Поняття фінансів підприємств, їх функції. Основи організації фінансів підприємств

Фінанси підприємств як складова фінансової системи посідають визначне місце у структурі фінансових відносин суспільства, оскіль­ки вони функціонують в матеріальній і нематеріальній сферах вироб­ництва, де створюються основні джерела фінансових ресурсів — ва­ловий внутрішній продукт і національних дохід.

На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюд­жетні фонди, що в свою чергу означає, що стан фінансів підприємств визначає можливість задоволення суспільних потреб.

Фінанси підприємств функціонують на мікрорівні, що зумовлює наявність як їх загальних, так і особливих рис порівняно з державни­ми фінансами.

Сутність фінансів підприємств як категорії розглядається в різ­них аспектах: як система грошових відносин, як цільова функція, як форма фінансування, як функція перерозподілу.

Як система грошових відносин фінанси підприємств опосеред­ковують рух грошових фондів. В рамках цього підходу поза увагою

залишається нефондова форма руху фінансових ресурсів підприєм­ства.

Фінанси підприємств як цільова функція розглядаються з по­зиції використання різних прийомів та методів з метою досягнення максимальної ефективності діяльності фірми. Недоліком цього під­ходу є те, що фінанси підприємств ототожнюються з фінансовим ме­неджментом.

Також фінанси підприємств розглядаються як форма фінансу­вання та кредитування підприємницької діяльності. Цей підхід являє собою звужене трактування сутності фінансів підприємств, в якому передусім не розкривається їхня природа.

Як функція перерозподілу фінанси підприємств — це планомір­ний рух фондів грошових коштів, що виражає відносини з приводу обов'язкового вилучення вартості та їх використання в інтересах сус­пільства на рівні господарюючого суб'єкта. Недоліком цього підходу фактично є те, що фінанси підприємств перетворюються з економіч­ної категорії на явище, що організується державою і відноситься до сфери державної політики.

Загальною рисою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних відносин, пов'язаних із розподілом ВВП.

На відміну від державних фінансів, у сфері фінансів підприємств створюються фонди фінансових ресурсів не для подальшого перероз­поділу, а для обслуговування процесу виробництва продукції, надан­ня послуг та виконання робіт, що зумовлює наявність специфічних рис фінансів підприємств.

Специфічними ознаками фінансів підприємств є:

- предметом вивчення фінансів підприємств є фінансові ресурси суб'єктів господарювання;

- характер економічних відносин пов'язаний з первинним роз­поділом вартості ВВП, формуванням та використанням децен­тралізованих фондів грошових коштів;

- фінанси підприємств виражають економічні відносини на рівні підприємства;

- метою фінансів підприємств є забезпечення ефективного роз­витку підприємства на всіх стадіях його життєвого циклу, за­безпечення безперервного процесу відтворення, підвищення рівня ефективності діяльності підприємства, матеріальне сти­мулювання працівників.

Об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів.

Суб'єктами фінансів підприємств виступають підприємства, ор­ганізації, держава, працівники, банківські установи, страхові ком­панії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські фірми, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

Отже, фінанси підприємств — це система економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання доходів та грошо­вих фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.

Фінанси підприємств як економічна категорія проявляє свою сутність через наступні функції:

1) формування фінансових ресурсів (забезпечуюча) — пов'язана із забезпеченням операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, а також кругообігу за допомогою фінансових ресурсів основних і оборот­них активів — відбувається під час формування статутного капіталу підприємства, а також під час розподілу грошових надходжень вна­слідок повернення коштів, авансованих в основні та оборотні активи, використання чистого прибутку підприємства для формування або поповнення резервного капіталу, на споживання чи нагромадження;

2) розподіл та використання фінансових ресурсів (розподільча) — забезпечення безперервного процесу відтворення на підприємстві, об'єктом розподілу виступає чистий прибуток та дохід від реалізації, крім того, у процесі вартісного розподілу ВВП створюються децен­тралізовані фонди фінансових ресурсів, які забезпечують процеси розширеного відтворення.

