5.6. РОЗВИТОК ЛЮДИНИ ТА її ПРАЦІ В ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Теоретичний аналіз інформаційної, постіндустріальної економіки має вагоме значення для її пізнання. Але, як добре відомо, критерієм істини є практика. Вона не лише свідчить про відповідність теоретичних узагальнень реаліям життя, але й конкретизує та збагачує їх.

Про масштаби змін свідчить те, що частка зайнятих у третинному секторі зросла у цей період майже на 20 %, що відповідає збільшенню кількості зайнятих майже на 13 млн осіб. За той самий період кількість працівників у первинному і вторинному секторах зменшилася приблизно на 1 млн осіб. Другий глибинний процес полягає в тому, що структура трудової діяльності за формальними квалі­фікаційними ознаками значно змістилася у бік вищих кваліфікацій.

‘ Клодт X. Нова економіка: форми вияву, причини і наслідки / X* Клодт та їм. - К.. Таксон, 2006.-С. 155-193.

попиту пояснюється передусім впливом працеекономного технічного прогресу, що спричиняє зменшення попиту на малокваліфіковану робочу силу; відносний попит на працю відбувається на користь кваліфікованих робітників.

Таке зміщення попиту на кваліфіковану працю не створює проблем на ринку праці тоді, коли водночас аналогічно змінюються рівень кваліфікації і пропози­ція праці. Однак у Німеччині попит на малокваліфікованих робітників знизився швидше, ніж пропозиція цієї праці, тому саме у групі малокваліфікованих робіт­ників спостерігається підвищення рівня безробіття.

Наслідки технічного прогресу в 90-х рр. XX ст. не змогли, як бачимо, повністю компенсуватися шляхом вжиття заходів щодо підвищення кваліфікації чи достат­ньо гнучких заробітних плат. До того ж, структурні зміни майже не підтримуються секторальною мобільністю робітників. Наслідком є збільшення безробіття.

Тим часом зміни попиту на ринку праці у напрямі вищої кваліфікації та послуг не є новими, а відображають той розвиток, який на ринку праці відбувається по­стійно упродовж багатьох років. Впливи нової економіки на ринок праці сутнісно не відрізняються від цього основного зразка. Проте деякі процеси виявляються прискорено і в спеціальних сферах:

- за останні роки сектор IT демонструє надзвичайно високі темпи зрос­тання і його значення на ринку праці постійно підвищується;

- передусім у секторі IT, а також в національній економіці в цілому з’являється попит на нові кваліфікації через використання нових комуні­каційних та інформаційних технологій, що справляє відповідний вплив на систему освіти;

- зі зростанням значення гуманного капіталу співробітників у процесі вироб­ництва виникають нові форми організації і оплати праці;

- завдяки новим інформаційним і комунікаційним технологіям існує мож­ливість просторового роз'єднання місцезнаходження підприємства і ро­бочих місць;

- коротші виробничі цикли передбачають гнучкішу пропозицію праці, яку можуть надати спеціальні фірми із забезпечення тимчасовою роботою;

- інтернет може зменшити інформаційні дефіцити і таким чином позитивно вплинути на процеси пошуку на ринку праці.

Якщо нову економіку розуміти (як у цьому дослідженні) як міжгалузеве явище, то її кількісне значення для ринку праці не можна прив’язати до кількості зайня­тих в окремих секторах. Проте спостереження за секторами дає дуже важливу ін­формацію, по-перше, про те, як далеко зайшли структурні зміни нової економіки у Німеччині порівняно з іншими країнами, по-друге, який темп задають ці струк­турні зміни і наскільки сильним є адаптаційний тиск у системі зайнятості (дина­мічний ряд). Для такого аналізу потрібне точне визначення сектору IT. Федераль­не об’єднання інформаційної економіки, телекомунікації та нових медіа (BITKOM) визначає його як сектор IT галузі виробництва технічних приладів зв’язку, служби зв’язку, програмного забезпечення та послуги IT, а також виробництва офісного технічного обладнання і приладів з електронної обробки даних.

У 2000 р. кількість зайнятих у цих галузях становила 794 тис. осіб. З 1997 р. тру­дова діяльність у секторі IT щорічно зростала мінімум на 4 %. Якщо додати кіль­кість працівників у сфері ЗМІ, то кількість зайнятих у цій галузі нової економіки зросте до 1,8 млн осіб. Ця частка відповідає майже 5 % усіх зайнятих у Німеччині.

Згідно з одним із досліджень OECD, обсяг створення вартості у Німеччині до­рівнює 89 млрд дол. США, у секторі IT посідала у 1997 р. третю позицію у світі після США і Японії. Це відповідає також позиції у валовій продукції народних гос­подарств. Однак якщо порівнювати частку сектору IT у створенні вартості в еко­номіці у цілому, то Німеччина посідає лише середню позицію, яка відповідає при­близно середньому рівню ЄС.

