Висновки до розділу 3
Стверджується, що підписання Україною Угоди про партнерство та співробітництво з Європейським Співтовариством та державами-членами в 1994 р., а також прийняття інших документів, що визначають правові основи співпраці між Євросоюзом та Україною, створили необхідні передумови для вдосконалення українського законодавства та його наближення до права Європейського Союзу.
Таке вдосконалення має відбуватися шляхом адаптації законодавства України до законодавства ЄС з метою досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються ЄС до держав, які мають намір вступити до нього, та з дотриманням національних інтересів, характерних для більшості європейських країн.Запропоновано напрями адаптації законодавства України про господарсько-торговельну діяльність до законодавства ЄС щодо:
1) якості та технічного регулювання – на підставі аналізу Регламенту № 178/2002 Європейського парламенту та Ради про встановлення загальних принципів та приписів харчового законодавства та інших нормативних актів ЄС шляхом створення системи продовольчої безпеки з урахуванням глобального та нового підходу до системи технічного регулювання; реалізації на практиці норм законодавства щодо запровадження системи НАССР в Україні;
2) порядку здійснення господарсько-торговельної діяльності шляхом вироблення основних засад і принципів здійснення господарсько-торговельної діяльності в Україні; врегулювання сучасних форм господарсько-торговельної діяльності, зокрема електронної торгівлі; врегулювання питань щодо організації взаємовідносин торговельних мереж та постачальників;
3) захисту прав споживачів – на підставі аналізу Рішення Ради Європи від 22.07.1993 р. «Про використання модулів для різних фаз процедури оцінки відповідності та правил нанесення і використання знаку відповідності СЄ» шляхом упровадження в національне законодавство чітких правил маркування продуктів харчування відповідно до вимог ЄС; запровадження системи інформування споживачів про корисні властивості продуктів харчування з використанням сигнальної кольорової палітри та із зазначенням рекомендованої добової норми споживання.
Обґрунтовано доцільність удосконалення законодавства щодо регулювання господарсько-торговельної діяльності з урахуванням потреб практики, позицій провідних науковців з цього приводу та останніх світових тенденцій шляхом:
1) прийняття єдиного спеціального законодавчого акта щодо регламентації господарсько-торговельної діяльності – Закону України «Про торгівлю», де визначити: методи та напрями державного регулювання господарсько-торговельної діяльності; поняття новітніх суб’єктів і форм господарсько-торговельної діяльності, що наразі існують в Україні; порядок створення і повноваження саморегулівних організацій; особливості утворення великих торговельних об’єктів і детальну регламентацію порядку укладання договорів поставки, а саме: встановлення вимоги щодо оприлюднення умов відбору постачальників, вироблення механізму швидкого вирішення переддоговірних спорів стосовно укладання договорів поставки (зокрема шляхом законодавчого закріплення обов’язковості висування вимог до постачальників у письмовій формі та встановлення персональної відповідальності менеджерів великого торговельного підприємства за ведення перемовин із постачальниками продукції); інші питання організації та здійснення торговельної діяльності;
2) узгодження норм Господарського і Цивільного кодексів України щодо окремих договорів, які опосередковують господарсько-торговельну діяльність з урахуванням пріоритету норм Господарського кодексу;
3) розробки спеціальних норм права, які регулюють діяльність окремих учасників господарсько-торговельних відносин (торгових домів, рітейлерів (торговельних мереж), дистриб’юторів, інтернет-магазинів та ін.) з урахуванням сучасного розвитку економіки України. Для вирішення цього питання необхідно в Законі України «Про торгівлю» визначити поняття торговельної мережі (рітейлу), торгового дому, дистриб’юторів, інтернет-магазини, специфіку організації та здійснення торговельної діяльності. Детальну регламентацію господарювання даних суб’єктів торговельної діяльності, договірних відносин суб’єктів торговельної діяльності з постачальниками товарів та інші питання доцільно врегулювати підзаконними нормативно-правовими актами;
4) доопрацювання підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють питання господарювання суб’єктів господарсько-торговельної діяльності, через внесення змін до: а) Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів щодо встановлення вимог до здійснення виїзної торгівлі; вимог щодо забезпечення прав споживачів при придбанні технічно складних товарів та ін.; б) Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними й офісними приміщеннями щодо уточнення порядку розірвання договору за ініціативою споживача, усунення протиріч у порядку укладання договорів із споживачем тощо.
Основні результати дослідження, викладені в даному розділі, відображено в таких публікаціях:
1. Хрімлі К.О. Напрями адаптації законодавства України про господарсько-торговельну діяльність до законодавства ЄС / О.Р. Зельдіна, К.О. Хрімлі // Право і суспільство. – 2015. – № 4. – С. 56–62 [229].
2. Хримли Е.А. Направления совершенствования законодательства Украины о хозяйственно-торговой деятельности / Е.А. Хримли // Legea si Viata. – 2015. – № 5 – С. 83–87 [241].
3. Хрімлі К.О. Щодо удосконалення законодавства України про господарсько-торговельну діяльність / К.О. Хрімлі // Міжнародні та національні правові виміри забезпечення стабільності: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 17–18 квітня 2015 р.). – Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2015. – С. 65–67 [245].