Структурні зрушення у промисловому виробництві Одеської агломерації.
Одеська агломерація є одним із наймолодших агломераційних утворень України, потенціал якого наразі стрімко зростає [187]. Це пов’язано із комерціалізацією системи морепромислового та морекомунікаційного комплексів, розвитком нафтопереробної і хімічної промисловості, інноваційним машинобудуванням [189].
Територія Одеської агломерації отримала високі показники росту індексу обсягів промислового виробництва у 2006 році по відношенню до 2000-го (рис. 4.11). Найбільш вони зросли в Комінтернівському районі (на 920%), переважно за рахунок діяльності нафтового терміналу та Припортового заводу в м. Южне. Овідіопольський, Біляївський і Білгород-Дністровський райони отримали середній рівень росту обсягів виробництва, який складає 177-260% від показників 2000 року. Їх господарство підтримується за рахунок агломераційного ефекту, тому не зазнало істотного падіння на початкових етапах трансформації економічних відносин в нашій державі.Більш високі темпи росту індексу обсягів реалізованої продукції спостерігаються саме в тих районах Одеської області, які мали найвищий рівень скорочення виробництва наприкінці 1990-х рр. - початку 2000 р. Це Іванівський, Ширяївський, Любашівський, Ізмаїльський райони, а також деякою мірою Арцизький і Тарутинський. Їх розвиток зумовлено загальним оздоровленням економічної ситуації в Україні, поширенням ринкових механізмів функціонування підприємств, формуванням конкурентного середовища.
За період з 2000 по 2006 рр. в Одеській агломерації спостерігались процеси, типові для українських агломераційних утворень. Значно скоротилась частка зайнятих в галузі виробництва машин та обладнання (з 33% у 2000 р. до 26,5% у 2006 р.) та продукції легкої промисловості (з 7,2% до 4,2% відповідно). Водночас, суттєво зросла частка ПВП харчової галузі (з 19,4% до 24% відповідно, переважно за рахунок структурних зрушень, чисельність зайнятих змінилась несуттєво), металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (з 6,3% до 8,4%), добувної промисловості та виробництва мінеральних виробів, електроенергії газу і води (на 1%).
Інші галузі залишились майже без структурних змін.Скорочення чисельності промислово-виробничого персоналу в галузі виробництва машин і обладнання, хімічної продукції та в інших інноваційних галузях промисловості відбувались переважно за рахунок Овідіопольського району та м. Одеси. Деіндустріалізація ядра Одеської агломерації (для якого характерне зростання зайнятості в галузях соціального комплексу, зокрема в морекомунікаційному господарстві та комерційних
видах послуг) супроводжується ростом чисельності промислово-виробничого персоналу на периферійних територіях.
Рис. 4.11. Структурні зрушення у промисловому виробництві Одеської області 2000-2006 рр.
Так, в Комінтернівському районі, кількість працюючих на виробництві хімічної і нафтохімічної продукції зросла за 2000-2006 рр. на 13%, в галузі харчової промисловості - на 122%, лісопромислового комплексу - на 44%. В Білгород-Дністровському і Біляївському районах зайнятість в галузі виробництва машин і обладнання підвищилась за вказаний період на 180200%, в добувній промисловості, виробництві мінеральної продукції, електроенергії, газу та води - в 2-3 рази. Це відповідним чином вплинуло і на зміни в структурі виробництва периферійних агломерованих територій. При збереженні властивого для агломерованого середовища високого рівня галузевої різноманітності, зазначені вище галузі істотно підвищили свою частку в загальному виробництві периферійних територій. В окремих випадках вони охоплюють від 35% до 40% загальної чисельності промислово-виробничого персоналу зазначених районів, а в Комінтернівському районі - більше 50% (в галузі виробництва хімічної продукції).
Частка зайнятих на виробництві машин і обладнання на периферії Одеської агломерації зросла з 8% у 2000 році до 17% у 2006 році, хімічної продукції - з 31% до 43% відповідно. Підвищилась частка ПВП у виробництві продуктів харчування, добувній промисловості та у пов’язаних з нею галузей.
Це яскраво свідчить про формування навколо Одеси високорозвиненого агломерованого середовища, яке позитивно впливає на розвиток високотехнологічних та комерційно спрямованих видів промислової діяльності. В зазначених районах також істотно зросла рентабельність високотехнологічного виробництва. В Біляївському районі, рентабельність машинобудування підвищилась за 2000-2006 рр. на 200 од., в Комінтернівському районі рентабельність хімічного виробництва підвищилась на 58 од. тощо. В усіх районах зросла рентабельність виробництва мінеральної і лісопромислової продукції.Водночас, для агломерованих територій Одеської області характерне скорочення економічної ефективності виробництва мінеральної продукції (крім Біляївського району), а також добування паливних ресурсів, виробництва і розподілення електроенергії, газу та води. Ці види промислової продукції постачаються переважно з-за меж агломерації, із навколишніх районів (Березівського, Ізмаїльського, Кілійського, Татарбунарського тощо).
В місті Одеса, як вже зазначалось, відбувається скорочення всіх видів промислової активності, а також істотне уповільнення темпів зростання рентабельності. Так, машинобудування і хімія, в силу застарілості основних засобів, відсутності ринкових зрушень та розвитку інноваційних технологій отримали найменші темпи росту рентабельності в Одесі та в Овідіопольському районі в цілому. Вони потребують істотної реорганізації, а, в деяких випадках, винесення за межі Одеси до агломерованих територій [231]. Решта підприємств також характеризуються порівняно невисоким ростом ефективності виробництва, більш значний рівень рентабельності спостерігається лише в галузі ЛПК, легкої і харчової промисловості.
Високоагломеровані міста області (Іллічівськ, Теплодар, Біляївка, Южне) характеризуються в цілому зростанням економічної ефективності виокремлених видів діяльності. Так, цих містах підвищується рентабельність підприємств ЛПК, виробництва мінеральної продукції, енергетики тощо. Однак, в мм. Біляївка і Южне зростають показники ефективності інноваційних підприємств машинобудування і нафтохімії відповідно, що має дуже позитивне значення.
Білгород-Дністровський має тенденції до зростання комерційно ефективних в трансформаційних умовах видів діяльності (виробництва лісопромислової продукції та товарів легкої промисловості).Неагломеровані території Одеської області в цілому визначаються ростом моногалузевості та, в більшості варіантів, скороченням темпів промислового розвитку (особливо це характерно для Ренійського, Татарбунарського, Саратського, Березівського, Великомихайлівського, Фрунзівського, Красноокнянського районів). В них суттєво підвищується частка зайнятих у низькотехнологічних споживчо-орієнтованих видах промислової діяльності, поява яких обумовлена невибагливістю до кваліфікованих трудових ресурсів, незначними затратами капіталу на організацію підприємницької діяльності та сприятливою ринковою кон’юнктурою. Так, профільною галуззю в цих районах поволі стає харчова промисловість, а також, подекуди, виробництво лісопромислової продукції та видавнича діяльність. Застарілі, низькорентабельні підприємства радянських часів, як і в попередніх випадках, скорочують свою промислову активність і закриваються.