Узагальнення методів діагностики продуктивних сил як інструментарію оцінки розвитку регіонального соціуму

Метод (від грецького methodos — шлях до чого-небудь) — це спосіб до­сягнення мети в теорії, що розробляється. З філософської точки зору методи поділяються на:

• загальнонаукові (тобто для всіх наук);

• конкретні (для певних наук);

• спеціальні або специфічні (для конкретної науки).

Такий поділ є умовним, оскільки у міру розвитку пізнання один науковий метод може переходити з однієї категорії в іншу. Метод є об’єктивним, оскіль­ки дозволяє відображати дійсність і її взаємозв’язки, одночасно метод є су­б’єктивним, тому що використовується певною людиною з її суб’єктивними властивостями [288, с. 81].

Академік П. В. Копнін вважав, що метод науки можна визначити як сукуп­ність прийомів і способів дослідження її предмета та систематизації отриманих даних. Пізнання закономірностей складає об’єктивну сторону методу, а пра­вила і прийоми дослідження та перетворення явищ є суб’єктивною стороною методу, необхідно на їх основі виробити прийом для подальшого пізнання та перетворення дійсності. Метод безпосередньо фіксує не те, що є в об’єктив­ному світі, а те, як людина повинна діяти в процесі пізнання та практичної діяльності [289].

За визначенням Г.І. Рузаві [290], метод дослідження — це деяка специфі­чна процедура, що складається з певних дій або операцій, за допомогою яких здобувається й обґрунтовується нове знання в науці.

З метою створення механізму діагностики продуктивних сил в контексті розвитку регіонального соціуму представляється необхідним і можливим освоєння ідеології системного підходу до кожної складової соціального жит­тя населення відповідної території як до певної цілісності взаємопов’язаних елементів, сутність і потенціал яких якісно відрізняється від сутності і потен­ціалу цих елементів самих по собі. Вкрай важливо, щоб основу всіх практич­но використовуваних методик діагностики регіональних ситуацій та проблем було покладено базові методологічні посилки, згідно з якими ці ситуації і проблеми формуються під впливом органічно пов’язаних між собою явищ і процесів.

Вибір методів діагностики, які забезпечують системний підхід до пізнан­ня того або іншого явища чи процесу розвитку обумовлений метою та завданнями дослідження. Слід звернути увагу не те, що метод реалізується через сукупність правил, прийомів і способів, які використовуються при до­слідженні соціально-економічних явищ та процесів як на макро- так і мікро- рівнях. Отже, під методом діагностики слід розуміти науково обґрунтовану систему теоретичних засад, категорій, принципів та прийомів дослідження, що дають змогу отримати обґрунтований діагноз про стан об’єкта до­слідження та на його засадах обґрунтувати відповідні управлінські рішення. У кожному конкретному випадку вибір методів визначається відповідно до обраної мети дослідження, конкретними параметрами ситуації та проблемами життєдіяльності регіонального соціуму.

Теоретичні засади забезпечення діагностики продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму слід розглядати в широкому сенсі як комплекс поглядів, уявлень, ідей, спрямованих на тлумачення і пояснення відтворення соціального життя населення; в більш вузькому і спеціальному значенні як вищу, найрозвиненішу форму організації наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності й істотні зв’язки визначеної області об’єкта до­слідження. Формування теоретичних засад діагностики повинно відбуватися на загальних, фундаментальних (базових) поняттях і визначеннях, що лежать в основі знань про відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіо­нального соціуму. Форми і глибина теоретичних засад створюють підґрунтя для визначення принципів та прийомів дослідження основних складових від­творення соціального життя регіонального соціуму.

Враховуючи основні складові відтворення соціального життя населення, слід уважати, що вибір методів проведення діагностики буде обумовлювати­ся наступними напрямками, що орієнтовані на специфічну інформаційну базу та форму надання результатів:

• діагностика відтворення населення.

• діагностика відтворення трудових ресурсів. Інформаційною основою дослідження є показники, що характеризують економічну активність со­ціуму, його трудову мобільність, структуру трудових ресурсів регіону, збалансованість регіонального ринку праці та інше;

• діагностика відтворення суспільного здоров’я населення. Інформаційну основу якої складають показники, що характеризують забезпеченість на­селення медичними послугами, їх доступність і якість, стан здоров’я регі­онального соціуму, причини смертності та її вплив на середню тривалість життя тощо;

• діагностика відтворення освітнього потенціалу населення. Інформацій­ною базою проведення діагностики є показники, що характеризують фор­мування, диференціацію і використання освітнього рівня населення регіону; стан, розвиток і результати діяльності системи освіти і науки;

• діагностика відтворення умов культурного розвитку населення. Інформа­ційною основою проведення діагностики може послужити система показ­ників, що характеризують доступність і споживання населенням послуг в області інформаційних ресурсів, культури, мистецтва, спорту та відпо­чинку.

