Київська промислова агломерація
залишається найбільш розвиненим утворенням подібного типу в Україні. Цьому сприяли не лише столичний статус його ядра, але також ряд історичних, політичних та міжнародних чинників.
В структурі промислового виробництва Київської агломерації повною мірою проявляються тенденції істотного зростання прибутковості інноваційних підприємств точного машинобудування, приладобудування, транспортного машинобудування і побутової хімії (ЗАТ Бориспільський автозавод, ВАТ „Васильківський завод холодильників”, ВАТ „Ірпіньмаш”, ТОВ „Хенкель Баутехнік Україна” та ін.) [217], а також тих видів промислової діяльності, які отримали високий рівень розвитку саме в трансформаційний період формування економіки України (розділ 4.6).Проте, інноваційні галузі в Київській агломерації не є спеціалізованими і залишаються на других ролях, порівняно із виробництвом товарів легкої, харчової промисловості, лісопромислового комплексу, а також із виробництвом і розподіленням електроенергії, газу та води. Переважання цих галузей промислового виробництва в ядрі Київської агломерації та в містах ближньої периферії (Бровари, Бородянка, Васильків, Вишгород, Обухів) не є науково виваженим. Їх частка, особливо в м. Києві, повинна скорочуватись, поступаючись місцем модульним високоінноваційним видам промислової діяльності [200]. Найбільш гіпертрофованим, на нашу думку, є переважання в столиці підприємств з виробництва і розподілення електроенергії, газу та води (25% від загальної кількості зайнятих у промисловості), що викликане, здебільшого політичними чинниками. Ці диспропорції мають бути усунені за допомогою ринкових важелів впливу на галузеву структуру промислового виробництва, через створення сприятливих економічних умов для розвитку інноваційних високотехнологічних видів діяльності. На основі показників зростання економічної ефективності та індексу спеціалізації в галузі машинобудування і хімії окремих агломерованих територій навколо Києва (Бориспільський, Бородянський, Броварський, Кагарлицький, Макарівський та Обухівський райони) можна зробити висновки, що тенденції до підвищення інноваційності виробництва в Київській агломерації вже склалися.
Вони лише потребують додаткової підтримки в подальшому розвитку з боку органів влади.Ряд територій Київської промислової агломерації потребує підвищення показників галузевої різноманітності. Зокрема, це Макарівський, Бородянський, Обухівський райони. Агломераційний ефект цих територій використано далеко не повністю, в їх межах доцільно додатково простимулювати розвиток малого і середнього бізнесу та формування модульних підприємств. З огляду на показники економічної ефективності господарювання, наявні трудові і сировинні ресурси, в межах Макарівського, Бородянського, Вишгородського та Бориспільського районів доцільно створити сприятливі умови для функціонування підприємств легкої і харчової промисловості, в межах Броварського та Бориспільського районів - для виробництва готових металевих виробів, в межах Вишгородського району - для виробництва лісопереробної продукції і товарів легкої промисловості. Однак, ці галузі, на нашу думку, не повинні перешкоджати зростанню спеціалізації зазначених районів на інноваційних видах діяльності, про що говорилось вище.
Місто Київ потребує істотної деконцентрації промислового виробництва, зокрема винесення, подрібнення і перепрофілювання підприємств-гігантів радянських часів (“Арсенал”, “Електронмаш”, “Точелектроприлад”, „Реле та автоматики”, „імені Лепсе”, “Київторгмаш”, “Більшовик”), які в ринкових умовах не мають високих показників економічної ефективності функціонування в ядрі агломерації. З їх організаційної структури можна виділити ринково-комерційні, науково- дослідні та проектно-конструкторські організації, які можуть залишитись в Києві та будуть забезпечувати свої винесені на периферію підприємства необхідним набором вузькоспеціалізованих висококваліфікованих послуг, що складатиме основу формування агломераційного ефекту в цих видах діяльності. Вивільнені території Києва, таким чином, можуть бути віддані під житлову забудову, або під розміщення високоприбуткових підприємств соціального комплексу ринково-комерційного спрямування [104].
