свою чергу, є базою проведення певних напрямків фінансового аналізу на підприємстві, базуючись на даних про його розмір та структуру, а саме оцінки фінансової стійкості підприємства.

І, виходячи з вищевикладених визначень та характеристик капі­талу як економічної категорії, капітал — це економічна категорія, яка відображає в грошовому вираженні накопичені шляхом заоща­джень продукти минулої праці, що представляють собою частину фінансових ресурсів підприємства, які використовується для його розширеного індивідуального відтворення з метою отримання до­даткової вартості - прибутку, як інвестиційний та виробничий ре­сурс, носій аналітичної інформації щодо фінансової стійкості та стабільності підприємства, і, функціонування якого є залежним від факторів часу, ризику та ліквідності.

В процесі виробництва капітал проходить три стадії кругообігу і набуває відповідно трьох форм - грошової, виробничої та товар­ної. На кожний певний момент для капіталу, який зайнятий в пев­ній сфері виробництва, характерне певне співвідношення між його функціональними формами. Абсолютний обсяг капіталу підпри­ємства визначається величиною виробничого капіталу. Необхідно відмітити, що чим триваліший процес виробництва продукту, тим більшим має бути виробничий капітал.

Хоча саме виробничий капітал створює додаткову вартість, зна­чна частина капіталу фіксується у грошовій формі.

Мотиви, що характеризують поведінку суб'єктів господарюван­ня, які тримають певну частину капіталу у грошовій формі, сформу­лював Джеймс Кейнс:

1) трансакційний мотив - потреба в наявних грошах для забезпе­чення безперервності кругообігу капіталу;

2) мотив перестороги - бажання мати частину капіталу в най­більш ліквідній формі на випадок непередбачених подій;

3) спекулятивний мотив - бажання мати певний резерв, який можна при нагоді пустити в обіг для швидкого отримання прибутку (купівля-продаж цінних паперів або іноземної валюти);

4) мотив економії - висока ціна кредиту спонукає ефективніше використовувати власний капітал, а не брати позику в банку.

Основними факторами, що впливають на розмір капіталу під­приємства, є розмір виробничого капіталу, ціна за кредит та інфля­ційні очікування.

Перетворення звичайних грошових знаків на капітал включає як суто технічні, техніко-організаційні, так і соціально-економічні мо­менти:

• виробник (власник капіталу) повинен вступити у відносини з іншими виробниками з приводу купівлі засобів виробництва.

• у випадку, якщо його наявного капіталу недостатньо для ор­ганізації ефективного виробництва, йому доведеться звертатися до кредитних установ.

• він мусить найняти певну кількість працівників, щоб забезпе­чити ефективне функціонування засобів виробництва, якщо цього потребують обсяги виробництва.

Отже, перетворюючи свої грошові кошти на капітал, виробник має вступити в економічні відносини з підприємствами, які виро­бляють необхідні йому товари та послуги, та з індивідами, що через певні причини отримують засоби для існування не завдяки власній підприємницькій діяльності, а шляхом найму за гроші, або суміща­ючи перше і друге.

В цілому капітал суб' єкта підприємництва складається із влас­ного та запозиченого капіталу. Так, відповідно до П(С)БО № 2 «Ба­ланс», власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов' язань. Запозичений ка­пітал суб' єктів підприємництва характеризує сукупний обсяг його фінансових зобов'язань, тобто загальну суму його боргу.

П(С)БО № 2 «Баланс» визначає зобов'язання як заборгованість суб'єктів господарювання, що виникла внаслідок минулих подій, і

погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів під­приємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Іншими словами, капітал являє собою власні кошти суб' єкта під­приємницької діяльності (підприємця, підприємства, банку, стра­хової компанії тощо), що належать засновникам або акціонерам, а зобов'язання - це чужі гроші, тимчасово надані їх власниками у розпорядження даного суб'єкта підприємництва.

3.