Структурні зрушення у промисловому виробництві Київської агломерації.
Київська область займає унікальне положення серед інших регіонів України, оскільки в її межах розвивається велике столичне місто, яке характеризується комплексним впливом на навколишні території внаслідок поширення столичних функцій та процесів агломерування.
З огляду на це, в структурі промислового виробництва області проявляється цілий ряд особливостей. Ближні агломеровані території області характеризуються істотним зростанням індексу обсягу промислового виробництва у порівнянні із неагломерованими. Так, в Бориспільському, Броварському, Вишгородському, Києво-Святошинському, Васильківському районах він складає 300-400% по відношенню до 2000 року (рис. 4.8). На віддалених агломерованих територіях, що простягаються вздовж крупних транспортних магістралей (Бородянський, Фастівський райони) зростання індексу обсягів виробництва відповідно склало 200-250%. Неагломеровані райони Київщини відрізняються невисокими темпами зростання обсягів промислового виробництва, найменші вони в Баришівському, Сквирському, Згурівському, Тетіївському, Богуславському районах. Виключення складають лише ті території, що характеризувались в минулому різким скороченням обсягів виробництва (Володарський, Ставищенський, Таращанський, Миронівський райони), які наразі активно нарощують свій промисловий потенціал, знову ж таки, багато в чому завдяки наближенню до території столичної агломерації та ліній комунікацій. В самій Київській агломерації також знаходяться райони з мінімальним показниками росту індексу обсягів виробництва - Макарівський та Обухівський. Перший потрапив до цієї групи через переважання аграрної спеціалізації, а другий - через вже існуючий значнийрівень індустріального освоєння, сталу структуру промислового
виробництва, низьку частку приватного сектору.
Розроблено автором на основі матеріалів КВЕД та [237;238;239;240;241;242].
Рис. 4.8. Структурні зрушення у промисловому виробництві Київської області 2000-2006 рр.
Характерною рисою агломерованих територій Київської області є перш за все те, що в їх межах спостерігаються істотні позитивні зрушення в структурі виробництва. Вони полягають у збільшенні кількості галузей спеціалізації, підвищенні рівня галузевої різноманітності, загальному зростанні чисельності зайнятих в промисловості, а також рості темпів розвитку ринково-орієнтованих видів промислової активності. Так, протягом 2000-2006 рр. в галузевій структурі периферійних територій Київської агломерації суттєво зросла частка зайнятих в добуванні та виробництві мінеральної продукції (з 4 до 5%), металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів (з 3 до 5%), виробництві продуктів харчування (з 9% до 13%). Основним чинником для цього є зростання попиту на дану продукцію серед мешканців столиці і агломерованих поселень та суб’єктів господарювання. Сприятлива ринкова кон’юнктура зумовлює і підвищену рентабельність даних галузей промислового виробництва, яка зросла за відповідний період на 60-200 од., особливо у Вишгородському, Броварському, Києво-Святошинському районах (виробництво продуктів харчування), Бородянському, Бориспільському районах (виробництво металів та виробів з них), а також у Вишгородському та Бориспільському районах (виробництво неенергетичної мінеральної продукції).
Негативними тенденціями у розвитку промисловості Київської агломерації є істотне зменшення частки ПВП ряду високотехнологічних капітало- і трудомістких видів промислової діяльності за 2000-2006 рр. (рис. 4.8), зокрема виробництва машин та обладнання (з 23 до 13%), продукції хімічної промисловості, а також товарів легкої промисловості (з 6 до 4%). Слід зазначити, що подібні тенденції спостерігаються і в цілому в Україні, що істотно позначається на технічному відставанні нашої держави та збільшенні розриву із високорозвиненими постіндустріальними країнами. Однак в Київській агломерації вже помітні тенденції формування новітніх високотехнологічних виробництв, які в майбутньому зможуть істотно вплинути на трансформацію галузевої структури промисловості.
