Делімітація Донецько-Макіївської промислової агломерації
Донецько-Макіївська промислова агломерація відноситься до історично сформованих агломерацій поліцентричного типу, що розвиваються на основі сировинних і трудових ресурсів в країнах з перехідною економікою.
Для проведення делімітації Донецько-Макіївської промислової агломерації нами були виконані аналогічні дослідження ефективності промислового виробництва із їх подальшою модуляцією та кластеризацією методом нейромереж. В результаті було виділено 4 групи адміністративних районів за рівнем їх агломеративності (додаток Д). Це цілком збігається із попередніми методичними розробками, оскільки промислові агломерації, що сформувались в старопромислових районах на сировинній основі володіють менш розвиненою зоною приядерного тяжіння, ніж агломерації столичного типу, або ті, що розвиваються на соціально-інноваційній основі. Це пояснюється ослабленням агломераційного впливу міст-ядер, що орієнтовані здебільшого на розвиток низькоінноваційних та слабодиверсифікованих промислових функцій, а також наявністю додаткових обмежень розвитку агломерованих територій через значну наближеність зон впливу інших локальних ТВК (вузлових, ареальних тощо). Результати моделювання наведені на рис. 3.16.Слід зазначити, що обмеженостями застосування методики делімітації промислових агломерацій в даному конкретному випадку виступали програмна неможливість картографічної інтерпретації даних в розрізі територій окремих міст та міських рад, а також неповність статистичного
забезпечення по деяким населеним пунктам та районам області.
Розроблено автором на основі матеріалів КВЕД.
Рис. 3.16. Рівень агломерованості промислового виробництва Донецької області
В результаті кластеризації, були виділені території найбільшого рівня агломеративності - Донецька та Макіївська міські ради (на картосхемі - в межах Шахтарського району), Ясинуватський та Мар’їнський райони.
Ці території визначаються найбільшим рівнем розвитку агломераційного ефекту і повністю входять до першого поясу агломерованих поселень Донецько- Макіївської агломерації. В їх межах, як показали наведені нижче дослідження, розвиваються наступні агломеровані міста: Донецьк, Макіївка, Авдіївка, Харцизьк, Моспине, Ясинувата, Красногорівка, Мар’їнка. Промислові підприємства цих районів мають підвищені показники економічної ефективності виробництва (порівняно з іншими районами області), а також характеризуються наявністю цілого ряду додаткових переваг розвитку (розділи 1.5 та 3.3). Важливе значення в процесах агломерування у старопромисловому районі Донбасу також відіграють виробничі, інфраструктурні, постачальницько-збутові та технологічні зв’язки промислових підприємств в межах крупних державних монополій і фінансово-промислових груп та індустріальних союзів.Середньоагломеровані території Донецької області розташовані здебільшого навколо регіонів попередньо проаналізованого типу. Це Амвросіївський, Старобешівський, Волноваський, Красноармійський, Добропільський, а також Артемівський, Тельманівський і Новоазовський райони. Вони не являють собою зону суцільної урбанізації та агломерування, проте характеризуються доволі високим рівнем економічної ефективності виробництва, яка має, переважно, осередкове розміщення. В цих осередках можуть виникати агломеровані поселення другого порядку, переважно в урбанізованих районах, що примикають до високоагломерованих територій. Такими поселеннями, як показали дослідження, проведені у розрізі окремих міст Донецької області, є Іловайськ, Амвросіївка та Докучаєвськ. Їх адміністративні райони (Амвросіївський, Старобешівський) також частково входять до меж Донецько-Макіївської промислової агломерації.
Три останні райони середньоагломерованої групи не мають відношення до Донецько-Макіївської агломерації, оскільки виходять далеко за межі її урбаністичної системи. Вони потрапили до цього кластеру через розвиток на їх території потужних промислових вузлів (Горлівсько-Єнакіївського поблизу Артемівського району, Маріупольського - в межах Новоазовского району), а також через вигідне суспільно-географічне положення між вузловими та агломераційними промисловими утвореннями області (Тельманівський район).
