4.4. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОМИСЛОВОЇ ТА СУЧАСНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Розкриття загального і особливого цих стадіальних революцій має принци­пове значення для пізнання закономірностей суспільно-економічного процесу та механізмів їх здійснення. Це стає ще важливішим, коли є можливість розглянути сучасні підходи і трактування цих епохальних процесів, зокрема дослідження ні­мецьких вчених про нову економіку^[154].

Німецькі вчені виходять з того, що "світова економіка перебуває нині у пере­ломній фазі, значення якої сягає, без сумніву, промислових революцій попередніх століть. Індустріальна економіка входить в “нову економіку”, для якої визначаль-

ним є виробництво, обробка і поширення інформації.”¹ Як бачимо, вони не лише визнають промислову революцію в Англії, але й промислові революції в інших країнах і визначили їх перехід на індустріальну стадію цивілізації. Не можна ска­зати, що ми цього не знали, але в економічній літературі, як правило, йшлося про промислову революцію в Англії через те, що вона була першою і набула класич­ної форми. Нині наше розуміння тих процесів збагачується. Поряд із загальним розумінням промислової революції як об'єктивно необхідної умови переходу до індустріальної стадії цивілізації ми маємо розрізняти конкретно-історичні її фор­ми, тобто промислові революції у різних країнах, які різнилися у часі і у формах їх здійснення. Наприкінці 70-х років минулого століття нам довелося побувати у Західному Берліні. Там у колишньому приміщенні рейхстагу було розгорнуто ви­ставку з безліччю експонатів, які демонстрували розвиток промислової револю­ції і становлення індустріального суспільства у Німеччині.

Німецькі вчені розкривають технологічний зміст промислових революцій, по­казуючи, що 200 років тому в ході їх розвитку обмежену енергію людської і тва­ринної сили м’язів було замінено на “викопну енергію”, яку змогли добути із ву­гілля і за допомогою парової машини перетворити в механічну енергію. Внаслідок такої технічної зміни стрімко зросла енергоємність виробництва. Почали зміню­ватися усі економічні галузі, виникли нові, промислова революція проторувала собі дорогу^{[155] [156]. Принципово важливим і новим є розгляд промислової і сучасної ін­формаційної науково-технологічної революції у зв'язку з довгими хвилями Кон­дратьева, що дає змогу розкрити “зв’язок довгих хвиль економічного зростання з базовими інноваціями”. Для цього три довгі хвилі, які розкрив М. Кондратьев і які ідентифікував Й. Шумпетер ще у 1939 р., доповнюють четвертим циклом, зу­мовленим, на їхню думку, масовим промисловим виробництвом, а також п’ятим циклом, “на початку якого ми сьогодні, можливо, перебуваємо”[157].}

Варто зауважити, що німецькі вчені роблять новий крок у теоретичному уза­гальненні і розвитку теорії довгих циклів Кондратьева. Для цього вони викрис- талізовують поняття “базова інновація” що дає змогу, з одного боку, спростити уявлення про закономірні етапи науково-технологічного прогресу, а з другого - зробити це уявлення конкретнішим і чіткішим. Наприклад, при характеристиці першої хвилі у нашій літературі визначаються не базові, а переважні технології: водяний двигун, виплавка чавуну і обробка заліза, будівництво каналів, що мало місце в історії становлення промислового виробництва. Водночас порівняно ши­рокий набір технологій не дає змоги виявити головний ланцюг, тобто базову тех­нологію. І наскільки лаконічним є зосередження уваги саме на головному - пря­дильній машині механічної дії, яка могла рухатися за допомогою різних засобів.

У мануфактурному виробництві як особливому історичному етапі становлення ін­дустріальної, промислової економіки використовувалася переважно ручна праця.

