Методи дослідження компонентної структури промислових агломерацій.
Аналіз компонентної структури промислових агломерацій перш за все полягає у встановленні особливостей її спеціалізації на виробництві певного виду продукції, в дослідженні структурних пропорцій галузей агломерування, їх рівномірності та різноманітності.
Одним із традиційних та найбільш вживаних методів суспільної географії, що застосовується при аналізі компонентної структури господарства певної території (району, вузла, агломерації) є індексний метод встановлення рівня спеціалізації. Система територіальних індексів відносних показників кількісних характеристик розвитку господарства окремих агломерацій, де за базу приймаються середні показники по країні, дозволяє робити широкі порівняння і узагальнення щодо функціональної структури території, її здатності і перспективності виконувати агломераційні функції та визначати економічну ефективність процесів агломерування. Індекс рівня спеціалізації галузі — це відношення питомої ваги галузі агломерації до питомої ваги тієї ж галузі в країні [108].
де Sr — індекс рівня спеціалізації і-ї галузі господарства (і = 1, 2, 3,... m) в r- ій агломерації; Plr — обсяг реалізованої продукції і-ї галузі господарства в r- ій агломерації; Pr — обсяг реалізації всієї продукції в r-ій агломерації (r = 1, 2, 3,... n); Pi — обсяг реалізованої продукції в і-й галузі господарства в цілому в країні; Р — обсяг реалізації всієї промислової продукції в цілому в країні. За умови Sir ≥ 1, галузь господарства відноситься до виробництва спеціалізації певної агломерації.
При оцінці рівня господарської сформованості та агломерованості окремих територій агломерації досить часто застосовують показники галузевої рівномірності та різноманітності [219].
Для обчислення рівня рівномірності галузевої структури промислового виробництва застосовують нормований коефіцієнт варіації Ur:
де Ur - коефіцієнт галузевої рівномірності, Xir - питома вага і-ї галузі в r-ій агломерації (або в її частині), Xr - середня питома вага галузі, n - кількість галузей території. Показник Ur визначається як частка стандартного відхилення (Sr) та середньої питомої ваги галузі і приймає значення від 0 до 1. Чим більше значення Ur, тим менш рівномірна галузева структура регіону. Якщо розбити область значень Ur [0;1] на декілька напівсегментів і один сегмент, то значення першого з них [0; 0,2) можна вважати високим рівнем рівномірності, другого [0,2; 0,4) - середнім рівнем. Якщо Ur лежить в межах напівсегменту [0,4; 0,6), то має місце низький рівень рівномірності, в напівсегменті [0,6; 0,8) склався середній, а в [0,8; 1] - високий рівень нерівномірності. Інтерпретація даного показника полягає в тому, що високий рівень нерівномірності складається в регіонах надмірного, гіпертрофованого розвитку одного, або декількох видів діяльності, що ослаблює модульність та ринкову адаптаційність території, посилює монополізацію виробництва і зменшує прояв агломераційного ефекту території.
Для визначення рівня показник ентропійної міри (R):
галузевої різноманітності застосовується

де R - коефіцієнт галузевої різноманітності, Pi - питома вага і-ї галузі господарства агломерації, n - кількість галузей. Показник R приймає значення від 0 до 1. Чим більше значення R, тим вище рівень різноманітності. Використаємо для коефіцієнту різноманітності напівсегменти та сегмент, що були виділені для формули 2.3. Значення R в першому з них свідчить про високий рівень однорідності, у другому - про середній, в третьому склався низький рівень однорідності і різноманітності, в четвертому - середній, а в п’ятому - високий рівень різноманітності. Інтерпретація цього показника полягає в тому, що території високої галузевої різноманітності мають оптимальний набір функцій для розвитку агломераційного ефекту території на основі різноаспектності і багатогранності виробничої діяльності. Це є основою для формування підвищених показників економічної ефективності виробництва. Навпаки, регіони з однорідною структурою потребують стимулювання нових видів діяльності, розвитку модульних виробництв, широкого впровадження ринкових механізмів формування економічної ефективності агломерування.
Еще по теме Методи дослідження компонентної структури промислових агломерацій.:
- Методи дослідження територіальної структури промислових агломерацій
- Методи синтетичних досліджень промислових агломерацій
- Методи суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій
- Наукові дослідження промислових агломерацій виникли і сформувались на стику декількох напрямів розвитку суспільної географії.
- 1.2. Етапи розвитку наукових досліджень промислових агломерацій
- Наукові основи суспільно-географічних досліджень промислових агломерацій: Монографія. / Гладкий О. В. ; [за ред. С. І. Іщука] ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — К.: ВГЛ „Обрії”,2008. - 360 с., 2008
- Методи прогнозування функціонування і розвитку промислових агломерацій.
- Особливості галузевої і територіальної структури промислових агломерацій України як основи формування їх економічної ефективності
- Формування промислових агломерацій України в умовах ринкової економіки визначається істотною трансформацією їх функціональної структури,
- Індустріальний період дослідження агломерацій
- Методика визначення меж промислових агломерацій
- Львівська промислова агломерація
- Історичні передумови формування та розвитку промислових агломерацій в Україні
- Міжнародна інвестиційна привабливість та зовнішньоекономічний потенціал промислових агломерацій
- Одеська промислова агломерація
- Системно-структурний аналіз промислових агломерацій
- Формування екологічного балансу території промислових агломерацій України
- Київська промислова агломерація
- 1.5. Закономірності формування та принципи розвитку промислових агломерацій