Стосовно ринку праці OECD порівнює частку зайнятих у секторі IT щодо всієї економіки.

У цьому порівнянні Німеччина показує напрочуд низький результат. Усі великі народні господарства демонструють більшу частку зайнятості у секторі IT, ніж Ні­меччина. Таким чином, в інтернаціональному порівнянні Німеччина істотно від­стає у сфері зайнятості сектору IT.

OECD поділяє досліджувані країни на три категорії: країни з високою, серед­ньою і низькою інтенсивністю IT.

Довгостроковий прогноз розвитку зайнятості у секторі IT базується на чис­ленних припущеннях, що, як правило, пов’язані з високим рівнем невизначенос­ті. Для цього беруться різні моделі прогнозів і припущень, що призводить до аб­солютно протилежних результатів. У позитивному випадку очікується зростання зайнятості у секторі IT на 2,5 % на рік. Таким чином, можливий обсяг зайнятості на 2010 р. - від 1,8 до 2,3 млн осіб у секторі IT разом зі сферою засобів інформації. Позитивний розвиток з передбачуваним темпом зростання 2,5 % оцінюється кри­тично з огляду на можливі проблеми (наприклад, нестача фахівців), і в результаті "прагматичний” прогноз передбачає довгостроковий темп зростання зайнятості у секторі 1Т, який дорівнює 1,5 %. За такого припущення рівень зайнятості у секторі IT досягне 2,3 млн осіб лише у 2015 р. Це відповідає збільшенню зайнятості у сек­торі IT щорічно на ЗО тис. осіб.

Ці прогнози щодо зростання зайнятості помітно відстають від очікувань Фе­дерального уряду і економічних союзів. Останні дотримуються прогнозів, що пе­редбачають річний темп зростання на 10 %, або в цілому близько 3,1 млн осіб, які будуть зайняті у секторі IT у 2010 р. Німецькі вчені до цих прогнозів ставляться критично, оскільки вони ґрунтуються переважно на високих оцінках незабезпече-

ної потреби у фахівцях і на припущеннях, що інтенсивність зайнятості у секторі IT буде сталою і за зростання та розвитку технічного прогресу.

Кількісне визначення нестачі фахівців у галузях нової економіки є складним завданням. Так, дані у літературі істотно різняться - від 75 тис. до 440 тис. фахівців сфери IT. Не менш суперечлива картина з визначенням потреб виробництва у фа­хівцях з боку керівників фірм. За даними нтернаціонального дослідження на осно­ві соціологічного опитування 1430 підприємств нової економіки у різних країнах, у Німеччині 38 % підприємств нової економіки назвали причиною гальмування зростання нестачі персоналу, у той час як у США і Об’єднаному Королівстві їхня кількість становила 36 %, а в Азії - 42 %. Це свідчить про те, що підприємства сек­тору IT стикаються з труднощами у підборі потрібного персоналу, що принаймні частково стає на заваді їхнього зростання і розвитку. Яким насправді у кількісно­му вимірі є дефіцит кваліфікованих працівників, зауважують німецькі дослідники, навряд чи можна встановити. Проте незаперечною є нестача кваліфікованих кад­рів. Якби вдалося розв’язати проблему дефіциту кваліфікованих кадрів у секторі IT, то ця галузь економіки могла б відчутно сприяти компенсації скорочення за­йнятості в інших секторах економіки. За неповним визначенням зайнятих осіб у секторі IT, за BITKOM, кількість зайнятих у цьому секторі збільшилася з 1997 по 1999 р. приблизно на 62 тис. осіб. Водночас кількість зайнятих у промисловості і сільському господарстві зменшилася на 60 тис. осіб. Згідно з цими показниками сектор IT досить точно компенсував протягом цього періоду скорочення кількос­ті зайнятих у промисловості і сільському господарстві.

Однак для того, щоб сектор IT і у майбутньому міг успішно компенсувати очі­куване скорочення зайнятості у промисловості та сільському господарстві, необ­хідно, аби працівники були достатньо мобільними і шляхом збільшення інвестицій у гуманний капітал вміли пристосовуватися до нових вимог. Надалі скорочення зайнятості у первинному і вторинному секторах і загалом менший попит на мало- кваліфікованих робітників не повинні супроводжуватися негнучкими зарплатами і занадто високими виплатами, що замінюють зарплату (наприклад, виплатами у разі безробіття), інакше працівники матимуть перебільшені мотиви до несприй- няття структурних змін та підвищення кваліфікації.

