Делімітація Дніпропетровсько-Дніпродзержинської промислової агломерації.

Дніпропетровсько-Дніпродзержинська агломерація відноситься до історично-сформованих поліцентричних агломерацій, що виникли на основі мінерально-сировинних і трудових ресурсів в країнах з перехідною економікою.

До першої групи високоагломерованих територій потрапили Дніпропетровський, Новомосковський і Петриківський райони. Саме в них сформувались ядра поліцентричної агломерації: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Підгородне, Новомосковськ, а також ряд агломерованих поселень (смт. Петриківське та ін.) першого порядку. Їх взаємовигідне концентроване положення та ряд інших факторів справляють додатковий економічний ефект на розвиток промисловості. В межах сировинно- орієнтованих галузей виробництва спостерігається розвиток тісних взаємовигідних технологічних, виробничих та інфраструктурних зв’язків між підприємствами монополістичних об’єднань, індустріальних союзів та фінансово-промислових груп. Серед науково-інноваційних та ринково- орієнтованих галузей господарства додатковий економічних ефект проявляється через формування соціально-розвиненого висококонкурентного ринкового середовища.

На нашу думку, територія Дніпропетровського району є повністю агломерованою.

для виділення першого поясу агломерованих поселень Дніпропетровсько-

Дніпродзержинської агломерації.

Розроблено автором на основі матеріалів КВЕД.

Рис. 3.17. Рівень агломерованості промислового виробництва Дніпропетровської області

Середньоагломерованими територіями Дніпропетровської області є Криничанський, Солонянський та Синельниківський райони. В межах перших двох районів немає міських населених пунктів (окрім міськради Вільногірська, що межує із Криничанським районом). Тому, процеси агломерування на цих територіях відбуваються переважно в смт. Кринички, Солоне, Сурсько-Михайлівка та ін., що розташовані біля ядра агломерування. Однак вони досить ослаблені через недостатній рівень урбанізації та індустріального освоєння відповідних територій. В останньому районі цієї групи розвивається потужне промислове місто Синельникове, що і зумовило його включення до середньоагломерованої групи. В межах цієї групи поселень формується другий периферійний пояс агломерації. В цілому, середньоагломеровані райони мають істотні перспективи для подальшого розвитку процесів агломерування в області. Зростання їх агломераційної адаптивності зумовлене також близькістю до Запорізького промислового вузла, розвиток якого сприяє підвищенню економічної ефективності функціонування промислового виробництва цих територій.

Схильними до агломерування є території Верхньодніпровського, Царичанського, Магдалинівського, Павлоградського, Васильківського і Токмаківського районів.

Окремо слід сказати про місто Верхньодніпровськ. На нашу думку, його слід вважати замикаючим поселенням Дніпропетровсько- Дніпродзержинської агломерації, незважаючи на розташування на схильних до агломерування територіях. Верхньодніпровськ сформувався поблизу потужних водних транспортних магістралей, характеризуються високодиверсифікованою структурою промислового виробництва та розташовані у безпосередній близькості від високоагломерованих територій. Уточнююча кластеризація міських населених пунктів Дніпропетровської області, яка буде проведена нижче, повністю підтвердила приналежність міста до Дніпропетровсько-Дніпродзержинської агломерації.

До неагломерованих належать віддалені райони області - Криворізький, П’ятихатський, Софіївський, Апостолівський, Широківський, Нікопольський, Покровський, Межівський, Петропавлівський. В їх межах розвиваються потужні промислові вузли (Кривий Ріг, Марганець, Орджонікідзе, П’ятихатки та ін.), формуються локальні промислові центри і пункти. Однак, вони не мають зв’язків з агломерованими територіями та виступають як самостійні локальні територіально-виробничі комплекси. Цим підтверджується відсутність агломераційних тенденцій навколо Кривого Рога, який деякими дослідниками відноситься до агломераційних утворень.

На завершення, розглянемо рівень агломерованості промислового виробництва в межах окремих міст Дніпропетровської області (табл. 3.5). Як свідчать результати кластеризації за допомогою нейромереж Кохоннена, до високоагломерованих поселень відносяться міста, що складають ядро промислової агломерації: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Підгородне, Новомосковськ.

