Доходи місцевих бюджетів

Найважливіші завдання, які вирішує центральний уряд, - це макроекономічне регулювання, державне управління, національна оборона, міжнародне співробітництво та інші статті, що потребують акумуляції в державному бюджеті значної частки національного доходу країни.

Останніми роками приблизно 60-70% бюджетних ресурсів зосереджується саме в Державному бюджеті України. У місцевих бюджетах акумулюється 30-40% бюджетних ресурсів.

З ухваленням Бюджетного кодексу України, відповідно до його вимог, доходи місцевих бюджетів складаються з власних і закріплених.

Власні доходи місцевих бюджетів України - це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно з його рішенням, а саме:

- місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, зокрема плата за землю в розмірі 100% для бюджетів міст Києва і Севастополя; 75% - для бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значення; 60% - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

- надходження відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

- податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

- надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

- плата за забруднення навколишнього природного середовища в частині, що зараховується до відповідного бюджету;

- кошти від відчуження комунального майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває в комунальній власності;

- фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

- плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться в комунальній власності;

- надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

- плата за гарантії, надані органами місцевого самоврядування;

- гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

- власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

- податок на прибуток підприємств комунальної власності;

- платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

- інші надходження, передбачені законом.

Закріплені доходи місцевих бюджетів України - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. До них відносять:

- податок з доходів фізичних осіб: до бюджетів міст Києва та Севастополя - 100%, бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) і обласного значення - 75%, до бюджетів міст районного значення, сіл, селищ та їх об'єднань - 25% від загального обсягу податку, що справляється на їх території;

- державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

- плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

- плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

- плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

- надходження адміністративних штрафів, які накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

- єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Надходження власних доходів не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам. Такий порядок встановлює безпосередню зацікавленість органів місцевого самоврядування у нарощуванні доходної бази.

Закріплені доходи місцевих бюджетів є основою для визначення податкової спроможності території. їх обсяги впливають на розміри бюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету України.

Основні напрями зміцнення доходної бази місцевих бюджетів:

- збільшення частки власних доходів місцевих бюджетів, посилення фіскального значення місцевих податків і зборів;

- сприяння розвитку малого й середнього бізнесу;

- збільшення доходів від місцевого господарства, забезпечення прибутковості комунальних підприємств;

- реформування житлово-комунального господарства та ліквідація їх дотаційності;

- зменшення частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів;

- пошук альтернативних джерел власних доходів;

- активне використання місцевих позик як доходного джерела місцевих бюджетів;

- посилення зацікавленості у додатковому одержанні доходів - для бюджетів міст районного значення, селищ і сіл;

- вдосконалення діючого порядку стимулювання перевиконання запланованих показників доходів загального фонду Державного бюджету;

- забезпечення економного й цільового використання бюджетних коштів;

- оперативний контроль з боку місцевих фінансових органів за формуванням і використанням коштів місцевих бюджетів.

Місцеві податки і збори в доходах місцевих бюджетів

Місцеві ради (сільські, селищні, міські) відповідно до визначеного переліку, запроваджують на своїй території місцеві податки і збори, визначають механізм їхнього справляння та порядок сплати. Перелік податків і зборів, платники, об’єкт оподаткування та граничні ставки наведені в табл. 2.2.

Структура надходжень місцевих податків і зборів нераціональна, оскільки 3/4 усіх надходжень забезпечують лише комунальний податок та ринковий збір.

Механізм місцевого оподаткування в Україні

Таблиця 2.2

Продовження таблиці

Основні недоліки місцевого оподаткування в Україні.

- незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів;

- вузький перелік місцевих податків і зборів;

- відсутність самостійних прав в органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних місцевих податків і зборів;

- відсутність взаємозалежності між рівнем громадських послуг, які надаються на певній території, з податковими зусиллями населення;

- зволікання із запровадженням суто місцевого податку — на нерухоме майно;

- нерозвинутість податків, які відображають політику місцевого самоврядування.

Справляння місцевих податків відповідно до чинного законодавства повинно забезпечити виконання таких вимог:

- достатні обсяги надходжень та справедливий розподіл коштів;

- одержання податкових надходжень з місцевих баз оподаткування;

- невеликі коливання надходжень упродовж усього ділового циклу;

- відповідність між економічним розвитком і надходженнями місцевих податків і зборів;

- обмеженість мобільності бази оподаткування;

- складність ухилення від сплати податків;

- невеликі адміністративні та виконавські витрати;

- пружність і еластичність: надходження збільшуються разом з доходами та інфляцією;

- рівновага між споживанням місцевих послуг і податковим тягарем;

- підзвітність у витрачанні коштів, які надходять від місцевих податків;

- захист від однобічного розвитку місцевої економічної структури;

- гнучка система ставок місцевих податків і зборів;

- місцеві органи самоврядування повинні мати право встановлювати ставки одного або двох найголовніших місцевих податків.

Напрями реформування місцевого оподаткування в Україні зводяться до:

- піднесення фіскальної ролі місцевих податків і зборів;

- надання окремим місцевим податкам статусу загальнодержавних податків і зборів, які здатні забезпечити надходження коштів, достатніх для фінансування місцевих потреб;

- перенесення акценту в місцевому оподаткуванні на податки з доходів населення, на прибуток підприємств та нерухомість;

- запровадження податку на нерухомість і віднесення його до складу місцевих;

- надання самостійних прав органам місцевого самоврядування в місцевому оподаткуванні;

- розвиток місцевих податків і зборів, які відображають політику органів місцевого самоврядування в галузі зайнятості, соціального захисту населення, охорони навколишнього природного середовища.

2.4.