Залучення комерційного (товарного) кредиту та управління ним
Серед короткострокових джерел фінансування діяльності суб'єктів господарювання найбільшу питому вагу займає комерційний (товарний) кредит, особливостями якого є те, що його суб'єктами виступають підприємства і надається він у товарній формі.
Отже, комерційний (товарний) кредит - це товари, що їх власник постачальник передає у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, яка передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений термін та під відсоток.
Комерційний кредит передбачає передачу права власності на товари (результати виконаних робіт, наданих послуг) покупцеві (замовнику) у момент підписання угоди або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
В сучасній комерційній та фінансовій практиці виділяють наступні види комерційного кредиту:
1) комерційний кредит з відстрочкою платежу за умовами контракту - це вид комерційного кредиту, який обумовлюється умовами угоди на поставку товарів і не потребує спеціальних документів по його оформленню;
2) комерційний кредит з оформленням заборгованості векселем - це вид комерційного кредиту, який передбачає використання простих та переказних векселів, що видаються за домовленістю сторін з такими строками виконання:
• за вимогою;
• у визначений строк після пред'явлення вимоги;
• у визначений строк після оформлення векселя;
• на певну дату;
3) комерційний кредит по відкритому рахунку - це вид комерційного кредиту,який використовується у господарських відносинах суб'єкта підприємництва з його постійними постачальниками при багаторазових поставках попередньо узгодженої номенклатури продукції невеликими партіями. При цьому постачальник накопичує вартість відвантаженої покупцю продукції на окремому рахунку, а покупець погашає свою заборгованість в установлені угодою строки;
4) комерційний кредит у формі консигнації (від лат.
consignation - письмовий доказ) - вид комерційного кредиту при комісійному продажі, при якому постачальник (консигнант) відвантажує продукцію на склад торгівельного підприємства (консигнатора) з дорученням реалізувати її. Право власності на товар до моменту його продажу зберігається за постачальником товару. Розрахунки консигнатора з консигнантом здійснюються лише після того як відвантажена продукція буде реалізована.Комерційний (товарний) кредит, що надається суб' єктом підприємництва у вигляді відстрочки платежу за надані ним сировину, матеріали, товари тощо характеризується певними перевагами у порівнянні з іншими джерелами формування запозиченого капіталу, а саме:
• комерційний (товарний) кредит є найбільш маневровою формою фінансування за рахунок запозиченого капіталу найменш ліквідної частини оборотних активів;
• комерційний (товарний) кредит дозволяє автоматично згладжувати сезонну потребу в інших формах залучення запозичених коштів;
• комерційний (товарний) кредит не розглядає поставлені матеріальні цінності як майнову заставу і тим самим дозволяє підприємству вільно розпоряджатися наданими йому в кредит матеріальними цінностями;
• у цьому виді кредиту зацікавленим є не тільки позичальник, а й його постачальник, бо він дозволяє постачальнику збільшити обсяг реалізації продукції та формувати додатковий прибуток.
• вартість комерційного (товарного) кредиту менша від вартості фінансового кредиту у всіх його формах;
• залучення комерційного (товарного) кредиту дозволяє скоротити загальний період фінансового циклу підприємства, знижуючи тим самим потребу у фінансових коштах, що використовуються для формування оборотних активів.
• комерційний (товарний) кредит характеризується найбільш простим механізмом оформлення в порівнянні з іншими видами кредитів.
Недоліками, що притаманні комерційному кредитуванню є:
• вузький характер цільового використання;
• обмежений характер у часі;
• несе в собі підвищений кредитний ризик, бо за своєю суттю є незабезпеченим видом кредиту.
Інструментом комерційного кредиту виступає вексель, який визначає фінансові зобов'язання позичальника (покупця) стосовно кредитора (постачальника).
Вексель - це цінний папір встановленої форми, що містить письмове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму грошових коштів своєму кредитору - власнику векселя (векселедержателю) у встановлений строк.
Для кредитування торгівельних операцій використовується товарний (комерційний) вексель, який визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх обов'язків перед постачальником- кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи.
За суб'єктом, що здійснює оплату векселя, товарні векселі поділяються на прості та переказні.
Простий (соло-вексель) виписується і підписується боржником (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. Тобто, оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, вказаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя. У простому векселі фіксується найменування боржника та кредитора, строк платежу, сума платежу. Він також повинен мати підпис і печатку векселедавця. В цілому простий вексель містить нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселедержателю вказану в ньому суму боргу.