У процесі реалізації цієї функції повинно забезпечуватися опти­мальне співвідношення інтересів підприємств, організацій і держави;

3) контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів (контрольна) — реалізується за допомогою фінансових показників діяльності підприємства, їх аналізу та оцінки з метою підвищення ефективності розподільчих відносин, а також моніторингу його вза­ємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, бюджетом, поза­бюджетними фондами, фінансово-кредитними установами.

З інституціональної точки зору фінанси підприємств слід розгля­дати як базову підсистему фінансової системи держави.

Роль фінансів підприємств як складової фінансової системи держави проявляється в наступному:

- під час розподілу національного доходу формуються загально­державні фонди за рахунок податків та інших відрахувань;

- під час розподілу формуються децентралізовані фонди самих підприємств, які необхідні для забезпечення процесів відтво­рення;

- на рівні підприємств фінанси підприємств забезпечують фор­мування фонду оплати праці, а також інших соціальних фондів;

- фінанси підприємств виступають як важливий інструмент еко­номічного стимулювання, контролю та управління економікою.

Основи організації фінансів підприємств — сукупність прийо­мів, методів, способів формування, розподілу і використання фінан­сових ресурсів підприємств, а також контролю за їх кругообігом у процесі відтворення.

В умовах ринку існує три основних методи організації фінансів підприємств:

1. Комерційний розрахунок — метод ведення діяльності, який дозволяє за рахунок доходів покривати витрати і отримувати додат­ковий дохід (прибуток), який використовується на забезпечення роз­ширеного відтворення.

Принципами комерційного розрахунку є:

- повна господарська і юридична самостійність;

- самоокупність — покриття витрат простого відтворення за ра­хунок валових доходів, можна виділити дві форми самоокуп­ності:

1) повна — витрати в повному обсязі покриваються доходами;

2) часткова — одна частина витрат покривається власними до­ходами, інша — кредитами.

- прибутковість — отримані доходи дозволяють не тільки покри­ти витрати, а й сформувати прибуток;

- самофінансування — покриття витрат на розвиток виробни­цтва (розширене відтворення) за рахунок отриманого прибут­ку та залучених кредитів, які також погашаються за рахунок прибутку;

- фінансова відповідальність — підприємство несе повну відпо­відальність за результати своєї діяльності.

2. Бюджетне (кошторисне) фінансування — забезпечення вит­рат за рахунок зовнішніх джерел фінансування, може здійснювати-

ся за рахунок централізованих фінансових ресурсів (бюджетне), а також з децентралізованих фондів корпоративних структур (кошто­рисне фінансування).

До принципів бюджетного (кошторисного) фінансування відно­сяться:

- плановість — передбачає, що фінансування здійснюється на підставі і в межах ланок, плановим документом виступає кош­торис;

- цільовий характер — виділені кошти можуть бути використані тільки на цілі, визначені кошторисом;

- виділення коштів залежно від фактичних показників діяльнос­ті установи — фінансування здійснюється за кошторисом, од­нак не автоматично за планом, а з урахуванням реальних пот­реб;

- фінансова і матеріальна відповідальність;

- підзвітність — звітування організацій і установ, що перебува­ють на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими ор­ганізаціями.

3. Неприбуткова діяльність — метод здійснення господарювання, головною метою якого є задоволення суспільних потреб, а не отри­мання прибутку.

Специфічною ознакою цих підприємств є формування їх фінансо­вих ресурсів за рахунок членських або благодійних внесків, спонсор­ської та іншої допомоги.

Підприємства цієї форми функціонують на тих же принципах, що й комерційний розрахунок, за винятком прибутковості та самофінан­сування.

В окремих випадках у межах одного підприємства можуть засто­совуватися різні методи організації фінансів. Наприклад, поєднан­ня у державних навчальних закладах навчання студентів за рахунок бюджетних асигнувань і на платній основі.

8.2.