З ширшого погляду методи дослідження поділяють на загальнонаукові (загальні), тобто вони можуть бути методами і емпіричного, і теоретичного дослідження і навіть спеціальними, які застосовуються в конкретній галузі науки. У будь-якому дослідженні, звичайно ж, суміщаються і загальнонаукові, і спеціальні методи дослідження.

Загальнонауковий метод спрямований на пізнання світу і конкретних об’єктів у ньому, він є методом матеріалістичної діалектики. Головні риси методу по­лягають у тому, що об’єкти, процеси, явища розглядаються у взаємообумов- леності та взаємозв’язку; у динаміці та розвитку; у перетворенні постійних кількісних змін у докорінні якісні. Загальнонаукові методи дослідження поділяють на три великі групи:

• методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимір, експеримент, моніторинг);

• методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конк­ретного, ідеалізація, експеримент, формалізація, аксіоматичний метод або дедуктивно-аксіоматичний);

• загально-логічні методи, використовувані як на емпіричному, так і на те­оретичному рівні дослідження (абстрагування й конкретизація, аналіз, си­нтез, індукція, дедукція, абдукція, моделювання, аналогія, історичний і логічний методи, метод графів) [291, с.

До складу спеціальних методів, які широко застосовуються під час проведення соціально-економічних досліджень, входять методи збору та узагальнення інформації, аналізу, прогнозування, моделювання, програм­но-цільові, евристичні методи, метод найменших квадратів, тестування, моніторинг тощо. Подібна побудова системи спеціальних методів зале­жить від логічної послідовності будь-якого дослідження, яке завжди по­чинається збором інформації та її зведенням, подальшим її групуванням, аналізом, виявленням суттєвих елементів та визначальних зв’язків, що у подальшому дасть змогу опрацьовувати завдання майбутнього розвитку, будувати певні очікування, визначати ризики, ресурси та ефективність соціально-економічних рішень [291, с. 15]. При виборі методів діагности­ки продуктивних сил як інструментарію оцінки розвитку регіонального соціуму важливим є урахування мети та завдань основних її етапів, тобто аналізу, синтезу та оцінки.

При здійсненні діагностики продуктивних сил у контексті розвитку регіо­нального соціуму слід мати на увазі, що економічні та соціальні процеси протікають у динаміці, тобто мається на увазі рух суспільства, перетворення його стану, що виявляється у змінах, які відбуваються в економічній, полі­тичній, соціальній, територіальній, культурній та інформаційній сферах жит­тєдіяльності, у змінах соціальних явищ і процесів. Використання статистичних методів [292] дає змогу дослідити ці процеси в розвитку, оцінити інтен­сивність динаміки та структурні зрушення (зміни), виявити закономірності розвитку.

Регіональні ситуації й проблеми повинні розглядатися в двох іпостасях: у статиці (однемоментно) і в динаміці (за декілька періодів). Як відзначає О. Дмітрієва, у залежності від поставлених задач розрізняють діагностику статичного стану та діагностику процесу [211, с. 13]. Отже, діагностика покликана розчленувати об’єкт у статиці й просторово-часовому розрізі, ви­ділити причино-наслідкові зв’язки й визначити їх цілеспрямованість. Під статикою регіонального соціуму слід розуміти визначення його чисельності та структуру на певний момент часу за такими ознаками: статтю, віком, соці­альними групами, національністю, мовами, сімейним станом, освітою, місцем проживання (місто, село), щільністю населення тощо. Динаміка регіонально­го соціуму — це зміна чисельності населення за рахунок його природного та механічного руху.

Основою методології діагностики є діалектичний метод пізнання. Важли­вим положення цього методу є розгляд досліджуваного явища в розвитку, руху від виникнення до зникнення. Відповідно до цієї загальної гносеологіч­ної вимоги діагностика дозволяє вивчати динаміку соціально-економічних явищ у їх історичній обумовленості, а також допускає ретельне визначення в кожному конкретному випадку дії взаємопов’язаних соціально-економічних, політичних, юридичних, релігійних, традиційних, природних факторів, що визначають відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіональ­ного соціуму [293, с. 8; 294].

