Делімітація Одеської промислової агломерації

Одеська промислова агломерація є складним моноцентричним утворенням, що перебуває у стадії активного розвитку на основі трудових ресурсів і довізної сировини та (або) комплектуючих, які постачаються здебільшого морським шляхом.

Так, до високоагломерованих територій належать Овідіопольський, Біляївський і Комінтернівський райони. До першого району примикають міста Одеса та Іллічівськ, в його межах розміщено ряд селищ міського типу (Овідіополь, Олександрівка, Великодолинське), що характеризуються високим агломераційний потенціалом через наближеність до обласного центру. В Біляївському районі розвиваються міста, які проектувались і створювались для доповнення і розвантаження промислових функцій центру [57]. Їх підприємства забезпечують ядро агломерації теплом і енергією (Теплодар), будівельними матеріалами та продуктами харчування (Біляївка). Також ці міста виступають основою для розвитку високорентабельних виробництв модульного типу на базі ефективного використання ринкових і підприємницьких, кредитно-фінансових, науково-інноваційних та професійно-інтелектуальних ресурсів Одеси. В Комінтернівському районі функціонує потужне портове місто Южне, від якого по узбережжю до обласного центру тягнеться майже суцільна зона поселень. Завдяки активній діяльності морепромислового комплексу та портового господарства, його підприємства характеризуються найвищими показниками рентабельності і

продуктивності праці в області.

периферійного поясу Одеської агломерації.

Розроблено автором на основі матеріалів КВЕД.

Рис. 3.19. Рівень агломерованості промислового виробництва Одеської області

До середньоагломерованих територій (другий периферійний пояс) потрапив лише Білгород-Дністровський район. В його межах розвивається великий індустріальний райцентр, що має доволі високі показники рентабельності, продуктивності парці і фондовіддачі. Він включений багатьма дослідниками до складу Одеської агломерації [57; 187]. Слід зауважити, що Білгород-Дністровський район не потрапив до кластеру високоагломерованих територій через ослабленість зв’язків з Одесою, яка відділена від нього акваторією Дністровського лиману, через який поки що немає жодної мостової переправи. В майбутньому, із розвитком транспортних комунікацій, цей район має всі шанси потрапити до першої групи високоагломерованих територій. Таким чином, межі Одеської агломерації визначаються населеними пунктами чотирьох виділених вище районів.

Схильними до агломерування є території 11 локальних адміністративних районів Одеської області, які розташовані біля попередньо виділених територій (Тарутинський, Саратський, Арцизький,

Татарбунарський, Роздільнянський, Іванівський), або вздовж потужних транспортних магістралей (Великомихайлівський, Ширяєвський,

Фрунзівський, Ананьївський, Красноокнянський райони). Їх можна розглядати як перспективну зону поширення агломераційних процесів (переважно, в районах, що компактно примикають до високоагломерованих територій), проте в сучасних умовах їх промисловий комплекс розвивається без істотного впливу Одеси. Ці території характеризуються низьким рівнем продуктивності праці та рентабельності при високому рівні фондовіддачі.

Неагломерованими є окраїнні території Одеської області - Кодимський, Балтський, Саранський, Котовський, Любашівський, Миколаївський, Березівський, а також Болградський, Ізмаїльський і Кілійський райони.

Виявлені вище рівні агломерованості адміністративних районів Одеської області повністю співпадають із результатами аналогічних досліджень у розрізі окремих міських поселень даної території (табл. 3.7).

Табл. 3.7. Ранжування міст Одеської області за рівнем агломерованості з використанням нейромереж Кохоннена

Розроблено автором

Так, до високоагломерованих міст потрапили населені пункти, що розташовані в межах аналогічних адміністративних районів: Одеса, Іллічівськ, Теплодар, Біляївка, Южне. Разом із середньоагломерованим Білгород-Дністровським вони входять до складу Одеської промислової агломерації і характеризуються найвищим рівнем ефективності промислового виробництва в області. В них сформувалось середовище, сприятливе для розвитку високоприбуткових ринково-орієнтованих виробництв, поширення інновацій та посилення конкурентних переваг підприємницької діяльності у промисловості.

Низькоагломерованими є поселення, що знаходяться в схильних до агломерування районах. Вони складають перспективну зону розширення меж Одеської агломерації, однак на даний момент характеризуються недостатнім рівнем агломерованості та економічної ефективності виробництва. Решта міст області є неагломерованими. Кластеризація поселень за допомогою нейромереж Кохоннена дала можливість виділити серед них два типи: 1) міста, що мають вихід до моря та 2) міста, що розмішені на віддалених від моря територіях (табл. 3.7). Їх подальший розвиток залежить від розробки ефективних стратегій регіонального менеджменту, що будуть орієнтовані на усунення депресивних тенденцій та оптимізацію господарського потенціалу території.

Таким чином, нами була проведена делімітація промислових агломерацій України за попередньо розробленою методикою визначення рівня агломераційного ефекту території. Детальний аналіз особливостей функціональної структури та ефективності промислового виробництва агломерацій буде здійснено у наступних розділах.