Розвиток мікрологістичних концепцій і систем у виробництві. Ло- гістичний менеджмент на виробництві

Найбільш поширеною у світі мікрологістичною концепцією є концепція «just-in-time»— JIT («точно в строк»). Поява цієї концепції відносять до кінця 1950-х років, коли японська компанія Тойота Моторс, а потім й інші автомобі­лебудівні фірми Японії почали активно впроваджувати мікрологістичну систе-

му KANBAN.

Вихідною постановкою було те, що, якщо виробничий розклад заданий, тоді можна так організувати рух матеріальних потоків, що всі матеріали, ком­поненти й напівфабрикати будуть надходити в потрібній кількості, у потрібне місце (на складальній лінії — конвеєрі) і точно в призначений термін для виро­бництва або зборки ГП.

При такій постановці страхові запаси, що іммобілізують кошти фірми, виявлялися не потрібні.

Враховуючи широку експансію ЛТ підходу в різні сфери сучасного біз­несу, можна дати наступне його визначення:

ЛТ — це сучасна концепція побудови ЛС у виробництві (операційному менеджменті), постачанні й дистрибуції, заснована на синхронізації процесів доставки МР, НВ, ГП у необхідних кількостях на той час, коли ЛЛС у них пот­ребують, з метою мінімізації витрат, пов'язаних із запасами.

У ідеальному випадку МР, НВ або ГП повинні бути доставлені в певну точку логістичного ланцюга (каналу) саме в той момент, коли в них є потреба (не раніше, не пізніше), що виключає зайві запаси як у виробництві, так й у дистрибуції.

Логістична концепція JIT характеризується наступними основними риса­ми:

1) мінімальними (нульовими) запасами МР, НВ, ГП;

2) короткими виробничими (логістичними) циклами;

3) невеликими обсягами виробництва ГП і поповнення запасів (поста­вок);

4) взаєминами у закупівлях МР із невеликою кількістю надійних постача­льників і перевізників;

5) ефективною інформаційною підтримкою;

6) високою якістю ГП і логістичного сервісу.

Впровадження й поширення концепції JIT у світі привело до зміни тра­диційного підходу виробничого менеджменту до керування запасами. У табл. 8.1 сформульовані основні відмінності цих підходів для керування виро­бництвам, постачанням і збутом.

ЛС, що використають ЛТ ідеологію, є тягнучими системами, у яких роз­міщення замовлень на поповнення запасів МР або ГП відбувається тільки тоді, коли кількість їх у певних ЛЛС досягає критичного рівня. При цьому запаси «витягаються» по каналах фізичного розподілу від постачальників МР або ло­гістичних посередників у системі дистрибуції.

Таблиця 8.1 - Порівняння концепції ЛТ і традиційного менеджменту запасів

Продовження табл. 8.1

У практичній реалізації концепції ЛТ ключову роль грає якість.

Однією з перших спроб практичного впровадження концепції ЛТ з'яви­лася розроблена корпорацією «Тойота Моторс» мікрологістична система KANBAN(що в перекладі з японського означає «карта»).

Сутність системи KANBANполягає у тому, що всі виробничі підрозділи заводу, включаючи лінії кінцевої зборки, забезпечуються МР тільки у тій кіль­кості й на такий термін, які необхідні для виконання заданого підрозділом- споживачем замовлення.

На відміну від традиційного підходу до виробництва структурний під- розділ-виробник не має загального твердого графіка виробництва, а оптимізує свою роботу в межах замовлення наступного згідно з виробничо- технологічним циклом підрозділу фірми.

Засобами передачі інформації у системі є спеціальна картка «kanban» у пластиковому конверті. Поширені два види карток: відбору й виробничого за­мовлення.

У картці відбору вказується кількість деталей (компонентів, напівфабри­катів), що повинне бути взяте на попередній ділянці обробки (зборки), у той час як у картці виробничого замовлення — кількість деталей, що повинне бути виготовлене (зібране) на попередній виробничій ділянці.

Важливими елементами мікро-лс KANBAN є:

1) інформаційна система, що включає не тільки картки, але виробничі, транспортні й постачальницькі графіки, технологічні карти, інформаційні світ­лові табло й т.д.;

2) система регулювання потреби й професійної ротації кадрів;

3) система тотального (TQM) і вибіркового («Дзидока») контролю якості продукції;

4) система вирівнювання виробництва й ряд інших.

Практичне використання системи KANBAN,а потім її модифікованих версій дозволяє:

1) значно поліпшити якість продукції, що випускається;

2) скоротити логістичний цикл, істотно підвищивши тим самим оборот­ність оборотного капіталу фірм;

3) знизити собівартість виробництва;

4) практично виключити страхові запаси й значно зменшити НВ.

Система KANBANдає можливість зменшити виробничі запаси на 50%, товарні — на 8 % при значному прискоренні оборотності обігових коштів і пі­двищенні якості ГП.

Сучасне промислове виробництво — це складний механізм, що включає в себе:

1) виробничо-технологічні підрозділи, що здійснюють виробництво напі­вфабрикатів, деталей, компонентів, складальних одиниць із вихідної сировини й матеріалів, а потім зборку ГП із цих елементів;

2) велика кількість допоміжних підрозділів, які часто поєднують єдиною назвою «інфраструктура» виробництва.

Як в основних, так і в допоміжних підрозділах будь-якої промислової фі­рми реалізується певний набір елементарних і комплексних активностей, що складають предмет внутрішньовиробничого логістичного менеджменту.

Не можна штучно розділяти логістичне керування основними підрозді­лами й інфраструктурою виробництва фірми, тому що вони працюють на вико­нання однієї мети випуску ГП відповідно до заданого виробничого розкладу при дотриманні стандартів якості й максимальної економії усіх видів ресурсів.

Серед сучасних методів оперативно-виробничого планування й диспет­черизації, заснованих на інформаційно-комп'ютерних технологіях, найбільше поширення мають мікрологістичні системи MRP I, MRP II й KANBAN. Вони стосуються до різних видів мікро-лс, а саме: «штовхаючого» й «тягнучого» ти­пів.

Основним недоліком «штовхаючих» MRPсистем є необхідність створен­ня й підтримки значних буферних запасів між виробничими підрозділами й етапами технологічного циклу.

«Тягнучі» мікрологістичні системи типу KANBAN,усуваючи зайві запа­си, можуть ефективно функціонувати лише при відносно коротких виробничих циклах, точному прогнозуванні попиту й деяких інших виробничо- технологічних умовах.

Одним з найбільш удалих прикладів синтезу у виробництві продукції ключових елементів MRP й KANBAN на основі сучасних інформаційно- комп'ютерних технологій є розроблена на початку 1980-х років мікрологістич- на система «Optimized Production Technology» — ОРТ (оптимізована виробнича технологія).

Система ОРТ належить до класу «тягнучих» мікрологістичних систем, що інтегрують процеси постачання й виробництва.