ГЛОСАРІЙ

Аварійний комісар — особа, яка на прохання страховика з'ясовує причини настання страхового випадку та розмір збитків.

Аджастер (диспашер) — фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між учасниками морського перевезення.

Актуарій — спеціаліст, який за допомогою методів математич­ної статистики обчислює страхові тарифи і на якого покладено від­повідальність за те, щоб сума страхових виплат не перевищувала страхові фонди на момент, коли компанії доведеться виконувати свої зобов'язання.

Акція — цінний папір без визначеного часу обігу, що засвідчує участь його власника у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає власнику право на одержання прибутку у формі дивіденду, а також на участь в розподілі майна у разі ліквідації акці­онерного товариства.

База оподаткування — законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка врахову­ється при розрахунку суми податку, тобто сума, з якої стягується по­даток.

Безумовна франшиза — обумовлена частина збитків, яка не від­шкодовується страхувальнику у будь-якому випадку, тобто відпові­дальність страховика визначається розміром збитку за вирахуванням франшизи.

Боргові цінні папери — цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

Бюджет — сукупність економічних відносин між державною, з од­ного боку, та юридичними і фізичними особами — з іншого, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових ко­штів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване групування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням пога­шення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими озна­ками відповідно до законодавства України і міжнародних стандартів.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спря­мованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких про­понує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до по­кладених на нього функцій.

Бюджетна система — сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної держави згідно з її бюджетним устроєм.

Бюджетне (кошторисне) фінансування — забезпечення витрат за рахунок зовнішніх джерел фінансування, яке може здійснювати­ся за рахунок централізованих фінансових ресурсів (бюджетне), а також з децентралізованих фондів корпоративних структур (кошто­рисне фінансування).

Бюджетне призначення — повноваження, надане головному роз­поряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, За­коном України про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні і часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх ви­конанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про вико­нання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний устрій — організація та принципи побудови бюджет­ної системи, її структура і взаємозв'язок між бюджетами у процесі за­безпечення реалізації єдиної загальнодержавної фінансово-бюджет­ної політики.

Бюджетні відносини — частина фінансових відносин держави з підприємствами та населенням, які пов'язані з формуванням центра­лізованого фонду фінансових ресурсів.

Бюджетні інвестиції — фінансування капітальних вкладень, яке може здійснюватись як проектне фінансування інвестиційного про­екту або як придбання частки акцій господарських товариств.

Валовий (загальний) прибуток (збиток) — різниця між чистим доходом від реалізації і собівартістю реалізованої продукції.

Валюта — грошова одиниця держави, яка обертається як на його внутрішньому ринку, так і поза його межами.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Валютний ринок — ринок, який обслуговує внутрішній та між­народний платіжний оборот за допомогою обміну однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу.

Валютні операції — операції, пов'язані з переходом права влас­ності на валютні цінності або переміщення валютних цінностей між суб'єктами ринку.

Валютні спекуляції — операції валютного ринку, розраховані на отримання прибутку від зміни валютних курсів, що супроводжують­ся валютним ризиком.

Валовий внутрішній продукт — додана вартість, вироблена у кра­їні виробниками товарів, робіт, послуг за рік (заробітна плата, прибу­ток, амортизація, непрямі податки, позичковий процент, рента).

Вексель — цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобо­в'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після на­стання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселе­держателю).

Видатки бюджету — економічні відносини, що виникають з при­воду розподілу коштів бюджетного фонду держави.

Видатки місцевих бюджетів — економічні відносини, які вини­кають у зв'язку з розподілом централізованих та децентралізованих коштів, які є власністю місцевих органів влади.

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття акти­вів або зростання зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу, за винятком його зменшення за рахунок вилучення або роз­поділу серед власників.

Відомча класифікація видатків — групування видатків згідно з переліком головних розпорядників бюджетних коштів.

Відрахування, внески — обов'язкові збори з юридичних та фізич­них осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

Власні доходи місцевих бюджетів — грошові надходження до місцевих бюджетів, які повністю належать органам місцевого само­врядування.