Інформаційні й комунікаційні технології та їх вплив на гуманний капітал і кваліфікацію

Як зазначалося, значення гуманного капіталу у формі професійної кваліфіка­ції останніми роками постійно зростало. Гуманний капітал включає поряд з фор­мальною професійною кваліфікацією і професійний досвід робітника. Ці знання та вміння робітника у вигляді гуманного капіталу входять до виробничого проце­су разом з реальним капіталом як фактори виробництва. При цьому виробничий процес у XX ст. дедалі більше характеризується зростанням значення гуманного капіталу, що засвідчує співвідношення гуманного капіталу та сукупного, де сукуп­ний капітал - це поєднання гуманного й реального капіталів.

Частка вартості гуманного капіталу, яка у 1918-1939 рр. становила 17-18 %, у 1970 р. підвищилася до 25 %, а у 1989 р. сягнула 32-33 %^[205], тобто третини сукупного капіталу. На жаль, ці показники стосуються періоду, коли інформаційна економіка проявляла себе порівняно слабко. І до того ж, тут застосовується суто арифметич­ний підхід - збільшення витрат на освіту, тоді як гуманний капітал є вираженням виробничих відносин, їхніх істотних зв’язків і залежностей. Але вже те, що ці роз­рахунки показують динаміку витрат на освіту і кваліфікацію, є дуже показовим. На думку німецьких вчених, не менш важливо й те, що в майбутньому значення гуманного капіталу зростатиме, оскільки в інформаційному суспільстві інформа­ція як фактор виробництва безпосередньо входить до процесу виробництва. Для цього німецькі дослідники поза межами сектору IT розглядають поширення ін­формаційних процесів, використання комп’ютерів у національній економіці. Вони вважають, що інформаційні професії (технічні і природничі, адміністративні і ор­ганізаторські) свідчать про рівень інформатизації економіки, оскільки існують не лише у секторі 1Т, але й в інших секторах економіки. Частка інформаційних про­фесій серед усіх зайнятих становила у 1999 р. 48,5 % і зросла з 1985 р. на 7,5 %. Таким чином, інформаційні професії мають важливе і зростаюче значення у всіх сферах економіки.

Якщо детальніше дослідити комп’ютер як робочий прилад у професії, ще по­мітнішим стає значення професій, які використовують технології нової економі­ки. Якщо у 1979 р. професійне використання комп’ютера у Німеччині становило лише 14 %, то у 1998-1999 рр. воно сягнуло 52 %. Це означає, що ще у 1999 р. по­казник використання комп’ютера наблизився до 2/3 працюючих. І все ж постає питання: в яких професійних групах використовують комп’ютер і чи існують при цьому розбіжності у кваліфікаційних групах? Оскільки комп’ютер, якщо можна припустити, використовують переважно для обробки інформації, видається ймо­вірним, що комп’ютером як приладом для роботи користуються головним чином працівники інформаційних професій.

Якщо серед професій первинного сектору, тобто сільського господарства, част­ка використання комп’ютера становить 16,6 %, а вторинного (промисловості) - 23,6 %, то серед професій третинного сектору - 62 %, тобто набагато більше. Якщо брати види професійної діяльності, то найвища частка використання комп’ютера у науці, тобто у дослідженнях, - 86 %, у системі управління (організація, плануван­ня) - 70 %, у навчальній сфері (викладацька діяльність) - 66 %. Водночас у сфері виготовлення, виробництва товарів і послуг - 33 %, тобто значно менше, ніж в нау­ці та освіті. Німецькі вчені зауважують, що передусім у тих видах діяльності, де пе­реважно працюють з інформацією, комп’ютер - важливий прилад для виконання роботи. У виробничих професіях значно менша частка використання комп’ютера. Це пояснюється також чітким розподілом використання комп’ютера на робочому місці між третинними і первинними/вторинними професіями, де частка користу­вачів комп’ютером майже втричі вища у третинній сфері.

Спираючись на попередні результати, можна висловити припущення, що ви­користання комп’ютера на робочому місці збільшується відповідно до рівня ква­ліфікації робітника, оскільки інформаційно-інтенсивні професії передбачають, ймовірно, вищу формальну кваліфікацію.

Чим вищий освітній рівень, тим більше використовується комп’ютер. Якщо у звичайній школі цей показник дорівнює 36 %, то у гімназії - 80 %. Якщо виконува­на робота не потребує освіти, то і в цьому разі частка використання ПК становить 28 %, однак за наявності професійної освіти - 48 %, а в університеті - 92 %.

Стає очевидним, що кваліфікація зайнятих є важливою детермінантою у ко­ристуванні ПК на робочому місці. Як з вищим рівнем шкільної освіти, так і з ви­щою необхідною професійною освітою зростає частка користувачів ПК.

