3.3. Оптимізація структури доходів місцевих бюджетів Запорізького регіону

Децентралізація податкових повноважень вимагає визначення оптимального складу доходів місцевих бюджетів, адміністрування яких є економічно обґрунтованим саме на місцевому рівні, адже фективність управління системою доходів бюджету значною мірою залежить від структури побудови такої системи.

Науковці неодноразово звертали увагу на недосконалість структури доходів місцевих бюджетів, зокрема в частині податкових платежів та необхідність її оптимізації [131; 109, с. 58–65; 116; 206, с. 61–67; 213, с. 20–22; 124; 212, с. 156 – 162]. Кожний регіон України має свої специфічні умови до яких належить: природно-кліматичні умови, структура галузей економіки, геополітичне розташування, які утворюють основу фінансового та відповідно податкового потенціалу, який має бути в основі функціонування механізму фінансового вирівнювання розвитку територій. Тому, визначення оптимальної структури доходів місцевих бюджетів відповідного регіону є досить актуальним з позицій ефективності їх акумулювання на відповідній території. З цих позицій цікавим є визначення оптимальної структури з використанням рейтингової оцінки окремих джерел доходів.

Вперше запропонували рейтингову оцінку доходів з метою оптимізації їх структури Тимченко О.М. та Сибірянська Ю.В [208, c. 17–27]. Їх ідея ґрунтується на тому, що види доходів бюджету мають різну фіскальну значимість і ступінь складності в управлінні з позицій їх мобілізації. Особливо яскраво це проявляється стосовно податкових платежів.

З використанням рейтингової оцінки кожного джерела доходів на основі запропонованої методики визначимо оптимальну структуру доходів місцевих бюджетів Запорізької області (вихідні дані Додаток Л). Всі доходи згрупуємо залежно від ступеня складності управління ними на осі в діапазоні від 0 до 1, тобто від умовно найскладніших до умовно найпростіших в управлінні, та від їх значення в наповненні доходної частини бюджету на іншій осі також в діапазоні від 0 до 1 залежно від частки в структурі.

Таблиця 3.12

Характеристика оцінки рейтингів доходів місцевих бюджетів

Рейтинг	Характеристика	Оцінка виконання
0	Характеризує структуру статей доходів зведеного бюджету, що склалася на сьогодні	Частка окремого доходу у зведеному бюджеті перебуває на рівні 0-1%, значення рейтингу 1-бал, 1-3% - 2 бали, 3-5% - 3 бали, 5-10% - 4 бали, 10-20% -5 балів, понад 20% - 6 балів.
1	Характеризує рівень відхилення середнього показника виконання плану за останні 5 років від 100%	Виконання плану за останні 5 років становило в середньому 100%, - 5 балів, виконання плану коливається на рівні 1% - 4 бали, 3% рейтинг -3 бали, 5% - 2 бали, 10% - 1 бал, понад 10% - 0 балів
2	Відповідає на питання, чи перевиконувались у основному планові показники за 5 останніх років.	Так – 1 бал, ні – 0 балів
3	Характеризує динаміку виконання планових показників.	Тенденція зростання – 3 бали, тенденція зниження – 1бал, коливання – 2 бали
4	Характеризує загальну динаміку окремих джерел доходів бюджету.	Зростає – 3 бали, спадає – 1бал, важко визначити чітку тенденцію – 2 бали
5	Відповідає на питання, чи складним є контроль мобілізації доходів до бюджету.	Простий – 3 бали, складний – 1 бал, важко точно сказати – 2 бали.
6	Відповідає на питання, чи легко приховати джерело доходу або об’єкт оподаткування.	Легко приховати – 1бал, ні – 2 бали.
7	Виявляє потребу у значних витратах на мобілізацію окремих джерел до бюджету.	Затратний – 1 бал, мало затратний – 3 бали, важко визначитися з точною оцінкою – 2 бали.
8	Показує залежність доходу від ВВП	Залежні – 2 бали (більш прогнозовані), незалежні від динаміки ВВП – 1 бал.
9	Показує, чи є джерело доходів бюджету вичерпним у майбутньому.	Вичерпне джерело – 1 бал, невичерпне – 2 бали.
10	Характеризує динаміку змін у структурі доходу, яка свідчить про стабільність джерела доходу протягом певного періоду.	Стабільна динаміка – 4 бали, зростає – 3 бали, спадає – 2 бали, важко визначити 2 бали.

