3.2. Вдосконалення механізму здійснення регуляторної політики на рівні місцевих бюджетів
У процесі здійснення адміністративної реформи в Україні особливого значення набувають проблеми регіональної економічної політики, в тому числі регіонального економічного розвитку.
Економічний розвиток регіону є важливою складовою економічного розвитку держави. „Сильні регіони - сильний центр” - теза, яка стала лозунгом адміністративної реформи і повинна бути реалізована в процесі її проведення. [88]Важливе місце у фінансовій політиці держави займає бюджетна політика. Головним її завданням, з позицій фінансової стратегії, має стати її орієнтування на економічні потреби. Метою економічного регіонального розвитку є пошук шляхів зменшення економічної нерівності між регіонами, стимулювання розвитку найбідніших регіонів, яке забезпечить вирівнювання економічного розвитку регіонів; зменшення розриву між найбіднішими та найбагатшими регіонами країни. [88]
Економічний розвиток регіону - це процес активізації господарської діяльності, який повинен забезпечити створення робочих місць, зростання добробуту та покращання якості життя населення регіону шляхом ефективного використання всіх наявних регіональних ресурсів [88, с. 15]. Ефективний економічний розвиток забезпечує економічне зростання в регіоні, а відтак сприяє економічному піднесенню в державі, підвищуючи добробут як населення території, так і держави в цілому. Таким чином, регіональна економічна політика є продовженням державної економічної політики, невід’ємною її частиною та формується з урахуванням регіональних переваг та особливостей. [88]
Запорукою ефективного використання можливостей регіонального розвитку є вдосконалення функції регулювання як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Постійна зміна економічних умов вимагає відповідних змін регулювальних функцій органів державного управління та місцевого самоврядування з метою повернення економічних процесів у русло стабілізації та подальшого економічного зростання (рис.
3.12). [88]Під державною регуляторною політикою у сфері господарської діяльності розуміється регуляторна діяльність як органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування. Загалом, регуляторна політика у сфері господарської діяльності – це напрям політики держави, спрямований на поліпшення якості державного управління та місцевого самоврядування у сфері господарської діяльності, шляхом законодавчого визначення процедури підготовки, прийняття, відстеження ефективності дії та перегляду регуляторних актів щодо регулювання сфери господарської діяльності.
Рис. 3.12. Структурна модель системи регуляторних механізмів регіонального економічного розвитку
Джерело: [88]
Формування механізму регуляторної політики (МРП) України у сфері господарської діяльності розпочалося у зв’язку з виданням Указу Президента України “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності” від 03.02.1998 р. № 79 і одержало подальшого розвитку після прийняття Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” (табл. 3.8). У найбільш загальному вигляді, МРП слід розглядати як систему послідовних стадій та засобів регулювання, спрямованих на прийняття регуляторним органом якісного управлінського рішення. Стадії та засоби регулювання – це структурні елементи МРП. [146]
Принципами державної регуляторної політики є [176]:
- доцільність – обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;
- адекватність – відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;
- ефективність – забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;
- збалансованість – забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави;
- передбачуваність – послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб’єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;
- прозорість та врахування громадської думки – відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов’язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями, обов’язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.
Таблиця 3.8
Основні поняття державної регуляторної політики в Україні
| Поняття | Зміст |
| Регуляторний акт | Прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; |
| Регуляторний орган | Верховна Рада України, Президент України, КМУ, НБУ, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, ВР АРК, Рада міністрів АРК, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів,якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти; |
| Регуляторна діяльність | Діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами,фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, Законом та іншими нормативно-правовими актами; |
| Відстеження результатив-ності регуля-торного акта | Заходи, спрямовані на оцінку стану впровадження регуляторного акта та досягнення цим актом цілей, задекларованих при його прийнятті; |
| Перегляд регуляторного акта | Заходи, спрямовані на приведення регуляторним органом прийнятого ним регуляторного акта у відповідність з принципами державної регуляторної політики; |
| Показники результатив-ності регуля- торного акта | Показники, на підставі яких при проведенні відстеження результативності регуляторного акта здійснюється оцінка стану впровадження цього регуляторного акта та досягнення ним цілей, задекларованих при його прийнятті; |
| Аналіз регуляторно-го впливу
| Документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики; |
| Звіт про відс-теження резу-льтативності регуляторно-го акта | Документ, який містить дані про результати відстеження результативності регуляторного акта та про методи, за допомогою яких було здійснено таке відстеження; |
| Розробник проекту регу-ляторного акта | Регуляторний орган або інший орган, установа, організація, особа чи група осіб, що уповноважені розроблювати або організовувати, спрямовувати та координувати діяльність з розроблення проекту регуляторного акта. |
Джерело: [176]
Забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає [176]:
1. встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів;
2. підготовку аналізу регуляторного впливу;
3. планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;
4. оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;
5. відстеження результативності регуляторних актів;
6. перегляд регуляторних актів;
7. систематизацію регуляторних актів;
8. недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти;
9. викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта;
10. оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.
