Делімітація промислово-агломераційних утворень виступає одним з найскладніших завдань дослідження локальних територіально-виробничих комплексів.
Це обумовлено цілим рядом причин і факторів, щоб були проаналізовані нами вище (розділ 2.3). Частково ці складності усуваються із застосуванням сучасної методики визначення меж промислових агломерацій, яка заснована на концепції економічної (агломераційної) ефективної виробництва.
Водночас ця методика має свій набір дискусійних моментів та технічних ускладнень, пов’язаних переважно із недостатнім рівнем інформаційного забезпечення дослідження у розрізі окремих населених пунктів території, із прив’язкою статистичної бази до локальних адміністративних районів, меж яких часто не є компактними і не пов’язані із відповідними зонами впливу агломерованих поселень, із недосконалістю форм звітності промислових підприємств, а також методів картографічної інтерпретації кінцевих результатів. Однак, апробація зазначеної методики на прикладі промислових агломерацій України дала в цілому задовільні результати, які переважно збігаються із розробками інших учених (Р. І. Литвиненко, С. М. Проценко, О. К. Кузьмінська, О. І. Драпіковський, Аль- Хамарнех Ала Шафік Атія, С. І. Іщук, О. В. Гладкий, М. Я. Ксеневич, I. В. Ладигіна, А. Г. Вишневський, В. Л. Глазирін та ін.). Це свідчить про глибоку пізнавальну сутність пропонованого підходу, а також про можливість його застосування для делімітації агломераційних утворень інших країн і регіонів світу.Як зазначалось раніше, основними критеріями віднесення певного локального територіально-виробничого утворення до промислової агломерації є: 1) наявність великого багатофункціонального міста (групи міст), які виконують функції ядра і формують навколо себе зону тяжіння завдяки формуванню цілого ряду конкурентних переваг розміщення виробництва; 2) наявність високоурбанізованої неоднорідно скупченої та висококомунікативної зони агломерування навколо центрального ядра (ядер), яка має підвищену здатність до засвоєння і адаптації агломераційного ефекту та ефективного використання сформованих конкурентних переваг; 3) формування високих абсолютних показників розвитку промислового виробництва, значного рівня індустріального освоєння території та концентрації виробничої діяльності; 4) розвиток специфічного агломераційного ефекту території, який проявляється у зростанні показників економічної ефективності виробництва, підвищенні рівня комунікативності та інтегративності середовища. На основі проведених нами досліджень, що висвітлені у попередніх розділах, в межах України можна виділити шість промислових агломерацій: Київську, Харківську, Донецько-Макіївську, Дніпропетровсько-Дніпродзержинську, Львівську та Одеську.
Саме тому, для делімітації агломераційних утворень нашої держави було обрано території відповідних областей України.Для проведення дослідження нами були взяті абсолютні показники розвитку промислового виробництва у розрізі окремих міст та локальних адміністративних районів (обсяги реалізованої продукції, чисельність промислово-виробничого персоналу, чистій дохід (прибуток) від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, первісна вартість основних засобів виробництва). Джерелом інформації слугувати матеріали КВЕД 2006 рр. На їх основі були розраховані відносні показники ефективності виробництва: рентабельність, фондоозброєність, фондовіддача,
продуктивність праці. Ці останні показники було промодульовано за допомогою матриці відстаней до ядра та інших центрів системи, за які були взяті міста обласного підпорядкування та адміністративні центри локальних районів. В результаті ми отримали систему показників, яка ілюструє залежність економічної ефективності виробництва від агломераційної скупченості населених пунктів.
Для того, щоб повести ранжування локальних адміністративних районів областей України та виділити в їх межах агломеровані і неагломеровані території, зазначена вище матриця була кластеризована за допомогою методів нейромереж із побудовою карт самоорганізації Кохоннена. Цей метод, як зазначалось вище, є ефективним інструментарієм для аналізу процесів просторової взаємодії і взаємопов’язаності різних процесів і явищ певної території [168].