З огляду на загальну тенденцію зниження попиту на малокваліфікованих ро­бітників слід звернути увагу на те, що широке застосування приладів з обробки інформації у професійній діяльності надалі погіршуватиме шанси на ринку праці для осіб з незначним гуманним капіталом, якщо при здобутті шкільної чи профе­сійної освіти використання комп’ютера не входить до стандарту для усіх кваліфі­каційних груп. Тому у майбутньому необхідним є збільшення інвестицій у гуман­ний капітал також і для того, щоб полегшити робітникам секторальну мобільність щодо здійснюваної ними діяльності. Надалі буде менше робочих місць, для яких не потрібні були б знання комп’ютера. Якщо не вдасться пристосувати пропози­цію робочої сили до змін попиту, то виникне загроза, по-перше, втрати ефектив­ності у національній економіці, оскільки потенціали зростання неможливо буде використати, і, по-друге, робітники з кваліфікаційних груп, на які існує менший попит, наражатимуться на зростаючий ризик безробіття.

Отже, нова економіка передбачає значно глибше вивчення змін попиту на ро­бочу силу і пошук різноманітних форм реагування на ці зміни. Коли в одному із секторів не можуть бути заміщені вакансії через те, що не вистачає спеціалістів, то існує загалом три можливості розв’язати цю проблему. По-перше, безробітні можуть здобути професійну підготовку відповідно до вимог, якщо не мають не­обхідної кваліфікації. По-друге, може відбуватися зміна професійної діяльності, спричинена фінансовою привабливістю чи безробіттям, яке загрожує. По-третє, новачки на ринку праці можуть здобути навчальну підготовку для дефіцитних професій.

При цьому важливо реалізовувати диференційований за освітньою підготов­кою попит на працю в секторі IT І національній економіці. Для цього німецькі вчені розглядають структуру зайнятості у сфері IT і обробній промисловості (за винятком 1Т).

По-перше, частка осіб з вищою освітою у секторі IT, що становить 28 %, поміт­но вища, ніж частка зайнятих в обробній промисловості осіб з вищою освітою, що

дорівнює 8 %. По-друге, у секторі IT частка осіб зі спеціальною освітою, що дорів­нює 60 %, дещо нижча, ніж в обробній промисловості, де вона становить 68 %. По- третє, у секторі IT лише 12 % зайнятих працівників не мають спеціальної освіти. Це удвічі нижчий показник, ніж в обробній промисловості.

Очевидно, на сьогодні існує менший попит на працівників зі спеціальною осві­тою, але більший на фахівців з вищою освітою у секторі IT, ніж в обробній промис­ловості. Осіб, що не мають професійної підготовки, у секторі IT небагато перед­усім через високі вимоги до гуманного капіталу у секторі IT.

Гуманний капітал складається з двох компонентів: загального і професійно- специфічного. Гнучкість застосування гуманного капіталу залежить від загаль­ного гуманного капіталу і меншою мірою - від професійно специфічного. При цьому частка специфічного гуманного капіталу в деяких професіях може бути дуже високою.

Низький рівень гнучкості використання гуманного капіталу осіб зі спеціаль­ною освітою можна пояснити надто диференційованою системою освіти і як на­слідок, високою часткою професійно-специфічного гуманного капіталу. Особи ж без спеціальної освіти, які мають самостійний заробіток, можуть бути гнучкіши­ми, оскільки здійснюють діяльність, що потребує нетривалого часу навчання (пе­реважно загальний гуманний капітал). Це стосується і випускників ВНЗ, оскільки вища освіта спрямована на набуття вміння гнучкого застосування знань у профе­сійному житті.

З цих причин (високі вимоги до гуманного капіталу і до гнучкості професійних умінь) випускники ВНЗ, здається, найбільше виграють від буму у секторі IT, тоді як на осіб зі спеціальною освітою чи без неї попит менший. У той час, як особи без спеціальної освіти ще значною мірою залучаються як робоча сила в обробну про­мисловість після відповідного виробничого навчання, у секторі IT це можливо лише у незначних масштабах. Для малокваліфікованих робітників цілком зрозу­міло, що технічний прогрес і структурні зміни ставатимуть дедалі обтяжливіши­ми, якщо вони не зможуть підвищувати свою кваліфікацію. В іншому разі зали­шається безробіття або зменшення доходів. Тому у майбутньому варто докладати більше зусиль для надання та підвищення кваліфікації. Незначний попит на робіт­ників зі спеціальною освітою у секторі IT спричинила передусім ще й недостатня гнучкість у створенні нових професій.

Це призвело до того, що, незважаючи на зростання попиту на працівників сфе­ри IT, кількість учнів цих професій постійно скорочувалася - від 50 тис. у 1990 р. до 15 тис. у 1995 р. У 1997 р. було створено чотири нові професійні напрями із су­часними програмами навчання, де зафіксовано великий приріст учнів - від 5 тис. у 1997 р. до 26 тис. осіб у 1999 р. У 2000 р. очікувалося 40 тис., а у 2003 р. - 60 тис. учнів за цими спеціальностями.