Гарантовані запозичення — умовна форма державного кредиту, при якій уряд виступає гарантом погашення запозичень та виплати відсотків за ними, які здійснені органами влади нижчого рівня або суб'єктами господарювання.

Грошовий ринок — система економічних відносин з приводу руху короткострокових капіталів (на термін до одного року) або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах.

Грошові надходження від надзвичайної діяльності — надход­ження коштів, пов'язані з надзвичайними подіями (страхові відшко­дування, кошти з резервних фондів).

Грошові надходження суб'єктів господарювання від інвести­ційної діяльності — надходження від продажу акцій або боргових зобов'язань та часток у капіталі інших підприємств; від продажу нема­теріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій; від прода­жу дочірніх підприємств та господарських одиниць; грошові надхо­дження у вигляді відсотків, дивідендів як результат придбаних акцій або боргових зобов'язань та часток у капіталі інших підприємств.

Грошові надходження суб'єктів господарювання від іншої опе­раційної діяльності — надходження у вигляді позитивних курсових різниць; одержані штрафи, неустойки, пені; відшкодування раніше списаних активів; списання кредиторської заборгованості; одержані субсидії, ґранти.

Грошові надходження суб'єктів господарювання від основної діяльності — дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Грошові надходження суб'єктів господарювання від фінансо­вої діяльності — надходження від продажу акцій, що призводять до збільшення власного капіталу підприємств; надходження коштів в результаті утворення боргових зобов'язань (позик, векселів, обліга­цій, інших зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю).

Грошові надходження суб'єктів господарювання — сума грошо­вих коштів, які мають надійти чи надійшли від усіх видів діяльності до каси підприємства чи на його рахунки.

Грошові фонди — частина грошових коштів, які мають цільове спрямування.

Державне підприємство — підприємство, що діє на основі дер­жавної власності.

Державний борг — загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства та договору.

Державний кредит — система економічних відносин, що виника­ють між державою та фізичними і юридичними особами (фінансово- кредитними установами, корпораціями, іноземними урядами, між­народними фінансовими організаціями та ін.) з приводу мобілізації грошових коштів на кредитній основі (на умовах платності, строко- вості, поворотності), у яких держава може виступати як позичальник, кредитор або гарант.

Державні запозичення — основна форма державного кредиту, яка характеризується тим, що тимчасово вільні кошти населення та суб'єктів господарювання залучаються шляхом випуску і реалізації державних цінних паперів.

Державні трансферти — цільове, безповоротне та безоплатне ви­ділення коштів з бюджету конкретним суб'єктам у формі субсидій, субвенцій та дотацій.

Державні фінанси — сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування, розподілу і викорис­тання фінансових ресурсів держави та призначені для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Децентралізовані фінанси — економічні відносини, що опосеред­ковують кругообіг грошових фондів підприємств, громадських орга­нізацій та населення.

Джерело сплати податку — дохід суб'єкта (прибуток, заробітна плата, відсоток, рента тощо), з якого сплачується податок.

Добровільне страхування — страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються пра­вилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно.

Доходи бюджету — економічні відносини, які виникають у дер­жави з юридичними та фізичними особами в процесі формування централізованого фонду фінансових ресурсів.

Доходи місцевих бюджетів — економічні відносини, що виника­ють у процесі формування фінансових ресурсів на регіональному рів­

ні, призначених для реалізації функцій та завдань місцевих органів влади.

Доходи підприємства — збільшення економічних вигод у вигля­ді надходжень активів або зменшення зобов'язань, що призводить до зростання власного капіталу, за винятком його зростання за рахунок внесків власників.

Економічна класифікація видатків — групування видатків за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здій­снюються ці видатки.

Євроакції — акції, номінал яких виражено в іншій валюті, ніж грошова одинця країни, в якій їх було випущено, та які призначені для продажу на міжнародних фінансових ринках.

Євроноти — цінні папери, які випускаються корпораціями стро­ком від 3 до 6 місяців із ставкою, яка змінюється, базуючись на ЛІ- БОР, як правило, використовуються з метою середньострокового кредитування.

