Донецько-Макіївська промислова агломерація
сформувалась в роки радянської індустріалізації на базі багатих мінерально-сировинних ресурсів. В Донецьку розміщено ряд великих підприємств важкої індустрії: металургійний завод, машинобудівні заводи по виробництву гірничо- металургійного устаткування, коксохімічний завод та ін., в Макіївці - блюмінг, металургійні та коксохімічні комбінати, бавовняно-прядильна фабрика.
Агломеровані поселення також відрізняються переважанням важкої промисловості, зокрема виробництва машин та обладнання для гірничодобувних підприємств, гірничої хімії та добування і обробки енергетичних корисних копалин. Водночас, в агломерації спостерігається низька концентрація виробництва прогресивних технологій, інтелектуальних і творчих ресурсів, ринкових і підприємницьких сил.З огляду на зазначене вище та на ряд інших обставин (розділи 4.1, 4.5 та 4.6), Донецько-Макіївська агломерація характеризується незначним проявом агломераційного ефекту території. В її межах розвиток комерційно- спрямованих соціально-направлених виробництв, орієнтованих на максимальний прибуток, істотно ускладнюється. Підприємства агломерації потребують стимулювання розвитку ринкових сил, підприємництва та конкуренції. В рамках підприємств гірничого та металургійного профілю це можна зробити шляхом корпоратизації та олігополізації виробництва, створення фінансово-промислових груп, концернів та виробничих об’єднань, які б працювали на засадах прозорості, ринковості та політичної незаангажованості. Конкурентна олігополістична модель ефективно працює в більшості старопромислових агломерацій Західної Європи (в районі РУР, Саар, Лотарингія тощо). Її суть полягає в економічному обмеженні майнових та ресурсних прав великих компаній з метою уникнення монополізації, а також у подрібненні на самостійні частини їх основних засобів і передачі частини функцій разом із капітальними ресурсами комерційно спрямованим незалежним підприємствам, які будуть взаємодіяти з центральним представництвом за допомогою механізмів аутсорсингу.
Розвиток великих спеціалізованих підприємств старопромислових агломерацій на таких засадах має підвищити їх економічну ефективність та сприятиме більш повному використанню ними преваг агломераційного ефекту.В Донецько-Макіївській агломерації потребують також реорганізації деякі підприємства легкої та харчової промисловості. Гігантські фабрики радянських часів (бавовнопрядильна фабрика в Макіївці, суконна фабрика в Донецьку та ін.) в ринкових умовах майже неефективні. Істотними пільгами та державною фінансовою підтримкою мають користуватися малі і середні виробництва легкої та харчової галузей, розміщені як в ядрі агломерації, так і на периферії.
В галузі машинобудування основним завданням органів влади має бути економічне стимулювання розвитку інноваційних технологій на базі модульних виробництв. Такими в ядрі агломерації вже є ВАТ „Корпоративні комп’ютерні системи”, ВАТ „Квазар”, „Топаз”, ВАТ „Вормакс”, дослідно- експериментальний завод вибухозахисного електрообладнання на ін. Крупні підприємства металоємного машинобудування, які в сучасних умовах не можуть знайти ринків збуту продукції і втратили свою рентабельність, вимагають подрібнення, перепрофілювання та винесення за межі центральної частини агломерації. Їх місце мають зайняти підприємства, що виготовляють передові новітні технології (наприклад, ЗАТ,,Істіл Україна”), які будуть конкурентноздатними як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Недостатній розвиток агломераційного ефекту території істотно знизив показники індексу галузевої різноманітності промислового виробництва Донецько-Макіївської агломерації. Так, всі периферійні агломеровані поселення Ясинуватського, Старобешівського, Амвросіївського районів Донецької області отримали найнижчі показники галузевої різноманітності серед інших агломерованих поселень України. Ці райони потребують істотного стимулювання підприємницької діяльності, сприяння розвитку модульних виробництв комерційного типу в галузях легкої і харчової промисловості, добування та обробки мінеральних ресурсів, виробництва металів та металовиробів, інноваційного машинобудування, хімічного виробництва [64].
Саме ці галузі наразі мають найвищий рівень економічної ефективності функціонування в межах агломерації.Місто Донецьк потребує зниження частки крупних, екологічно шкідливих сировинно- та енергоємних виробництв, які можуть бути подрібнені і винесені на периферію на вкладених вище засадах. Натомість, потребує додаткового стимулювання розвитку інноваційного машинобудування і хімії (вже створені і працюють ЗАТ Новогорлівський машинобудівний завод, ЗАТ Донмашобладнання, заводи Донпласт та енергозавод, „Норд” та ін.), закладів ринкової інфраструктури, що обслуговуватимуть потреби великого та малого бізнесу. Активізація інноваційного виробництва в агломерації можлива також за рахунок розвитку цих підприємств в Макіївці, яка володіє більш сприятливими умовами для розробки і впровадження новітніх технологій, ніж Донецьк. Серед них - специфічні умови на ринку праці, порівняно низька земельна рента та наявність вільних територій для ведення промислової діяльності. Існують проекти формування в її межах потужного технополісу [212].