Значне збільшення кількості учнів у нових професіях IT з 1997 р. може зумо­вити зростання частки зайнятих у секторі IT осіб з професійною освітою у довго­строковій перспективі.

Іншим аспектом є труднощі у професійно-технічних школах. Фахівці німець­кого інституту економічних досліджень зауважують з цього приводу: "Передусім у професійно-технічних школах збільшення кількості викладачів є неминучим, хоча при цьому і не відбудеться помітного поліпшення шкільної ситуації на уроках і у професійному навчанні” При цьому особливо дається взнаки старіння викладачів професійних шкіл, оскільки гуманний капітал у нових інформаційних технологіях частково може бути переданий лише умовно.

Як зазначалося, попит на фахівців IT у цілому зростає. Тому попит на випускни­ків ВНЗ у сфері IT теж зростатиме. Йому протистоїть зменшення кількості ви­пускників ВНЗ приблизно до 2002 р., і лише потім вона знову зростає. Німець­кі вчені добре розуміють, що вербування іноземців за програмою "зелена карта" може допомогти заповнити можливі прогалини, але на середньо- та довгостроко­вий період розв’язання проблеми полягає у постійній активізації та кваліфікації власного потенціалу. Тому видається необхідним створення нових можливостей для навчання у сфері IT у вищих навчальних закладах. Саме у галузі IT вимоги до кваліфікації працівників дуже високі. При цьому менш важливими є спеціалізо­вані знання, дедалі більшого значення набувають знання з різних галузей і уміння розв’язувати проблеми.

Німецькі вчені вважають, що в системі навчання відбувається зміна парадигм. В індустріальній економіці диференційована система навчання дала змогу вико­ристовувати індивідуальний потенціал випускників, а ризик під час прийому на роботу був невеликим. В умовах прискорених структурних змін негнучка система освіти не може забезпечити підготовку відповідних професій, а на ті, що вже за­старіли, попит зменшується.

У новій економіці цей аспект набуває дедалі більшого значення і ще більше по­силюється, коли знижується очікувана тривалість зайнятості.

Готовність підприємств інвестувати в гуманний капітал у формі професійного навчання залежить при цьому від очікуваної тривалості зайнятості учнів і загалом від амортизаційного періоду підприємницьких інвестицій для професійного нав­чання. Якщо у процесі гнучкіших вимог до гуманного капіталу на підприємствах зменшується очікувана тривалість зайнятості, то готовність роботодавців інвес­тувати в гуманний капітал у цілому теж зменшиться. Водночас підвищений попит на випускників ВНЗ також можна розглядати в контексті фінансування навчан­ня і структурних змін: вища освіта фінансується не підприємствами, а державою, отже, для підприємств не виникає прямих витрат на гуманний капітал. У часи при­скорених структурних змін, коли вимоги до кваліфікації робітників дуже швидко змінюються, підприємства уникатимуть інвестицій у специфічний гуманний капі­тал. Це може відбуватися шляхом заміни учнів, що здобувають спеціальну освіту, і кваліфікованих робітників випускниками ВНЗ.

З огляду на те, що попит на гуманний капітал у процесі нової економіки швидко змінюється, необхідно було б по-новому організувати систему освіти у Німеччині. Державна освіта має охоплювати загальний гуманний капітал, який уможливлює базис для гнучкого освоєння спеціальних знань на підприємствах. Спеціальний

гуманний капітал має формуватися у такому разі шляхом подальшого навчання на підприємствах. При цьому необхідно знайти нові шляхи участі працівників в інвестуванні в гуманний капітал. Доцільним у цьому контексті є подальше поза­штатне навчання, під час якого робітники тимчасово припиняють професійну ді­яльність з метою накопичення нового гуманного капіталу.

Нові форми організації та оплати праці

У новій економіці, з одного боку, через стрімке зниження інформаційних і кому­нікаційних витрат для менших підприємств з’являється можливість об’єднання у ме­режі з постачальниками і замовниками. У такий спосіб вони можуть гнучко реагува­ти на ринкові зміни. З другого боку, товари інформаційних технологій мають значні переваги. Більші у такому разі виявляють конкурентні переваги перед меншими по­стачальниками. Відповідно до цього типовими підприємствами нової економіки є не просто менші чи більші фірми-пропозиціонери, а, швидше, утворюватимуться моде­лі, де існуватимуть, з одного боку, спеціалізовані "нішеві” фірми-пропозиціонери, а з другого - суто горизонтально інтегровані великі підприємства.

Структурні перетворення підприємств спричиняють зміни в організації праці, в яких спостерігаються дві протилежні тенденції. Робота у мережах, тимчасових коопераціях і обмежених у часі проектах загалом зумовлюватиме вищу динаміку економіки.