У нашій літературі другий цикл пов’язаний з паровим двигуном, вугільною про­мисловістю, машинобудуванням, чорною металургією і верстатобудуванням. Цей перелік переважаючих технологій у новому циклі, без сумніву, відповідає історич­ному процесу. Але неозброєним оком помітно, що цей ґрунтовний підхід поряд з виокремленням головної ланки (паровий двигун) відзначає такі галузі, як чорна ме­талургія, машинобудування, верстатобудування, які конкретизують чи розвивають технології першої хвилі за визначенням “виплавка чавуну і обробка заліза’’ Цілком зрозуміло, що нова галузь зароджується і розвивається, досягаючи відповідних сус­пільних масштабів та якісної зрілості. Але за спробами зрозуміти етапи розвитку економіки у такий спосіб неважко відчути його аморфність і нечіткість. Ці недоліки долаються шляхом підвищення рівня теоретичного узагальнення і виокремлення головної ланки - “базової інновації”’ Це досягається у наведеній схемі тим, що для другого циклу вирізняється парова машина і механічний ткацький верстат. Заміна “енергії м'язів” енергією пару забезпечує перетворення мануфактурної економіки у промислову як якісно нову, що відповідає стадії індустріального суспільства.

До четвертого циклу, на нашу думку, належать такі переважаючі технології, як синтетичні матеріали, органічна хімія, кольорова металургія, автомобілебудування, атомна енергетика. Усі перелічені напрями розвитку економіки істотні. Без синте­тичних матеріалів важко уявити не тільки розвиток економіки, але й життя сус­пільства. Вони відіграють важливу роль в усіх сферах. Або атомна енергетика. Су­часна економіка без неї фактично неможлива. Але якими б важливими елементи четвертої довгої хвилі не були, вони залишаються все-таки окремими рисами еко­номіки цього рівня. Тому заслуговує на увагу спроба німецьких вчених виокремити конвеєр і нафтохімію, оскільки саме конвеєр є втіленням досягнень у комплексній механізації і автоматизації виробництва, а його поширення визначило новий тех­нологічний характер економіки, її масштаби та ефективність.

Постає питання: новий рівень узагальнень, продемонстрований німецькими дослідниками, заперечує підходи до розгляду довгих хвиль, що існували до цього? Як вони співвідносяться між собою? На наше глибоке переконання, новий підхід не суперечить тому, що існувало до останнього часу. Більше того, вони взаємо­доповнюють один одного, збагачують методологію пізнання складних техніко- економічних процесів. Визначаючи головну ланку, базову інновацію, мине можемо цим обмежуватися і маємо розуміти її зв’язки з іншими елементами, розкривати їх взаємодію. Таким чином, ми поєднуємо високий рівень абстракції з конкрет­ними джерелами її виникнення та існування, базуємо це пізнання на діалектичній єдності абстрактного і конкретного. Такий методологічно вивірений підхід засте­рігає дослідження від однобічності, від можливого відриву теорії і практики, ви­соких теоретичних узагальнень і конкретики економіки. Також важливо, що су­часну науково-технологічну революцію кінця XX ст. німецькі вчені трактують у її

Z J. о конкретно-історичній формі, тобто у вигляді інформаційної революції. "Саме на зламі нового століття і нового тисячоліття, - пишуть вони, - у структурах еконо­міки відбуваються докорінні зміни, що кладуть останній камінь у будівлю інду­стріального суспільства і широко відчиняють ворота в інформаційне суспільство. Найяскравішою ознакою є стрімке поширення сучасних інформаційних техноло­гій, які зі створенням і розбудовою інтернету, а також проникненням мікроелек- тронного управління практично в усі сфери економіки і життя стають панівними наскрізними технологіями"¹. Цей підхід конкретизував визначення природи ново­го суспільства, яке тривалий час мало назву "постіндустріальне суспільство”, тобто суспільство, яке іде на зміну індустріальному. Ця назва враховувала лише історич­не місце нової економіки і нового суспільства. Нині ми маємо можливість харак­теризувати його як інформаційне суспільство, виходячи з того, що саме інформа­ція і знання є його основним виробничим ресурсом, який визначає зміст нового суспільства. Німецькі вчені не обмежуються констатацією цієї ключової системо­утворюючої риси нової економіки. Вони розкривають роль і значення інформації як принципово нового фактора виробництва, як універсального блага. На відміну від традиційних факторів, які мають матеріальний характер, що й визначає їх міс­це у суспільстві, інформація як нематеріальне явище заповнює не лише економіку, але й усі сфери життя людського суспільства.