Вибір спеціальних методів діагностики продуктивних сил як інструмен­тарію оцінки розвитку регіонального соціуму залежить від аналітичних завдань, що вирішуються на кожному етапі дослідження та характеру вихідної інформації. Нагадаємо, що на початковому етапі діагностики встановлюються причино-наслідкові зв’язки та тенденції розвитку складових соціального жит­тя населення регіону. Завданням наступного етапу є обгрунтування сили (міри інтенсивності) та напряму (тенденції) впливу одних складових соціального життя населення на інші. Призначенням останнього етапу є опис та характери­стика стану об’єкта дослідження як унікального поєднання ознак. Отже, вини­кає необхідність обґрунтування вибору спеціальних методів дослідження, використання яких дозволяє розпізнати і виявити наявність негативних (кризо­вих) явищ і процесів розвитку, встановити передумови виникнення цих явищ і процесів, визначити та оцінити їх відхилення від еталону.

Доведено, що проведення діагностики передбачає використання систем­ного підходу, який обумовлений складним характером процесів відтворення і розвитку населення регіону, різноманіттям їх зв’язків і відносин, необхідні­стю всебічного дослідження процесів життєдіяльності населення. Отже, ви­никає доцільність застосування структурно-функціонального методу, який засновується на виділенні у цілісних системах їх структури — сукупності стійких відносин і взаємозв’язків між її елементами та їх ролі (функцій) сто­совно один одного. Основні вимоги процедури структурно-функціонального методу полягають у:

• дослідженнях структури системного об’єкта;

• його елементів і їх функціональних характеристик;

• аналіз зміни цих елементів і їх функцій;

• розгляд розвитку (історії) системного об’єкта в цілому;

• подання об’єкта як гармонійно функціонуючої системи [286, с. 233].

Процеси відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіональ­ного соціуму найчастіше спостерігаються у вигляді ряду послідовних, розта­шованих у хронологічному порядку значень, які характеризують зміну явищ в часі (ряд динаміки). У кожен даний історичний момент соціальні та еко­номічні явища мають певні розміри, рівні, між ними існують певні кількіс­ні співвідношення. Отже, застосування статистичних методів обробки отриманої інформації (вимірів) при проведенні діагностики дозволяє дослі­дити не тільки кількісну сторону масових соціально-економічних явищ, охарактеризувати їх масштаби, структуру сукупності й збалансованості окремих їх складових, поширення процесів чи явищ та інтенсивність розвит­ку, а також визначити якісний характер цих явищ і процесів, розуміння при­чин їх виникнення.

Використання статистичних методів щодо вивчення соціально-економіч­них явищ і процесів керуються положенням матеріалістичної діалектики про перехід кількісних змін у якісні. Це, у свою чергу, має важливе значення при дослідженні кількісних змін у масових соціально-економічних явищах для пізнання глибоких якісних змін. Статистичні методи спираються на діалек­тичні категорії випадкового і необхідного, одиничного і масового, індивідуа­льного і загального [294, с. 11].

Особливістю статистичних методів є точне вимірювання й кількісний опис масових процесів і явищ, для чого використовуються узагальнені пока­зники й характеристики (опису) об’єктивно існуючих закономірностей. Ці методи характеризують не окремі випадки досліджуваних процесів або явищ, а також маси, групи, сукупності таких випадків. Для цього використо­вується відповідна інформація про розміри, пропорції, зміни в часі, інші закономірності в економічних і соціальних процесах та явищах [295].

Все різноманіття статистичних методів, використання яких дозволяє здійс­нити діагностику регіонального соціуму, можна систематизувати за їх цільо­вим застосуванням у послідовно виконуваних стадіях дослідження:

1) збір первинної інформації;

2) статистичне зведення та обробка первинної інформації;

3) аналіз статистичної інформації [255; 294].

На початковому етапі відбувається забезпечення діагностики необхідною інформацією, джерелами якої можуть бути дані переписи населення; поточний статистичний облік соціально-економічних подій, які здійснюються безпере­рвно; поточні регістри (списки, картотеки) населення; вибіркові опитування та спеціальні дослідження. Для здійснення мети на початковій стадії дослі­дження застосовуються методи масового спостереження.

Суть статистичного спостереження полягає в планомірному, науково ор­ганізованому зборі масових первинних даних про явища і процеси суспіль­ного життя, необхідних для вирішення певних завдань. Важливість цього етапу дослідження визначається тим, що використовується тільки об’єктивна і до­статньо повна інформація, отримана в результаті статистичного спостереження, на наступних етапах діагностики можна забезпечити науково обґрунтовані діагнози про характер і закономірності розвитку об’єкта дослідження.