Традиційний тейлоризм, який характеризується чіткою спеціалізацією на окре­мих завданнях, дедалі більше замінюватимуть голістичні форми роботи, які передба­чають ротацію занять, інтеграцію різних завдань і навчання в окремих сферах зайня­тості. Такий розвиток сприятиме коротшим її формам. Одне робоче місце зі сталими вимогами до гуманного капіталу протягом усього життя втрачатиме значення.

Гуманний капітал як фактор виробництва у новій економіці набуватиме більшого значення. Відтак, знання працівників є вирішальним фактором, який утворює майно­ву цінність підприємства. З цієї причини підприємства у новій економіці намагати­муться утримати працівників. Це може відбуватися передусім через зорієнтовану на успіх систему винагород.

Отже, трудові відносини у новій економіці не стануть менш стабільними і корот­кочасними, ніж у старій економіці, але індивідуальний гуманний капітал набуде наба­гато більшого значення. Високі доходи і надійні робочі місця будуть можливими лише за постійної готовності робітників до гнучкого накопичення гуманного капіталу.

Усе це вносить зміни в оплату праці, значною мірою ставить її у залежність від успіху. Відомо, що останніми десятиліттями зростала участь робітників у прибутках підприємств, що посилювало стимули до підвищення продуктивності праці, зменшу­вало плинність кадрів.

Сфера IT пропонує найкращі передумови для високої частки індивідуальної участі у прибутках: по-перше, роботу працівників контролювати складніше, ніж, наприклад, в обробній промисловості. Тому саме в інформаційних професіях системи винагород. які впливають на мотивацію працівників, є ідеальним інструментом для підвищення продуктивності. До того ж, структури мереж, що виникають, сприяють утворенню не­великих виробничих команд, усередині яких окремий працівник робить вирішальний внесок у загальний результат, а також прив’язаність гуманного капіталу до одного під­приємства саме в інформаційних професіях набуватиме дедалі більшого значення.

Частка зайнятих, які отримують частину прибутків, усередині групи інформацій­них професій приблизно вдвічі вища, ніж у неінформаційних професіях. До того ж, в інформаційних професіях середнє співвідношення участі у прибутках та валової зарп­лати, якщо працівник узагалі отримує виплату за участь у прибутках, також майже вдвічі вище, ніж у неінформаційних професіях.

Із застосуванням нових інформаційних і комунікаційних благ не лише змінюють­ся вимоги до кваліфікації робітників, але й виникають цілком нові форми зайнятості. Якщо нижчі транспортні витрати уможливили дешевше пересилання проміжних і кін­цевих продуктів (глобалізація), то комунікаційні технології можуть сприяти доставці фактора виробництва інформації до робітників. Отже, може відбуватися роз’єднання місця розташування підприємств і робочих місць. Це виявилося у поширенні такої форми організації праці, як телеробота. Німецькі вчені наводять підсумки міжнарод­них досліджень, згідно з якими частка телероботи серед усіх занятих оцінюється від 0,5 до 6 %. Але у США, Нідерландах і Швеції цей показник вищий. Переваги і небез­пеки телероботи вони узагальнюють таким чином:

- для робітників зменшуються витрати мобільності, робочий час можна організовувати гнучкіше. Особи з фізичними вадами швидше залучають­ся до професійного життя;

- можливими є підвищення продуктивності завдяки індивідуальному ви­значенню робочого ритму і нижчі постійні витрати (офісна площа, корот­ший час відсутності на робочому місті);

- телеробота може забезпечити ефективніше вирівнювання регіонів, що є структурно слабкими чи сильними, а також зменшення екологічних вит­рат, спричинених шкідливими викидами транспорту;

- однією з найважливіших причин для впровадження телероботи з боку підприємств вважається прив’язаність робітників. Цей аргумент може набувати дедалі більшого значення за умов скорочення пропозиції робо­чої сили;

- підприємства вбачають недолік телероботи передусім у недостатньому контролі за працівниками. Так, під час опитування, проведеного у 1995 р., майже 35 % підприємств назвали цю причину найбільшою перешкодою для застосування телероботи.

На цей час ще замало досвіду телероботи, щоб можна було окреслити єдину тенденцію щодо неї. Її проблеми (недостатній контроль за працівниками та ін.) останніми роками майже не змінилися. Однак сьогодні існують кращі можливос­ті для комунікації і завдяки цьому телероботу можна здійснювати дешевше. Це зумовило більшу конкуренцію серед робітників і в міжнародному масштабі. Но­вий вимір телероботи свідчить, що може бути вигідніше набрати на комп’ютері

записи німецьких телефонних книг з метою переведення їх у цифрову форму у Китаї, ніж у самій Німеччині. Тому будь-який прогноз щодо розвитку телероботи у Німеччині навряд чи можливий.