"Зі структурної точки зору перехід до нової економіки виявляється у проник­ненні інформаційних благ практично в усі галузі економіки, причому це стосується як затрат, так і випуску продукції. Таким чином, нову економіку можна визначити як інформаційну, що характеризується виготовленням, обробкою і поширенням ін­формації. На противагу економіці, в якій вироблялися передусім матеріальні про­мислові блага, блага нової економіки мають переважно нематеріальну природу"^{[158] [159]. Вони доводять, що нова економіка пов’язана з глибокими структурними зрушен­нями. Краще розвиваються ті галузі, які особливо інтенсивно використовують інформаційні та комунікаційні технології. Водночас у розвитку традиційних га­лузей інформаційні технології відіграють дедалі більшу роль, що виражається у збільшенні частки інформації у кінцевих продуктах, які стають інформаційно на­сиченими. А це означає, що у витратах виробництва матеріальні, фізичні затрати зменшуються та одночасно зростає роль інформації, інформаційних технологій, тобто нематеріальних факторів. Інформація - це головний фактор прогресу. "Роз­виток нової економіки прискорюється нині передусім за рахунок інформаційних і комунікаційних технологій. Вони відкривають доступ до майже кожного виду ін­формації з майже необмеженою швидкістю у майже кожному місті на землі. Так інформація стала недорогим і наявним у достатній кількості економічним факто­ром; і логічним наслідком цих змінених обмеженостей є те, що інформація дедалі інтенсивніше використовується в усіх сферах економіки”[160].}

Інформація, інформаційні технології, являючи собою принципово новий ви­робничий ресурс, докорінно змінюють не лише виробництво, але й усі сфери еко­номіки і суспільства, їх організацію і функціонування. Німецькі дослідники за­уважують: “Оскільки інформація як економічне благо має низку властивостей, докорінно відмінних від властивостей традиційних економічних благ, то докорін­но змінюватимуться і ринкові та конкурентні структури, а отже, й інституційні правила ринкової економіки”¹.

Розкриття місця і ролі інформації у формуванні нової економіки дало змогу вийти на нові її характеристики, поглибити пізнання її взаємозв’язку із сучасною науково-технічною революцією, з довгими циклами Кондратьева. Німецькі вче­ні вважають, що базовими інноваціями п’ятого технологічного циклу є інтернет і проект генома. Вони критикують тих авторів, які намагаються довести, що на­чебто інтернет як базова інновація не може порівнюватися з базовими інновація­ми першої і другої промислових революцій і тому, мовляв, не може бути основою для п’ятої довгої хвилі Кондратьева. Помилка цих авторів полягає в тому, що вони необгрунтовано відносять до четвертого циклу не лише електричний струм, дви­гун внутрішнього згорання, нафтохімію та ін., але й технології інформації та розваг, проточну воду та сантехнічне обладнання. Цілком справедливо робиться заува­ження, що цей автор вільно поводиться з історико-часовим розміщенням власних базових технологій і обмежує нову економіку інтернетом, залишаючи поза увагою інформаційно-комунікаційні технології та біотехнологію.

Насправді сутність нової економіки характеризується, за визначенням німець­ких вчених, “виготовленням, обробкою та поширенням інформації”^{[161] [162], перетворен­ням інформації і знань в основний фактор виробництва. Водночас, спираючись на думку інших вчених, німецькі автори доводять, що біотехнологія може перетво­ритися у “комплексну технологію зі спектром застосування, що виходить далеко за межі цієї галузі” Так, структурні зміни у процесі становлення нової економіки “прискорюються завдяки двом базовим інноваціям” - інформаційним технологі­ям та біотехнологіям[163]. Відповідно робиться висновок, що інтернет і проект гено­ма - дві визначальні технології п’ятого циклу.}

Водночас не можна не звернути увагу на те, що у судженнях німецьких до­слідників є внутрішня суперечність. У висновках вони ведуть мову про “розбудо­ву інтернету”, “проникнення мікроелектронного управління практично в усі сфери економіки і життя”. Як же узгоджується між собою твердження про інтернет як ба­зову інновацію з “мікроелектронним управлінням практично в усіх сферах еконо­міки”? Це питання стає ще цікавішим, коли згадати про думку німецьких вчених, які вважають, що центральною базовою інновацією, на якій ґрунтується сучасна технологічна зміна, є, без сумніву, мікроелектроніка”^[164]. Звичайно, можна говорити, що комп’ютери, інтернет - це втілення мікроелектроніки. Ллє така аргументація не переконує. Назвавши інтернет базовою інновацією, слід повернутися до мікро­електроніки та її похідної - інтернету. Це той рівень абстрагування від конкрети­ки, коли втрачається видимість зв’язків, і для розуміння цієї базової інновації по­трібні додаткові пояснення, обґрунтування її зв’язків з реаліями життя. Очевидно, що визначення базових інновацій не дає змоги ігнорувати об'єктивно зумовлені зв’язки, а максимально враховувати їх.

