Формування промислових агломерацій України в умовах ринкової економіки визначається істотною трансформацією їх функціональної структури,
розвитком нових організаційно-компонентних і територіальних форм промислового виробництва, активізацією підприємницької ініціативи та конкурентних відносин. В межах окремих агломерованих територій (центрального ядра, поселень ближньої і дальньої периферії) виникають і розвиваються промислові підприємства, які орієнтовані в своїй діяльності на досягнення максимальної економічної ефективності господарювання, що заснована на специфіці агломераційного ефекту.
За допомогою ринкових механізмів розвитку, промислові агломерації поступово позбуваються застарілих, сировинно- та енергоємних, екологічно шкідливих, низько ефективних видів промислової діяльності. В їх межах розвиваються інноваційні, модульні підприємства, що ефективно використовують переваги високорозвиненого урбанізованого соціального середовища агломерації (її трудові та фінансові ресурси, ринкові та комерційні сили, контактність і комунікативність середовища тощо), зростає галузева різноманітність промисловості, підвищуються показники економічної ефективності та міжнародної орієнтованості виробничої діяльності.Всі ці процеси, за умови безперешкодного розвитку агломераційного ефекту території і залучення ринкових важелів впливу на розвиток підприємницької ініціативи (розділ 5.1), сприяють оздоровленню промислового виробництва України, його переходу на інноваційні, інтелектуаломісткі технології, налагодженню виробництва
конкурентноздатної продукції як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях. Промислові агломерації стають основою для формування вітчизняних тенденцій стійкого розвитку промислового виробництва, заснованих на власних ресурсах і можливостях території, а не на ресурсах іноземних компаній та організацій, що привнесенні ззовні.
Для висвітлення основних тенденцій трансформації функціональної структури промислових агломерацій України та визначення ринкових механізмів її вдосконалення, розглянемо кожне агломераційне утворення нашої держави, користуючись певною схемою характеристики.
При аналізі напрямків трансформації компонентної структури агломерації будуть розкриті питання вдосконалення її промислової спеціалізації (на базі зміни показників прибутковості), збільшення галузевої різноманітності та розвитку інноваційних виробництв. Висвітлення шляхів вдосконалення територіальної структури агломерацій доцільно розпочати з аналізу процесів перепрофілювання їх окремих територіальних елементів (ядра, агломерованих поселень) та встановлення шляхів підвищення економічної ефективності функціонування промислового виробництва в їх межах. Також, доцільно виділити території пріоритетного формування малого і середнього бізнесу, науково-інноваційних (технополісів, технопарків) та ринково- комерційних функцій [190].Викладені вище міркування щодо формування основних тенденцій трансформації функціональної структури промислових агломерацій України будуть доповнені нами результатами прогнозних експертних (рейтингових) оцінок, отриманих в результаті анкетного опитування ряду провідних учених, науковців, викладачів, спеціалістів з питань розвитку промислового виробництва в межах великих міст та агломерацій. До опитування було залучено понад 250 експертів з різних міст України (Києва, Харкова, Донецька, Дніпропетровська, Одеси, Львова та ін.), які представляли різні напрямки суспільно-географічної та регіонально-економічної науки. В опитуванні брали участь викладачі і науковці з Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України, Інституту географії НАН України, Київського національного торговельно-економічного університету, Київського міжнародного університету, Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, Донецького національного університету, Донецького інституту соціальної освіти, Львівського національного університету імені Івана Франка, Одеського державного екологічного університету, Одеського національного університету імені І.
І. Мечнікова, а також представники ВУЗів з інших неагломерованих міст України (Волинського національного університету імені Лесі Українки, Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя та ін.). Респондентам було запропоновано оцінити за десятибальною шкалою (10 б - максимум, 1 б. - мінімум) сучасний та перспективний рівень розвитку (до 2020 р.) окремих галузей промислового виробництва (виробництво палива та енергії, чорна і кольорова металургія, низькоінноваційне машинобудування, високоінноваційне машинобудування, низькоінноваційна хімія, високоінноваційна хімія, лісопереробне виробництво, виробництво будівельної сировини, легка промисловість, харчова промисловість) Київської, Харківської, Донецько-Макіївської, Дніпропетровсько-Дніпродзержинської, Одеської та Львівської агломерацій, виходячи із реалій сьогодення. Опитування проводилось протягом 2007-2008 рр. Розрахований нами коефіцієнт конкордації думок експертів склав w=0,625, що свідчить про достатній рівень узгодженості прогнозних висновків. Результати прогнозних оцінок, оброблених за попередньо розкритою нами методикою (розділ 2.4), наведено нижче.