Функції та класифікаційне ранжирування власного капіталу як основи фінансування діяльності суб' єктів підприємництва

Коли капітал надається на невизначений строк, а інвестор бере участь в прибутках та збитках підприємства, то мова йде про влас­ний капітал. Саме власний капітал суб'єкта господарювання є фі­нансовою основою його діяльності.

Визначення власного капіталу тісно пов'язано з сутністю та принципами формування фінансових звітів.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх в основні класи згідно з економічними характеристиками. Ці основні класи мають назву «елементи фінан­сових звітів». Елементами, що безпосередньо пов'язані з визначен­ням фінансового стану в балансі, є активи, зобов'язання та власний капітал.

Сучасне розуміння сутності та змісту власного капіталу безпо­середньо пов'язане із балансовим рівнянням:

А = К + 3, (5.1)

де А - активи підприємства на певний момент часу;

К - власний капітал підприємства;

З - кредиторська заборгованість (зобов'язання) підприємства на той самий період .

В економічній літературі, в першу чергу, зарубіжних авторів, іс­нує декілька пояснень цієї рівності. Серед них найбільш поширени­ми є наступні:

1) рівняння вказує на відповідність ресурсів підприємства наяв­ним вимогам до них. В той час, як активи є інформацією про еконо­мічні ресурси підприємства,власний капітал та зобов'язання вказу­ють на вимоги третіх осіб (кредиторів) та власників підприємства до наявних ресурсів. Величина вимог на певну дату не може бути іншою ніж вартість ресурсів підприємства на ту ж саму дату. Проте ця точка зору на балансове рівняння має деякі недоліки. Найсуттєві­ший з них втому, що поняття «вимога» у відношенні активів швид­ше юридичне і має більше значення, якщо компанія ліквідується, що не відповідає концепції діючого підприємства;

2) рівняння відповідає рівності джерел фондів і напрямків їх ви­користання. За таким поясненням ліва сторона рівняння показує на­прямки використання або вкладення наданих підприємству засобів на певну дату.

З цієї точки зору балансове рівняння можна роз'яснити таким чином: кожна грошова одиниця, вкладена в активи підприємства, надається або кредиторами, або власниками; кожна грошова одини­ця, надана підприємству, вкладається в деякий вид активів. Обидва способи інтерпретації балансового рівняння правильні та доповню­ють одне одного.

Виходячи із балансового рівняння (формула 3.1), отримують на­ступне рівняння (формула 5.2):

К = А-3, (5.2)

Саме таке визначення власного капіталу міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»: власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Власний капітал є основою для початку і продовження господар-

ської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції (рис. 5.1):

• функція довгострокового фінансування - власний капітал зна­ходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

• функція відповідальності і захисту (прав) кредиторів - відо­бражений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх

користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

• функція компенсації понесених (завданих) збитків - тимчасо­ві збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

Рис. 5.1. Функції власного капіталу підприємства 140

• функція кредитоспроможності - при наданні кредиту, за ін­ших рівних умов,перевага надається підприємствам з меншою кре­диторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

• функція фінансування ризику - власний капітал використову­ється для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не по­годитись кредитори;

• функція самостійності (незалежності) і влади - розмір власно­го капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

• функція розподілу доходів і активів - частки окремих влас­ників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Крім того, в разі ліквідації підприємства, відображений у його балансі власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом від­носин відповідальності і захисту прав кредиторів, а при наданні кредиту, за інших однакових умов, перевага надається підприєм­ствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприєм­ства, які без визначення строку повернення внесені його засновника­ми (учасниками), накопичені впродовж строку існування підприєм­ства суми реінвестованого чистого прибутку, а також дарчий капітал.

Економічну сутність власного капіталу в свою чергу, можна роз­крити на основі ранжування його понятійних складових за різними ознаками, такими як: джерела формування, форма існування, рівень відповідальності щодо порядку формування, функціональне при­значення, складові елементи (рис. 5.2).

За джерелами формування капітал, підприємства різниться, ви­ходячи з форми власності та організаційно-правової форми самого підприємства. Тому власний капітал може формуватись за рахунок внесків засновників підприємства, внесків учасників підприємства, а також за рахунок акумульованого прибутку минулих періодів функціонування підприємства, що спрямовується на його реінвес- тування. Крім зазначених джерел формування власного капіталу, необхідно виділити і такі джерела, що не відносяться ні до внесків засновників та учасників, ні до реінвестованого прибутку, однак слугують джерелом поповнення власних коштів на підприємстві, їх

Рис. 5.2. Класифікаційне ранжування власного капіталу підприємства

ми назвемо іншими джерелами. Так, наприклад, до них можемо від­нести вартість безоплатно переданих певних видів майна від інших фізичних та юридичних осіб.