У нашій економічній літературі п’ята довга хвиля пов’язується з обчислюваль­ною технікою, телекомунікаціями, роботобудуванням, мікро- і оптиковолокон- ними технологіями, штучним інтелектом, біотехнологіями. Ми знову стикаємося зі спробою охопити різноманітні технології без встановлення залежностей між ними, без визначення головної ланки, базових інновацій. Тому б не завадило до визначених базових інновацій п’ятого циклу - інтернету і біотехнологій - додати мікроелектроніку. На її основі створені обчислювальна техніка, телекомунікації, роботобудування, оптиковолоконні технології, штучний інтелект та ін., що робить мікроелектроніку базовою інновацією.

Розкриття взаємозв’язку циклів Кондратьева і технологічних укладів дає змо­гу дійти таких висновків: по-перше, зародження і розвиток довгої хвилі зумов­лені науково-технологічною революцією, яка забезпечує створення базових ін­новацій, що визначають становлення і розвиток певного технологічного укладу; по-друге, довгі хвилі відіграють, з погляду впливу на економіку і суспільство, неод­накову роль^[165]. Одні з них зумовлюють становлення і розвиток певного техноло­гічного укладу, другі виконують важливішу історичну місію, коли розпочинають утвердження нового технологічного способу виробництва. Це стосується першо­го циклу, який забезпечує становлення і розвиток індустріального способу вироб­ництва. Таку саму роль відіграє і п’ятий цикл, коли створюється не лише новий, п’ятий технологічний уклад, але й новий інформаційний технологічний спосіб ви­робництва. І до сьогодні залишається дещо спрощеним підхід до часу розгортання сучасної науково-технологічної революції і становлення інформаційної економіки. Як правило, сучасну HTP пов’язують з другою половиною або останньою трети­ною XX ст., а становлення нової економіки - з початком або з серединою 90-х років минулого століття. Безперечно, HTP створює умови для виникнення і утверджен­ня нової економіки, тому вона передує у часі. Щодо часу виникнення нової еконо­міки (початок або середина 90-х років), то це викликало певний сумнів. Адже це складний процес, який зароджується у попередньому суспільстві.

Німецькі вчені цілком справедливо зауважують, що центральною базо­вою інновацією, на якій ґрунтується новий технологічний спосіб виробництва, є мікроелектроніка, започаткована ще в середині XX ст. (перший транзистор з’явився у 1948 р., перша інтегральна мікросхема - у 1970 р.). Проте лише недав­но мікроелектроніка почала застосовуватися у різних сферах, зокрема у сфері ін­формаційних технологій. Її надзвичайно широкі можливості застосування і ви­користання зумовили проникнення в усі галузі економіки, істотні структурні зміни в ній, особливо поширення інформаційно-комунікаційних технологій, ін- тернету, мобільного зв'язку, формування і утвердження нового, п’ятого техноло­гічного укладу, що формує висновок, який істотно змінює розуміння цих проце­сів. "Перехід до нової економіки є не шокуючою подією, яка датується приблизно серединою 90-х років, а тривалим процесом, окремі кроки якого видаються ледь помітними. Але, триваючи роки й десятиліття, він зумовлює фундаментальний переворот у виробничих структурах народного господарства”¹. Слід віддати на­лежне німецьким вченим, які значною мірою долають спрощене розуміння цього питання, відновлюють природно-історичний підхід до тлумачення процесів ви­никнення і становлення нової економіки і суспільства. Досвід свідчить, як над­звичайно важливо правильно визначити історичне місце нової економіки і сус­пільства, але не взагалі (яке суспільство слідує за попереднім), а з позицій ролі і значення його факторів виробництва. Стисло і чітко це сформульовано американ­ським вченим Т. Стоун’єром^{[166] [167], який зауважив, що в аграрній економіці праця була достатнім, а земля - лімітуючим фактором; в індустріальній економіці теж праця була достатнім, а капітал - лімітуючим фактором. В інформаційній економіці він вбачав лімітуючий фактор у наявних знаннях.}

Німецькі вчені розвивають і конкретизують цю характеристику. Вони вважають, що в аграрному суспільстві земля була обмеженим фактором, а робота - достатнім. З переходом до індустріального суспільства земля втратила домінуюче значення. Основний капітал став новим обмеженим фактором, який скомбінували з енергетич­ним фактором, присутнім тепер у достатній кількості. Відповідно відбулося перемі­щення економічного багатства від великих землевласників до промислових магнатів.

