6.1. Підходи до інтегрального оцінювання туристично- рекреаційного потенціалу регіонів
В умовах загострення конкурентної боротьби на світовому та внутрішньому туристичних ринках, особливої актуальності набувають питання оцінювання туристично-рекреаційного потенціалу регіонів та окремих туристичних дестинацій.
Для вирішення окресленого завдання існує декілька підходів, кожен з яких має свою інформаційну основу, переваги, недоліки і можливості використання в практичній діяльності.Найбільш простим та зрозумілим способом подання результатів оцінювання туристично-рекреаційного потенціалу регіонів є так званий метод рангів. Він дозволяє визначити місця регіонів-конкурентів шляхом ранжування значень основних показників їх туристично-рекреаційної діяльності. Найбільш забезпечений туристично-рекреаційними ресурсами регіон визначається за критерієм мінімальної суми набраних рангів (якщо найкращий стан показника визначається мінімальним рангом) або, навпаки, за критерієм максимальної суми набраних рангів (якщо найкращий стан оцінюється максимальним рангом). Шляхом порівняння суми рангів, які експерти присвоїли окремому регіону за всіма обраними показниками, можна визначити його місце серед інших регіонів (табл. 6.1).
Перевагою методу рангів є простота застосування і можливість використання як кількісних, так і якісних показників, які поширені в сфері послуг.
Однак даний метод має і певні недоліки: він дає тільки приблизний результат, не дозволяє встановити ступінь відставання одного регіону від іншого, є слабко формалізованим, дозволяє виробити тільки наближені рекомендації щодо розробки конкурентних стратегій [1, с.87].
Порівняльну оцінку туристично-рекреаційного потенціалу регіонів можна здійснити також за допомогою параметричного методу. Такий підхід, зокрема, пропонувався М. А. Окландером [2]. У своїй монографії він здійснив позиціонування рекреаційного комплексу Одеської області на ринку рекреаційних послуг України шляхом оцінки його конкурентоспроможності в порівнянні з відповідними господарськими комплексами інших регіонів (АР Крим, Карпатський регіон тощо).
Оцінювання виконувалося автором у такій послідовності:Таблиця 6.1
Приклад оцінювання туристично-рекреаційного потенціалу регіону
методом рангів
ознак, за допомогою яких
(потенціал) регіональних
| Показники туристично-рекреаційного потенціалу | Оцінки | |||
| Досліджуваного регіону | Регіонів-конкурентів | |||
| А | В | С | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1. Площа природних рекреаційних ресурсів - море, гори, ліси, річки, озера, мінеральні води, лікувальні грязі. | 1 | 4 | 2 | 3 |
| 2. Кількість об’єктів культурно- історичної спадщини - музеїв, галерей, старовинних споруд, архітектурних пам’яток | 2 | 3 | 4 | 1 |
| 3. Стан інфраструктури - готелі, санаторії, ресторани, лікарні та медпункти, заправочні станції, спортивні об’єкти, магазини. | 1 | 4 | 2 | 3 |
| 4. Рівень обслуговування - спектр послуг, компетентність та ввічливість обслуговуючого персоналу. | 2 | 1 | 4 | 3 |
| 5. Рівень цін - сукупність цін на характерні та супутні послуги для туристів. | 4 | 1 | 2 | 3 |
| 6. Транспортне забезпечення - дороги, аеропорти, авто- та залізничні станції, морські і річкові порти, можливість прокату автомобілів. | 2 | 3 | 4 | 1 |
| 7. Екологічна рівновага - відсутність радіоактивного забруднення, низький рівень викидів шкідливих речовин у повітря з боку транспорту та промислових підприємств. | 3 | 2 | 1 | 4 |
| 8. Безпека - низький рівень злочинності, відсутність терористичних актів. | 2 | 1 | 4 | 3 |
| Сума рангів | 17 | 19 | 23 | 21 |
| Підсумкове місце регіону | І | ІІ | IV | III |
1. Формування набору ключових співставляють конкурентоспроможність туристично-рекреаційних комплексів.
2. Здійснення кількісної (параметричної) локальної оцінки стану регіональних туристично-рекреаційних комплексів за кожним чинником окремо.