За формою існування власний капітал поділяється на три скла­дових:

• капітал, який виражається через суму простих і привілейова­них акцій першої та наступних емісій за їх номінальною вартістю, що зазначено в установчих документах (акціонерні товариства),

або через суму внесків при започаткуванні діяльності підприємства (приватні, державні, колективні підприємства та кредитні спілки) - інвестований (вкладений або сплачений) капітал;

• капітал, який виражається вартістю безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб різноманіт­них активів - дарчий капітал;

• капітал, який представлено як частину прибутку, який отри­мано внаслідок ефективної діяльності підприємства, що не була використана (розподілена) у звітному періоді, а знову інвестована у підприємство для подальшого його економічно-соціального роз­витку) - нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності у складі власного капіталу виділяють:

• зареєстрований капітал - зафіксована в установчих докумен­тах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

• незареєстрований капітал - це капітал, який виражений су­мою величин додатково вкладеного капіталу, іншого додаткового капіталу, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку, і яка не потребує обов'язкової реєстрації у відповідних установчих до­кументах підприємства.

Отже, рівень відповідальності, що закріплений за зареєстрова­ним та за незареєстрованим капіталом, виходячи з їх змісту, є різ­ним. Зареєстрований капітал, розмір якого визначено в установчих документах та зареєстровано в державному реєстрі господарюючих одиниць, забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством і є певним гарантом фінансової стійкості та креди­тоспроможності підприємства. Незареєстрований капітал, що пред­ставлено іншими види капіталу підприємства, розмір яких не підля­гає реєстрації, на відміну від зареєстрованого капіталу, розмір якого не може бути меншим від встановленої законодавством суми.

Зареєстрований та незареєстрований капітал підприємства різ­няться також і за функціональним їх призначенням. Так, зареєстро­ваний капітал функціонально призначений для започаткування ді­яльності підприємства через формування його активів, необхідних для цього, а тому його можна назвати ще первісним капіталом під­приємства.

Що ж стосується незареєстрованого капіталу, то його функціо­нальним призначенням являється формування додаткових (резерв­них, нарощених) величин, що необхідні для забезпечення розши­реного відтворення підприємства та покриття непередбачених тим­часових витрат та збитків, а тому цей капітал можна назвати також додатковим капіталом.

За складовими елементами власний капітал поділяється на:

• статутний або пайовий капітал. Статутний капітал - це за­фіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Пайовим же капіталом є сума пайових внесків членів спілок та інших підпри­ємств, що передбачена установчими документами;

• додатковий вкладений капітал - це сума, на яку вартість реалі­зації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість (емісій­ний дохід). Емісійний дохід (емісійні різниці) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Додатково вкладений капітал може бути використаним на покриття балансових збитків, за умови, що на їх покриття вже використані всі інші джерела, на збільшення статутного чи пайового капіталів, на покриття різниці між фактич­ною собівартістю вилученого капіталу, який анулюється, та його номіналом;

• резервний капітал, який втілює суму резервів, створених від­повідно до чинного законодавства або засновницьких документів. Резервний капітал створюється для покриття збитків товариства, а також для збільшення статутного капіталу, виплати дивідендів за привілейованими акціями, погашення заборгованості у разі ліквіда­ції товариства тощо. Акціонерне товариство має право формувати резервний капітал у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства. У інших гос­подарських товариствах створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Резервний капітал усіх господарських товариств фор­мується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку това-

риства або за рахунок чистого прибутку. До досягнення встановле­ного статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відра­хувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік. Якщо в процесі чи після утворення резервного капіталу провадяться виплати для покриття збитків і фінансування непередбачених видатків, то відрахуваннями з прибутку він понов­люється до досягнення встановленого розміру. До основних обме­жень щодо використання додатково вкладеного капіталу відносить­ся заборона його спрямування на збільшення статутного капіталу чи викуп власних акцій, якщо у балансі відображені непокриті збитки та недоступність його розподілу з метою виплати дивідендів у гро­шовій формі;

• інший додатковий капітал - це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капі­талу. До складу іншого додаткового капіталу входять: інший додат­ковий капітал; дооцінка необоротних активів; вартість безкоштовно отриманих необоротних активів. Інший вкладений капітал - це сума вкладень засновників підприємств (крім акціонерних товариств), яка перевищує статутний капітал, і був раніше внесеним такими за­сновниками без прийняття рішення про зміну величини статутного капіталу;

• нерозподілений прибуток - сума чистого прибутку, що зали­шається в господарському обороті підприємства після сплати подат­ків, зборів та платежів і після розподілу відповідної суми прибутку між власниками (учасниками) підприємства;

• непокриті збитки;

• неоплачений капітал визначається як сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного (пайового) капі­талу;

• вилучений капітал являє собою собівартість акцій власної емі­сії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Розмір власного капіталу визначається як алгебраїчний підсумок його видів (складових): статутного капіталу або пайового капіталу; додаткового капіталу; іншого додаткового капіталу; нерозподілено­го прибутку чи непокритого збитку; вилученого капіталу та неопла­ченого капіталу (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Розрахунок величини власного капіталу підприємства

2.