Фінансування діяльність підприємств з іноземними інвестиціями

Сучасною та ефективною організаційною формою здійснення виробничого підприємництва є створення підприємства, яке всту­пає в партнерство з іноземним інвестором.

Згідно із Законом України «Про режим іноземного інвестування» № 93/96-ВР від 19 березня 1996 р.

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

• фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця про­живання на території України і не обмежені у дієздатності;

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнають­ся такими відповідно до законодавства України.

Інвестування є вигідним для обох сторін: український учасник одержує доступ до вільно конвертованих валютних ресурсів, пере­ймає передову технологію, виробничу культуру; іноземний учасник отримує широкий ринок збуту, кваліфіковану та недорогу робочу силу, податкові пільги. Залучення іноземного капіталу здійснюється шляхом створення так званих підприємств з іноземними інвестиці­ями (спільних українсько-іноземних підприємств, підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам, та у вигляді виробничої кооперації без створення юридичної особи).

Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (ор­ганізація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відпо­відно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Іноземна інвестиція - цінності, що вкладаються іноземними ін­весторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законо­давства України з метою отримання прибутку або досягнення со­ціального ефекту.

Іноземні інвестиції здійснюються у вигляді внесення сум (або мають вартість) в іноземній конвертованій чи неконвертованій ва­люті, платіжних документів або цінних паперів у такій валюті.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на те­риторії України, які вносяться у вигляді:

1) іноземної валюти, що визнається конвертованою Національ­ним банком України;

2) валюти України - відповідно до законодавства України;

3) будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

4) акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоратив­них прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юри­дичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

5) грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вар­тість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (про­цедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними зви­чаями;

6) будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедура­ми) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

7) прав на здійснення господарської діяльності, включаючи пра­ва на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами(процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

8) інших цінностей відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

1) часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

2) створення підприємств, що повністю належать іноземним

інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

3) придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна,включаючи будинки, квартири, приміщення, облад­нання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом пря­мого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

4) придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

5) придбання інших майнових прав;

6) господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

7) в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севасто­польською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації. Відмова з мотивів її недоцільності не допускається.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій має бути оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена у судовому порядку.

Однією із найбільш поширених організаційних форм підпри­ємств з іноземними інвестиціями виступає спільне підприємство, яке є самостійним учасником зовнішньоекономічних відносин і, відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-ХІІ від 16 квітня 1991 року, визначається як під­приємство, яке базуються на спільному капіталі суб'єктів господар­ської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської ді­яльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі резуль­татів та ризиків.

Спільні підприємства створюються на засадах змішаної форми

власності шляхом об'єднання майна українських та іноземних учас­ників. Іноземному інвестору належить лише частка статутного фон­ду не менше 10%).

Позитивні сторони спільних підприємств:

• можливість використання передових світових технологій, прогресивних видів устаткування, матеріалів;

• акумулювання фінансових ресурсів;

• запозичення досвіду роботи іноземного партнера в галузі мар­кетингу, фінансів, менеджменту персоналу, організації виробництва тощо;

• здійснення інноваційної діяльності;

• використання господарських зв'язків українського партнера та його досвіду господарювання на українському ринку;

• довгостроковість угод про спільне підприємництво;

• обмеження підприємницького ризику: при невдачах спільного підприємства учасник ризикує не всім капіталом, необхідним для даного проекту, а тільки своєю часткою, обмеженою вкладом в ста­тутний капітал;

• спільне підприємство нерідко виявляється єдиною можливіс­тю проникнення іноземної фірми на місцевий ринок, оскільки без місцевого учасника організувати справу або неможливо, або над­звичайно важко;

• через спільне підприємство іноземному партнеру легше утвер­джуватися на місцевому ринку, забезпечувати зв'язок з місцевими постачальниками, органами влади, банківськими структурами;

• спільні підприємства забезпечують найбільшу соціальну ефек­тивність співробітництва, оскільки працівники спільного підприєм­ства мають, як правило, вищу соціальну захищеність в порівнянні з працівниками національних підприємств аналогічної кваліфікації.

Негативні сторони спільних підприємств:

• загальновизнане ставлення до спільних підприємств як до ри- зикових підприємств з високим ступенем конфліктності між парт­нерами;

• прийняті в Україні вимоги до спільних підприємств з інозем­ною інвестицією у вільноконвертованій валюті (ВКВ) у сфері роз­рахунків за використання державної власності, землі, а також - за приватизацію даних об'єктів, як правило, у ВКВ;

• значні труднощі з оформленням реєстраційних документів, якщо потенційним партнером спільного підприємства з української сторони є фірма державної форми власності.

Спільне підприємство може бути створене або шляхом його за­снування, або в результаті придбання іноземним інвестором част­ки участі (паю, акцій) у раніше заснованому підприємстві без іно­земних інвестицій з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного партнера до статутного капіталу спільного підприємства у межах термінів, встановлених законодавством України, звільняється від сплати мита і податків на імпорт.

Оцінка внесків до статутного капіталу таких підприємств здій­снюється в іноземній валюті. В разі внесення іноземним учасником своєї частки у ВКВ базою оцінки є ціни міжнародних ринків на мо­мент її внесення.

Обґрунтування ефективного функціонування спільного підпри­ємства полягає в дотриманні умови валютної самоокупності, яку можна визначити за такою формулою 4.1:

де ВН_Ь ВВ_t - валютні надходження і видатки в 1-му році, при­ведені в часі до моменту початку діяльності;

n - рік, в якому почалося фінансування інвестиційного проекту; k - рік закінчення інвестування (відчуження іноземної інвести­

ції) або рік припинення діяльності (ліквідації) спільного підприєм­ства, або прогнозований період етапу попиту на продукцію, виго­товлену за цим інвестиційним проектом.

Для кожного 1-го року протягом терміну дії іноземної інвестиції (розрахунковий період Т = k - п) визначаються показники ВН та ВВ_t і перевіряється виконання умови

де З - залишок іноземної валюти на поточному рахунку;

В - валютна виручка від реалізації продукції за рік;

В_п - валютні надходження від іншої операційної діяльності (над-

136

ходження на розрахунковий рахунок сум дивідендів за акціями, від пайової участі в інших спільних підприємствах тощо;

Кр_вкв - кредит в іноземній валюті, наданий спільному підпри­ємству;

В_тмц - витрати у валюті на придбання матеріальних цінностей;

КВ - капітальні вкладення (інвестиції) в іноземній валюті в ос­новні фонди, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкла­дення;

В_п - валютні видатки за іншою операційною діяльністю (виплати в іноземній валюті дивідендів за акціями спільного підприємства, орендної плати за використання державного майна тощо), а також суми боргів за взятими, кредитами разом з амортизацією боргу;

Пр_(ч) - частина прибутку іноземного учасника за рік, яка перера­ховується (перевозиться, переказується), за митний кордон України;

R - ставка податку на переказ доходів іноземного учасника за кордон;

ЗП - заробітна плата в іноземній валюті, яка виплачується пра­цівникам спільного підприємства;

ПВ - виплати у валюті на пенсійне забезпечення працівників спільного підприємства, які переказуються за кордон.