За даними джерела [208, с.

Використовуючи наведені рейтинги і звітну інформацію Головного фінансового управління Запорізької області, ми здійснили розрахунки та присвоїли кожному джерелу доходів бюджету бали за рейтингами 0-10, а також розрахували сукупну рейтингову оцінку (РС) і питому вагу окремого доходу в сукупних доходах бюджету, що вижчий показник РС, то легше управляти даним джерелом, і навпаки. РС розрахована за формулою [208, с. 17 - 27]:

(3.2)

де і – номер рейтингу.

Таблиця 3.9

Сукупна рейтингова оцінка джерел доходів місцевих бюджетів Запорізької області

Джерело: Розраховано авторами за звітними даними Головного фінансового управління Запорізької облдержадміністрації

На основі отриманих у результаті розрахунків даних побудували зведену таблицю взаємозалежності рейтингів, у якій кожному значенню сукупної рейтингової оцінки й діапазону питомої ваги доходів у сукупних доходах бюджету присвоїли значення від 0 до 1 з метою подальшої побудови матриці розподілу доходів (табл.

Таблиця 3.13

Зведена таблиця рейтингової оцінки доходів місцевих бюджетів Запорізької області з метою управління

За даними джерела [208, с. 17-27]

Результати розрахунків і групування даних зображені на діаграмі, на якій діаметр куль відповідає середньому значенню частки надходжень відповідних доходів у сукупних доходах бюджету (рис. 3.15).

Наведена на рис. 3.15 діаграма поділена на чотири області:

- по осі Х від 0 до 1 розташовані доходи залежно від їх значення для бюджету, до 0 – мінімальне значення, 1 – максимальне;

- по осі У розташовані доходи залежно від ступеня складності управління ними, де 0 характеризує найскладніші, а 1 найпростіші в управлінні джерела.

Рис. 3.15. Розподіл доходів бюджету залежно від складності управління ними та значення для бюджетів Запорізької області

Таким чином, на основі проведеного аналізу і групувань з метою управління доходи зведеного бюджету Запорізької області можна поділити на чотири групи, характеристика яких наведена в табл. 3.14

Таблиця 3.14

Характеристика структури доходів місцевих бюджетів відповідно до їх групування

За даними джерела [208, с. 17-27]

Підсумовуючи результати рейтингової оцінки оптимальної структури зведеного бюджету Запорізької області, доходимо до висновків, що основу доходної частини бюджету, враховуючи фактичні дані, мають становити податок з доходів фізичних осіб, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, оскільки вони увійшли до першої групи доходів.

Відносно ПДФО це твердження не є випадковим, адже, як вже зазначалося, ПДФО традиційно посідає важливе місце серед інструментів фінансового забезпечення діяльності держав у країнах з ринковою економікою.

Разом з тим, ПДФО не має всіх характеристик, які робили б його придатним для ролі місцевого податку. Зокрема, він слугує провідним інструментом проведення політики перерозподілу, яка, відповідно до принципів розподілу завдань між рівнями влади, має належати до національного рівня [23, c. 110]. Значні зовнішні ефекти, які виникають при проведенні політики перерозподілу на регіональному та місцевому рівні, обумовлюють його належність до доходів національного бюджету більшості країн. Крім того, зазначена вище еластичність робить надходження від нього нестабільними внаслідок циклічних коливань економічної кон’юнктури. Проте, на практиці часто виявляється, що закріплені за місцевою владою джерела доходів є недостатніми для фінансового забезпечення їхнього функціонування, отже з метою покриття вертикального дисбалансу, держава може передавати частину або всі надходження від цього податку до місцевих бюджетів [193, c. 13; 197, с. 44].

