Делімітація Київської промислової агломерації
Київська агломерація виступає найбільш потужним моноцентричним агломераційним утворенням столичного типу в Україні. В її ядрі лежить всебічно розвинене багатофункціональне місто, що характеризується високим рівнем розвитку агломераційного ефекту, має значну зону урбанізації та соціально-економічного впливу на навколишні території.
У Києві сформувались піонерні, інноваційні, прогресовизначальні, репрезентативні, міжнародно-орієнтовані види діяльності. Він характеризується наявністю комерційно-орієнтованого підприємницького ринкового середовища, що надає значні конкурентні переваги розвитку різних видів господарської діяльності (в тому числі і промислової) на прилеглих територіях. Саме тому, агломерована зона Києва є всебічно розвиненою та диверсифікованою. На думку різних дослідників, вона займає: 1) площі 10 районів Київської області та 2 районів Чернігівської області (Аль-Хамарнех) [6], 2) площі 12 районів Київської області (О. К. Кузьмінська) [145;146], 3) площі 11 районів (С. І. Іщук, О. В. Гладкий) [108], 4) площі 10 районів (М. Д. Пістун, В. М. Пересекин, Н. Я. Мижега та ін.) [298], 5) 9 районів області (М. М. Паламарчук, І. О. Горленко, Л. Г. Руденко та ін) [219] в різній конфігурації. Така розбіжність досліджень пояснюється вибором різних критеріїв делімітації агломерованих територій, а також значною динамічністю розвитку Київської агломерації. Спробуємо визначити її межі на основі дослідження агломераційного ефекту території (рис. 3.14.).Кластеризація показників економічної ефективності виробництва (попередньо промодульованих матрицею відстаней до кожного центру системи) за допомогою методів нейромереж Кохоннена дала змогу виділити в межах Київської області п’ять груп локальних адміністративних районів за рівнем їх агломеративності (додаток Д). До групи високоагломерованих територій потрапили Києво-Святошинський, Вишгородський, Броварський, Бориспільський, Обухівський, Васильківський, Фастівський і Кагарлицький райони.
Вони характеризуються високим рівнем урбанізації та індустріального освоєння території. Їх підприємства, як показали попередні дослідження, мали тісні виробничі, технологічні, інфраструктурні та організаційно-управлінські зв’язки із промисловими об’єктами ядра, а зараз тісно пов’язані з Києвом в ринково-інфраструктурному, фінансово- кредитному, науково-інноваційному, освітньо-працересурсному,постачальницько-збутовому плані [108; 169]. Вони ефективно використовують переваги агломерованого розміщення виробництва, близькість до осередків прикладної освіти і науки, зовнішньоекономічної діяльності, бізнесової і фінансової активності, підприємницької ініціативності тощо. Саме тому на цих територіях склались підвищені показники продуктивності праці, рентабельності промислового виробництва та фондоозброєності (рис. 3.14). В кожному з цих районів сформувалось потужне індустріальне місто (декілька міст в Києво-Святошинському районі), що посилює агломераційні тенденції та сприяє швидкій і комплексній адаптації агломераційного впливу Києва на цих територіях. Віднесення цих територій (в ряді досліджень - окремих їх частин) до Київської агломерації підтверджується в розробках інших учених
Г6;108;146;219;2981.
Розроблено автором на основі матеріалів КВЕД.
Рис. 3.14. Рівень агломерованості промислового виробництва
Київської області
Середньоагломерованими територіями є Бородянський та Макарівський райони. Їх віднесення до цього кластеру зумовлено значно нижчим рівнем урбанізації (в межах цих районів відсутні міські поселення) та індустріального освоєння територій [147]. Переважного розвитку в районах отримали агропромислове виробництво приміського типу (Макарівський район) [179], а також рекреаційна і лікувально-оздоровча сфера (Бородянський район). Проте, промислові підприємства цих територій характеризуються високими показниками ефективності виробництва, що пов’язано із значним поширенням на них зони впливу Києва.