Єврооблігації — боргові цінні папери, які розміщуються міжна­родним синдикатом одночасно на кількох провідних ринках капіталу у валюті третьої країни і купуються міжнародними інвесторами, а їх обіг перебуває поза законодавством окремо взятої країни.

Європапери — обігові цінні папери, які проходять андерайтинг (придбання нових випусків цінних паперів з метою їх подальшого первинного розміщення) і розміщуються за посередництва синдика­ту, щонайменше два учасники якого зареєстровані в різних країнах, а також пропонуються у значних обсягах в одній або більше країнах, за винятком країни реєстрації емітента.

Євроринок — економічний простір, на якому здійснюється обіг цінних паперів, грошовим компонентом яких є євровалюта (валюта, яка перебуває в руках нерезидентів країни її походження).

Застрахований — фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якої виступають об'єктом страхового захисту при особистому стра­хуванні.

Збиток — перевищення суми витрат на сумою доходів, для отри­мання яких були здійснені ці витрати.

Зведений бюджет України — сукупність усіх бюджетів, що вхо­дять до складу бюджетної системи України.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право їх власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Іноземне підприємство — унітарне або корпоративне підприєм­ство, яке діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у влас­ність цих осіб.

Іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям та які посвідчують право власників на отри­мання від емітента належних їм коштів.

Казначейські зобов'язання — державний цінний папір, що роз­міщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає йому право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов роз­міщення казначейських зобов'язань України.

Касові валютні операції — операції з негайною поставкою валю­ти, полягають в обміні валюти на умовах її поставки банками-контр­агентами не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в момент укладання угоди.

Колективні страхові фонди — страхові фонди, формування яких базується на солідарній відповідальності учасників цих фондів і від­бувається за рахунок внесків всіх учасників, а збитки відшкодову­ються тим учасникам, які їх зазнали.

Комерційний розрахунок — метод організації фінансів підпри­ємств та ведення діяльності, який дозволяє за рахунок доходів покри­вати витрати і отримувати додатковий дохід (прибуток), який вико­ристовується на забезпечення розширеного відтворення.

Комунальне підприємство — підприємство, що діє на основі ко­мунальної власності територіальної громади.

Корпоративне підприємство — підприємство, що утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (догово­ром), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи тру-

дової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав.

Кошторисне фінансування — виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документа — кошторису.

Ланка фінансової системи — відособлена частина фінансових відносин за ознакою наявності відокремлених фондів грошових ко­штів, специфічних методів і форм створення та використання цих фондів.

Міжбанківський ринок — ринок, на якому залучаються та роз­міщуються міжбанківські кредити, у тому числі кредити НБУ та ко­мерційних банків.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповорот­но передаються з одного бюджету до іншого.

Міжнародна фінансова політика — сукупність заходів та дій дер­жави у галузі міжнародних фінансів.

Міжнародний державний кредит — сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичаль­ника або кредитора.

Міжнародний кредит — економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позик.

Міжнародний ринок цінних паперів — система економічних від­носин з приводу переміщення фінансових зобов'язань та інструмен­тів у вигляді цінних паперів за межі країни шляхом їх купівлі-про- дажу.

Міжнародний фінансовий ринок — система економічних відно­син, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінан­сових потоків.

Міжнародні валютно-фінансові потоки — система руху інозем­них валют або будь-яких інших фінансових активів, що зумовлений економічною діяльністю суб'єктів світового господарства.

Міжнародні фінанси — сукупність обмінно-перерозподільчих від­носин, які виникають у зв'язку з рухом вартості між окремими країна­ми та у процесі формування і використання на світовому та регіональ­ному рівнях централізованих грошових фондів.

Місцеві фінанси — система формування, розподілу і використан­ня фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань.

Національне багатство — вартість нагромаджених у країні мате­ріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів (основні засоби, матеріальні ресурси, золото-валютний запас, при­родні ресурси).

Неприбуткова діяльність — метод організації фінансів підпри­ємств та здійснення господарювання, головною метою якого є задо­волення суспільних потреб, а не отримання прибутку.