На відміну від американського вченого німецькі дослідники вважають у новій економіці фактором, що наявний у достатній кількості, інформацію. Обмеженим фактором, на їхню думку, можливо буде гуманний капітал, тобто здатність людини перетворювати інформацію на знання. Цю здатність не можна довільно збільшува­ти. Основний же капітал втрачає значення, хоча цілком не зникає. Так само як про­мислове суспільство не обійшлося без земельного фактора, так нині у новій еко­номіці й надалі потрібен як фактор основний капітал, але його відносне значення зменшується. Чи переміститься у зв'язку з цим економічне багатство до інтелекту­алів? На це, напевно, навряд чи можна сподіватися^[168].

Як бачимо, німецькі вчені доводять, що з переходом до індустріального сус­пільства земля, яка була головним фактором на попередній стадії цивілізації, втрачає першорядне значення, хоча й залишається необхідною умовою життя сус­пільства. Основний капітал, який був головним і лімітуючим фактором в індустрі­альній економіці, з переходом до інформаційного суспільства втрачає вирішальну роль, хоча, як і земля, так само має важливе значення. Йдеться, за словами німець­ких вчених, про відносне значення його ролі.

І нарешті, у чому особливо відрізняється трактування цієї проблеми німець­кими вченими - це інформаційна епоха. Вони вважають, що достатнім фактором є інформація, а обмеженим - гуманний, тобто людський капітал. Нам хотілося б привернути увагу до того факту, що і за доіндустріальної (аграрної), і за індустрі­альної епохи праця людини була достатнім фактором і все залежало від наявності родючої землі в одному випадку або від наявності основного капіталу - у друго­му. Ситуація змінюється докорінно в інформаційному суспільстві, коли інформа­ції достатньо, а людський капітал, його можливості перетворювати інформацію у знання, а точніше перетворювати знання у результати виробництва, виявляються обмеженими, недостатніми.

Тут ми є свідками великого парадокса історії людства, коли рівень освіти і культури людини незмірно підвищився, виявляється, що сучасна інформаційна економіка потребує подальшого значного розвитку науки, освіти і культури лю­дини. Усвідомлення цієї глобальної суперечності інформаційного суспільства має принципове значення. Все життя суспільства, вся діяльність держави має спря­мовуватися на створення найсприятливіших умов для життя і праці людини, для її всебічного розвитку. Лише за цієї умови нарощування людського капіталу може дедалі повніше відповідати швидкому зростанню інформації і знань і забезпечува­ти їх реалізацію у виробничій і всіх інших сферах людської діяльності.

Важливим напрямом досліджень є конкретизація уявлень про шляхи і форми становлення нового суспільства у планетарному масштабі. Нині бачимо, що у сві­ті поряд з розвиненими країнами, які перейшли до стадії інформаційного суспіль­ства, більшість країн залишається на індустріальній стадії, а країни, в яких прожи­ває близько третини населення землі, перебувають здебільшого на доіндустріальній стадії. Цілком логічно постає проблема історичної перспективи для населення країн, що перебуває на індустріальній, а тим більше на доіндустріальній стадії цивілізації. Це тим важливіше, що добре відомий процес становлення індустріального суспіль­ства, промислові революції відбулися, хоч і з певною різницею у часі, але у багатьох країнах, які згодом стали індустріально розвиненими. У Росії це сталося із запізнен­ням більш ніж на сто років. З крахом колоніальної системи після Другої світової ві­йни процеси індустріалізації набули значного розвитку. Але навіть після двох століть існування індустріальної системи і сьогодні є немало країн, які фактично залиша­ються на доіндустріальній стадії. Це робить проблему становлення нового інфор­маційного суспільства дуже актуальною. У німецьких вчених і щодо цього є власна думка. Вони вважають, що як і за промислових революцій, перехід до нової еконо­міки відбувається не відразу, а з різною швидкістю у різних сферах економіки та у регіонах. Це, звісно, важлива констатація. Проте вони цим не обмежуються. “На від­міну від цих революцій (промислових, - авт.)> - пишуть вони, — нова економіка не стане обмежуватися невеликим колом високорозвинених країн, врешті-решт вона

