Економічна сутність податків

Будучи продуктом держави, податки, податкові відносини і власне податкова система еволюціонували у міру змін природи, характеру, форм, ролі держави в суспільно-економічному розвитку.

Податки - це особлива сфера виробничих відносин, своєрідна не лише економічна, а й фінансова категорія, а також найважливіший економічний важіль, що регулює взаємовідносини юридичних і фізичних осіб з державою в умовах ринку.

Джерелом податків є нова вартість національного доходу. Податки мобілізують значну частину вартості додаткового продукту і частину вартості необхідного продукту, яка призначена на відтворення робочої сили. Державна частка національного доходу перетворюється у фонд грошових коштів держави, який використовується не тільки для досягнення загальнодержавної мети, але й для підтримки приватного сектора. Суспільний зміст податків дає політичній владі можливість впливу на сферу економічних відносин суспільства.

Сутність податків (платежів) як економічної, фінансової категорії полягає в тому, що вони є обов'язковими внесками в бюджет відповідного рівня чи в державні цільові фонди, які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування.

За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, що необхідні державі для виконання своїх функцій.

Податки мають суспільний зміст і матеріальну основу. Суспільний зміст податків виявляється в перерозподілі національного доходу, у тому, що вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Матеріальною основою податків є грошові кошти, мобілізовані державою у платників податків.

Призначення податків і податкових платежів у бюджет полягає в тому, щоб покривати витрати держави з утримання держуправління, оборони країни, вирішення економічних і соціальних завдань, а також створювати умови для підвищення ефективності виробництва і регулювання споживання у суспільстві.

Фіскальна функція податків є основною. За її допомогою шляхом стягнення (сплати) встановлених державою податків і податкових платежів утворюються державні грошові фонди, що становлять собою матеріальну основу існування держави і здійснення нею внутрішньої та зовнішньої політики.

Сутність регулюючої функції податків полягає в тому, що вони впливають на різні види діяльності їх платників. Так, податки суттєво впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, підвищуючи або знижуючи платоспроможний попит населення тощо.

Таким чином, можна визначити відповідні особливості податку, це обов'язковість платежу, перехід права власності при сплаті податку, індивідуальна безпека та регулярність сплати, рис. 4.1.

Рис. 4.1. Характерні особливості податку

Суб'єкт оподаткування, або платник податку - це той, хто сплачує податки, тобто юридична чи фізична особа, яка зобов'язана відповідно до чинного законодавства сплачувати відповідні податки і податкові платежі. В окремих випадках між платником податку і державою може перебувати уповноважений орган, служба, що несе відповідальність за утримання податків з платників і перерахування їх у бюджет.

Об'єкт оподаткування - це те, що обкладається податком, база оподаткування. Об'єктом оподаткування можуть бути доходи в широкому

розумінні (прибуток, рента, дивіденди), заробітна плата, капітал (рухоме і нерухоме майно, земля тощо), вартість продукції, робіт, послуг, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних і фізичних осіб, додана вартість продукції і товарів, інші об'єкти, визначені Податковим Кодексом України. Об'єкт оподаткування має бути реальний, стійкий, легко визначатися, піддаватись чіткому обліку, безпосередню стосуватися податку, що стягується, і його платника.

Функції податку - вияв сутності податку в дії, спосіб вираження його властивостей.

Предмет оподаткування - різновид предметів матеріального світу, з якими законодавство позв'язує виникнення податкового обов'язку.

Податкова ставка - це встановлений у законодавчому порядку розмір податку на одиницю оподаткування. Залежно від методів установлення ставки бувають:

— універсальна ставка - це єдина для всіх платників ставка, встановлена на одиницю об'єкта оподаткування, наприклад на додану вартість;

— диференційована ставка - це ставка податку з одиниці об'єкта оподаткування, що встановлюється диференційовано за видами платників і характеристиками об'єкта оподаткування. Наприклад, ставки податку на прибуток диференційовані за видами платників (підприємства, страхові компанії, інноваційна діяльність), а ставки податку на землю - залежно від призначення використання і місцезнаходження земельної ділянки.

Встановлення єдиних або диференційованих ставок має на меті створення однакових або різних умов оподаткування для платників відповідних податків.

Залежно від методу побудови податкові ставки поділяються на:

— абсолютні - у гривнях на одиницю оподаткування;

— відносні - у відсотках до об'єкта оподаткування у грошовій формі.

Відносні (відсоткові) ставки, у свою чергу, поділяються на:

— постійні (незмінні) - є єдині ставки, які не змінюються залежно від зміни розміру об'єкта оподаткування (ставки податку на додану вартість). їх застосування спрощує стягнення податків і ставить платників у рівні умови;

— прогресивними - є ставки, розмір яких збільшується зі збільшенням обсягів об'єкта оподаткування (ставки стягнення податку з транспортних засобів);

— регресивні - є ставки, розмір яких знижується в міру збільшення об'єкта оподаткування. Регресивні ставки встановлюються на об'єкти оподаткування, у розвитку яких держава зацікавлена.

В оподаткуванні прогресивні й регресивні ставки можуть застосовуватись як окремо, так і разом у вигляді прогресивно-регресивної та регресивно- прогресивної шкали ставок.

Одиниця оподаткування - це одиниця вимірювання об'єкта оподаткування. Вона має фізичні (гектар, квадратний метр) і вартісні одиниці (у гривнях). Наприклад, при розрахунку плати за земельну ділянку, яка входить до складу населених пунктів, одиницями оподаткування є гектар, соті гектара, квадратні метри.

Податковий період (період оподаткування) - це час, за який відбувається оподаткування.

Суттєвим регулятором економічних умов платників податків є пільги з податків, які виражаються в повному або частковому звільненні платників від сплати податків. Пільги встановлюються в законодавчому порядку за окремими видами податків або платників з урахуванням їх платоспроможності, соціального значення товару, що оподатковується.

Все вище вказане є елементами системи оподаткування, рис. 4.2.

Система оподаткування базується на таких принципах:

— стимулювати підприємницьку діяльність (за допомогою пільг та зниження податкових ставок держава тим самим стимулює виробників до збільшення виробництва та їх рентабельності);

— обов'язковість - сплата податків є обов'язковою для всіх, й ухилення від сплати переслідується законом;

— рівність - податкова ставка є однаковою для всіх платників податку;

— соціальна справедливість - полягає в тому, що для громадян, які отримують високі доходи;

— малозабезпечених громадян податкові ставки повинні бути нижчими ніж для громадян, які отримують високі доходи;

— стабільність - полягає в тому, що без будь-яких причин податкові ставки змінювати некоректно, підвищувати або знижувати податкові ставки потрібно лише в екстрених ситуаціях;

— економічна обґрунтованість - будь-які дії держави щодо підвищення чи зниження податкової ставки повинні бути обґрунтовані конкретними фактами;

— рівномірність сплати - сплата податків у державний бюджет повинна сплачувати у відповідні терміни, які передбачені законодавством;

— доступність - податкові ставки повинні бути такими, щоб були сприятливими як і для держави, так і для виробників, підприємців;

— єдиний підхід.

З огляду на викладене, економічний зміст податків найбільш повно можна відобразити, характеризуючи їх як законодавчо оформлену, примусову форму отримання державою частки вартості валового внутрішнього продукту, фінансовий гарант ефективного виконання державою, перш за все, її суспільних функцій та інструмент регулювання економічного розвитку.

Рис. 4.2. Елементи системи оподаткування

4.1.