Бюджетним законодавством 2001-2010 рр., встановлено, що до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховувалося 100 % загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачувався згідно з Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб” [164] на території цих міст. До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховувалося 75 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об’єднань зараховувалося 25 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується на цій території [18, ст. 65].

Бюджетний кодекс України в редакції 2010 року [19] вносить зміни до принципу формування бюджетних кошторисів. Зокрема, в частині механізму розщеплення податку з доходів фізичних осіб, а саме: до доходів бюджетів міст Києва зараховується 50%, Севастополя - 100 % загального обсягу податку на доходи фізичних осіб, що сплачується згідно з Податковим кодексом України [174] на території цих міст. До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 % від загального обсягу податку на доходи фізичних осіб. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об’єднань зараховується 25 % від загального обсягу податку на доходи фізичних осіб, що сплачується на цій території.

Однак, на нашу думку, найбільш оптимальним варіантом був би наступний підхід до розщеплення податку на доходи фізичних осіб, а саме: до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об’єднань - 50 % від загального обсягу податку на доходи фізичних осіб, що сплачується на цій території, до районних бюджетів – 20%, а до обласних - 15% загального обсягу податку на доходи фізичних осіб, що сплачується згідно з Податковим кодексом України. За умов запровадження в практику зазначених змін, які, на наш погляд, є більш справедливими відносно фінансового забезпечення територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань обсяг надходжень від зазначених податків збільшиться відповідно: до бюджетів міст районного значення – на 37,06 млн.грн., до бюджетів територіальних громад сіл – на 60,57 млн.грн., до бюджетів територіальних громад селищ – на 38,10 млн.грн (рис. 3.16)

Рис. 3.16. Обсяг фактичних та планових надходжень від податку на доходи фізичних осіб за умов 50% зарахування.

Варто звернути увагу і на проблему справляння ПДФО. Оскільки податок зараховувався до того місцевого бюджету, на території якого зареєстрований працедавець платника податку (так званий принцип походження), це завищувало доходну базу міст і зумовлювало потребу в значному горизонтальному вирівнюванні доходів, що неминуче призводило до виникнення певного напруження між органами влади. У країнах, де надходження ПДФО розщеплюються між державним та місцевими бюджетами, надходження часто зараховується до того бюджету, на території якого проживає платник. Така система практикується в Угорщині і не є тяжкою для практичної реалізації. У момент відрахування сум податку до податкових органів працедавець має вказати індивідуальний код території, на якій проживає платник податку, що дає можливість податковим органам здійснювати зарахування надходжень до відповідного місцевого бюджету, використовуючи програмне забезпечення, спеціально розроблене з цією метою. Застосування критерію місця проживання також повинно зменшити розбіжності в обсязі зібраних надходжень між різними територіями, а отже, скоротити потребу в горизонтальному вирівнюванні. Перехід на новий принцип зарахування ПДФО з часом дасть змогу внести зміни до податкового законодавства, даючи місцевим органам влади можливість змінювати ставки цього податку, що сплачують суб’єкти оподаткування на їх території, та відповідав би розглянутому в попередньому розділі принципу еквівалентності. [193, c. 13]

Розглядаючи резерви збільшення податку на доходи фізичних осіб треба відмітити і резерв тіньового сектору економіки (табл. 3.15).

З даних таблиці 3.15 видно, що в Україні існує потужний сектор тіньової економіки, обсяги якого за оцінками експертів сягають близько 50 % ВВП, що становить реальну загрозу фінансовій безпеці держави.