Загалом, у своєму дослідженні М.А. Погрібняк [146] виділяє дев’ять стадій МРП в Україні (рис. 3.13).
Реалізація кожної стадії МРП забезпечується двома групами засобів регулювання. Перша група – це організаційні засоби, друга – процедурні (табл. 3.9).
Рівень застосування в регуляторному процесі стадій та засобів МРП визначає якість регулювання господарської діяльності. Регуляторна діяльність може вважатися якісною, якщо при її здійсненні були задіяні всі структурні елементи МРП.
Оскільки після прийняття Податкового кодексу зазнав кардинальних змін інститут місцевого оподаткування, а місцеві податки та збори за Європейською хартією місцевого самоврядування ратифікованою ще у 1996 році мають стати основою місцевого самоврядування їм потрібно приділити якомога більше уваги.
Прийняття регуляторних актів з питань місцевих податків та зборів входить до плану регуляторної діяльності місцевих органів влади, які повинні були бути прийняті в рамках першого кварталу 2011 року і вступити в силу з 01.04.2011 року.
Відповідно до Податкового кодексу України до складу місцевих податків та зборів віднесено (Додаток К):
1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
2. Єдиний податок;
3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
4. Збір за місця для паркування транспортних засобів;
5. Туристичний збір.
Рис. 3.13 Стадії механізму регуляторної політики
Джерело: [146]
Особливої уваги потребує єдиний податок, оскільки він повинен зіграти вагому фіскальну роль у формуванні бюджетів міст районного значення, сіл, селищ, тобто більшості адміністративно-територіальних одиниць України.
Треба зауважити, що у прийнятому в 2010 році Податковому кодексі була практично збережена спрощена податкова система для суб’єктів малого підприємництва, що майже без змін діяла з 1998 року. Однак через те, що базові положення спрощеної системи не змінювались протягом 12 років, вони вже не відповідають реаліям сьогодення. Крім того, існуюча система спрощеного оподаткування стала активно використовуватись для мінімізації податкових зобов’язань, внаслідок чого порушуються інтереси найманих працівників та держави. Тому, сьогодні Урядом приділяється значна увага реалізації системних заходів щодо запобігання мінімізації та ухиленню від сплати податків.
