Залучення комерційного (товарного) кредиту та управління ним

Серед короткострокових джерел фінансування діяльності су­б'єктів господарювання найбільшу питому вагу займає комерційний (товарний) кредит, особливостями якого є те, що його суб'єктами виступають підприємства і надається він у товарній формі.

Отже, комерційний (товарний) кредит - це товари, що їх влас­ник постачальник передає у власність юридичним чи фізичним осо­бам на умовах угоди, яка передбачає відстрочення кінцевого розра­хунку на визначений термін та під відсоток.

Комерційний кредит передбачає передачу права власності на то­вари (результати виконаних робіт, наданих послуг) покупцеві (за­мовнику) у момент підписання угоди або в момент фізичного отри­мання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), неза­лежно від часу погашення заборгованості.

В сучасній комерційній та фінансовій практиці виділяють на­ступні види комерційного кредиту:

1) комерційний кредит з відстрочкою платежу за умовами контр­акту - це вид комерційного кредиту, який обумовлюється умовами угоди на поставку товарів і не потребує спеціальних документів по його оформленню;

2) комерційний кредит з оформленням заборгованості векселем - це вид комерційного кредиту, який передбачає використання про­стих та переказних векселів, що видаються за домовленістю сторін з такими строками виконання:

• за вимогою;

• у визначений строк після пред'явлення вимоги;

• у визначений строк після оформлення векселя;

• на певну дату;

3) комерційний кредит по відкритому рахунку - це вид комер­ційного кредиту,який використовується у господарських відносинах суб'єкта підприємництва з його постійними постачальниками при багаторазових поставках попередньо узгодженої номенклатури продукції невеликими партіями. При цьому постачальник накопи­чує вартість відвантаженої покупцю продукції на окремому рахун­ку, а покупець погашає свою заборгованість в установлені угодою строки;

4) комерційний кредит у формі консигнації (від лат.

Комерційний (товарний) кредит, що надається суб' єктом під­приємництва у вигляді відстрочки платежу за надані ним сировину, матеріали, товари тощо характеризується певними перевагами у по­рівнянні з іншими джерелами формування запозиченого капіталу, а саме:

• комерційний (товарний) кредит є найбільш маневровою фор­мою фінансування за рахунок запозиченого капіталу найменш лік­відної частини оборотних активів;

• комерційний (товарний) кредит дозволяє автоматично згла­джувати сезонну потребу в інших формах залучення запозичених коштів;

• комерційний (товарний) кредит не розглядає поставлені мате­ріальні цінності як майнову заставу і тим самим дозволяє підпри­ємству вільно розпоряджатися наданими йому в кредит матеріаль­ними цінностями;

• у цьому виді кредиту зацікавленим є не тільки позичальник, а й його постачальник, бо він дозволяє постачальнику збільшити об­сяг реалізації продукції та формувати додатковий прибуток.

• вартість комерційного (товарного) кредиту менша від вартості фінансового кредиту у всіх його формах;

• залучення комерційного (товарного) кредиту дозволяє скоро­тити загальний період фінансового циклу підприємства, знижуючи тим самим потребу у фінансових коштах, що використовуються для формування оборотних активів.

• комерційний (товарний) кредит характеризується найбільш простим механізмом оформлення в порівнянні з іншими видами кредитів.

Недоліками, що притаманні комерційному кредитуванню є:

• вузький характер цільового використання;

• обмежений характер у часі;

• несе в собі підвищений кредитний ризик, бо за своєю суттю є незабезпеченим видом кредиту.

Інструментом комерційного кредиту виступає вексель, який ви­значає фінансові зобов'язання позичальника (покупця) стосовно кредитора (постачальника).

Вексель - це цінний папір встановленої форми, що містить пись­мове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму грошових коштів своєму кредитору - власнику векселя (вексе­ледержателю) у встановлений строк.

Для кредитування торгівельних операцій використовується то­варний (комерційний) вексель, який визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх обов'язків перед постачальником- кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані ро­боти.

За суб'єктом, що здійснює оплату векселя, товарні векселі поді­ляються на прості та переказні.

Простий (соло-вексель) виписується і підписується боржником (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити креди­тору вказану суму в установлений час. Тобто, оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, вказаної у векселі. Век­селедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя. У простому векселі фіксується найменування боржника та кредитора, строк платежу, сума платежу. Він також повинен мати підпис і печатку векселедавця. В цілому простий вексель містить нічим не обумовлену обіцянку векселедав­ця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселедержателю вказану в ньому суму боргу.

