<<
>>

Особливості формування та розселення сільського та міського населення

Для характеристики розміщення населення використовують термін розселення — розміщення населення по території і форми його територі­альної організації у вигляді системи поселень. Виділяють сільське і міське розселення (рис.

7).

Основними чинниками розселення, втому числі його інтенсивності та напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил), природні та демографічні. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них.

Рис. 7. Розселення населення.

Кількість міського населення за результатами Всеукраїнського пере­пису складала 32 млн 574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського - 15 млн 883 тис. осіб, або 32,8 %. Порівняно із 1989 р. міське населення зменшилося на 2,0 мли осіб, сільське - на 1,2 мли осіб, проте співвідношення між ними в ціло­му по країні впродовж останніх двох переписів залишалося практично не­змінним (табл. 3.17).

Таблиця 3.17

Розміщення та співвідношення міського і сільського населення

Чисельність неявного населення, тис. осіб

У % до всього

населення

Довідково за 1989 р-

Продовження таблиці 3.17

*) Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді.

Частка міського населення зросла в 11 областях України, зменшилася — у 5, в інших 11 залишилася без змін. Зміни відбулися переважно у цент­ральних, а також у деяких західних та південних регіонах. Особливо висо­кий рівень міського населення в Донецькій (90%), Луганській (86%) та Дніпропетровській (83%) областях, низький рівень (менше 50%) характер­ний для Вінницької, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей.

Заданими переписів, з 1989 до 200] р. р. частка міських жителів майже не змінилася, понад дві третини населення України проживає у міських населених пунктах. До найбільш урбанізованих регіонів належать Донеч­чина (90 %), Луганщина (86 %) та Дніпропетровщина (83 %). Низький ступінь урбанізації (менше 50 %) притаманний Вінницькій, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській об­ластям (в останній питома вага міського населення менше 40 %).

Урбанізація (від лат. urbanus — місто) — збільшення кількості міських поселень, міського населення, особливо за рахунок великих міст, підви­щення ролі міст у житті суспільства, один з найважливіших глобальних процесів сучасного світу.

Виділяють такі загальні риси урбанізації:

• швидкі темпи зростання міського населення;

• концентрація населення і господарства переважно у великих містах;

• розширення території міст, перетворення їх на міські агломерації.

Одним із проявів урбанізації є зростаючий розвиток техногенного се­редовища, взаємозв’язок якого з географічним середовищем проявляєть­ся у різноманітних формах і досить часто призводить до порушення при­родної рівноваги між природою та суспільством, виникнення незворотних процесів у природі, шо в кінцевому результаті позначається на людині.

Головними особливостями і наслідком урбанізації є концентрація про­мислового виробництва і міського населення на порівняно обмеженій площі, заміна природних ландшафтів непроникними асфальтними і бе­тонними покриттями, спорудами, підземними комунікаціями і лініями метро, залучення великої кількості води для задоволення питних, побуто­вих і виробничих потреб міста.

З 1989 р. кількість міст в Україні збільшилася на 20 і на 5 грудня 2001 р. офіційно зареєстровано 454 міста, 889 селищ міського типу та 28619 сільських населених пунктів (табл.3.18).

Таблиця 3.18

Групування міст за кількістю наявного населення

(заданими Всеукраїнського перепису населення 2001 р.)

Включаючи два міста без населення.

Серед загального числа міст 46 — це міста із кількістю населення від 100 тис. чол. і більше, 9 міст налічували понад півмільйона жителів, у 5 із них кількість населення перевищувала 1 млн. осіб, утому числі в столиці України м. Києві чисельність населення становила більше 2,6 млн. (див. додаток Ж).

У великих містах проживає 38,3 % всього, або 56,9 % міського населен­ня, Половина великих міст зосереджена в східних індустріальних регіонах (7-у Донецькій, 5-у Дніпропетровській, 4-у Луганській, 3-у За­порізькій областях) і в Криму (3 — у складі Автономної Республіки Крим, а також Севастополь). В Україні нараховується 5 міст-мільйонерів: Київ (2611 тис. чол.), Харків (1470 тис.), Дніпропетровськ (1065 тис.), Одеса (1029 тис.) та Донецьк (1016 тис.) і 4 великих міста — Запоріжжя (815 тис. чол.), Львів (733 тис. чол.), Кривий Ріг (669 тис. чол.) та Миколаїв (514тис. чол.).

Для багатьох міст України характерна складна екологічна ситуація, обумовлена наявністю та концентрацією підприємств чорної і кольорової металургії, теплоенергетики, хімії і нафтохімії, гірничодобувної промис­ловості, цементних заводів. Зростання міст призвело до особливої форми розміщення виробництва і розселення, за якої промислові підприємства як основні джерела забруднення розташовані всередині жилої забудови. Такі міста є безперечними лідерами за рівнем забруднення повітря. Серед них: Донецька промислова агломерація, до якої входять Авдіївка, Горлів- ка, Єнакієве, Макіївка та інші міста, а також Дніпродзержинськ, Дніпро­петровськ, Запоріжжя, Константинівка, Кривий Ріг, Маріуполь.

За оцінками демографів OOH (1980 р.), міське населення земної кулі в 2000 р. досягло 3,2 млрд осіб, а його частка у всьому світі — 51,3 %. Таким чином, за останню чверть минулого століття міське населення земної кулі приблизно подвоїлось. При цьому в розвинутих регіонах світу чисельність міських жителів за 1970-2000 р. р. має збільшитися приблизно на 400 млн осіб, або на 61 % (з 0,7 до 1,1 млрд), а їхня частка у чисельності всього насе­лення — з 65 до 79 %; у менш розвинутих регіонах світу міське населення зросте майже на 1,5 млрд чоловік, або в 3,2 рази (з 0,65 до 2,1 млрд), а його частка зросте відповідно з 26 до 44 %.

Таке небачене збільшення міст, стрімкі темпи урбанізації є результатом важливих зрушень у соціально-еко­номічному житті сучасного світу і в першу чергу збігом у часі двох голов­них факторів - поглиблення науково-технічної революціїта зміни демог­рафічної ситуації. Останнє проявилося у небувалому до того збільшенні населення світу, що створило великі резерви росту міського населення.

Сучасний світ стає все більш урбанізованим. Понад 14 % усього насе­лення земної кулі зосереджено нині у містах, тоді як на початку минулого століття там проживало тільки 13 %. Концентрація населення в містах, особливо великих, продовжується, і поки що немає підстав думати, що дія факторів, шо стримують цей процес, у майбутні десятиріччя зменшиться. Згідно з прогнозами демографів ООН, на початок третього тисячоліття більше половини всього населення земної кулі буде проживати в містах. У зв’язку з цим, підвищується актуальність вивчення проблем, що породжу­ються урбанізацією в країнах і районах різного типу.

3.4.

<< | >>
Источник: Хвесик М.А., Горбач Л.M., Пастушенко П.П.. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч. посібник - K.: Кондор,2009.- 344 с.. 2009

Еще по теме Особливості формування та розселення сільського та міського населення:

- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Размещение производительных сил (РПС) - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика зарубежных государств - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -