1.4. Агломераційний ефект території та його вплив на розвиток локальних територіально-виробничих комплексів
Питання формування агломераційного ефекту території є одним з найбільш дискусійних та недостатньо вивчених в суспільній географії. Незважаючи на те, що його основи були закладені ще в працях Й.
фон Тюнена, А. Вебера та А. Льоша, а розвинені в роботах видатних західних економістів (А. Маршалл, В. Ґендерсон, М. Фуджита, Ж.-Ф. Тісс) та українських і російських географів (М. М. Паламарчук, М. Т. Агафонов, С. І. Іщук, А. Ю. Пробст, Л. М. Корецький, М. Д. Шаригін та ін.) проблема підбору показників і критеріїв визначення агломераційного ефекту виробництва та пошуку умов і параметрів його формування залишається актуальною.Відомо, що в середовищі агломерацій формується значний соціально- економічний ефект розвитку господарства. На думку ряду учених, він проявляється в умовах обмеженості земельних ресурсів і високої зосередженості людської діяльності та створює додаткові конкурентні переваги розміщення виробництва [317]. Цей ефект приводить до скорочення затрат часу та різних матеріальних засобів на виробничий процес, покращення сервісу та інфраструктурного обслуговування, широкого застосування інформаційних ресурсів та інновацій, ефективного використання ринкових механізмів розвитку тощо [54].
Основи подібного бачення (за виключенням ринкових та інформаційних складових) були закладені у вітчизняній науці ще за радянських часів, коли агломераційний ефект пов’язувався із технологічним та інфраструктурним поєднанням ряду підприємств навколо провідного виробничого процесу або енерговиробничого циклу [66; 112; 158]. В результаті такого
комплексоутворення виникала ефективна форма функціонування різних підприємств в межах одного чи декількох енерговиробничих циклів, верхні ланки яких були розміщені у ядрі агломерації (промислового вузла), а низькотехнологічні, сировині та енергетичні - в зоні тяжіння. За таких умов, різні підприємства господарського комплексу мали розвивалися ефективно і збалансовано, отримуючи переваги від тісних, багатосторонніх, взаємовигідних зв’язків, спільного використання території і ресурсів, інфраструктури, науково- технічної бази тощо (розділ 2.1).
Проте, це було частково виправдано лише в умовах планової економіки, оскільки організація енерговиробничих циклів локальних промислових комплексів мала командно-адміністративний характер і керувалась з єдиного центру. Для підприємств державної власності були встановлені єдині стандарти господарювання, узгоджені валові показники виробництва, характер та інтенсивність міжгалузевих зв’язків. Однак, ефективність подібного комплексування залишалась невисокою через відсутність конкурентного середовища, несамостійність окремих заводів і фабрик у питаннях випуску продукції, вибору постачальників і партнерів та формуванні ринків збуту. В ринкових умовах, усталені зв’язки підприємств та планові засади виробництва порушуються через розвиток нових факторів економічного зростання, провідними з яких є формування комерційного прибутку, ринкова конкуренція, мінімізація затрат і собівартості продукції, оптимізація виробничих, технологічних і постачальницько-збутових зв’язків та використання природних та земельних ресурсів, що отримали ринкову вартість, тощо [98].Із розвитком ринкової економіки, сутність прояву агломераційного ефекту змінюється. Порушуються штучно створені зв’язки в рамках енерговиробничих циклів, усуваються нераціональні виробничі відносини між підприємствами, виникають нові форми їх територіального зосередження. Відбуваються значні зміни в галузі прав власності, роздержавлення і приватизації, формується ринок землі та рентні відносини. Відповідно, з’являються нові засади розвитку промислових підприємств, що орієнтовані не на технологічну взаємопов’язаність та виробничу кооперацію, а, перш за все, на отримання максимального комерційного прибутку. Все це призводить до того, що агломераційний ефект від розміщення промислових підприємств починає формуватись на основі двох провідних ринкових властивостей агломерацій [98]. З одного боку, він виникає за рахунок підвищення рівня забезпеченості окремих підприємств земельними і трудовими ресурсами із віддаленням від центрального ядра (а також їх здешевлення) одночасно із утриманням достатньо високого рівня інженерного обслуговування виробництва та якісного складу промислово-виробничого персоналу в периферійній зоні агломерування.
З іншого боку, агломераційний ефект підтримується в приміській зоні через близькість промислового підприємства до швидких і надійних комунікацій та якісних систем зв’язку, а також через близькість та тісну взаємодію із центральним ядром, що виступає своєрідним осередком концентрації вищих поверхів комерційно-орієнтованих закладів сфери послуг, ділової, бізнесової і фінансової активності, середовищем поширення науково-технічних інновацій, сучасних інформаційних систем, ринкової інфраструктури, міжнародної діяльності та високоємного ринку збуту готової продукції [234;317;322].Для поглибленого аналізу сутності та характеру прояву агломераційного ефекту розглянемо окремі його складові частини (табл. 1.1). Природно-ресурсна складова агломерації виступає свого роду субстратом ефективного розвитку виробництва на основі диференціації рентної вартості земель та інших елементів природного середовища [327]. Так, у попередніх дослідженнях було встановлено, що вартість земельних ділянок з профілюючою індустріальною функцією знижується із віддаленням від історичного ядра та центральних поясів агломерації (де склалась монопольна земельна рента), а ефективність промислового виробництва зростає з огляду на зменшення рентних витрат і достатньо високий рівень прибутковості розміщення підприємства [91;273]. Співвідношення між вартістю землі та економічною віддачею від розміщення досягає оптимального рівня в агломерованих поселеннях другого порядку, наближених до радіальних транспортних магістралей, а мінімуму сягає в найближчих до ядра і замикаючих населених пунктах [108]. Підприємства серединних територій агломерації володіють дешевими та численними земельними ресурсами, а також знаходяться у безпосередній близькості від центру ділової активності - великого міста. Завдяки дії ряду суспільно- географічних закономірностей (розділ 1.5) в центрі агломераційних утворень активно розвиваються модульні високоприбуткові наукомісткі виробництва, а на периферії - більш великі підприємства, що потребують залучення значних територій, дешевших природних і трудових ресурсів.
Табл. 1.1. Формування агломераційного ефекту в локальних територіально-виробничих комплексах
| Окремі складові ефекту | Позитивні сторони | Негативні сторони |
| Природноресурсна | Широкі можливості залучення природних ресурсів, перерозподіл профільної структури та рівня прибутковості підприємств в залежності від вартості землі і земельної ренти | Обмеженість землі та природних ресурсів, що породжує монопольну земельну ренту в ядрі і зумовлює нерівномірність господарської діяльності |
| Економічна | Зростання економічної ефективності господарювання, додаткова комерційна вигода від розміщення та функціонування підприємств різної спеціалізації (з високим рівнем різноманітності), широке залучення фінансових ресурсів, інвестицій та банківських активів. | Високий рівень конкурентності середовища, обмежений доступ до економічних ресурсів розвитку |
| Комерційна | Зростання прибутків підприємств через близькість до ринків збуту та осередків фінансової і ділової активності, висока інноваційність та комунікативність підприємств | Зростання вартості землі і нерухомості, природних ресурсів та робочої сили, інженерно-технічного обслуговування. |
| Матеріально- побутова | Формування високого рівня життя людей і максимально повного задоволення їх життєвих та духовних потреб, зростання фізичного капіталу | Уніфікація життя, стандартизація послуг, яка призводить до недостатньої уваги до потреб особистості. |
Табл. 1.1. Продовження.
| Культурно- освітня та наукова | Розвиток передових закладів освіти, формування осередків прикладної високоінноваційної науки - технополісів, технопарків тощо | Надмірна концентрація культурно-освітніх і наукових закладів призводить до формування депресивних регіонів за межами агломерацій |
| Інфраструктурна | Розвиток сучасних об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури, які відповідають вимогам економічності та екологічності. | Перевантаженість об’єктів інфраструктури, високі операційні витрати на їх підтримку в робочому стані та на діяльність соціальних служб |
| Розселенська і демографічна | Висока урбанізація та поширення міського способу життя, що сприяє формуванню висококомунікативного середовища, розвитку підприємницької ініціативи, поширенню високих стандартів життя. | Гіперконцентрація населення, що призводить до поширення деструктивних процесів і явищ. Скорочення природного приросту, депопуляція. |
| Працересурсна | Значна професійна диференціація трудових ресурсів, висока кваліфікація, широкі можливості самореалізації за рахунок процесів урбанізації, високий розвиток соціального капіталу | Нераціональні маятникові міграції, висока конкуренція на ринку праці, широка диференціація заробітної плати, ріст попиту на низько кваліфіковану робочу силу |
| Екологічна | оптимізація системи природокористування і комплексна переробка відходів | Загострення екологічних проблем через надмірну концентрацію виробничих потужностей |
| Управлінська | Концентрація владних ресурсів, розробка планів та проектів соціально-економічного розвитку території, генеральних планів розвитку міських поселень | Ускладнення системи управління, низький рівень взаємопов’язаності різних гілок влади, зростання бюрократії та корумпованості |
Розроблено автором
На основі специфічного впливу природно-ресурсного потенціалу формуються економічна та комерційна складові агломераційного ефекту, що зводяться до отримання додаткової вигоди від розміщення та функціонування підприємств. Вона проявляється у близькості до середовища підвищеної бізнесової активності і одночасного розташування підприємства на території з низькою земельною рентою та багатим природним (за рахунок наявності вільних територій) і працересурсним потенціалом (за рахунок урбанізації) [335]. Відповідно, внаслідок агломерованого розміщення, скорочуються витрати підприємств на технологічні інновації, ринкову інфраструктуру, транспорт і зв’язок, зростає поінформованість власників у подіях ділового та бізнесового життя, підвищується конкурентноздатність продукції, зростають обсяги ринків збуту [61].
Значну роль у формуванні агломераційного ефекту відіграють показники розвитку галузей соціального обслуговування. Так за рахунок формування високого рівня життя людей та їх активної життєвої позиції, за рахунок зосередження передових закладів освіти, науки, культури, мистецтва агломераційні утворення характеризуються підвищеною привабливістю для проживання різних верств населення і широкими можливостями реалізації диверсифікованих потреб у праці [337]. Також, агломерації надають широкі, унікальні можливості для розвитку особистості, підтримки її інтелектуальних і творчих здібностей. Тобто в їх межах створюється високо комфортне соціальне середовище для найбільш повної реалізації людського потенціалу, а не лише надмірно гіпертрофована та економічно невиправдана соціальна інфраструктура, як стверджував у минулому ряд авторів [279].
Додатково, урбанізований характер розселення в агломерації сприяє більш широкій реалізації продукції на ринку товарів і послуг, що створює додаткову вигоду для товаровиробників. Процеси концентрації населення в агломераційних утвореннях регламентуються високою вартістю землі і житла в ядрі агломерації, гіпердинамізмом та екологічними ускладненнями в міському середовищі і, відповідно, сприятливими умовами для проживання в містах периферійної зони (за умови усунення основних причин маятникових міграцій). Рівень обслуговування в центральних і периферійних поясах агломерації, завдяки масовому поширенню комерційних підприємств соціального комплексу, в на час стрімко вирівнюється [66].
В сфері розселення населення та формування працересурсного потенціалу агломераційній ефект проявляється у високій швидкості перебігу суспільних процесів, у формуванні середовища високої соціальної, підприємницької і ділової активності, що складається завдяки поширенню урбанізації та міського способу життя, а також завдяки широким можливостям вибору місць прикладання праці. В агломераційних утвореннях формується високодиверсифіковане суспільство споживацького типу, зростає професійна розгалуженість працівників, рівень їх кваліфікації та освіти, підвищуються показники оплати праці та вимоги населення до стандартів життя. Все це активізує економічні процеси розвитку промислового виробництва агломерації, а також стимулює адекватне запитам населення зростання рівня обслуговування в закладах соціального комплексу, надає їм індивідуально-особистісного характеру.
І, нарешті, агломераційні утворення характеризуються складністю системи природокористування та загостренням екологічних проблем. Висока зосередженість різноманітних промислових підприємств, перевантаженість транспортних комунікацій, значний рівень антропогенного навантаження в межах високоурбанізованих територій визначають низьку якість природних умов проживання людей та зростання концентрації шкідливих речовин в урболандшафтах, несприятливих для їх здоров’я і самопочуття.
З огляду на викладені вище обставини однією з основних умов формування агломераційного ефекту території стає розробка ефективної системи соціально-орієнтованого, екологічно зумовленого регіонального менеджменту, підкріпленого конкретними діями органів управління на місцях (розділ 2.2). Їх діяльність, що спрямована на розробку детальних науково- обґрунтованих планів та проектів комплексного соціально-економічного розвитку території, генеральних планів розвитку міських поселень особливо важлива для усунення ряду негативних рис функціонування великих агломераційних утворень, які, перш за все, полягають у гіперконцентрації населення, наявності нераціональних маятникових міграцій, монопольному зростанні вартості землі і природних ресурсів, зростанні вартості життя, обмеженому доступі окремих людей та організацій до економічних факторів розвитку, засиллі бюрократії та корумпованості влади, загостренні екологічної кризи. Скорочення негативного потенціалу агломерованих територій виступає одним з основних завдань реалізації регіональної політики України на сучасному етапі [91].
На формування агломераційного ефекту території впливає цілий ряд передумов і чинників. Провідними з них, як показали попередні дослідження, є природно-географічні, розселенські та комунікаційні (розділ 3.1.) [112;108]. Як відомо, специфічні природні умови та ресурси території можуть виконувати стимулюючу та обмежуючу роль у розвитку та формуванні агломераційних утворень. Так землі, багаті на корисні копалини, притягують до себе значні фінансові, виробничі і трудові ресурси, що зумовлює бурхливий розвиток видобувних галузей господарства, на основі яких виникає розгалужений виробничий комплекс переважно сировинної та енергетичної орієнтації. Ці процеси супроводжуються, як правило, стихійною урбанізацією (характерною рисою якої є низький рівень благоустрою та урбаністичної культури), механічним (тобто заснованим на сировинно-фінансових потоках і постачальницько-збутових зв’язках, а не на суспільному прогресі) зростанням комунікативності середовища, підвищенням темпів економічного життя.
В регіонах, що багаті на корисні копалини, відбувається спрощення механізму формування агломерацій. Їх розвиток носить переважно односторонній вузькопрофільний характер, заснований на ефекті масштабу та концентрації низькотехнологічних видобувних галузей господарства. Глибинні структурні основи агломераційного ефекту (піонерність,
прогресовизначальність та міжнародна орієнтованість підприємств, висока галузева різноманітність, складні рентні відносини, значна диференціація трудових ресурсів, високі стандарти життя людей та урізноманітнення шляхів їх самореалізації) в промислових агломераціях такого типу відтворюються слабо.