3. Розрахунок інтегрального показника стану регіональних туристично- рекреаційних комплексів за усіма обраними ознаками за формулою:
де: А - інтегральний показник стану регіональних рекреаційних комплексів;
aj - вага або значущість кожної ознаки; нет показателя
j - чинник конкурентоспроможності (потенціалу) регіональних туристично-рекреаційних комплексів;
xj - параметричний індекс ознаки;
n - кількість ознак.
4. Визначення місця (позиції) регіонального комплексу на ринку туристично-рекреаційних послуг.
Позиціонування рекреаційно-туристичного комплексу Одеської області у вказаній роботі здійснено в порівнянні з двома найпотужнішими регіональними комплексами - Кримом і Карпатами (табл. 6.2).
Згідно з отриманими результатами, інтегральний показник стану регіональних рекреаційних комплексів для Карпат значно вищий, ніж для Одеської області і Криму.
Це обумовлено тим, що туризм, лікування та відпочинок у Карпатах значно дешевший, а значущість трьох перших (вартісних) чинників - найвища. На сьогодні саме вартісні показники визначають попит на рекреаційно-туристичні послуги.Позиції розглянутих регіонів України визначаються таким чином: для туристично-рекреаційного комплексу Карпатського регіону властивий туризм і відпочинок, орієнтований на осіб із середнім достатком. Регіон спеціалізується на лікуванні шлунково-кишкових захворювань. Для Криму характерний туризм і відпочинок, розрахований на осіб з відносно високим рівнем доходів. В регіоні переважає лікування захворювань нервової системи, дихальних шляхів. Для Одеської області притаманні туризм і відпочинок для осіб із середнім достатком, лікуванням широкого кола захворювань.
Параметричний метод, як і метод рангів, є простим для застосування, він також дає можливість оцінювати і кількісні, і якісні показники.
Його перевагою, порівняно з методом рангів, є те, що за допомогою вагових коефіцієнтів визначається значущість кожного показника, який оцінюється. Однак головним недоліком методу є суб’єктивізм остаточної оцінки: значення коефіцієнтів вагомості показників, а також бальні оцінки за кожним показником встановлюється експертами. Отже, остаточна оцінка залежить виключно від знань, досвіду та суб’єктивних уявлень експертів про
предмет оцінки.
Для усунення цього недоліку можна запропонувати модифікований варіант параметричного методу. Його сутність полягає в тому, що для оцінки туристично-рекреаційного потенціалу регіонів можна використовувати відповідні реальні кількісні показники, які наводяться у встановлених формах адміністративної та статистичної звітності (1 - туризм, 1 - КЗР, 1 - курорт).
Таблиця 6.2
Позиціонування рекреаційно-туристичного комплексу Одеської області на ринку рекреаційних послуг України [2, с. 119]
| Чинник комерційного успіху | Значущість кожного чинника (aj) | Параметричний індекс чинника (1 ≤ ≤ 10) | ||
| Одеська область | Крим | Карпати | ||
| 0,2 | 8 | 5 | 10 | |
| Ціни на продукти харчування | 0,2 | 7 | 5 | 10 |
| Ціни на розваги | 0,1 | 8 | 5 | 10 |
| Розвиненість інфраструктури рекреації | 0,15 | 4 | 5 | 3 |
| Середній рівень комфорту засобів розташування | 0,05 | 3 | 5 | 3 |
| Ступінь універсалізації санаторно-курортних закладів | 0,06 | 8 | 6 | 3 |
| Швидкість акліматизації | 0,06 | 9 | 4 | 8 |
| Різноманіття рекреаційних ресурсів | 0,06 | 7 | 10 | 4 |
| Організація гастролей “зірок” естради | 0,06 | 10 | 8 | 4 |
| Наявність історико- архітектурних та культурних пам’яток | 0,06 | 8 | 8 | 8 |
| Інтегральний показник стану регіональних рекреаційних комплексів (А) | 1,0 | 4,37 | 3,86 | 7,22 |
Один із можливих варіантів розрахунку інтегрального показника туристично-рекреаційного потенціалу регіону можна представити таким чином:
(6.2.)
