Статистико-емпіричний етап
Праці теоретиків загально-описового етапу сприяли стрімкому розвитку емпіричних досліджень в галузі економічної географії на початку ХХ ст., що дало змогу суттєво переглянути й доповнити та надати практичного змісту ідеям Тюнена, Вебера, Льоша.
В дослідженнях промислового виробництва того часу домінує статистико-емпіричний підхід, який спирався на детальне вивчення поточної ситуації розвитку промисловості і обґрунтування шляхів її ефективного розвитку в майбутньому.В рамках цього підходу відбувалось практичне наповнення і переосмислення теорій та моделей просторової економічної рівноваги, поведінки промислового підприємства у просторі та регіонального розвитку локальних індустріальних утворень. В Україні основоположниками напрямку стали Д. П. Журавський, К. Г. Воблий, М. Туган-Барановський, М. Яснопольський, О. Русов, Й. Пасхавер, М. Птуха [164]. Згодом цей напрямок набув домінуючого значення і призвів до так званої „кількісної революції” в географії, яка передбачала застосування для пояснення географічних реалій арсеналу математичних (а пізніше і кібернетичних) методів дослідження.
Статистико-емпіричний напрямок дослідження промислових міст та агломерацій був започаткований в Україні академіком К. Г. Воблим. У своїх дослідженнях вчений неодноразово посилався на А. Вебера, даючи критичну оцінку його теорії. Воблий зазначав, що фактори Вебера необхідно суттєво доповнити іншими чинниками другорядного значення, що внесе суттєві поправки в дослідження і підвищить їх практичне значення. На думку Воблого, одним із таких додаткових факторів має бути орієнтація підприємства на джерела сировини та енергії, що дозволило вченому сформулювати поняття „сировинна зона” промисловості [164].
Ідеї Вебера та Воблого слугували відправним моментом досліджень І. І. Зільбермана. В його творах виконано детальний огляд української промисловості, яка вперше була виділена не лише на основі семи промислових районів, але також на рівні великих міст - Києва та Харкова. Про розвиток агломерацій того часу не могло бути й мови, оскільки міське населення в Україні складало лише 19% від загальної його чисельності (1920 р.). Зільберман зазначав, що теорія Вебера потребує суттєвого доповнення, оскільки прибуток капіталіста формується не лише на основі мінімізації витрат, але також за умов максимізації прибутку [100]. Проте, до думок Воблого та Зільбермана не прислухались свого часу, оскільки вчення Вебера було визнано буржуазним.