Структурні зрушення у промисловому виробництві Львівської агломерації.
Львівська агломерація серед аналогічних промислових утворень України вирізняється дещо ослабленими агломераційними функціями ядра (в основі якого не лежить мільйонне багатогалузеве місто, як у випадку Київської, Харківської та інших агломерацій).
Однак вона має значну за розвитком і територіальним поширенням периферійну зону, що сформувалась завдяки сприятливій ролі ринкових механізмів у розвитку господарства, а також через відсутність істотних обмежень поширення впливу обласного центру на навколишні території (єдиним з яких може бути наявність Дрогобичсько-Бориславського промислового вузла).Периферійна зона Львівської агломерації ефективно використовує переваги свого географічного положення, що позитивно відбивається на темпах зростання обсягів реалізованої продукції та підвищенні рівня рентабельності виробництва. В межах Львівської області найвищі показники індексу обсягів виробництва у 2006 році порівняно із 2000-м спостерігаються саме на периферійних агломерованих територіях (рис. 4.10), зокрема у Яворівському, Перемишлянському (західній його частині), Городоцькому, Жовківському районах (300-400% і більше, порівняно із 2000 роком, а в Перемишлянському районі - в 14 раз більше).
Навколо Львова, в Пустомитівському, Миколаївському, Кам’янка- Бузькому районах, а також в неагломерованих Дрогобицькому, Старосамбірському, Самбірському, Бродівському, Золочівському і Сокальському районах індекс обсягу промислової продукції коливається в межах 100-200% від показників 2000 року. Це свідчить, у першому випадку, про пріоритетність формування комплексу обслуговуючих видів діяльності та модульних промислових підприємств в найближчому поясі Львівської агломерації, а у другому - про поступове зростання темпів розвитку промислового виробництва на неагломерованих територіях, де промислові функції є профілюючими.
Розроблено автором на основі матеріалів КВЕД та [237;238;239;240;241;242].
Рис. 4.10. Структурні зрушення у промисловому виробництві Львівської області 2000-2006 рр.
Деякі неагломеровані території також характеризуються підвищеними показниками індексу промислової діяльності, порівняно із 2000 роком. Це Стрийський, Сколівський, Радехівський райони, які багаті на мінерально- сировинні та лісові ресурси, що і складає основу для розвитку промислового виробництва на цих територіях. Мінімальні темпи зростання обсягів реалізованої продукції притаманні Турківському та Мостиському районам. Причиною цьому є різке скорочення виробництва, посилення моноспеціалізації, закриття нерентабельних підприємств радянських часів, викликане їх збитковістю та технологічною відсталістю, трудові міграції і відтік кваліфікованих кадрів.
На території Львівської агломерації найбільші темпи зростання обсягів реалізованої продукції і чисельності промислово-виробничого персоналу впродовж 2000-2006 рр. спостерігались у виробництві продуктів харчування, лісопромислової продукції, металів та виробів з них. Частка цих галузей від загальних показників зайнятих у промисловому виробництві агломерації підвищилась на 5-10%. Водночас, спостерігається різке скорочення частки зайнятих в галузі з виробництва машин і обладнання (з 33% у 2000 році до 23% у 2006 р.), в якій залишились лише деякі сучасні високотехнологічні підприємства, скорочення частки зайнятих в галузі хімії і нафтохімії (з 6,8% до 5,6% відповідно), добування неенергетичних корисних копалин та виробництва мінеральної продукції (з 11,4% до 7,3%). Частка легкої промисловості зменшилась несуттєво (на 1%), що свідчить про формування значних конкурентних переваг розвитку цієї галузі в Львівській агломерації, порівняно з іншими аналогічними утвореннями України.
Дійсно, підприємства легкої промисловості виявились одними з найбільш прибуткових у Львівській агломерації (за виключенням лісопромислового та хімічного комплексу). Стрімкі показники росту їх рентабельності склалися в Городоцькому, Миколаївському, Яворівському, Пустомитівському районах (на 50-120 од.