Носій податку — фізична чи юридична особа, яка у кінцевому підсумку здійснює витрати зі сплати податку.

Об'єкт оподаткування — явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких повинен сплачуватися податок (дохід, майно тощо).

Облігації внутрішніх державних позик України — державні цін­ні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою до­ходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик — вид державних облі­гацій України, державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання Украї­ни відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Облігації підприємств — боргові цінні папери, що підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управ­лінні емітентом.

Облігація — цінний папір, який засвідчує внесення власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власнику номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін і з виплатою фіксованого відсотка.

Обліковий ринок — система економічних відносин з приводу обі­гу високоліквідних активів.

Основи організації фінансів підприємств — сукупність прийомів, методів способів формування, розподілу і використання фінансових

ресурсів підприємств, а також контролю за їх кругообігом в процесі відтворення.

Ощадний (депозитний) сертифікат — цінний папір, який під­тверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власни­ка сертифіката) на одержання із закінченням встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Пайові цінні папери — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають йому право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів та частини майна у разі ліквідації емітента.

Паспорт бюджетної програми — документ, що визначає вартість бюджетної програми, законодавчі підстави для її реалізації, мету, за­вдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результатив­ні показники та інші характеристики бюджетної програми, на підставі яких здійснюється контроль за цільовим і ефективним використан­ням бюджетних коштів та аналіз виконання бюджетної програми.

Перестрахування — система економічних відносин, у процесі яких один страховик (цедент, перестрахувальник) на визначених до­говором умовах страхує ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика).

Підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство, в ста­тутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція.

Підприємство комунальної власності — підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Податки — економічні відносини, які виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу примусового відчу­ження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її ви­лучення і перерозподілу для фінансування державних видатків.

Податкова квота — частка податку в доході платника (сума до­ходу, яка перераховується в бюджет через податкову систему).

Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і подат­кових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Податкове зобов'язання — загальна сума податку, одержана (на­рахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, ви­значена згідно з чинним законодавством.

Податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з чинним законодавством.

Податковий період — термін, протягом якого завершується про­цес формування податкової бази, остаточно визначається розмір по­даткового зобов'язання.

Податкові пільги — законодавчо закріплений перелік умов, за наявності яких платник податку має право зменшити податкові зо­бов'язання.

Податкові платежі — обов'язкові збори, які стягуються з плат­ників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником.

Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткуван­ня — алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності — алгебраїчна сума валового прибутку (збитку) та іншого операційного доходу, ад­міністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування — різ­ниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і суми податків з прибутку.

Прибуток — сума, на яку доходи підприємства перевищують його витрати.

Приватизаційні цінні папери — цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Приватне підприємство — підприємство, що діє на основі приват­ної власності громадян чи суб'єктів господарювання (юридичної осо­би).

Програмна класифікація видатків — групування видатків за про­грамно-цільовим методом, яке щорічно визначається у Законі Украї­ни «Про Державний бюджет України».

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для за­безпечення нормального функціонування організму людини, збере­ження її здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволен­ня основних соціальних і культурних потреб особистості.

Резервний фонд — фонд фінансових ресурсів, який утворюється на підприємстві за рахунок відрахувань від прибутку, використовується для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень.

Ризик — ймовірність зазнати втрат щодо очікуваної економічної корисності або прямих збитків через появу певної події.

Ринок капіталів — система економічних відносин з приводу руху середньо- та довгострокового капіталу як інвестиційного фактора розвитку економіки.

Ринок приватних боргів — система економічних відносин, яка охоплює обіг цінних паперів, емітованих приватними інституціями та корпораціями.

Ринок середньо- та довгострокових кредитів — система еконо­мічних відносин купівлі-продажу кредитних ресурсів на тривалий строк (більше одного року), які використовуються для вкладень в основний та оборотний капітал.

Ринок цінних паперів — система економічних відносин з приводу емісії та купівлі-продажу цінних паперів.

Самоокупність — принцип комерційного рахунку як методу орга­нізації фінансів підприємств, який передбачає покриття витрат про­стого відтворення за рахунок валових доходів.