Таблиця 3.9
Стадії та засоби механізму регуляторної політики
| Стадія МРП | Група засобів МРП | |
| організаційні | процедурні | |
| І | 1) визначення виду проекту; 2) визначення назви проекту; 3) визначення цілі прийняття проекту; 4) встановлення строку підготовки проекту; 5) визначення розробника проекту | 1) затвердження плану не пізніше 15 грудня поточного року; 2) оприлюднення планів не пізніш як у 10-денний строк після затвердження |
| ІІ | 1) визначення та аналіз проблеми; 2) визначення цілей державного регулювання; 3) визначення та оцінювання всіх прийнятних альтернатив; 4) опис механізмів і заходів, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми; 5) обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей; 6) визначення очікуваних результатів прийняття запропонованого регуляторного акту; 7) обґрунтування запропонованого строку чинності регуляторного акту; 8) визначення показників результативності регуляторного акту; 9) визначення заходів, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акту | 1) підготовка проекту регуляторного акта у строки, визначені планом діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; 2) підписання керівником органу, який розробив проект регуляторного акту |
| ІІІ | 1) найменування регуляторного акту; 2) стислий виклад змісту проекту; 3) адреса розробника проекту та інших органів, до яких надсилаються зауваження та пропозиції; 4) інформація про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акту та відповідного АРВ; 5) інформація про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями зауважень та пропозицій | 1) строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції; 2) оприлюднення регуляторного акту разом із відповідним аналізом регуляторного впливу, не пізніше 5 робочих днів з дня оприлюднення повідомлення. |
| IV | 1) оприлюднення регуляторного акту разом із відповідним аналізом регуляторного впливу не пізніше 5 робочих днів з дня оприлюднення повідомлення | 1) строк прийняття зауважень та пропозицій; 2) строк надання відповіді на зауваження та пропозиції |
| V | 1) визначення комплекту документів, який подається для погодження; 2) встановлення підстав для залишення проекту без розгляду; 3) встановлення вимог до змісту рішення про відмову в погодженні; 4) законодавче закріплення права розробника на проведення консультацій з метою усунення суперечностей; 5) законодавче закріплення права розробника на оскарження рішення про відмову в погодженні | 1) визначення тривалості погодження; 2) строк повідомлення розробника проекту регуляторного акту про залишення без розгляду; 3) строк повідомлення розробника проекту регуляторного акту про погодження чи відмову в погодженні |
| VI | 1) комплект документів, який подається для погодження; 2) підстави для залишення проекту без розгляду; 3) вимоги до змісту рішення про відмову в погодженні; 4) право розробника на проведення консультацій з метою усунення суперечностей; 5) право розробника на оскарження рішення про відмову в погодженні;
| 1) публікація не пізніш як у десятиденний строк після державної реєстрації або підписання |
| VII | 1) вид та назва регуляторного акту, дата прийняття, номер; 2) цілі прийняття акту; 3) тип відстеження (базове, повторне або періодичне); 4) методи одержання результатів відстеження; 5) дані та припущення, а також способи одержання даних; 6) кількісні та якісні значення показників результативності акту; 7) оцінка результатів реалізації регуляторного акту, ступеня досягнення цілей | 1) підписання керівником регуляторного органу; 2) строк виконання заходів з відстеження не може бути більшим ніж 45 робочих днів; 3) оприлюднення не пізніш як у 10-денний строк з дня підписання |
Продовж. табл. 3.9
| Стадія МРП | Група засобів МРП | |
| організаційні | процедурні | |
| VIII | 1) підстави здійснення перегляду (ініціатива регуляторного органу, звіт про відстеження, інші причини) | 1) строк здійснення перегляду |
| IX | 1) вступ (основні завдання, на виконання яких концентрувалася робота; кроки до забезпечення відповідності форм та рівня державного регулювання ринковим вимогам; забезпечення відкритості процесу регуляторної діяльності); 2) загальна частина (окреслюється ситуація, яка потребувала упорядкування державного регулювання господарських відносин у відповідній сфері, визначаються та аналізуються проблеми, вирішення яких належить до власної компетенції) ; 3) висновок (визначаються тенденції щодо зменшення або збільшення рівня державного регулювання у відповідній сфері, формулюються пропозиції щодо розв'язання проблем) | 1) підписання керівником регуляторного органу |
Джерело: [146]
Розглядаючи регуляторні акти з питань адміністрування єдиного податку станом на 01.04.2011 року, відмітимо, що ставки цього податку, в цілому, органами місцевого самоврядування Запорізької області для фізичних осіб були встановлені в залежності від виду діяльності, та не перевищуювали 200 грн. В табл. 3.10 наведені для порівняння деякі види діяльності та ставки по них.
Так, 18 листопада 2011 року, Президент підписав Закон України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності” [172]. Нові правила для спрощенців наберуть чинності 1 січня 2012 року.
Усіх спрощенців поділили на чотири групи. Групи мають різні критерії відповідності для права перебування на спрощеній системі та, відповідно, різні ставки єдиного податку (табл. 3.11)
Незважаючи на позитивні зміни, що відбуваються в підприємницькому секторі, науковці та урядові діячі виділяють чимало проблем, які необхідно вирішувати не лише на регіональному рівні, а й на державному, а саме:
1. Існуюча дозвільна система перешкоджає веденню бізнесу та залученню інвестицій.
2. Різноманітні дозволи та їх вартість визначені нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, які дуже повільно провадять їх перегляд та скасування.
3. Система надання адміністративних послуг є непрозорою та корумпованою.
4. Існуюча система технічного регулювання (сертифікація і стандартизація) стримує впровадження нових технологій у виробництво.
Таблиця 3.10
Середні показники єдиного податку для фізичних осіб згідно рішень сільських рад Запорізького регіону
| сільська рада | Ставки, грн. | сільська рада | Ставки, грн. |
| Сільське господарство, мисливство, лісове господарство | Сільське господарство, мисливство, лісове господарство | ||
| Вирощування та реалізація зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва | 200 | Вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва на площі до 50 га від 50 га до 100 га від 100 га до 150 га від 150 га до 200 га більше 200 га |
80 120 150 200 200 |
| Овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників | 200 | Овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників | 200 |
| Розведення великої рогатої худоби | 200 | Розведення птиці | 200 |
| Розведення овець, кіз, коней | 200 | Розведення інших тварин | 200 |
| Розведення свиней | 200 | Розведення великої рогатої худоби | 200 |
| Розведення птиці | 200 | Розведення овець, кіз, коней | 200 |
| Розведення інших тварин | 200 | Розведення свиней | 200 |
| Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту | 200 | ||
| сільська рада | сільська рада | ||
| Сільське господарство, мисливство, лісове господарство | Сільське господарство, мисливство, лісове господарство | ||
| Вирощування зернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва | 100 | Вирощування зернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва | 80 |
| Овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників | 100 | Овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників | 100 |
| Тваринництво, розведення великої рогатої худоби | 90 | Тваринництво, розведення великої рогатої худоби | 50 |
| Тваринництво, розведення вівців, коз, коней | 90 | Тваринництво, розведення вівців, коз, коней | 50 |
| Тваринництво, розведення свиней | 100 | Тваринництво, розведення свиней | 50 |
| Розведення птиці | 90 | Розведення птиці | 60 |
| Розведення інших тварин | 90 | Розведення інших тварин | 80 |
| Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту | 90 | Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту | 100 |
Таблиця 3.11
Особливості спрощенної системи оподаткування
| Групи | Кількість найманих працівників* | Доход за календарний рік, що передував переходу на ЄП | Види діяльності | Ставка ЄП: фіксована ( % до мінімальної зарплати (МЗП)станом на 1 січня) або % до доходу) |
| 1 (підприємці) | Без найманих працівників | не перевищує 150 000 грн | роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках надання побутових послуг** населенню | 1% — 10% від МЗП*** |
| 2 (підприємці) | одночасно не перевищує 10 осіб | не перевищує 1 000 000 грн | Надання послуг, в т.ч. побутових, платникам єдиного податку та/або населенню; - виробництво та/або продаж товарів; - ресторанне господарство | 2% — 20% від МЗП*** |
| 3 (підприємці) | одночасно не перевищує 20 осіб | не перевищує 3 000 000 грн | Нема обмежень**** | а) 3% від доходу***** у разі сплати ПДВ; б) 5% від доходу***** у разі включення ПДВ до складу єдиного податку |
| 4 (юрособи) | середньооблiкова кількість працівників не перевищує 50 осіб | не перевищує 5 000 000 грн | Нема обмежень**** |
* при розрахунку не враховуються працівники, які перебувають у відпустці по вагітності та по догляду за дитиною до трьох років
** перелік послуг які відносяться до побутових наведено в новій статті 291.6 ПКУ
***встановлюються щороку місцевими радами залежно від виду діяльності з розрахунку на календарний місяць. У разі якщо платник єдиного податку цієї групи провадить кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, такий підприємець отримує одне свідоцтво i сплачує податок за більшою ставкою.