охопить усю світову економіку”¹. Цей висновок має принципове значення і виходить з того, що глобалізаційні процеси у сучасному світі значно прискорюють поширення досягнень науки і техніки та їх практичне застосування і використання. На відміну від індустріальних технологій, використання яких пов’язане з великими затратами капіталу, інформаційно-комунікаційні технології і насамперед комп’ютеризація краї­ни, її економіки, науки, освіти, культури при розумінні їх значення можуть відбува­тися порівняно швидко. 1 хоча це інтелектуальні технології, побудовані на складній цифровій основі, розробка яких пов’язана з глибокими знаннями, проте застосуван­ня і використання комп’ютера у багатьох сферах життя і для розв’язання порівняно простих проблем не становить особливих труднощів. Саме ця обставина (неоднорід­ність інформаційних технологій) стала причиною стрімкого поширення комп’ютерів у світі. І хоча відмінність у рівні комп’ютеризації розвинених та інших країн досить значна, проте це не заперечує того факту, що і комп’ютеризація, і інтернет, і мобіль­ний зв’язок поширилися в усіх країнах світу, і що також важливо, за порівняно корот­кий історичний час. Ці реальні процеси підтверджують думку німецьких вчених про те, що нова економіка охопить усі країни світу.

Нова економіка передбачає глибокі структурні зрушення у народному гос­подарстві. Німецькі вчені доводять, що основою цих зрушень є інформаційно- комунікаційні технології, “...набувають ваги ті галузі, які особливо інтенсив­но використовують нові інформаційні та комунікаційні технології”^{[169] [170]. Причому зі зростанням сектору інформаційної економіки, який залишається невеликим, від­бувається швидка інформатизація усіх галузей економіки. “У традиційних еконо­мічних сферах інформаційні блага стають дедалі важливішим фактором витрат, зростає вміст інформації у кінцевих продуктах. Ручна праця і фактори фізичних затрат всюди втрачають значення у той час, як важливими стають нематеріальні фактори”[171]. Отже, одна з головних структурних змін полягає в тому, що інформа­тизація економіки істотно змінює співвідношення між матеріальними і нематері­альними факторами її розвитку на користь останніх, тобто відбувається інтелек­туалізація економіки. Однак думка про те, що начебто інформатизація замінює старі галузі новими, не має підстав. Зрештою вона ґрунтується на тому, що сек­тор інформаційної економіки, розвиваючись, заповнює собою усю економіку. Таке тлумачення суперечить реальним закономірностям становлення нової економіки. “При переході до нової економіки йдеться насамперед не про витіснення старих галузей новими, а про витіснення традиційних продуктів інформаційно інтенсив­ними продуктами, які хоч і виявлятимуться у різних галузях з різною силою, але врешті-решт охоплять усі сфери економіки”[172].}

Аналіз свідчить, що інформація відіграє дедалі вагомішу роль насамперед у вит­ратах підприємств. Внаслідок цього вміст інформації навіть у традиційних благах зростає. Тому і нові, і традиційні блага стають інформаційно-інтенсивними. Коли ми беремо такі традиційні блага, як автомобілі, літаки, металорізальні верстати, то в автомобілях застосовуються електронні сенсори і керування, у літаках - ціла система електронних засобів - авіоніка, у металорізальних верстатах - комп'ютерне цифрове програмне управління. Ці нові елементи стають органічними складови­ми благ цивілізації, вони значно підвищують якість, споживчу вартість, визнача­ють велику частину вартості цих продуктів. До цього варто додати інформаційно- інтенсивні послуги, починаючи з підготовчих робіт (стратегічний консалтинг, правові консультації, проблеми фінансування тощо) і закінчуючи рекламою, збу­том продукції та її обслуговуванням. Це також елементи витрат підприємств, при­чому, як зауважують німецькі вчені, вони розвиваються найвищими темпами, тоді як механічна обробка і переробка істотно поступаються.