Самофінансування — принцип комерційного рахунку як методу організації фінансів підприємств, який передбачає покриття витрат на розвиток виробництва (розширене відтворення) за рахунок отри­маного прибутку та залучених кредитів, які також погашаються за рахунок прибутку.

Співстрахування — особливий вид спільної діяльності страхови­ків, коли одночасно два або кілька страховиків за угодою приймають

на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з до­триманням принципу пропорційної відповідальності, при цьому ко­жен із страховиків відповідає за свою частину страхових зобов'язань безпосередньо перед страхувальником.

Ставка податку — розмір податку на одиницю оподаткування.

Статутний капітал (фонд) — сукупність коштів засновників, не­обхідна для функціонування, а також майнові права, що мають гро­шову оцінку.

Страхове поле — сукупність потенційних страхувальників пев­ного виду страхування.

Страховий портфель — сукупність укладених компанією угод як з окремого виду страхування, так і з усіх видів.

Страховий ринок — система грошових відносин з приводу фор­мування та використання страхових фондів для забезпечення страхо­вого захисту через створення системи страхових організацій.

Страховик — страхова компанія, юридична особа, яка діє на під­ставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов'язання щодо ство­рення колективного страхового фонду і здійснення виплат з нього страхувальнику чи третій особі, на користь якої укладено договір страхування, при настанні страхового випадку.

Страховий агент — фізична особа або юридична особа, яка діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності, а саме: укладає договори страхування, одержує страхові платежі, виконує роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Страховий брокер — фізична або юридична особа, яка зареєстро­вана як суб'єкт підприємницької діяльності та здійснює за винагоро­ду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страхувальником.

Страхувальник — юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди сплачує страхові внески до страхового фонду та отримує право на страхове відшкодування у разі настання страхового випадку.

Страхування — вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання пев­них подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що форму-

ються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розмі­щення коштів цих фондів.

Строкові валютні операції — операції з купівлі-продажу валюти з терміном оплати більше двох банківських днів, не враховуючи день укладання угоди, які обов'язково оформлюються контрактом.

Суб'єкт оподаткування (платник податків) — фізична або юри­дична особа, на яку законом покладено обов'язок сплачувати податок.

Субвенція — виділення коштів з бюджету вищого рівня до бюд­жету нижчого рівня, яке має цільове призначення для здійснення спільного фінансування певного заходу і підлягає поверненню у ви­падку невикористання або порушення цільового призначення.

Субсидія — виділення коштів з бюджету вищого рівня до бюдже­ту нижчого рівня на фінансування певних заходів і передбачає дольо- ву участь бюджету нижчого рівня в цьому фінансуванні.

Сфера дії податку — сукупність носіїв податку, на яких у кінце­вому підсумку лягає його тягар.

Сфера фінансової системи — узагальнена за певними ознаками сукупність фінансових відносин, в основу їх виділення покладено рі­вень економічної системи.

Сюрвеєр — експерт, інспектор, агент страховика, який оглядає судна, вантажі та інше майно, що приймається на страхування, а та­кож робить висновок щодо його стану, розміру пошкодження у разі аварії.

Товаророзпорядчі цінні папери — цінні папери, які надають їх­ньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих до­кументах.

Умовна франшиза — обумовлена частина збитків, яка не підлягає відшкодуванню у разі збитків, які нижчі або дорівнюють значенню франшизи, у разі ж перевищення суми збитків значення обумовленої частини збитків виплати здійснюються в повному обсязі.

Унітарне підприємство — підприємство, яке створюється одним засновником, що виділяє необхідне для того майно, формує відповід­но до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затвер­джує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника,

який ним призначається, керує підприємством і формує його трудо­вий колектив, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприєм­ства.

Управління державним боргом — комплекс заходів, які вжива­ються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення та погашення державних позик.

Фінанси як економічна категорія — система економічних від­носин, що виникають з приводу розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту з метою формування фінансових ресурсів для забезпечення виконання функції держави, задоволення суспільних потреб та створення умов розширеного відтворення.

