Одеська промислова агломерація

є наймолодшим агломераційним утворенням нашої держави. Це пов’язано із порівняно нетривалою історією промислового освоєння Причорноморського краю, а також із ослабленим рівнем урбанізації та територіальної концентрації людської діяльності.

Особливо значна увага має бути приділена формуванню інноваційних високоприбуткових виробництв хімічного комплексу на базі сировини з Одеського нафтового терміналу та ряду нафтохімічних виробництв м. Южне і Комінтернівського району. Така спеціалізація вкрай вигідна для держави і може зацікавити потенційних інвесторів та підприємців високими показниками рентабельності виробництва, наявністю в достатній кількості відносно дешевої сировини, близькістю до осередків розвитку новітніх технологій. Не менш важливим є економічне стимулювання розвитку та поширення інновацій в машинобудівному комплексі Одеської агломерації. Підприємства, що розробляють, виготовляють і впроваджують ноу-хау мають користуватися пільгами, субсидіями та іншими державними преференціями. В цій сфері має бути створений сприятливий режим для іноземного інвестування та проникнення зарубіжних компаній і ТНК (в мм. Одеса, Южне, Іллічівськ), що особливо актуально у висококомунікативному середовищі Одеської агломерації.

Серед периферійних територій Одеської агломерації низький рівень галузевої різноманітності промислового виробництва спостерігається на віддалених від моря територіях, зокрема в Біляївському районі.

Ядро Одеської агломерації потребує скорочення частки низькоінноваційних видів діяльності, а також винесення і перепрофілювання ряду низькорентабельних великих промислових підприємств радянських часів машинобудівної, хімічної, легкопромислової спеціалізації (виробниче об’єднання "Продмаш", завод важкого кранобудування, "Одесагрунтомаш" та ін.). Водночас потребують посиленого розвитку соціально-спрямовані ринково-комерційні види промислової діяльності, пов’язані із приморською спеціалізацією агломерації та інноваційними технологіями [187].

В приморських поселеннях Одеської агломерації (Овідіополь, Іллічівськ, Южне) доцільно стимулювати розвиток ринково-спрямованих підприємств морепромислового комплексу, а також підприємств з виробництва продуктів харчування, виноградарства і виноробства, будівельних матеріалів, товарів легкої промисловості, які б обслуговувати потреби населення Одеси та інших міст України. Активізації промислової діяльності потребує і Білгород-Дністровський. Для цього, перш за все, слід підвищити рівень комунікативності міста, посиливши рівень його транспортної зв’язаності із ядром, побудувавши пряму автомобільну мостову переправу через Дністровський лиман (розділ 3.1). Створення сприятливого інвестиційного режиму та надання податкових пільг для розміщення спеціалізованих високорентабельних підприємств на цих територіях також має розглядатись як невідкладне завдання оптимізації функціональної структури Одеської агломерації [187;189].

Віддалені від морського узбережжя агломеровані поселення характеризуються відповідно найнижчими показниками економічної ефективності промислового виробництва в агломерації.

Гострою проблемою збалансованого розвитку Одеської агломерації є активізація діяльності Одеського технополісу [187]. На його територію (Овідіопольський, Комінтернівський райони) на пільгових засадах має бути залучений підприємницький капітал, створені відповідні ринково-комерційні

та інженерно-інфраструктурні умови для ведення науково-інноваційної діяльності в галузі пошуку новітніх технологій в машинобудуванні, хімії і нафтохімії, що забезпечить агломеровані підприємства солідною науковою базою.

Експертний рейтинговий прогноз розвитку промислового виробництва Одеської агломерації до 2020 р. відвів провідну роль (9-10 б.) у формуванні її промислової спеціалізації виробництву продуктів харчування, будівельної сировини та товарів легкої промисловості (рис. 5.4). Дійсно, харчова промисловість з переробки риби і морепродуктів (в мм. Іллічівськ, Овідіополь, Одеса), а також ряд виноградарсько-виноробних господарств, підприємств з виготовлення шампанських вин і коньяків (в м. Одеса) характеризуються підвищеними показниками економічної ефективності виробництва і мають значні перспективи розвитку з огляду на наявні природнокліматичні ресурси, розвинені морські комунікації та агломераційний ефект Одеси.

Рис. 5.4. Експертна (рейтингова) оцінка розвитку Одеської промислової агломерації до 2020 р.

Виробництво будівельної сировини зводиться переважно до видобування і постачання водним шляхом піску, гравію, гальки та інших матеріалів (м. Южне). Також, значні позиції в рейтингу найбільш прибуткових підприємств займає цементне виробництво (ЗАТ,,Одеський цементний завод”), ряд заводів з виготовлення цегли та будівельного каміння.

Другі позиції за прогнозними оцінками експертів в рейтингу галузей промислового виробництва Одеської агломерації (8-9 балів) до 2020 р. займають хімія та інноваційне машинобудування. В сучасному сьогоденні вони представлені переважно потужностями Одеського припортового заводу, Одеського нафтопереробного заводу, підприємствами „Кисеньмаш”, „Стальканат”, „Пресмаш” та ін. Однак, для більш повної активізації їх розвитку в межах Одеської агломерації слід створити сприятливі умови для залучення інновацій (що ефективно реалізується в рамках ідеї технополісу). Мінімальні прогнозні показники розвитку (3-5 балів) займають чорна і кольорова металургія, лісопереробне виробництво та низькоінноваційне машинобудування (яке до того ж має великі інтерквартильні розмахи - 9 б.). Підприємства двох перших галузей не забезпечені необхідною кількістю сировинних ресурсів (і можуть ефективно працювати лише на довізній чи вторинній сировині), а також разом із неінноваційним машинобудуванням неефективно використовують переваги агломераційного ефекту території. Їх роль в промисловому комплексі Одеської агломерації буде поступово скорочуватись.