Регіони першої та другої групи, на нашу думку, повністю входять до складу Київської агломерації, оскільки характеризуються найвищим рівнем прояву агломераційного ефекту території [46].Низькоагломерованими територіями є регіони, що примикають до Білоцерківського промислового вузла (Білоцерківський, Рокитнянський, Таращанський райони), що підтверджується і в попередніх дослідженнях [127], а також ті, що розвиваються в ослабленому полі впливу Києва на основі місцевих ресурсів праці і залученого ззовні капіталу (Миронівський район). Вплив столиці на ці території втрачає своє провідне значення через значну віддаленість від Києва і зниження рівня урбаністичної адаптивності агломераційних процесів (крім Білоцерківського району), що стимулює зростання частки локальних виробництв, які не відіграють загальнонаціонального значення та орієнтовані на місцевих споживачів. Проте, Білоцерківський вузол справляє позитивний вплив на зростання економічної ефективності промислового виробництва навколишніх територій, що разом із ослабленим впливом Києва, посилює їх рівень агломеративності. Миронівський район потрапив до цього кластеру через значне зростання високорентабельного промислового виробництва (харчової промисловості) за рахунок залучення іноземного капіталу та оновлення основних засобів. Рівень продуктивності праці на промислових підприємствах району один із найвищих в області. Цьому сприяли відносна близькість до Києва як ринку збуту продукції і осередку бізнесових, фінансових, інноваційних та інформаційних ресурсів, низька земельна рента, наявність ринку робочої сили із значною кількістю місць прикладання праці.
Схильними до агломерування є території Баришівського, Переяслав- Хмельницького, Яготинського, а також Сквирського, Володарського, Ставищанського та Тетіївського районів. Їх включення до цього кластеру зумовлено периферійним положенням по відношенню до ядра агломерування та, відповідно, низьким рівнем економічної ефективності виробництва. Деякі дослідники включали Баришівський район до складу Київської агломерації як територію поясу агломерованих поселень другого порядку [108; 146], однак невисокий рівень його індустріального потенціалу та економічних показників розвитку господарства свідчать лише про наявність в районі агломераційних тенденцій, які в майбутньому можуть сприяти формуванню більш високого рівня агломеративності.
Неагломерованими слід вважати території Згурівського, Поліського та Іванківського районів. Вони мають низький індустріальний потенціал та невисокі показники урбанізації, що значно обмежує їх можливості до формування ефективної системи виробництва.Проведені нами уточнюючі дослідження рівня агломерованості промислового виробництва на основі аналізу його економічної ефективності у розрізі окремих міст Київської області підтвердили попередньо висунуті положення (табл. 3.2). Так, до високо- і середньоагломерованих поселень потрапили міста, що розташовані в адміністративних районах першого і другого кластеру, тобто в межах ближнього і дальнього периферійного поясу агломерації. Саме вони визначають високий рівень агломерованості зазначених територій, зростання в них економічної ефективності виробництва. Решта міст є переважно низькоагломерованими та схильними до агломерування. Вони характеризуються відносно потужним промисловим потенціалом, однак не досягають значних показників економічної ефективності виробництва через віддаленість від Києва. Серед неагломерованих поселень виділяються міста, що значно віддалені від Києва і мають слаборозвинені промислові функції (Сквира, Тетіїв), а також міста, що не мають постійного населення внаслідок техногенної катастрофи (Прип’ять, Чорнобиль).
Табл. 3.2. Ранжування міст Київської області за рівнем агломерованості з
| використанням нейромереж | Кохоннена | |||
| Високо- агломеровані | Середньо- агломеровані | Низько- агломеровані | Схильні до агломерування | Неагломеровані |
| Київ, Ірпінь, Вишневе, Боярка, Буча. | Вишгород, Бровари, Бориспіль, Васильків, Українка, Обухів, Фастів, Кагарлик. | Біла Церква, Ржищів, Миронівка. | Березань, Переяслав- Хмельницький, Яготин, Узин, Богуслав, Тараща. | Сквира, Тетіїв, Прип’ять, Чорнобиль. |
Розроблено автором