Фінансова політика держави — механізм державного регулюван­ня соціально-економічних процесів та явищ на основі арсеналу фі­нансових інструментів, засобів, форм і методів розподілу та перероз­поділу ВВП та національного доходу через фінансову систему країни.

Фінансова політика підприємства — форма реалізації фінансової ідеології та фінансової стратегії підприємства в розрізі найбільш важ­ливих аспектів фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення.

Фінансова система за внутрішньою будовою — сукупність від­окремлених і взаємопов'язаних сфер та ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи розподілу і перерозпо­ділу валового внутрішнього продукту.

Фінансова система за організаційною структурою — сукупність фінансових органів та інституцій, яка характеризує систему управ­ління фінансами.

Фінансова стратегія підприємства — формування системи дов­гострокових цілей фінансової діяльності й вибір найбільш ефектив­них шляхів їх досягнення.

Фінансове законодавство — зовнішня форма фінансового права, що відображає його внутрішню структуру; система всіх упорядкова­них відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини в державі.

Фінансове планування — діяльність зі складання планів фор­мування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, терито­ріально-адміністративних об'єднань та країни в цілому.

Фінансове право — самостійна галузь публічного права; сукуп­ність юридичних (правових) норм, що регулюють суспільні відно­сини, які виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів грошових коштів держави та органів місцевого самовряду­вання, необхідних для забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій.

Фінансовий контроль — діяльність щодо перевірки законності та доцільності здійснення фінансових операцій.

Фінансовий менеджмент — комплексна система принципів і ме­тодів розробки та реалізації управлінських рішень, направлених на формування, розподіл і використання фінансових ресурсів підпри­ємства й організацію обороту його коштів з метою досягнення опера­тивно-тактичних та стратегічних цілей.

Фінансовий механізм — сукупність форм, методів та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, здійснюються розподільчі і перерозподільчі фінансові відносини, відбувається вплив на соціально-економічний розвиток суспільства.

Фінансовий план — документ, який відображає формування і ви­користання фінансових ресурсів на певний період.

Фінансовий ринок — особлива сфера фінансової системи, де здійснюється рух тимчасово вільного капіталу, формуються та функ­ціонують обмінно-перерозподільчі відносини, пов'язані з процесами купівлі-продажу, їх трансформація у позичковий та інвестиційний капітал через кредитно-фінансові інститути на основі попиту та про­позиції, формується ціна на фінансові інструменти.

Фінансові відносини — система грошових відносин, пов'язаних з розподілом, перерозподілом, формуванням і використанням центра­лізованих та децентралізованих фондів грошових коштів для задово­лення суспільних, колективних та індивідуальних потреб.

Фінансові ресурси — грошові накопичення і доходи, які ство­рюються в процесі розподілу, перерозподілу та використання ВВП та національного багатства і зосереджені у відповідних фондах або в нефондовій формі для забезпечення безперервного процесу ви­робництва, задоволення суспільних потреб, виконання фінансових зобов'язань.

Фінансові ресурси підприємства — грошові доходи та надходжен­ня суб'єктів господарювання, які використовуються для формування

децентралізованих фондів фінансових ресурсів, або в нефондовій фор­мі з метою забезпечення процесів розширеного відтворення та вико­нання фінансових зобов'язань підприємств.

Функціональна класифікація видатків — групування видатків за функціями, які виконуються державою при здійсненні цих видатків.

Централізований страховий резервний фонд — фонд фінансо­вих ресурсів держави, який базується на державній відповідальнос­ті і передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів, формується за рахунок централізованих загальнодержав­них ресурсів та знаходиться у розпорядженні уряду, його створення пов'язане з наявністю страхових ризиків природного і техногенного характеру та відшкодування надзвичайних збитків.

Централізовані фінанси — економічні відносини, пов'язані з фор­муванням і використанням фондів грошових коштів держави, що аку­мулюються в державній бюджетній системі та урядових позабюджет­них фондах.

Цінні папери — документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визна­чають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власни­ка та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх роз­міщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Чистий прибуток (збиток) підприємства — алгебраїчна сума при­бутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування і над­звичайного прибутку (збитку) після оподаткування.