Прикладом лімітуючого прояву природно-ресурсних чинників є наявність природних бар’єрів на шляху збалансованого розвитку центрального ядра і периферійної зони агломерації (розділ 2.2). За твердженням ряду авторів, агломераційний ефект оптимально розвивається в умовах формування радіально-кільцевого опорного каркасу території та наявності раціональної мережі центро-периферійних зв’язків [66; 150;291]. Лінійне (вздовж природних бар’єрів) або приморське розміщення урбанізаційних зон значно ослаблює їх сукупний агломераційний ефект, оскільки порушується ефективність зв’язків між окремими центрами, виникають диспропорції у перерозподілі механізмі формування прибутку, меншим стає сукупний потенціал поля розселення.
Для формування повноцінного агломераційного ефекту необхідне виконання ряду вимог до системи розселення населення території. Перш за все, вони полягають у високому рівні урбанізації, поширенні міст та міського способу життя. Велике місто (декілька міст) - ядро агломераційних процесів - має розвиватись в оточенні високоурбанізованої периферійної зони, яка може бути представлена переважно як великими, так і малими містами. Їх функціональний взаємозв’язок і взаємодоповнюваність, відіграють істотне та необхідне значення для формування агломераційного ефекту території. Тому не можна підтримати думку ряду авторів [27; 175; 176; 148] щодо існування „промислово-міських” агломераційних утворень навколо Кривого Рога, Черкас, Луганська тощо. Приміська зона цих поселень залишається низькоурбанізованою, її поселення характеризуються низькою здатністю до засвоєння, поширення і адаптації впливу ядра, що гальмує процеси активізації ринкових сил, підприємництва і конкуренції, зменшує інвестиційну привабливість території, негативно впливає на ринок робочої сили, ускладнює процеси виробничого комплексування і кооперування. В такому середовищі немає властивих агломерації високих показників комунікативності та соціальної контактності, конкурентності та ділової активності, немає широкого залуження різноманітних комерційних та економічних ресурсів. Отже, не відбувається стрімке зростання економічної ефективності господарювання, не відтворюється повною мірою додаткова комерційна вигода від розміщення та функціонування підприємств.
Згідно із попередніми дослідженнями, в ядрі агломераційних утворень обов’язково має розвиватись велике (переважно мільйонне)
багатофункціональне місто [91;150;232]. Чим більше чисельність його населення та економічний потенціал, тим більший територіальний обшир має агломераційна зона і тим вищий агломераційним ефект формується в її межах [322]. Велике місто в ядрі локальної системи урізноманітнює та концентрує людську діяльність, роблячи її високоприбутковою та суспільно значимою. Також воно зумовлює високу інтенсивність перебігу суспільних процесів, формування урбаністичної культури поведінки людей та активної життєвої позиції. Ослабленість або відсутність чітко виділених ядер урбанізації прямо позначається на формуванні низького агломераційного ефекту території.
Комунікаційні передумови агломераційного ефекту обумовлюють виникнення специфічного середовища високої соціальної контактності та компліментарності, що сформувалось на основі вигідного суспільно- географічного положення та розвитку системи транспортних магістралей і зв’язку. Завдяки останнім, в межах агломерації виникає складний кумулятивний комплекс взаємопов’язаності та взаємодоповнюваності різних видів людської діяльності, поширюється міжрегіональна інтеграція та спеціалізація, відбувається широке розповсюдження інформаційних ресурсів, активізуються процеси суспільних відносин. Розвиток транспорту і зв’язку стимулює дифузійні процеси між ядром та агломерованими поселеннями, посилює зв’язаність і взаємну залежність окремих територій та підприємств агломерації, визначає інтенсивність впровадження ринкових механізмів господарювання.
Таким чином, агломераційний ефект визначається як певна просторова синергія, що сформувалась в межах великого міста і його приміської зони на основі використання специфічного потенціалу земельних та інших природних ресурсів території, урбанізованої концентрованої системи розселення та щільної мережі комунікацій. Промислові підприємства агломерації отримують істотні соціально-економічні вигоди для свого функціонування, що полягають у створенні додаткового комерційного прибутку від використання позитивних властивостей агломерування.