Їх можна розглядати як перспективні території для розвитку агломераційних та надагломераційних форм територіальної організації промислового виробництва. Взагалі, слід зазначити, що поліцентричні агломерації старопромислових районів, як показали попередні дослідження, відрізняються високим ступенем територіальної компактності і сконцентрованості [139]. Агломеровані поселення в них, через ослабленість прояву агломераційного ефекту, а також через високу скупченість інших урбанізованих утворень в регіоні, значно обмежені у просторі і утворюють зону майже суцільного урбанізованого та індустріального освоєння.Схильними до агломерування є Слов’янський і Костянтинівський, Краснолиманський, Олександрівський райони. Вони, як і неагломеровані території (Великоновоселківський, Володарський, Першотравневий райони) Донецької області, характеризуються низьким рівнем економічної ефективності промислового виробництва і порівняно невеликими (за деяким виключенням) абсолютними показниками індустріального розвитку. Однак, їх схильність до агломерування проявляється в наявності позитивних структурних зрушень в економічних показниках розвитку промисловості, а також у зростанні частки несировинних галузей виробництва, функціонування яких пов’язане із відчутним впливом соціальних чинників високоурбанізованих територій.
Для уточнення меж Донецько-Макіївської промислової агломерації нами були проведені дослідження економічної ефективності промислового виробництва у розрізі окремих міст області. Згідно із запропонованою методикою (розділ 2.3), на високоіндустріальних урбанізованих територіях, що насичені різними компактно розташованими локальними територіально- виробничими комплексами, для виокремлення саме тих елементів, що належать до зони агломерування, показники економічної ефективності промислового виробництва окремих поселень були промодульовані за допомогою матриці найкоротших магістральних відстаней до ядра агломерування. Як зазначалось, цей метод є ефективним при скупченому розміщенні агломерованих поселень і незначній зоні агломерування, яка лімітована зонами впливу інших локальних ТВК.
При значному територіальному поширенні агломераційних процесів модулювання за таким принципом втрачає свою репрезентативність і має бути побудоване за матрицею відстаней до ядра та інших центрів системи, що показуватиме сукупний агломераційних ефект території. Результати кластеризації наведено у таблиці 3.4.Табл. 3.4. Ранжування міст Донецької області (промодульованих на основі матриці найкоротших автомагістральних відстаней до м. Донецьк) за рівнем агломерованості з використанням нейромереж Кохоннена
| Високо- | Середньоагломеровані | Вузлові та схильні до | Неагломеро- | |
| агломеровані | Пн-Зах. і Пд-Сх. сек. | Східний сектор | агломерування | вані |
| Донецьк, Макіївка, Ясинувата, Красногорівка Мар’їнка, Докучаєвськ, Харцизьк | Моспине, Авдіївка. | Зугрес, Іловайськ, Амвросіїв ка | Артемівськ, Артемове, Білицьке, Білозерське, Волноваха, Вуглегірськ, Вугледар, Гірник, Горлівка, Дебальцеве, Дзержинськ, Димитров, Добропілля, Дружківка, Єнакієве, Жданівка, Кіровське, Комсомольське, Костянтинівка, Краматорськ, Красний Лиман, Красноармійськ, Маріуполь, Миколаївка, Новоазовськ, Родинське, Святогірськ, Селидове, Слов’янськ, Сніжне, Соледар, Торез, Українськ, Часів Яр, Шахтарськ, Юнокомунарівськ | Сіверськ, Світлодарськ Новогродівка Курахове. |
Розроблено автором
Як видно з наведеної таблиці, до Донецько-Макіївської агломерації належать наступні міста Донецьк, Макіївка, Ясинувата, Красногорівка, Мар’їнка, Докучаєвськ, Харцизьк (високоагломеровані поселення), Моспине, Авдіївка, Зугрес, Іловайськ, Амвросіївка (середньоагломеровані поселення). Саме вони визначають межі цього локального промислового утворення, оскільки характеризуються високим рівнем ефективності виробництва, що сформувався на основі територіального наближення до обласного центру.