**** Крім заборонених для здійснення на спрощеній системі взагалі.
***** Базою оподаткування є дохід від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Доходом вважається вся сума, отримана платником податку за здійснення операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) у готівковій та/або безготівковій формі.
5. Нестабільність та недосконалість податкового законодавства, високий рівень податків, відсутність пільг, що стимулюють розвиток.
6. Посилення адміністративного та фіскального тиску на бізнес, надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб’єктів господарювання, прояви корупції.
7. Проблеми з фінансуванням проектів, особливо підприємців-початківців, через брак стартового капіталу, високі процентні ставки за кредитами банків і неприйняття закону про мікрокредитування суб’єктів малого бізнесу, нерозвиненість системи взаємного кредитування і кредитно-гарантійних установ.
8. Складність доступу до матеріальних ресурсів, що знаходяться в державній і комунальній власності (земельні ділянки, нежилі приміщення, устаткування, інженерні комунікації).
9. Низький рівень розвиненості небанківського сектору фінансових послуг.
10. Відсутність мотивації до інвестиційної та інноваційної діяльності.
11. Територіальна нерівномірність розвитку малого підприємництва та недостатня роль малого бізнесу у формуванні місцевих ринків.
12. Недостатня розвиненість інфраструктури підтримки малого підприємництва.
13. Недостатній рівень професійних знань і досвіду підприємців-початківців з питань ведення підприємницької діяльності в сучасних умовах.
14. Низький рівень міжнародного співробітництва та гармонізації українських стандартів з європейськими.
У 2011 році Уряд активно працював у напрямі поліпшення бізнес-клімату в Україні. За Інформаційними матеріалами підсумкової прес-конференції Прем’єр-міністра Миколи Азарова [58] серед пріоритетів роботи Уряду визначено дерегуляцію підприємницької діяльності та підтримку малого та середнього бізнесу як шлях до економічного зростання.
На рисунку 3.14 зображені основні результативні показники, внаслідок проведення дерегуляції підприємницької діяльності малого та середнього бізнесу за деякими напрямами регулювання.
Рис. 3.14 Основні результативні показники проведення дерегуляції підприємницької діяльності малого та середнього бізнесу за деякими напрямами регулювання
Джерело: [58]
Отже, кількість видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню зменшено на 30%, кількість видів робіт - на 90%, а кількість документів для отримання ліцензій зменшено на 45%, тобто з 305 до 167 одиниць. Так для отримання дозвільних документів у будівництві підприємцю необхідно буде лише 93 дні, тобто в 4,5 рази швидше ніж раніше. Зручнішою стала процедура отримання дозвільних документів також тим, що їх кількість зменшено з 90 до 23.
Загалом, суб’єкти малого та середнього бізнесу отримали численні переваги, які полягають у спрощенні процедур реєстрації, ліцензування та ведення бізнесу, а саме з метою спрощення процедур отримання дозволів та скорочення кількості робіт, що вимагають їх одержання, Урядом вжито наступних заходів [58]:
O Законодавчо затверджено вичерпний перелік документів дозвільного характеру - законом „Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність отримання яких не передбачена законом.
O Забезпечено перехід від принципу „єдиного офісу” до принципу „єдиного вікна” під час видачі документів дозвільного характеру – з 1 січня 2012 р. видача документів дозвільного характеру суб’єкту господарювання відбуватиметься виключно через Державного адміністратора в дозвільному центрі.
O Посилено відповідальність посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування за порушення законодавства у сфері дозвільної системи. Тепер за порушення строків видачі документів дозвільного характеру Державний адміністратор зобов’язаний скласти протокол на посадову особу дозвільного органу та направити до суду. За повторне правопорушення у сфері дозвільної системи посадова особа підлягає звільненню з відповідної посади в порядку, визначеному законом за рішенням суду.
O Створено правові умови для розширення мережі дозвільних центрів шляхом їх запровадження в облдержадміністраціях.
У сфері спрощення ліцензування підприємницької діяльності здійснено наступні заходи [58]:
O Скорочено майже на третину перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню: з 78 у 2010 році до 57 на сьогоднішній день.
O Розроблено та подано на розгляд Верховної Ради законопроект, яким передбачено спрощення процедури отримання суб’єктами господарювання ліцензій, зокрема скорочення витрат їх часу та коштів.