Відповідно до Блакитної книги (видання статистичного комітету ООН) віділять три структурних елементи тіньової економіки:

1) прихована: присутня в більшості галузей економіки, дозволена чинним законодавством діяльність, що офіційно або зовсім не обліковується, або применшується економічними суб’єктами з метою ухилення від оподаткування;

2) неформальна: діяльність у межах домогосподарств і підприємств із неформальною занятістю;

3) нелегальна – заборонена законом діяльність.

Таблиця 3.15

Масштаби тіньової економіки по окремим країнам та Україні у відсотках до ВВП

Джерело: [115, с. 50-51]

На думку О.В. Мірошніченко, третю складову доцільно визначати як кримінальну, оскільки термін „іллегальна” (нелегальна) може використовуватися щодо всього комплексу тієї частини економіки, яку в побуті і ЗМІ зазвичай називають тіньовою, аби до певної міри позбутися „сленгованості” у визначенні цього складного економічного явища, яке має явно виражений системний характер. Безпосередньо до кримінальної складової іллегальної діяльності належать і фінансові операції з легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. [115, с. 52]

Таким чином, О.В. Мірошніченко, вважає, при проведенні досліджень зазначеного комплексу явищ доцільно застосовувати терміни „іллегаційні процеси в економіці” та „іллегальна економіка” або „нелегальна економіка”, яка відповідно поділялася б на приховану, неформальну і кримінальну складові.

Отже, „в Україні…основне питання полягає не в легалізації незаконної (тіньової) економіки, а деіллегалізації тієї частини цілком легальної економіки, яка зараз працює в „тіні”, оскільки іллегалізований сектор значною мірою є реакцією економіки на неефективність державної економічної політики та не може розглядатися однозначно… Використання виключно „каральних” методів протидії іллегалізації економічної діяльності й легалізації злочинних доходів є не результативним і супроводжується збільшенням корумпованості контрольно правоохоронних органів” [115, с. 60].

Погоджуємось з думкою О.В. Мірошніченко, що реальною протидією процесам іллегалізації економіки України може бути лише сукупність політичних, правових, економічних, організаційних, технічних, виховних заходів національного рівня, основою якої має бути контроль відповідальності витрат фізичних осіб розмірам їхніх офіційних доходів [115, с. 60].

В теперішній час плата за використання земельних ресурсів – це не тільки важливе джерело доходів для бюджету, а й фактор регулювання земельних відносин. Плата за використання земельних ресурсів стягується у двох формах: у формі фіксованого сільськогосподарського податку та у формі плати за землю. Деякі науковці вважають, що фіксований сільськогосподарський податок має більше негативних, ніж позитивних моментів, однак зазначений податок отримує підтримку серед виробників сільськогосподарської продукції поряд з дотаціями за рахунок сум ПДВ та нульової ставки ПДВ. Тому, на необмежений термін, продовжена дія Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”[171].

Згідно Бюджетного кодексу 2001 року [18] надходження від плати за землю розподілялися наступним чином: 100 % плати за землю – бюджети міст Києва та Севастополя; 75 % плати за землю – бюджети міст республіканського значеня Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 % плати за землю - бюджети сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань.

Логічне закріплення земельного податку за органами місцевого самоврядування у 100% розмірі зробило його значним джерелом доходів для місцевих бюджетів. Відповідно за умов 100% зарахування плати за землю до бюджетів місцевого самоврядування доходна база зазначених бюджетів збільшилась відповідно: бюджети міст районного значення – на 2,52 млн.грн., до бюджетів міст обласного значення – на 27,16 млн.грн., до бюджетів територіальних громад сіл – на 9,66 млн.грн., до бюджетів територіальних громад селищ – на 3,1 млн.грн (рис. 3.17)

Рис. 3.17. Обсяг фактичних та планових надходжень плати за землю за умов 100 % зарахування.

Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” [152] податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів зараховувався у розмірі 30 % до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 70 % - до бюджету міста Сімферополя і бюджетів міст - обласних центрів у разі реєстрації транспортних засобів на території цих міст; 50 % - до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 50 % - до міських, селищних і сільських бюджетів у разі реєстрації транспортних засобів на відповідній території. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зареєстрованих у місті Києві, зараховувався у розмірі 70 % до доходів Київського міського бюджету та 30 % до доходів обласного бюджету Київської області.

Відповідно до Податкового кодексу України податок з власників транспортних засобів вилучено зі складу загальнодержавних податків, хоча на нашу думку, саме податок з власників транспортних засобів має бути цільовим. Крім того, за своєю суттю податок з власників транспортних засобів був місцевим. Державний він лише номінально, адже повністю використовувався на потреби місцевої влади. Для того, щоб органи місцевого самоврядування мали дійсне власне джерело фінансування дорожнього господарства, було б доцільно передати цей податок під їх юрисдикцію, які при раціональному управлінні можуть забезпечувати навіть більші надходження до бюджету, ніж сьогодні.

За умов запровадження в практику зазначених змін надходження від податку з власників транспортних засобів збільшаться відповідно: до бюджетів міст районного значення – на 2,39 млн.грн., до бюджетів міст обласного значення – на 11,32, млн.грн., до бюджетів територіальних громад сіл – на 3,34 млн.грн., до бюджетів територіальних громад селищ – на 1,79 млн.грн (рис. 3.18).

Рис. 3.18 Обсяг фактичних та планових надходжень від податку з власників транспортних засобів.

На межі І та ІІ груп знаходяться власні надходження бюджетних установ (останні мають цільове призначення й надходять на сьогоднішній день до спеціального фонду місцевих бюджетів). До другої групи увійшов єдиний податок. Невисоке фіскальне значення спрощеного оподаткування, за досліджуваний період (до 2012 року), здебільшого крилося в особливостях його структури, які можна узагальнити так:

1. Єдиний податок включав у себе два різних податки, які між собою значно різнилися з огляду на можливості реалізації фіскальної автономії місцевої влади: податок для юридичних осіб, ставку якого підприємці обирали самі, та податок для фізичних осіб, ставки якого встановлювали місцеві органи влади.

2. Запроваджені у 1998 році ставки оподаткування жодного разу не переглядалися, тоді як індекс інфляції за останні 13 років зріс багаторазово.

3. Оскільки платники звільнялися від сплати ряду державних податків і зборів, а також земельного та місцевих податків, плати за торговий патент тощо, сукупні надходження від нього розщеплювалися між державним та відповідним місцевим бюджетами (останній отримував 23% від сукупних надходжень)

4. Незважаючи на те, що ставки єдиного податку для фізичних осіб встановлювали місцеві органи влади, надходження від нього зараховувались до 2011 року до так званого „першого кошика” доходів, тобто призначалися для фінансування делегованих державою, а не власних повноважень органів місцевого самоврядування, крім того, надходження від цього виду податків вело до зменшення обсягу дотацій вирівнювання в наступному періоді. Оскільки дотація вирівнювання становить значну частину доходів місцевих бюджетів, місцева влада мінімізувала ризик зменшення обсягів трансфертів, не намагаючись збільшити кількість платників ЄПФО. Подібні міркування стосовно механізму вирівнювання та бюджетних стимулів до місцевих органів влади в Україні містяться, зокрема, у працях [131, c. 3–11; 87; 196, c. 72–79; 102, с. 31–38].

При зміні статусу єдиного податку із загальнодержавного на місцевий та відповідно ліквідації необхідності його розщеплення між місцевим та державним бюджетом надходження збільшаться до бюджетів міст районного значення – на 1,48 млн.грн., до бюджетів міст обласного значення – на 18,03 млн.грн., до бюджетів територіальних громад сіл – на 1,2 млн.грн., до бюджетів територіальних громад селищ – на 1,06 млн.грн. (рис. 3.19).

Рис. 3.19. Обсяг фактичних та планових надходжень єдиного податку.

