Циклічний розвиток економіки, його причини

У реальній дійсності економіка розвивається не по прямій лінії, а через постійні відхилення, спади і піднесення, характеризується циклічністю. Економічний цикл виступає як сукупність періодичних спадів і підйомів в економіці, коливань ділової активності.

В економічному циклі виділяється чотири фази (див. рис. 10.3). Перша, фаза - спад (рецесія). Це момент, коли найбільш яскраво проявляється невідповідність сукупної пропозиції та сукупного.попиту (сукупна пропозиція переважає). Спостерігається різке ■ йадіння виробництва, обсяг фактичного ВВП скорочується спочатку до рівня потенційного, а потім — до нижчих показників. Зростають запаси нереалізованої продукції, скорочуються замовлення на виробництво і будівництво, масового характеру набувають банкрутства, рівень ділової активності падає. Зростає безробіття, падають ціни, зменшується заробітна плата. Порушуються кредитні зв’язки, розладнується ринок цінних паперів, падають курси акцій. Виникає криза готівки, зростає норма банківського проценту.

Рис. 10.3. Економічний цикл і його (рази

Друга (раза депресія (застій). У цей період фактичний ВІЗІ! мсипіе потенційного, економічні ресурси нсдовикористовуються, високе безробіття. Падіння виробництва припиняється, рівень цін стабілізується. Економіка ніби “завмирає” на місті. Поступово зменшуються запаси товарів, падає ставка банківського відсотка, збільшується обсяг вільного грошового капіталу. Починається оновлення основного капіталу.

Третя (раза - пожвавлення. Оновлення основного капіталу стає масовим. Виробництво розширюється до передкризового рівня, фактичний ВВП наближається до потенційного рівня і перевищує його, скорочується безробіття, пожвавлюється купівельний попит. Починають зростати ціни, збільшуються (до нормального рівня) товарні запаси, різко зростає попит на кредитні ресурси.

Четверта фаза - піднесення (бум). У цій фазі економіка досягає максимальної активності, росте зайнятість. Фактичний ВВП перевищує передкризовий рівень. Ціни підвищуються. Збільшуються товарні запаси, зростають замовлення на нове виробництво і будівництво, збільшується кредитна заборгованість фірм. Виробництво втрачає зв’язок з динамікою платоспроможного попиту. Економіка прямує до нового спаду.

Економічний цикл часто асоціюється зі змінами обсягу виробництва. Вважається, що обсяг виробництва, який вимірюється ВВП, є надійним показником стану економіки. Однак важливо відзначити, що економічний Цикл у фазі підйому виявляється не у рості ВВП як такому, а в темпах цього росту. Негативні значення темпу росту протягом визначеного періоду Часу, як правило шести і більше місяців, розглядаються як ознака спаду в економіці. Напроти, незмінно високі з місяця в місяць темпи росту свідчать про тс, іцо економіка переживає піднесення.

Коливальна економічна динаміка спостерігається вже протягом 180 років. Перша найбільш відома криза сталася в Англії в 1825 р„ потім кризи наступили в Хш.іії і США — у 1836 р., у США — у 1841 і 1847 рр. Першою світовою кризою вважається криза 1857 р., потім пішли кризи 1873, 1882, 1890 р. Найбільш нищівною була криза 1900—1901 р„ яка почалася одночасно в США і Росії й обрушилася насамперед на металургійну промисловість. Світова криза 1929 1¹>33 рр. (в американській літературі ЇЇ називають

«Велика депресія») за своєю глибиною перевершила всі попередні, її наслідки вивчаються _да цих пір. 28 жовтня 1929 р. в історії світової економіки відомий як «чорний понеділок», коли біржі Уолл-Стріг оголосили про катастрофічне падіння курсу цінних паперів і початок -Великої.депресії». Епіцентром світової кризи 30- х рр. XX ст. стали США, поступово вона охопила весь і 11 д у стр і а л ы і и й світ.

Зовсім новою і специфічною за формами прояву виступає, сучасна криза країн з перехідною економікою, то здійснюють реформи По перетворенню централізованої системи господарства в ринкову.

Причинами економічних циклів у економічній теорії називають різноманітні явища: плями па сонці і рівень сонячної активності; війни і революції; вибори; високі темпи зростання населення; оптимізм та песимізм інвесторів, зміна пропозиції грошей, технічні Й технологічні інновації тощо. Найпоширенішими сьогодні g наступні напрямки дослідження причин криз і циклів.

По перте, пояснення криз недоспоживанням народних мас, що викликаю іь обвал виробництва. Подолати кризу можна через стимулювання споживання. Тим часом, нерівномірна динаміка споживання, як переконує нас практика, являє собою швидше наслідок, ніж причину економічного циклу. По-друге, кризи пов’язують з відсутністю «правильних пропорцій» між галузями і

ҐаааЛй

регіонами, з нсрегульованою діяльністю підприємців. Складовою частиною цих поглядів можна вважати концепцію, іцо пояснює кризи збоями в грошовому обігу чи в банківській сфері, По-третє, популярним є пошук причин циклічного розвитку в конфлікті умов виробництва й реалізації, у с\ ііерсчпосіі між виробництвом, що прагне до розширення, і ростом платоспроможного попиту. Економічна криза виявляє істотні зміни в сукупній пропозиції і сукупному попиті, тому криза є не тільки результатом порушення пропорційності розвитку суспільного виробництва, JUic й імпульсом до досягнення рівноваги і збалансованості національної економіки. Гака широта поглядів пояснюється складністю і важливістю даного економічного явища.

Ochobiioio причиною економічних циклів виступає невідповідність між сукупним попитом та сукупною Iipoiiojiiifieio. між сукупними витратами і сукупним обсягом виробництва. Тому циклічний характер розвитку економіки може бути пояснений: або зміною сукупного попиту при незмінній величині сукупної пропозиції (ріст сукупних витрат веде до підйому, їхнє скорочення обумовлює рецесію); або зміною сукупної пропозиції при незмінній Величині Сукупного попиту (скорочення сукупної пропозиції означає спад в економіці, її ріст - підйом).

73.