Кабінет Міністрів продовжує роботу з вдосконалення системи ліцензування господарської діяльності. При цьому передбачається:
O Підвищення прозорості діяльності органів ліцензування шляхом закріплення вимог щодо забезпечення надання ними чітких та вичерпних обґрунтувань зауважень у разі відмови заявникам або залишення заяв без розгляду, повного висвітлення принципів і процедур ліцензування у відповідних сферах та результатів своєї роботи;
O Ґрунтування системи здійснення контролю за ліцензіатами на зручних для бізнесу умовах:
- перехід від активного контролю – перевірки до пасивного – декларування суб’єктами господарювання виконання вимог ліцензійних умов;
- підвищення та, одночасно, диференціювання відповідальності ліцензіатів за порушення вимог провадження ліцензованого виду господарської діяльності;
- поширення децентралізації шляхом передачі як окремих, так і всіх функцій з ліцензування на місцевий рівень.
З метою спрощення процедури започаткування й виходу з бізнесу[58]:
O Встановлено термін завершення процесу включення відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року.
O Створено єдину систему державної реєстрації юридичних осіб.
O Забезпечено прозорість реєстраційних процесів та збільшено гарантії щодо захисту майнових прав власності юридичних осіб шляхом запровадження порядку проведення електронної державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
O Запроваджено принцип здійснення діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців без свідоцтва про державну реєстрацію, чим спрощено та здешевлено започаткування та ведення бізнесу в Україні.
O Передбачено адміністративну відповідальність за порушення у сфері державної реєстрації шляхом встановлення порядку зберігання реєстраційних справ юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців посадовими особами, які їх формують, та порядку їх пересилання.
O Спрощено процедуру припинення суб’єктів господарювання шляхом зменшення кількості процедур, скорочення тривалості та зменшення грошових витрат на їх проходження.
У сфері регуляторної політики [58]:
O Запроваджено єдиний підхід до розроблення й прийняття регуляторних актів органами місцевого самоврядування, а також до механізму забезпечення й захисту прав суб’єктів господарювання у сфері реалізації державної регуляторної політики.
O Завершена робота з перегляду регуляторних актів органів місцевого самоврядування.
O Органами місцевого самоврядування проаналізовано понад 58 тис. регуляторних актів, з яких понад 35 тис. (або 61%) було переглянуто як такі, що не відповідали принципам державної регуляторної політики, потребували внесення до них змін чи визнання їх такими, що втратили чинність. Як результат, спрощено процедури державного регулювання економіки та зменшено пов`язані з цим фінансові та інші витрати підприємців.
Отже, беручи до уваги проведений аналіз регуляторних актів з питань запровадження місцевих податків та зборів слід відмітити, що основою фінансової бази органів місцевого самоврядування є єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, які запровадженні на більшості територій Запорізької області. Відповідно, забезпечення соціально-економічного розвитку регіону можливе за умов виконання певних заходів, зокрема:
- сприяння розвитку малому підприємництву на своїй території та розширення його податкової бази шляхом:
- формування дієвої структури підтримки і розвитку малого підприємництва (створення бізнес-центрів, добровільних об’єднань суб’єктів малого підприємництва, безкоштовних консалтингових та інформаційних систем);
- забезпечення фінансово-кредитної підтримки малого бізнесу за допомогою створення комунальних банків для здійснення програм мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва, кошти яких формуються за рахунок асигнувань з місцевих бюджетів, доходів від власної діяльності, добровільних та спонсорських внесків, благодійних пожертвувань, коштів від приватизації об'єктів комунальної власності та продажу комунального майна;
- створення сприятливих умов для залучення у сектор малого бізнесу шляхом відкриття “власної справи” чи у формі найму на роботу соціально незахищених верств населення;
- встановлення місцевих податкових та інших пільг для суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють інноваційну діяльність і сприяють вирішенню важливих соціально-економічних проблем;
- забезпечення реалізації принципу “податки-блага” (або принципу отримуваних вигід), для того щоб мінімізувати супротив системі оподаткування та зменшити тіньовий сектор економіки.