До другої групи надходжень увійшли також цільові фонди, головним джерелом доходів яких є збір за забруднення навколишнього природного средовища, який також необхідно віднести до місцевих податків та зборів, що дозволить забезпечити збереження та охорону довкілля, а також значно поліпшити екологічну ситуацію у регіонах [144, с. 79].

Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007рік ” [152] джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів було 35% збору за забруднення навколишнього природного середовища та грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до місцевих (сільських, селищних, міських) - 10%, обласних та республіканського Автономної Республіки Крим - 25%, Київського та Севастопольського міських - 35%. При 100% зарахуванні до місцевих бюджетів надходження від даного збору збільшаться відповідно: до бюджетів міст районного значення – на 0,72 млн.грн., до бюджетів міст обласного значення – на 70,83 млн.грн., до бюджетів територіальних громад сіл – на 1,26 млн.грн., до бюджетів територіальних громад селищ – на 1,45 млн.грн. (рис. 3.20).

Рис. 3.20. Обсяг фактичних та планових надходжень збору за забруднення навколишнього природного середовища

На межі другої та четвертої груп лежать податок на прибуток підприємств комунальної форми власності, плата за торговий патент, плата за ліцензії на здійснення певних видів господарської діяльності. Податок на прибуток підприємств займає незначну частину надходжень місцевих бюджетів Запорізької області. Така ситуація є типовою не тільки для даного регіону, але й для всіх місцевих бюджетів нашої держави. Причиною тому є нестійкий фінансовий стан комунальних підприємств, неадекватність їх матеріально-ресурсного забезпечення необхідному рівню надаваємих послуг. З метою надання місцевим бюджетам достатніх податкових надходжень, що більше відповідатимуть обсягу покладених на них функцій, варто розглянути можливість передачі в розпорядження місцевих органів влади частини надходжень від загальнодержавного податку на прибуток підприємств. Оскільки, надходження від податку на прибуток прямо пропорційні діловій активності у регіоні, закріплення цього податку за місцевим бюджетом підвищить зацікавленість місцевих органів влади у нарощуванні виробничого та фінансового потенціалу підприємств місцевого господарства.

До ІV групи доходів увійшли комунальний податок, ринковий збір, податок з реклами, збір за паркування автотранспорту, курортний збір, плата за користування надрами, збір за спеціальне водокористування та інші неподаткові платежі. Цю групу доцільно би було вилучити зі структури доходів бюджету, оскільки доходи, що потрапили до цієї групи є досить затратними в управлінні, практично не мають фіскального значення для бюджету, забезпечуючи менше ніж 1% сукупних доходів зведеного бюджету. За відсутності можливості перемістити окреме джерело в інші групи, оптимальним варіантом було б вилучення їх зі структури доходів, що і було здійснено у процесі запровадження Податкового кодексу.

Однак, ринковий збір є потенційно важливим джерелом доходів місцевих бюджетів за умови кардинальної змінити оподаткування торгових місць на ринку, встановивши податок за спеціально відведені місця на ринку. Платником податку має бути ринок. База оподаткування - кількість торгових місць на ринку. Розмір ставок оподаткування, наприклад, повинен виходити з рівня мінімальної заробітної плати залежно від видів здійснення торгівлі (роздрібна, оптова) [144, с. 79].

Податок з реклами також має право залишитись у структурі надходжень місцевих бюджетів, хоча б виходячи з масштабів розвитку рекламної індустрії та потенційно можливих сум акумулювання фінансових ресурсів. Однак, необхідно удосконалити сам механізм справляння цього податку [144, с. 79]. Збільшити та встановити диференційовані розміри ставок залежно від територіально-адміністративного розміщення реклами (обласного або районного центрів).

