Структурні зрушення у промисловому виробництві Донецько- Макіївської агломерації.

Донецько-Макіївська агломерація сформувалась на основі інтенсивного розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу та добувної промисловості, що істотно позначається на характері перебігу трансформаційних процесів в структурі її господарства [116].

На неагломерованих територіях відбувається поступове зниження темпів розвитку промислового виробництва, викликане виснаженням природних ресурсів та депресивним станом гірничодобувної промисловості внаслідок відсутності ефективних ринкових механізмів розвитку галузі. Це призвело до скорочення обсягів добування корисних копалин (перш за все кам’яного вугілля), а також до зниження виробничих потужностей супутніх підприємств, що відобразилось на загальному зниженні індексу обсягів реалізованої продукції у 2006 році по відношенню до 2000 р. Так, серед неагломерованих територій, лише Костянтинівський район характеризується зростанням обсягів реалізованої промисловості продукції (в 1,8 раза по

відношенню до 2000 р.).

промислового вузла.

Розроблено автором на основі матеріалів КВЕД та [237;238;239;240;241;242].

Рис. 4.12. Структурні зрушення у промисловому виробництві Донецької області 2000-2006 рр.

Решта неагломерованих територій визначається невеликими темпами зростання індексу промислової продукції. Найменшим він є в Володарському, Красноармійському, Артемівському, Олександрівському, Новоазовському районах. Незважаючи на наявність в межах цих територій потужних промислових вузлів (Горлівсько-Єнакієвського, Маріупольського, Артемівського, Красноармійського та ін.) їх господарство характеризується помірними темпами розвитку.

Донецько-Макіївська агломерація визначається поступовим скороченням чисельності зайнятих у промисловому виробництві. Так, за період з 2000 до 2006 рр. зменшилась кількість ПВП та, відповідно, частка добувної промисловості, виробництва мінеральної продукції, електроенергії, газу та води (на 1-2%), а також виробництва машин і обладнання та товарів легкої промисловості (на 2-3%). Водночас, підвищилась частка зайнятих у виробництві продуктів харчування (з 5% у 2000 р. до 9% у 2006 р.), продукції хімії і нафтохімії (з 1% до 3% відповідно), металів та готових металевих виробів (з 14% до 16%). Ці останні галузі мають, відповідно, і високі показники темпів зростання рентабельності виробництва, яка підвищилась на 70-100 од. і більше. Особливо слід відмітили різке зростання рентабельності харчової промисловості (Мар’їнський, Старобешівський райони), виробництва хімічної продукції (Амвросіївський, Ясинуватський райони), а також металургії (Старобешівський район).

Слід зазначити, що найвищі темпи росту рентабельності спостерігаються переважно на периферійних територіях Донецько- Макіївської агломерації. В самому ядрі відбуваються процеси зменшення та усереднення ефективності промислового виробництва на фоні скорочення його абсолютних показників, що характерно для більшості агломераційних утворень України.

Периферійна зона Донецько-Макіївської агломерації має більші перспективи нарощення свого виробничого потенціалу. Частка ПВП у виробництві металів та металовиробів зросла за 2000-2006 рр. на 5%, в добуванні енергоресурсів та виробництва і розподілення електроенергії, газу та води - на 10%. Невелике скорочення зайнятості відбувалось лише у високотехнологічних галузях господарства, які не є профілюючими для агломерації (їх частка зросла лише в Мар’їнському та Старобешівському районах). Однак, це мало відобразилось на загальній структурі виробництва агломерації. Вона зберігає свою традиційну паливно-енергетичну та гірничодобувну спеціалізацію, незважаючи на скорочення рівня рентабельності цих галузей.

Високоагломеровані поселення області (Ясинувата, Красногорівка, Мар’їнка, Докучаєвськ, Харцизьк) характеризуються зростанням економічної ефективності виробництва в традиційних для трансформаційного періоду галузях спеціалізації (ЛПК, харчова промисловість), а також в профільних для Донбасу видах діяльності (ПЕК, гірничодобувна промисловість). Останнім часом в Ясинуватій та в Харцизьку зростають показники розвитку машинобудування і металообробки, а в Мар’їнці та Докучаєвську - гірничої хімії. Середньоагломеровані міста Донбасу (Моспине, Авдіївка, Іловайськ, Зугрес, Амвросіївка) визначаються зростанням окремих моноспеціалізованих галузей (харчової, гірничодобувної, цементної промисловості тощо).

В межах неагломерованих територій відбувається зниження частки ПВП в галузі хімічної і добувної промисловості, виробництва мінеральної продукції, електроенергії, газу та води (на 2-3% за 2000-2006 рр.), а також поступове зменшення абсолютних і відносних показників розвитку інших галузей промисловості, крім металургії (частка якої зросла з 26% у 2000 р.

ефективність добування неенергетичних корисних копалин та виробництва мінеральної продукції суттєво зменшилась в Великоновосілківському, Тельманівському районах, виробництва машин та обладнання - у Володарському, Добропільському, Краснолиманському тощо.

Неагломеровані території Донецької області в цілому характеризуються тенденціями до зростання моногалузевості та зниження ефективності виробництва. Навіть в галузях лісопромислового комплексу та у виробництві мінеральної і харчової продукції, які в трансформаційний період розвитку господарства України стають високоприбутковими і динамічно розвиваються, рівень рентабельності залишається невисоким.