Табл. 3.5. Ранжування міст Дніпропетровської області за рівнем агломерованості з використанням нейромереж Кохоннена

Розроблено автором

До групи середньоагломерованих поселень увійшли Верхньодніпровськ та Синельникове. Хоча перше місто знаходяться в межах схильних до агломерування районів, сукупний індустріальний потенціал та підвищені показники економічної ефективності дозволяють включити його до окраїнних агломерованих поселень незважаючи на загальний низький рівень агломерованості навколишніх територій, оскільки додатковим фактором такого низького рівня агломерованості стали обмеження застосування моделі нейромереж, наведені вище.

Низькоагломерованими є міста, що наближаються до зони агломерування (Вільногірськ, Верхівцеве, Перещепине, Павлоград), однак не мають інноваційної індустріальної бази та характеризуються різким зниженням ефективності промислового виробництва. Решта міст області мають вузлове та неагломероване значення.

Делімітація меж Львівської промислової агломерації

Львівська промислова агломерація відноситься до моноцентричних агломераційних утворень країн з перехідною економікою, що активно розвиваються на основі висококваліфікованих трудових ресурсів, інновацій і ринкової інфраструктури. Її агломераційний потенціал перебуває у стадії формування, чому сприяє прикордонне положення, активізація торговельно- економічних відносин з державами Євросоюзу та дифузія інновацій, розвиток підприємництва та ринкової інфраструктури. Серед обмежуючих факторів формування промислової агломерації слід відмітити наступні: 1) місто Львів не досягнуло показників мільйонного населення, що значно ослаблює його агломераційний вплив на навколишні території; 2) в агломерованих містах подекуди спостерігається недостатня концентрація висококваліфікованого промислово-виробничого персоналу та ресурсів капіталу, що обмежує можливості формування агломераційного ефекту території.

Згідно із запропонованою нами методикою визначення меж промислових агломерацій, в межах Львівської області було виділено чотири групи (кластери) районів різного рівня агломерованості (додаток Д). До першого кластеру високоагломерованих територій увійшли Пустомитівський, Миколаївський та Городоцький райони (рис. 3.18). В їх межах знаходиться місто Львів, а також ряд поселень, що включені, за результатами досліджень різних авторів, до його міської агломерації [133]. Ці території мають найвищі показники сформованості агломераційного ефекту промислового виробництва в області і характеризуються високими показниками ефективності господарювання. Тісні зв’язки зі Львовом сприяють поширенню його ринкового та інноваційного впливу, розвитку підприємництва, формуванню висококомунікативного середовища. Як вже зазначалось, Львів ще не досяг того рівня концентрації господарської діяльності, при якому промислові підприємства міста отримують більші конкурентні переваги від переміщення в агломеровані поселення, однак його вплив на навколишні території, хоча все ще вибірковий та диференційований, все ж доволі відчутний. Високоагломеровані території складають перший периферійний пояс Львівської агломерації [45].

Середньоагломерованими територіями Львівської області слід вважати Кам’янка-Бузький, Буський, Золочівський, Перемишлянський, Жидачівський, Яворівський а також Дрогобицький, Стрийський та Жовківський райони. Ці території є перспективними для подальшого розвитку процесів агломерування, що протікатимуть навколо Львова. Однак, в їх межах вже формуються агломеровані міста, що набули цього статусу завдяки зростанню ефективності промислового виробництва та активному використанню конкурентних переваг наближеного розміщення до Львова. Їх буде виділено при подальшому детальному аналізі агломераційних процесів Львівської області.