Світ праці у новій економіці характеризується новими вимогами до гуманного капіталу, які також з часом змінюються швидше. Для працівників це передусім озна­чає, що, по-перше, збільшується необхідність постійного поновлення гуманного ка­піталу (навчання протягом усього життя), а, по-друге, попит на глибоку спеціаліза­цію професійної освіти є лише умовним. У зв’язку з цим фірми з надання тимчасової роботи можуть виконувати важливу посередницьку функцію на ринку праці.

У Німеччині тимчасова робота набуває поширення з 70-х рр. XX ст. досить екс­пансивно. Так, кількість робітників, що працюють тимчасово, зросла у Західній Ні­меччині за цей період з 11 тис. до 285 тис. осіб (1999 р.), а це відповідає зростан­ню на 14 % щорічно. Частка тимчасово зайнятих серед усіх зайнятих, охоплених обов’язковим страхуванням, зросла водночас з менш ніж 0,1 % до майже 1,1 %.

Якщо порівнювати частки тимчасово зайнятих у міжнародному масштабі, то Німеччина посідає місце у нижньому середньому полі. Передусім у Нідерландах і Об’єднаному Королівстві тимчасова робота має набагато більшу вагу. США і Фран­ція також мають помітно вищу частку тимчасово зайнятих серед усіх зайнятих осіб. Невелике значення тимчасової роботи у Німеччині пояснюється передусім порів­няно жорстким регулюванням щодо тимчасової роботи. Хоча закон про кадровий лізинг останніми роками неодноразово змінювався, проте за кордоном тимчасова робота у багатьох випадках набагато більше лібералізована, ніж у Німеччині.

Тимчасова зайнятість сьогодні у Німеччині кількісно не відіграє суттєвої ролі, однак якісні ефекти зайнятості, у цьому разі компенсуючі ефекти, не є незначними. Нерідко саме ті особи, які за інших умов мали б труднощі у пошуку нового робочого місця, знаходять нове заняття саме завдяки тимчасовій роботі.

Тимчасова робота дає змогу шляхом диференціації зарплати створити нові пер­спективи зайнятості на ринку саме для проблемних груп. Однак переведення на тимчасову роботу означає для багатьох працівників також відносну втрату доходів порівняно з особами такої самої кваліфікації, що перебувають у нормальних трудо­вих відносинах. Це стосується передусім малокваліфікованих працівників.

Інший аспект стосується зростаючого значення гнучкості працівників у новій економіці. Фахівці з високим рівнем спеціалізації будуть потрібні дедалі менше. Натомість зростає потреба у випускниках ВНЗ, які можуть гнучко застосовувати знання. За чітко диференційованої системи професійного навчання у Німеччині на спеціальну фахову підготовку у майбутньому, ймовірно, попит обмежуватиметься, тому прийняття на роботу штатних працівників не відбуватиметься. Фірми з надан­ня тимчасової роботи можуть заповнити цю прогалин}', тримаючи напоготові для багатьох фірм також спеціально підготовлених фахівців.

Тимчасова зайнятість може не лише зумовлювати вступ малокваліфікованих робітників у нормальні трудові відносини, але й застосовуватися як метод скринін- гу для набору працівників, як це уже відбувається у США. Зокрема, навчання роботі з комп’ютером, яке здійснюють фірми з надання тимчасової зайнятості, є для під-

приємств інформацією про потенціал нових працівників. їх можуть “випробовува­ти” у тимчасовій роботі з вигідною оплатою, перш ніж зараховувати до штату.

З огляду на наведені факти та міркування тимчасова зайнятість є важливим еле­ментом, за допомогою якого можна компенсувати негативні наслідки структурних змін і технічного прогресу на ринку праці.

Нові інформаційні та комунікаційні технології дають змогу знизити рівень без­робіття не лише завдяки їх зростаючому значенню і збільшенню потреби у праців­никах. Саме інтернет може зменшити безробіття через неузгодженості, тобто одно­часну появу безробіття і вакантних місць, оскільки він зменшує витрати на пошук як роботодавців, так і тих, хто шукає роботу, а також може усунути інформаційні дефіцити. У США вже у 1998 р. близько 15 % безробітних використовували для по­шуку роботи інтернет.

Зменшення безробіття через неузгодженість у США пояснюють різними причи­нами. Деякі з них не пов’язані з новими інформаційними технологіями, як, напри­клад, зміщення вікової структури американського населення, програми зайнятості для проблемних груп на ринку праці.

Інформаційні технології, зокрема інтернет, пропонують вакантні місця, які че­рез пошукові машини цілеспрямовано можуть знаходити особи, що шукають робо­ту. Пропозиція роботи в інтернеті має ту значну перевагу, що вона, по-перше, деше­ва, по-друге, дає змогу цілеспрямовано звертатися до широкого кола зацікавлених осіб. Для ринку США одне середньостатистичне заміщення вакантного місця через інтернет коштує близько 1000 дол., через оголошення в газетах - до 3000 дол., а че­рез агента з найму - 5000 дол.

