Промислові агломерації є складними полікомпонентними суспільно- географічними об’єктами, дослідження яких потребує розробки і застосування цілої низки часткових та комплексних методів.
З їх допомогою дослідник зможе виявити окремі суттєві параметри формування і розвитку агломерацій (у розрізі компонентної і територіальної структури), а також провести інтегральну оцінку ефективності їх функціонування на основі агломераційного ефекту території.
Під методом дослідження (від грец. methodos - шлях, дослідження, простеження) ми розуміємо спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів та операцій, що застосовуються для практичного чи теоретичного пізнання дійсності. Група методів, що логічно та послідовно спрямовані з певною пізнавальною метою складає методику конкретного наукового дослідження [268]. Такою пізнавальною метою для дослідника - суспільного географа, на нашу думку, має стати пошук шляхів оптимізації взаємозв’язків та взаємозалежностей елементів компонентної, територіальної та управлінської структури промислових агломерацій (а також поєднань цих елементів в єдиній цілісній системі), які забезпечують формування найбільшої економічної ефективності їх функціонування. Саме тому, суспільно-географічні методи дослідження промислових агломерацій спрямовані на встановлення таких системно- структурних особливостей цих утворень, які формують додатковий агломераційний ефект [5].Усю сукупність методів суспільно-географічного дослідження промислових агломерацій можна поділити на методи одиничних та синтетичних досліджень, а також на методи прогнозування (рис. 2.5). Перша група орієнтована на часткові дослідження особливостей формування і розвитку окремих елементів компонентної і територіальної структури промислових агломерацій. Серед них доцільно виділити традиційні для суспільної географії методи встановлення індексів галузевої спеціалізації, коефіцієнтів галузевої рівномірності та різноманітності (при аналізі компонентної структури), а також індексу територіальної концентрації, методи теорії графів, багатокутників Тіссена, найближчого сусідства тощо.
Ці методи досліджують окремі компоненти інтегральної агломерованої системи і мають вузькогалузеве застосування, однак в цілому розкривають особливості формування економічної ефективності виробництва в межах промислово-агломераційних утворень.Друга група методів спрямована на дослідження промислових агломерацій як певної єдності взаємопов’язаних елементів. До них слід віднести метод нейромереж Кохоннена, методи факторного і кластерного аналізу, гравітаційну модель поля потенціалів та ін. Переважна більшість цих методів спрямована на проведення таксономічного групування та класифікації (а на їх основі - і зонування) агломерованих територій. При цьому в основу методу закладається синтетичний підхід, комплексне врахування взаємопов’язаного впливу окремих елементів системи, що робить подібні дослідження особливо цінними для визначення інтегрального впливу агломерованого середовища на формування економічної ефективності виробництва [42].
Розроблено автором.
Рис. 2.5. Методи суспільно-географічного дослідження промислових агломерацій
Методи прогнозування функціонування і розвитку промислових агломерацій включають в себе цілий ряд часткових методів і методичних прийомів, які застосовуються в суспільно-географічному дослідженні. На думку К. В. Мезенцева, їх можна поділити на експертні та фактографічні [167;168]. Фактографічні методи включають в себе методи аналізу динаміки розвитку промислових агломерацій (аналітичне вирівнювання, спектральний аналіз, регресія, ланцюги Маркова, метод нейромереж, фрактальна геометрія), методи аналізу просторової взаємодії (просторова регресія, теорія поля, оверлейний аналіз, теорія графів, гравітаційні моделі потенціалу), методи групування і класифікації (факторний і кластерний, дискримінантний аналіз, теорії нечітких множин), а також методи оптимізації розвитку території (лінійне та нелінійне програмування, балансові і нормативні методи, оцінка ризиків).
Однак, в умовах агломерації фактографічні методи можуть застосовуватись лише частково, оскільки вони дуже вимогливі до інформаційного забезпечення та потребують наявності усталених трендів розвитку території. Агломерації, навпаки, вирізняються виключно високим рівнем нестабільності своїх територіальних меж та тенденцій розвитку господарства. Тому, група фактографічних методів переважно може застосовуватись для прогнозування розвитку окремих агломерованих поселень, галузей господарства чи крупних промислових підприємств. Менш вибагливими до інформаційного забезпечення є методи експертних (рейтингових) оцінок. На нашу думку, саме вони наразі можуть ефективно застосовуватись для прогнозування функціонування і розвитку промислових агломерацій України, які в умовах економічних трансформацій перехідного періоду не мають усталених трендів розвитку та не забезпечені відповідною повною статистичною інформаційною базою.Для прикінцевої оцінки економічної ефективності функціонування промислових агломерацій (особливості формування якої розкривають перелічені вище методи) в українській та світовій практиці застосовується ряд показників, що ґрунтуються на співвідношенні економічних ефектів і видатків (живої та уречевленої праці) від функціонування певних суб’єктів економічної діяльності. Фактично, ці показники (рентабельність, продуктивність праці, фондоозброєність, фондовіддача) оцінують кінцеві результати, наслідки формування певного економічного (агломераційного) ефекту в межах промислових агломерацій. Їх визначення та аналіз будуть свідчити про здібності та можливості агломерованої системи забезпечувати додатковий економічний ефект для функціонування різних підприємств, а також про характер та інтенсивність формування агломерованого середовища території. Розглянемо окремі методи суспільно-географічних досліджень більш детально.