Структурні зрушення у промисловому виробництві Дніпропетровсько-Дніпродзержинської агломерації.
Дніпропетровсько- Дніпродзержинська агломерація переживає істотні трансформації галузевої структури промисловості, які ослаблюють позиції профільних галузей господарства (важкого машинобудування, металургійного виробництва, виробництва готових металевих виробів та мінеральної сировини) і посилюють галузеву диверсифікацію промисловості, стимулюючи розвиток ринково-орієнтованих комерційно-спрямованих видів економічної діяльності.
Особливо це помітно на прикладі ядра агломерації, де сконцентровано 78% виробничих потужностей цього територіально- виробничого утворення. Саме Дніпропетровський район, за рахунок високої концентрації господарства, розвитку ринкових сил, підприємництва і конкуренції характеризується найвищим зростанням індексу обсягів промислового виробництва в області (496,7% у 2006 році порівняно із 2000 р.). Високий рівень цього індексу також притаманний Синельниківському, Верхньодніпровському, Солонянському і Новомосковському районам агломерації (223%, 173%, 160% та 130% відповідно), що мають багатогалузеву структуру промисловості та високі показники економічної ефективності виробництва (крім Солонянського району). Криничанський та Петриківський райони Дніпропетровської області теж входять до складу агломерації, однак їх промисловий розвиток стримується відсутністюбагатогалузевих промислових центрів, поширенням галузевої однорідності,
незначною часткою ринково-орієнтованих виробництв (рис. 4.13).
Розроблено автором на основі матеріалів КВЕД та [237;238;239;240;241;242].
Рис. 4.13. Структурні зрушення у промисловому виробництві Дніпропетровської області 2000-2006 рр.
На неагломерованих територіях високий індекс обсягів промислового виробництва отримали Томаківський та Межівський райони. Перший - через наближення до Запорізького промислового вузла та ефективне використання переваг, пов’язаних із постачанням промислової продукції до великого міста, другий - внаслідок значного скорочення виробництва на початку економічних трансформацій в Україні.
Високий показник індексу має також Криворізький, Нікопольський, Апостолівський райони (через розвиток ряду потужних промислових вузлів), а також Царичанський і Широківський (за тими ж причинами, що й у випадку Межівського району). Мінімальні показники розвитку притаманні промислово відсталим Софіївському, Петропавлівському, Юр’ївському районам.В структурі промислового виробництва Дніпропетровсько- Дніпродзержинської агломерації помітні тенденції до зростання частки зайнятих в традиційних для трансформаційного періоду галузей господарства. Так, за 2000-2006 рр. значно зросла частка ПВП в галузі виробництва продуктів харчування, напоїв (ЗАТ,,Ерлан”) та тютюнових виробів (з 6,7% до 10,7% відповідно), лісопромислового комплексу (з 1,7% до 2,5%), виробництва і розподілення електроенергії, газу та води (з 22% до 26%). В металургійному, машинобудівному і хімічному комплексі відбувається поступовий спад виробництва. Частка їх ПВП за вказаний період знизилась на 3-4%, при чому переважно за рахунок підприємств ядра агломерації (а у випадку машинобудування - за рахунок периферійних територій). Останні також характеризуються підвищенням частки зайнятих тих підприємств, що орієнтовані на постачання своєї продукції до ядер агломерування. Частка працюючих на підприємствах харчової промисловості істотно підвищилась в Петриківському, Верхньодніпровському районах, на виробництві мінеральної (будівельної) продукції - в Криничанському, у лісопромисловому комплексі - в Солонянському. Серед агломерованих територій зберігають полігалузевість Синельниківський, Новомосковський райони. Вони мають тенденції до зростання частки зайнятих в галузі металургійного виробництва, хімії і нафтохімії, однак високотехнологічні машинобудівні підприємства переживають процеси спаду.
Агломеровані території Дніпропетровської області отримали різні показники динаміки ефективності промислового виробництва. Так, високі темпи зростання рентабельності в галузі металургії, хімічної промисловості та машинобудування притаманні Верхньодніпровському району, добування паливних ресурсів та виробництва і розподілення електроенергії, газу та води - Петриківському, виробництва продуктів харчування - Солонянському та Синельниківському.
В першому випадку це обумовлено розвиненою системою виробничих (корпоративних) відносин і територіальною близькістю до ядра агломерації, наявністю відповідної матеріально-технічної (за рахунок інвестицій зарубіжних корпорацій) та трудоресурсної бази, в двох останніх - наявністю ринково-орієнтованих модульних виробництв відповідної галузі. Водночас, на більшості агломерованих територій знижується рентабельність добування паливних ресурсів, виробництва електроенергії, газу та води, а у Верхньодніпровському районі - добування неенергетичних корисних копалин. Це свідчить про структурну переорієнтацію господарства на ті види промислової діяльності, які в умовах агломерації здатні дати більший економічний ефект.Високоагломеровані поселення області, що утворюють ядро Дніпропетровсько-Дніпродзержинської промислової агломерації,
характеризуються зростанням ефективності виробництва та частки зайнятих в комерційно-орієнтованих видах промислової діяльності (легка, харчова промисловість, ЛПК, частково ПЕК). Високі показники росту має гірнича хімія. Металургійні підприємства та виробництво металоємного устаткування й обладнання. навпаки, отримало більш стрімкі тенденції до зростання в середньоагломерованих поселеннях (Верхньодніпровськ, Синельникове).
Неагломеровані території Дніпропетровської області в цілому характеризуються процесами підвищення частки зайнятих в галузі металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, а також добування неенергетичних корисних копалин та виробництва мінеральної продукції (за рахунок підприємств Кривого Рогу, Нікополя, Марганцю та ін.). Поступово зростає частка ПВП харчової промисловості, лісопромислового виробництва тощо. Однак, високотехнологічні галузі промислового виробництва різко скоротили свою діяльність. Найбільші позитивні зрушення в рентабельності склались саме в тих галузях промисловості, які отримали значні тенденції до зростання обсягів реалізованої продукції та чисельності промислово-виробничого персоналу.
Це добувна промисловість (Межівський, Покровський, Царичанський, Широківський райони), металургія (Петропавлівський, Криворізький райони), харчова промисловість (Томаківський, Петропавлівський райони).Таким чином, промислові агломерації України переживають в цілому подібні між собою структурні зрушення в період трансформації економічної відносин нашої держави. Вони полягають у скороченні частки застарілих негнучких низькорентабельних виробництв планового типу, розвитку комерційно-орієнтованих, високоприбуткових, модульних та технічно- модернізованих підприємств. Перспективним напрямком структурної трансформації вітчизняних агломерацій має стати розвиток наукомістких інноваційних підприємств машинобудування та хімічного комплексу, високотехнологічних галузей легкої і харчової промисловості. Такі тенденції вже помітні в Київській, Одеській, частково в Львівській агломераціях. Однак, вирішення цього питання потребує стимулювання зростання капіталізації виробництва, залучення додаткових недержавних інвестицій (в тому числі, зарубіжних), підвищення рівня доходності галузі шляхом створення пільгових економічних умов для агломерованого розміщення підприємств. Виконання цих невідкладних завдань має бути покладено в основу подальшої трансформації господарства промислових агломерацій України.
4.6.