В ближній периферії агломерації (а також частково і в самих ядрах) за умови державної економічної підтримки можуть ефективно розвиватися малі підприємства легкої і харчової промисловості, які отримали на цих територіях високі показники економічної ефективності виробництва (підприємства концернів „Конті” та „АВК”). Підприємства лісопереробного напрямку ефективно розвиваються в Ясинуватському та Шахтарському районах (переважно, на довізній сировині за рахунок наявності масового споживача), хімічні виробництва та виробництва гумових і пластмасових виробів - в Ясинуватському і Марийському районах. Ближня периферія потребує додаткового стимулювання розвитку інноваційних галузей машинобудування і хімії, залучення підприємницького капіталу на ринкових умовах господарювання, активізації розвитку закладів ринкової інфраструктури. Особливо сприятливі передумови для цього склались в Ясинуватському районі, який має високий рівень комунікативності середовища і знаходиться в безпосередній близькості від ядер агломерування [236].
Наразі, підприємства з виробництва машин та обладнання мають в його межах найвищі показники економічної ефективності (розділ 4.6).Дальня периферія агломерації в цілому має відповідати за виробництво і постачання електроенергії (Старобешівська, Зуївська електростанції), добування та переробку мінеральної сировини (на вугільних шахтах Марийського, Шахтарського, Старобешівського районів та в межах „вапняного поля” Старобешівського, Амвросіївського районів), виробництво будівельних матеріалів (м. Амвросіївка) тощо.
Ряд поселень Донецько-Макіївської агломерації вирізняється низькими показниками економічної ефективності виробництва через недостатній розвиток ринкових відносин та агломераційного ефекту території. Це Моспине, Амвросіївка, Зугрес. Вони потребують додаткового стимулювання ринково-підприємницької активності, створення на їх території сприятливих умов та пільгових режимів функціонування комерційно-спрямованих виробництв [236].
Викладені вище напрямки ринкових трансформацій виробничого комплексу Донецько-Макіївської агломерації отримали додаткове підтвердження в прогнозній рейтинговій оцінці розвитку окремих галузей промисловості території, виконаної експертами Донецького національного університету та Донецького інституту соціальної освіти (рис. 5.5). Так,
найвищі прогнозні бали розвитку до 2020 р. отримали традиційні для Донбасу галузі чорної і кольорової металургії та виробництва палива і енергії
Рис. 5.5. Експертна (рейтингова) оцінка розвитку Донецько-Макіївської промислової агломерації до 2020 р.
Ці види промислової діяльності збережуть і надалі своє пріоритетне значення в агломерації з огляду на наявні ресурси території та сприятливу економічну кон’юнктуру (особливо це стосується Донецького та Макіївського металургійних заводів, шахти „Ім. Засядько”, Старобешівської та Зуївської електростанцій). Проте, трансформаційні процеси, про які було сказано вище, значно сприятимуть розвитку металургійного комплексу і ПЕК, посилять їх економічну ефективність і конкурентоспроможність в ринкових умовах. Прикладом цього є інноваційна металургійна компанія ЗАТ,,Істіл” Україна”, яка виготовляє за екологічно чистою технологією виплавки, рафінування і неперервного литва ряд високоякісних заготовок (в тому числі термополіпшений прокат) для машинобудівних, підшипникових заводів, трубної і нафтогазової промисловості, атомної енергетики.
Другі позиції в прогнозному рейтингу розвитку промислового виробництва агломерації займають галузі машинобудування, хімії, виробництва будівельної сировини, легкої і харчової промисловості (7-8 балів). Підприємства цих галузей отримали в ринкових умовах більш вигідні умови розвитку в агломерованому середовищі, повноцінно використовуючи переваги свого розміщення. Особливо це стосується таких машинобудівних підприємств, як ЗАТ Новогорлівський машинобудівний завод, ЗАТ Донмашобладнання, завод холодильників „Норд”, ВАТ „Квазар”, „Топаз”, ВАТ „Вормакс”, а також концернів кондитерської промисловості „Конті” та „АВК”, які мають одні з найвищих показників галузевої економічної ефективності виробництва в межах Донецько-Макіївської агломерації. Подальше стимулювання в цих галузях ринкової конкуренції і підприємницької ініціативи призведе та до посилення інноваційності і соціальної орієнтованості промислового виробництва агломерації та до підвищення агломераційного ефекту території.
Мінімальні прогнозні показники розвитку в Донецько-Макіївській агломерації отримали підприємства лісопереробного комплексу (6 балів). Це зумовлено природно-ресурсними, історичними та ринково-кон’юнктурними факторами. Стимулювання розвитку цієї галузі прямо залежить від рівня диверсифікації ринкових і підприємницьких сил та від розвитку агломераційного ефекту території.