Підсумовуючи проведені розрахунки по поліпшенню структури доходів місцевих бюджетів Запорізької області з урахуванням фактичних надходжень та нових підходів до системи зарахування податків, можна зазначити, що додаткові фінансові ресурси відповідно становитимуть: до бюджетів міст районного значення – 44,17 млн.грн., до бюджетів міст обласного значення – 127,34 млн.грн., до бюджетів територіальних громад сіл – 76,03 млн.грн., до бюджетів територіальних громад селищ – 44,50 млн.грн. (табл. 3.16)

Як зазначають деякі науковці [13, с. 162–174; 108, с. 68–78], податок на додану вартість також повинен перебувати у спільному використанні органів влади різних рівнів, що значно вплинуло б на підвищення доходів місцевих бюджетів, на повноту збору даних податків на всіх рівнях бюджетної системи, сприяючи зацікавленості в цьому місцевих органів влади. Для одержання своєї частки від спільного податку органи влади на місцях зацікавлені у збільшенні загального обсягу цих податків, що надходять на підвідомчій території до бюджетної системи, включаючи вищестоящі бюджети. Це також дозволило б ліквідувати штучну дотаційність високорозвинених регіонів, скоротити дотаційність інших і зустрічні фінансові потоки між рівнями бюджетної системи. Однак сам механізм адміністрування податку на додану вартість ставить під загрозу можливість його використання на місцях [165; 108, с. 68–77].

Узагальнюючи проведену аналітичну роботу з питань обкладання ПДВ на сучасному етапі, можна виділити ряд проблем, серед яких: висока ставка ПДВ; сплачує податок в більшій частині споживач, меншу частину – виробник; складний механізм оподаткування; відшкодування ПДВ фіктивним фірмам; нестабільність податкового законодавства.

Тому, на даному етапі розвитку податкової системи України закріплення за місцевими бюджетами податку на додану вартість лише ускладнить ситуацію адміністрування податків та наповнення місцевих бюджетів, що пов’язане з не вирішеністю багатьох проблем у самому механізмі справляння податку та його загальної доцільності.

Таблиця 3.16

Зведена таблиця приросту доходів бюджетів місцевого самоврядування, млн.грн

Запропоновані зміни підвищать значимість органів місцевого самоврядування найбільш наближених до споживачів соціально-економічних благ та послуг (бюджети міст, селищ, сіл), власні доходи яких відповідно зростуть та наблизяться до європейських стандартів формування доходної бази органів місцевого самоврядування, за якими власні доходи формуються в більшій частині за рахунок місцевих податків і зборів та складають більше 50% загальної суми надходжень (рис. 3.21)

Рис. 3.21. Питома вага власних надходжень місцевих бюджетів відповідно до діючої пратики виконання та запропонованих змін структури

Набуття статусу місцевих податків плати за землю; єдиного податку; податку на нерухомість може призвести до виникнення такого явища як „фіскальна конкуренція”, яка є „одним з важливих об’єктів дослідження сучасної теорії публічних фінансів і випливає з факту місцевої фіскальної автономії [195, с. 73]”. Вона має як позитивні, так і негативні прояви. З одного боку, може сприяти зростанню ефективності публічного сектору, роблячи місцеві органи влади більш чутливими до попиту на його послуги, а з другого спричиняти економічні викривлення, стимулюючи гонитву місцевих адміністраторів за додатковими платниками податків, що створює для прилеглих територій негативні фіскальні екстерналії та відповідні проблеми з наповненням бюджетів. Механізм протидії негативним проявам конкуренції включають:

O координацію фіскальної політики місцевих органів влади;

O державну трансфертну політику, яка стимулює податкові надходження до місцевих бюджетів; обмеження на встановлення ставок місцевих податків;

O тиск на місцеву владу з боку виборців, спрямований на оптимізацію структури видатків та надходжень бюджетів [195, с. 74].

Такий механізм закріплення на довгостроковій основі запропонованих податків та зборів дозволить вирішити проблему незацікавленості місцевих органів влади у вирішенні проблем наповнення місцевих бюджетів.