Переказний вексель (тратту) виписує та підписує кредитор (трасант, тобто особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу). Переказний вексель означає наказ трасанту (особі- боржнику векселедавця) сплатити в установлений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику тратти. Власником переказного векселя (ремітентом) може бути підприємство або банк, що утримує на свою користь відповідний відсоток
від суми платежу - комісійну винагороду за надану банком послугу щодо переказу вказаної у векселі суми у встановлений термін з рахунку векселедавця на рахунок власника векселя.
Виписаний переказний вексель має бути акцептований боржником, без чого він не має юридичної сили. Акцептом векселя платник бере на себе зобов'язання сплатити його суму у встановлений строк. У випадку незгоди платити за векселем, платник виписує та нотаріально засвідчує вексельний протест.
Оплата по векселю може бути гарантована банком. Банківська гарантія платежу по векселю називається «аваль». Вона передбачає відповідальність банку-аваліста перед векселедержателем за сплату боргу (оплату векселя) у встановлений строк за рахунок кредиту. З іншого боку, при оплаті векселя за рахунок кредиту банк стягує з платника встановлену плату (відсоток).
У випадку наявності кредиторів у платника він може переадресовувати переказний вексель для оплати на ім'я одного з цих кредиторів. У цьому випадку на зворотному боці векселя робиться відповідний передавальний напис - індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредитних коштів, бо він використовується як засіб платежу.
У розрахунках за допомогою переказного векселя беруть участь три особи: векселедавець - особа, що видає вексель; векселедержателем - особа, що отримала вексель і має право вимагати по ньому оплату від платника; платник (трасант) - особа, яка повинна оплатити вексель.
Схеми, що відображають рух простого та переказного векселів, зображені на рисунках 8.3 та 8.4.
Використання векселів у розрахунках має свої переваги:
• зменшується необхідність в оборотних (грошових) коштах; прискорюються розрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів; залучення до оплати за товар третьої особи, що має кошти;
282
Рис. 8.3. Схема, що відображає зміст та рух простого векселя
Рис. 8.4. Схема, що відображає зміст і рух переказного векселя
• зменшується необхідність у банківському кредиті;
• скорочується грошова маса та гальмування інфляційних процесів.
Проте погіршення фінансового стану значної кількості суб'єктів підприємництва в Україні в умовах переходу її на ринкові відносини не дозволяє в широких масштабах використовувати векселі в платіжному обороті.
Основною метою при залучені комерційного кредиту є максимальне задоволення потреб у фінансуванні і за рахунок цього формування виробничих запасів та зниження загальної вартості запозиченого капіталу. Це є також змістом політики суб'єктів господарювання по залученню комерційного кредиту. Розробка цієї політики здійснюється за наступними етапами:
• перший етап - формування принципів залучення комерційного кредиту та визначення основних його видів;
• другий етап - визначення середнього періоду використання комерційного кредиту, який розраховується за формулою:
ПЗккс, = ЗЗккс / ОРод (8.6)
де ЗЗккс - середня сума залишку заборгованості за комерційним
кредитом в періоді, який аналізується;
ОРод - одноденний обсяг реалізації продукції за виробничою собівартістю;
• третій етап - оптимізація умов залучення комерційного кредиту;
• четвертий етап - мінімізація вартості залучення комерційного кредиту, що розраховується за формулою:
[(ЦЗ /(1 - ЦЗ)) х (360 /ПВП)] - > min , (8.7)
де ЦЗ - розмір цінової знижки при здійсненні готівкового плате
жу за продукцію, що виражається десятковим дробом;
ПВП - період надання відстрочки платежу у відповідності з умовами комерційного кредиту, в днях.
Мінімізуючи вартість залучення комерційного кредиту необхідно дотримуватися наступного критерію - ні по одному комерційному кредиту вартість залучення має не перевищувати рівень ставки відсотку за короткостроковим банківським кредитом з аналогічним періодом;
• п'ятий етап - забезпечення ефективного використання комерційного кредиту. Критерієм ефективності використання комерційного кредиту виступає різниця між середнім періодом використання комерційного кредиту та середнім періодом обігу запасів товарно- матеріальних цінностей, які він обслуговує. Чим вище позитивне значення цієї різниці, тим ефективніше використання суб'єктом господарювання комерційного кредиту;
• шостий етап - забезпечення своєчасних розрахунків за комерційним кредитом.
3.