K = m ? Iλ+m ? I + m ? I + m ? I + m ? I + m ? I, г 1 д 2 кте 3 мс 4 мзр 5 ппр 6 п
де: Ki- інтегральний коефіцієнт туристично-рекреаційного потенціалу регіону;
Id - параметричний індекс обсягу доходів від туристичної діяльності;
Ікте - параметричний індекс кількості обслугованих туристів та екскурсантів;
Імс - параметричний індекс місткості санаторно-курортних закладів;
І - параметричний індекс місткості засобів розміщення;
Іппр - параметричний індекс площі природних ресурсів;
In - параметричний індекс кількості культурно-історичних пам’яток; m1; m2; m3; m4; m5; m6 - коефіцієнти вагомості кожного з параметрів. Параметричні індекси є сенс розраховувати шляхом порівняння значень певних параметрів по кожному з об’єктів з найкращими для досліджуваної сукупності регіонів або середньостатистичними значеннями.
Як відомо, найсуттєвішим недоліком при використанні багатьох інтегральних показників є суб’єктивність при визначенні параметрів вагомості (mi). Практично усі існуючі методики передбачають встановлення вагових коефіцієнтів шляхом залучення експертів. При цьому їх кількість та необхідний рівень кваліфікації залишаються дискусійними питаннями, а проблеми підбору експертів та впорядкування їхніх думок суттєво ускладнюють побудову інтегральної моделі. Вирішенню вказаних проблем сприяє використання елементів теорії нечітких множин, і, зокрема, метод аналізу ієрархій, розроблений відомим американським математиком Т. Сааті. Особливістю цього методу є здійснення ієрархізації обраних показників відносно невеликою кількістю експертів із можливістю перевірки на несуперечливість шляхом відношення узгодженості при високій строгості подальшої математичної обробки, що базуватиметься на принципі ієрархічної композиції. Згідно методу аналізу ієрархій, елементи завдання (розглянуті вище інтегральні показники) порівнюються попарно по відношенню до їх впливу на загальну для них характеристику (рівень конкурентоспроможності туристичних підприємств). Система парних співставлень призводить до результату, що може бути представлений у вигляді матриці парних порівнянь - так званої зворотно симетричної матриці або матриці Сааті. Елементом матриці а (i, j) є інтенсивність прояву елемента ієрархії і відносно елемента ієрархії j. Така інтенсивність має визначатись за дев’ятибальною шкалою, запропонованою автором методу, де оцінки мають наступні значення: 1 - рівна важливість, 3 - помірне переважання елемента і над елементом j, 5 -
суттєве переважання елемента і над елементом j, 7 - значне переважання елемента і над елементом j, 9 - дуже значне переважання елемента і над елементом j, 2,4,6,8 - проміжні значення. Якщо при співставленні елемента і із елементом j отримано a (i, j) = b, то при співставленні елемента j із елементом і отримуємо: a (j, i) = 1/b. Таким чином формується матриця парних порівнянь [3, с. 22-24].
Потім виставлені бали по кожному показнику перемножуються і з добутку вираховується корінь ступеню n (де n - кількість показників, що аналізуються - у нашому випадку - корінь четвертого ступеню). Надалі знаходиться сума коренів і частка кожного кореню у цій сумі. Отриманий вектор-результат становитиме відносну важливість (вагу) певного показника у загальній оцінці.
Побудуємо матрицю Сааті, елементами якої будуть попарні порівняння впливу розглянутих оціночних показників на рівень туристично- рекреаційного потенціалу регіонів (табл. 6.3).
Таблиця 6.3
Матриця парних порівнянь впливу часткових інтегральних показників на рівень туристично-рекреаційного потенціалу регіонів
Значення цих елементів матриці становлять узгоджену думку експертів, в якості яких виступали науково-педагогічні працівники кафедри економіки та управління туризмом Одеського національного економічного університету, які працювали за звітною темою науково-дослідної роботи. Для узгодження думок експертів ми скористались методом “медіани Кємєні”, розробленим у 228
50-ті роки минулого століття видатним американським математиком Джоном Джорджем Кємєні. Цей метод більшість фахівців вважає найбільш коректним способом усереднення відповідей експертів, представлених бінарними відношеннями [4, с. 119].
Визначивши вагові коефіцієнти, запишемо формулу (6.2) наступним чином:
Процедура оцінювання рівня туристично-рекреаційного потенціалу регіонів за даним методом складається з таких етапів:
1. Визначаються регіони-конкуренти для порівняння.
2. Збирається інформація по одиничних показниках, що обрані для оцінювання.
3. Здійснюється розрахунок параметричних індексів шляхом порівняння показників по конкретних регіонах із найкращими (середніми) значеннями в досліджуваній сукупності об’єктів.
4. Визначається інтегральний коефіцієнт туристично-рекреаційного потенціалу регіону.