Для Німеччини існує надійніша інформація про квоти вакансій, ніж для США, тому що про наявність вакансій, як правило, повідомляється на біржу праці. Безро­біття через неузгодженість у Німеччині не скоротилося. Це можна, з одного боку, пояснити факторами, які нашарувалися на можливі позитивні ефекти вирівнюван­ня, узгодження через використання інтернету. З другого боку, у Німеччині інтернет, як видається, також ще не відіграє важливої ролі при заміщенні робочих місць. Так, у каталозі запитань соціоекономічної панелі йдеться про те, як працівник дізнався про місце роботи, яке віднедавна обіймає. З 1999 р. у відповідь на це питання се­ред можливих джерел інформації називають інтернет. З 1534 працівників, які з часу опитування у 1998 р. змінили місце роботи, всього 9 % зазначили, що вони звернули увагу на це місце через інтернет.

Разом з тим, і тут проявляється певна тенденція: з дев’яти осіб, які повідомили, що знайшли місце роботи через інтернет, лише одна особа була з низькою кваліфі­кацією, тобто не мала ні шкільної, ні спеціальної освіти. Вищу ж освіту мали п’ять із цих дев’яти осіб.

Наскільки інтернет у майбутньому зможе скоротити безробіття через неузго­дженість шляхом зменшення інформаційних дефіцитів, сьогодні ще не можна ви­значити. Уявні успіхи щодо безробіття через неузгодженість у США не слід пере­оцінювати, оскільки офіційної інформації про квоту вакансій у США не існує. Тому не виключено, що хоча через інтернет і знаходитимуть дедалі більше робочих місць

і це скоротить витрати на їх заміщення, однак усе-таки вакантні місця не заміщува­тимуться швидше, ніж раніше.

Однак слід врахувати, що безробіття може скоротитися не лише завдяки кра­щій інформації про вакантні місця, але й тому, що передусім бажаючі частіше дізна­ватимуться про вільні місця через інтернет, і це збільшує професійну мобільність, що знову ж таки зумовлює кращу аллокацію робочих місць і працівників, інтернет, можливо, справді веде до кращої відповідності, оскільки часовий аспект в ознайом­ленні з оголошеннями про роботу для працівників на відміну від безробітних віді­грає ключову роль.

Іншим аспектом щодо пошуку робочих місць через інтернет може стати цифро­вий дивіденд. Особи, які працюють у системі он-лайн, заробляють значно більше, ніж їхні колеги у системі офф-лайн, що пояснюється насамперед вищим рівнем осві­ти перших. Але й пошук робочих місць через інтернет може ще раз стати у пригоді особам, які вміють користуватися новими інформаційними технологіями, оскільки вони швидше знайдуть нову роботу, а працюючі - краще оплачувану роботу.

На основі проведеного аналізу німецькі вчені роблять висновок, що впливи но­вої економіки на ринок праці є різноманітними і далекосяжними, але частково по­мітні поки що лише їх початки. Суттєве і зростаюче значення мають нові професії, причому це дійсно як у вужчому (сфера IT), так і в ширшому сенсі (інформаційні міжгалузеві професії). До того ж, зростають вимоги до робітників у частині гуман­ного капіталу і гнучкості. Наскільки цей розвиток у майбутньому призведе до сер­йозного дефіциту кваліфікованих працівників, що, у свою чергу, позначиться на зростанні, вирішальною мірою залежить від того, чи зможе німецька система освіти досить гнучко пристосовуватися до попиту робочої сили, що постійно змінюється.

Підвищення ролі індивідуального гуманного капіталу, який гнучко застосову­ється в економічному процесі, виявляється також у нових формах зайнятості. Так, частка працюючих, що мають тимчасову роботу, серед усіх зайнятих останніми ро­ками постійно збільшувалася. Через подальше дерегулювання вона може значно зрости, як засвідчує зарубіжний досвід. У сфері телероботи також залишаються не­використаними потенціали зростання, що пояснюється передусім упередженнями з боку роботодавців. Те, що у майбутньому мають стати гнучкішими форми оплати праці, засвідчує висока частка працюючих в інформаційній сфері, які отримують ви­плати за участь у прибутку. Зрештою кількість зайнятих, що отримують з доходами частку за участь у прибутку, з 1984 р. постійно зростає у всіх професіях.

Досить часто висловлювана думка про те, що інтернет завдяки кращому поши­ренню інформації сприятиме скороченню безробіття через неузгодженість, у Ні­меччині поки що не знайшла жодних, а у США - однозначних підтверджень. Ймо­вірним, швидше, є те, що інтернет підвищить добровільну професійну мобільність. Отже, від цього варто очікувати найбільших досягнень ефективності.