Так, зростання обсягів реалізованої продукції та чисельності зайнятих в ряді високотехнологічних видів промислової діяльності помітно у Вишгородському, Васильківському, Бородянському, Бориспільському, Києво-Святошинському районах (виробництво хімічної продукції), а також у Бориспільському, Кагарлицькому, Макарівському районах (виробництво машин і обладнання). Відповідно, зростає і рентабельність цих виробництв, яка за вказаний період змінилась на 100-250 од. (особливо в Обухівському, Васильківському, Броварському та Бородянському районах). Отже, ці підприємства отримали більш високі прибутки завдяки ефективному використанню наукового, трудового та ринково-підприємницького потенціалу Києва, змогли вдало скористатися перевагами агломераційного ефекту території.В цілому, слід зазначити, що показники рентабельності виробництва на агломерованих територіях зростають майже по всіх видах економічної діяльності. Так, навіть у непрофільних галузях виробництва (добування
енергетичних корисних копалин та виробництво і розподілення електроенергії, газу та води, виробництво лісопромислової продукції) за 2000-2006 рр. рентабельність зросла на 40-80 од., а у виробництві товарів легкої промисловості - на 200-270 од. Цей прояв агломераційного ефекту має вагоме теоретичне підґрунтя та характерний для більшості подібних утворень нашої держави.
В самому Києві склались тенденції поступового скорочення частки зайнятих у промисловому виробництві, перш за все за рахунок тих видів економічної діяльності, які потребують значного залучення земель, капіталу і трудових ресурсів (машинобудування, енергетика, легка промисловість). Рентабельність виробництва в столиці зростає значно меншими темпами, ніж в периферійній зоні агломерації, що істотно позначається на перерозподілі промислових функцій між центром і периферією (на користь останньої), активізації в ядрі агломерації непромислових ринкових та комерційних видів діяльності, підвищенні ролі „вищих поверхів” інноваційних соціальних послуг [141;328].
Високоагломеровані поселення Київської агломерації (Ірпінь, Боярка, Буча, Вишневе) характеризуються істотним зростанням показників рентабельності в галузі харчової промисловості, виробництва будівельних матеріалів та продукції лісопромислового комплексу. В цих видах діяльності простежується і зростання обсягів реалізованої продукції. Інноваційні виробництва мають середні показники інтенсивності росту. В цих містах ще проявляються обмеження активізації комерційних промислових функцій, викликані близькістю до Києва, високою вартістю та дефіцитом землі, специфічними умовами на ринку праці. Середньоагломеровані поселення (Вишгород, Бровари, Бориспіль, Васильків, Обухів, Фастів та ін.) визначаються високими темпами зростання ефективності традиційних для перехідного періоду видів діяльності, однак підвищення рентабельності галузей машинобудування та інноваційної хімії в них має більш високі значення, ніж у попередній групі поселень. Так, підвищуються показники росту виробництва машин і обладнання (м. Васильків. смт Бородянка), металургійного виробництва (Бровари), ПЕК (Трипілля, Бородянка, Вишгород), промисловості будівельних матеріалів (Бородянка, Вишгород).
Неагломеровані райони Київської області характеризуються істотним скороченням ПВП високотехнологічних галузей промислового виробництва, зокрема машинобудівного і хімічного профілю, ростом моноспеціалізації та зменшенням індексу галузевої різноманітності. Більшість нерентабельних підприємств, що існували ще за часів СРСР, закривається і перепрофілюється, поширюються трудові міграції та відтік кваліфікованих кадрів [6]. Показники економічного росту характерні переважно для тих видів економічної діяльності, що в трансформаційний період отримали більші конкурентні переваги (лісопереробна, харчова промисловість, виробництво металів та готових металовиробів, мінеральної продукції) завдяки істотному зростанню попиту на дану продукцію і залученню іноземних інвестицій. На віддалених від столиці територіях області помітні тенденції до скорочення рентабельності окремих галузей промислового виробництва, зокрема в Тетіївському, Ставищенському, Володарському, Таращанському, Яготинському районах. Перш за все це стосується виробництва паливних ресурсів та електроенергії, неенергетичних корисних копалин та мінеральної продукції, а також деяких галузей лісопромислового комплексу.
Розкриті вище позитивні зрушення в структурі промислового виробництва Київської агломерації потребують усілякої державної підтримки шляхом створення сприятливого (пільгового) режиму функціонування та відповідного інвестиційного клімату. Закріплення та розвиток цих тенденцій складатиме основу ефективного розвитку Київської промислової агломерації.