В межах поселень ближньої периферії має бути проведене стимулювання підприємницької активності, створення сприятливих умов для ведення промислової діяльності. Особливо, потребують зростання показників економічної ефективності виробництва на основі ринкових методів регулювання такі поселення, як Боярка, Васильків, Вишневе, Обухів, Буча. З огляду на викладені вище закономірності територіального розподілу показників рентабельності і продуктивності праці в межах агломерації (розділи 1.5 і 4.4), це матиме значний економічний ефект.
Дальня периферія Київської агломерації визначається зниженням абсолютних та відносних показників промислового розвитку. Особливо це стосується міста Кагарлик та смт. Макарів. В їх межах потребують стимулювання наведені вище ринково спрямовані види промислової діяльності, що мають значний рівень прибутковості внаслідок наближення до великого міста. Як видно із проведених нами досліджень (розділ 4.6), наявних ресурсів і можливостей території, особливо ефективно будуть розвиватися галузі харчової промисловості, машинобудування і хімії, зокрема ті них, що спеціалізуються в галузі агропромислових технологій і спрямовані на підтримку селянських (фермерських) господарств. Серед дальніх периферійних поселень ефективно розвивається промисловий комплекс Фастова та Бородянки. Важливим чинником цього стали потужні доцентрові транспортні комунікації. Ці поселення мають перспективи до активізації інноваційної діяльності в галузі машинобудування, виробництва високотехнологічних товарів ЛПК та продуктів харчування [108].
Наведені вище приядерні території пріоритетного розвитку інноваційного машинобудування і металообробки (Києво-Святошинський, Обухівський, Вишгородський, Васильківський райони) мають складати основу майбутнього столичного технополісу. В його межах слід передбачити формування високого рівня інженерно-інфраструктурної підготовки території, а також створення сприятливих економних умов для залучення підприємницького капіталу в галузі НДДКР та інноваційних технологій.
Це в цілому збігається із розробками „ДІПРОМІСТ” та АТ „Київпроект”, а також включено до програми соціально-економічного розвитку Києва на 2020 р.Викладені вище міркування в цілому збігаються із прогнозною думкою експертів щодо пріоритетних напрямків промислової діяльності Київської агломерації до 2020 р. (рис. 5.1). Так, найбільший оціночний рейтинг розвитку (9 балів із 10 можливих) отримали галузі інноваційного машинобудування та харчової промисловості. Їх інтерквартильні розмахи невисокі (в межах 1-2 балів), що свідчить про високу узгодженість думок експертів. На другому місці знаходяться галузі інноваційної хімії та легкої промисловості, а також виробництво будівельної сировини (7-8 балів). Дійсно, ці види діяльності вже зараз представлені рядом високорентабельних промислових підприємств (ТОВ,,Хенкель Баутехнік Україна”, Ірпінський комбінат „Прогрес”, ВАТ „Цегла Поділля”, ВАТ „Хімволокно”, ТОВ „Фабрика „Світанок” та ін.), які забезпечують підвищені показники економічної ефективності даних галузей.
Рис. 5.1. Експертна (рейтингова) оцінка розвитку Київської промислової агломерації до 2020 р.
Більш висока розбіжність думок експертів виникла щодо лісопереробного виробництва (5 балів). Його квартиль складає 4 бали і більше. Однак, на нашу думку, в найближчий час, підприємства цієї галузі будуть мати підвищені тенденції до економічного зростання, обумовлені сприятливою ринковою кон’юнктурою трансформаційного періоду розвитку господарства. В подальшому, темпи росту низькоінноваційних підприємств лісопереробного виробництва Київської агломерації будуть знижуватись. Низький рейтинг розвитку отримали неінноваційні галузі машинобудування і хімії, чорної металургії та виробництва палива і енергії (3-5 балів). Перші два види діяльності в меншій мірі користуються перевагами агломераційного ефекту території і поступово будуть скорочувати свою діяльність в Київській агломерації через зниження показників економічної ефективності виробництва. Що ж стосується виробництва і розподілення енергії, то розвиток цієї галузі буде зумовлений наявною ринковою і політичною кон’юнктурою в державі, а також оптимізацією зовнішньоекономічного паливно-енергетичного балансу України. Саме тому, прогнози розвитку цієї галузі, як свідчать інтерквартильні розмахи на рис. 5.1, неоднозначні.