Слід сказати декілька слів про Дрогобицький район. В його межах розвивається потужний багатоядерний промисловий вузол - Борислав- Дрогобич-Стебник. На нашу думку, його формування та становлення, окрім сприятливих місцевих природно-ресурсних, соціальних і розселенських умов, багато в чому було обумовлено наближенням до обласного центру. Проте, наразі він розвивається як відокремлений локальний ТВК і формує власну зону вузлового впливу, що забезпечує високі показники економічної ефективності виробництва. Накладання Львівської і Дрогобичсько- Бориславської зон підвищеної ефективності виробництва сприяли включенню цього району до середньоагломерованих поселень, однак, віднесення його міст до Львівської агломерації є вкрай дискусійним. Те ж саме стосується Стрийського району. Уточнюючі дослідження у розрізі окремих міст не виявили в його межах високорозвинених агломерованих

поселень. Отже, процеси агломерування на цих територіях залишаються

перспективними.

Розроблено автором на основі матеріалів КВЕД.

Рис. 3.18. Рівень агломерованості промислового виробництва

Львівської області

Схильними до агломерування є Сокальський, Радехівський, Бродівський, Сколівський та Мостиський райони. Зростання економічної ефективності виробництва на цих територіях носить переважно неагломерованих осередковий характер, зумовлений сприятливим інвестиційним режимом, підвищенням рівня комунікативності середовища та ін. Розвиток агломерованих поселень в цих районах залишається перспективним. Неагломеровані території розташовані в Самбірському, Старосамбірському та Турківському районах. Вони займають окраїнне прикордонне положення і визначаються одними з найнижчих показників економічної ефективності промислового виробництва в області.

Для уточнення меж Львівської промислової агломерації і виділення різних типів агломерованих поселень нами було проведено ранжування міст області з використанням нейромереж Кохоннена (табл. 3.6). В результаті дослідження, було визначено, що містами найвищого рівня агломерованості є Лівів, Городок, Пустомити, Комарно, Миколаїв. Вони компактно розміщені в районах найвищого рівня агломерування та ефективно використовують потенціал Львова для активізації промислової функції і підвищення рівня її ефективності [80]. Промислові підприємства цих міст відрізняються підвищеною ринковою орієнтованістю, високим рівнем продуктивності праці та рентабельності.

Середньоагломерованими виступають ті міста Львівської області, в яких активно розвиваються процеси зростання економічної ефективності виробництва. Це Кам’янка-Бузька, Бібрка, Яворів, Новояворівське, а також Винники і Дубляни. Перші чотири поселення розміщені на середньоагломерованих територіях області і характеризуються підвищеним рівнем адаптивності до агломераційного впливу ядра. Винники і Дубляни, що розташовані найближче до Львова, потрапили до цієї групи через низький рівень розвитку промислових функцій. Вони мають переважно розселенське, рекреаційне, інфраструктурне та соціально-обслуговуюче значення. На нашу думку, саме перелічені вище міста середньоагломерованих територій входять до складу Львівської агломерації. Решта поселень цих районів перебувають лише на стадії активного розвитку агломераційних процесів. Ці міста разом із адміністративними районами їх розміщення складають, на нашу думку, другий периферійний пояс Львівської агломерації.

Табл. 3.6. Ранжування міст Львівської області за рівнем агломерованості з використанням нейромереж Кохоннена

Розроблено автором

Низькоагломерованими є міста середньоагломерованих територій, що

недостатньо повно використовують переваги впливу Львівського ядра. Це Буськ, Перемишляни, Глиняни, а також Судова Вишня. Їх наближене до ядра місцеположення дозволяє увійти до складу агломерованих поселень в якості замикаючих міст, проте рівень економічної ефективності виробництва через ряд обмежуючих факторів (низький розвиток підприємництва та ринкових відносин, низьку комунікативність та інноваційність середовища) ще не достатньо високий. Перспективний розвиток процесів агломерування в цих поселеннях має супроводжуватись активізацією ринкових сил, підприємництва і комерційної сфери, формуванням конкурентного середовища та осередків бізнесової активності.

Решта міст області є схильними до агломерування та неагломерованими. Серед них, за методом нейромереж Кохоннена були виділені міста із слаборозвиненими та середньорозвиненими промисловими функціями. Розвиток цих поселень потребує створення сприятливого інвестиційного клімату, залучення додаткових трудових ресурсів та підприємницького капіталу.