у 2006 році порівняно із 2000 роком). Власне ж, найвищий рівень росту рентабельності серед різних видів промислової діяльності Львівської агломерації спостерігається саме у лісопромисловому комплексі (на 200 од. і більше), що пов’язано із наявністю відповідної ресурсної бази, історичними та споживчими чинниками. Це характерно для більшості агломерованих територій: Кам’янка-Бузького, Миколаївського, Перемишлянського районів.В промисловому комплексі Львівської агломерації вже помітні поступові тенденції росту прибутковості високотехнологічних галузей виробництва, заснованих на перевагах агломераційного ефекту. Так, зростання рівня рентабельності виробництва машин та обладнання (на 100 од. і більше у 2006 році порівняно із 2000 роком) спостерігається в Жовківському та Городоцькому районах, а виробництва хімічної продукції - в Жовківському районі. Значна кількість підприємств цих територій працює в галузі електроніки та електротехніки (ВАТ „Автомат” в м. Жовква, Городоцький механічний завод), електророзподільної і контрольної апаратури (Жовківське підприємство по енергетиці і електрифікації), виробництва інноваційних пластмас, труб і профілів з пластмаси (Городоцьке ПП Інсталпласт, ТОВ Екобудсервіс) тощо. Отже, активізація ринкових механізмів формування агломераційного ефекту навколо Львова дає вкрай позитивні результати.
Також, значне зростання рентабельності в межах агломерованих територій Львівщини характерне для харчової промисловості (Кам’янка- Бузький, Пустомитівський райони), металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (Городоцький, Жовківський райони). Перелічені вище галузі істотно впливають і на зміни в галузевій структурі промисловості. Так, зростання чисельності промислово- виробничого персоналу в галузі виробництва продуктів харчування за 20002006 рр. спостерігається в Жовківському, Пустомитівському, Кам’янка- Бузькому районах, в галузі машин і обладнання - в Городоцькому, Жовківському районах, у виробництві хімічної продукції - в Городоцькому, Жовківському, Пустомитівському, лісопромислової продукції - Кам’янка- Бузькому, Перемишлянському, Городоцькому, Жовківському районах тощо.
В самому Львові також відбуваються певні зрушення у галузевій структурі промисловості. Чисельність зайнятих у промисловості міста зменшилась за 2000-2006 рр. майже на 30%. Особливо стрімкі зміни торкнулись галузі виробництва мінеральної продукції та добування енергетичних корисних копалин, а також виробництва машин і обладнання. З одного боку це свідчить про розвиток в ядрі агломерації спеціалізації в сфері послуг (зайнятість в якій зросла в цей період на 42%), а з іншого - про наявність депресивних тенденцій у промисловому виробництві, скорочення і закриття нерентабельних підприємств, які не використовують достатньою мірою переваги свого розміщення.
Високоагломеровані міста Львівської області (Городок, Пустомити, Комарно, Миколаїв) характеризуються в цілому тенденціями до зростання ефективності виробництва металів та металовиробів (Городок), лісопромислової продукції, товарів легкої та харчової промисловості. Інноваційні галузі отримали більш інтенсивний розвиток у більш віддалених середньоагломерованих поселеннях (Кам’янка-Бузька, Жовква). ЛПК, легка і харчова промисловість складають основу розвитку ряду середньоагломерованих міст Львівської агломерації (Дубляни, Яворів, Бібрка, Новояворівське).
Значна частина неагломерованих територій Львівської області характеризуються істотним скороченням чисельності промислово- виробничого персоналу та зростанням рівня галузевої однорідності за період з 2000 до 2006 року. Найбільший прояв ці тенденції мають в Турківському та Мостиському районах, де істотно зросла частка лісопромислового виробництва та харчової промисловості відповідно при скороченні інших видів промислової діяльності. Мінімальні темпи падіння зайнятості у промисловому виробництві, а подекуди і поступове зростання чисельності промислово-виробничого персоналу (Сколівський район) характерні в основному для районів із розвиненою гірничодобувною індустрією (Сокальський, Стрийський, Сколівський райони) та для Дрогобичсько- Бориславського промислового вузла. Перші функціонують переважно на основі експлуатації значних джерел сировини, а другий - за рахунок наявних паливних ресурсів (рівень добування яких істотно підвищився) та супутніх і пов’язаних з їх видобутком видів економічної діяльності (виробництва і розподілення електроенергії, газу та води, металургії, виробництва готових металевих виробів, продукції хімії і нафтохімії тощо), що складає основу вузлового економічного ефекту промисловості. Відповідно, показники рентабельності зазначених галузей виробництва в даних районах істотно зростають.