Переказний вексель (тратту) виписує та підписує кредитор (трасант, тобто особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу). Переказний вексель означає наказ трасанту (особі- боржнику векселедавця) сплатити в установлений термін визначе­ну у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику тратти. Власником переказного векселя (ремітентом) може бути підприєм­ство або банк, що утримує на свою користь відповідний відсоток

від суми платежу - комісійну винагороду за надану банком послугу щодо переказу вказаної у векселі суми у встановлений термін з ра­хунку векселедавця на рахунок власника векселя.

Виписаний переказний вексель має бути акцептований боржни­ком, без чого він не має юридичної сили. Акцептом векселя платник бере на себе зобов'язання сплатити його суму у встановлений строк. У випадку незгоди платити за векселем, платник виписує та нотарі­ально засвідчує вексельний протест.

Оплата по векселю може бути гарантована банком. Банківська гарантія платежу по векселю називається «аваль». Вона передбачає відповідальність банку-аваліста перед векселедержателем за сплату боргу (оплату векселя) у встановлений строк за рахунок кредиту. З іншого боку, при оплаті векселя за рахунок кредиту банк стягує з платника встановлену плату (відсоток).

У випадку наявності кредиторів у платника він може переадре­совувати переказний вексель для оплати на ім'я одного з цих креди­торів. У цьому випадку на зворотному боці векселя робиться відпо­відний передавальний напис - індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредитних коштів, бо він використовується як за­сіб платежу.

У розрахунках за допомогою переказного векселя беруть участь три особи: векселедавець - особа, що видає вексель; векселедержа­телем - особа, що отримала вексель і має право вимагати по ньому оплату від платника; платник (трасант) - особа, яка повинна опла­тити вексель.

Схеми, що відображають рух простого та переказного векселів, зображені на рисунках 8.3 та 8.4.

Використання векселів у розрахунках має свої переваги:

• зменшується необхідність в оборотних (грошових) коштах; прискорюються розрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів; залучення до оплати за товар третьої особи, що має кошти;

282

Рис. 8.3. Схема, що відображає зміст та рух простого векселя

Рис. 8.4. Схема, що відображає зміст і рух переказного векселя

• зменшується необхідність у банківському кредиті;

• скорочується грошова маса та гальмування інфляційних про­цесів.

Проте погіршення фінансового стану значної кількості суб'єктів підприємництва в Україні в умовах переходу її на ринкові відносини не дозволяє в широких масштабах використовувати векселі в пла­тіжному обороті.

Основною метою при залучені комерційного кредиту є макси­мальне задоволення потреб у фінансуванні і за рахунок цього фор­мування виробничих запасів та зниження загальної вартості запози­ченого капіталу. Це є також змістом політики суб'єктів господарю­вання по залученню комерційного кредиту. Розробка цієї політики здійснюється за наступними етапами:

• перший етап - формування принципів залучення комерційно­го кредиту та визначення основних його видів;

• другий етап - визначення середнього періоду використання комерційного кредиту, який розраховується за формулою:

ПЗкк_с, = ЗЗкк_с / ОР_од (8.6)

де ЗЗкк_с - середня сума залишку заборгованості за комерційним

кредитом в періоді, який аналізується;

ОРод - одноденний обсяг реалізації продукції за виробничою со­бівартістю;

• третій етап - оптимізація умов залучення комерційного кре­диту;

• четвертий етап - мінімізація вартості залучення комерційного кредиту, що розраховується за формулою:

[(ЦЗ /(1 - ЦЗ)) х (360 /ПВП)] - > min , (8.7)

де ЦЗ - розмір цінової знижки при здійсненні готівкового плате­

жу за продукцію, що виражається десятковим дробом;

ПВП - період надання відстрочки платежу у відповідності з умо­вами комерційного кредиту, в днях.

Мінімізуючи вартість залучення комерційного кредиту необхід­но дотримуватися наступного критерію - ні по одному комерційно­му кредиту вартість залучення має не перевищувати рівень ставки відсотку за короткостроковим банківським кредитом з аналогічним періодом;

• п'ятий етап - забезпечення ефективного використання комер­ційного кредиту. Критерієм ефективності використання комерцій­ного кредиту виступає різниця між середнім періодом використання комерційного кредиту та середнім періодом обігу запасів товарно- матеріальних цінностей, які він обслуговує. Чим вище позитивне значення цієї різниці, тим ефективніше використання суб'єктом господарювання комерційного кредиту;

• шостий етап - забезпечення своєчасних розрахунків за комер­ційним кредитом.

3.