Статистичне спостереження повинне відповідати таким вимогам:

• спостережувані явища повинні мати наукову або практичну цінність;

• висловлювати певні соціально-економічні типи явищ;

• безпосередній збір масових даних повинен забезпечити повноту фактів, що відносяться до розглянутого питання, та як явища перебувають у по­стійній зміні, розвитку.

У тому випадку, коли відсутні повні дані, аналіз і висновки можуть бути помилковими; для забезпечення достовірності статистичних даних необхідна ретельна та всебічна перевірка (контроль) якості зібраних фактів, що є одні­єю з найважливіших характеристик статистичного спостереження. Наукова організація статистичного спостереження необхідна для того, щоб створити найкращі умови для отримання об’єктивних матеріалів. У свою чергу, спо­стереження повинно проводитися за заздалегідь розробленим планом або програмою, які забезпечують наукове вирішення програмно-методологічних та організаційних питань спостереження [273, с. 20]. Інформаційна база діаг­ностики регіонального соціуму може формуватися на основі даних Держав­ного комітету статистики України, перепису населення та соціологічних до­сліджень, а також нормативно-правових документів, що регулюють процеси відтворення соціального життя населення регіону.

Отримана в результаті статистичного спостереження інформація, її конкрет­ні форми та носії — інформаційні ресурси як теоретико-методологічного спря­мування (теорії, концепції, принципи, категорії), так і практичного (показники, інші повідомлення про явища, процеси, факти тощо) належать до складових предмету діагностики. Відповідно конкретні форми соціально-економічної інфо­рмації безпосередньо утворюють складові предмету діагностики. Таким чином, у процесі діагностики відбувається трансформація видів соціально-економічної інформації (інформаційних систем) в аналітичну інформацію (аналітично-інфор­маційні системи), на засадах якої відбувається постановка діагнозу та прийма­ються відповідні управлінські рішення [269, с. 8]. Інформація про стан розвитку основних складових відтворення соціального життя регіонального соціуму харак­теризує їх з різних сторін, оскільки має численні ознаки і властивості, що змі­нюються в часі і просторі (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Матриця вибору показників діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму

Продовження табл. 2.3

Закінчення табл. 2.3

Таким чином, отримана інформація характеризує продуктивні сили в кон­тексті розвитку регіонального соціуму з різних сторін, оскільки містить чис­ленні ознаки і властивості, що змінюються в часі і просторі. Отже, виникає не­обхідність у систематизації та узагальненні результатів статистичного спосте­реження для отримання зведеної характеристики всього об’єкту дослідження за допомогою узагальнюючих показників. Це дає можливість виявити характе­рні особливості розвитку регіонального соціуму, його специфічні риси, вияви­ти закономірності досліджуваних соціально-економічних явищ і процесів.

Така систематизація є зведенням первинної інформації, яка отримана на засадах спостережень розвитку основних складових відтворення соціального життя населення. Тому, статистичне зведення є наступним етапом діагностики.

Метою статистичного зведення є узагальнення первинної інформації та створення впорядкованої системи статистичних показників, які надають мо­жливість дослідити тенденції розвитку соціально-економічних явищ і проце­сів та виявити закономірності, які відбуваються в життєдіяльності соціуму. Статистичне зведення являє собою сукупність прийомів, за допомогою яких можливо одержати узагальнюючі статистичні показники як зведені ознаки масових явищ, що характеризують стан, взаємозв’язки і закономірності роз­витку явищ в цілому та дозволяють здійснювати діагностику регіонального соціуму.

Зведення статистичної інформації та її групування відбуваються на заса­дах методу статистичних угрупувань, за допомогою якого здійснюється ви­ділення серед досліджуваних явищ (процесів) характерних груп і підгруп за тими чи іншими ознаками. Структурні угрупування мають велике практичне значення при дослідженні структури однотипних явищ і процесів. Угрупу­вання використовуються для дослідження залежності в складних явищах, характеристика яких відображається однотипними показниками і різними значеннями.

Використання методу угрупувань при діагностиці регіонального соціуму дозволяє розв’язувати різні завдання. По-перше, це встановлення типології угруповань; по-друге, це визначення структурних ознак складу сукупності; по-третє, дослідження взаємопов’язаних варіативних ознак у межах тієї або іншої сукупності, це завдання розв’язується за допомогою аналітичних угру­пувань.

Під показниками діагностики продуктивних сил як інструменту розвитку регіонального соціуму слід розуміти якісні й кількісні характеристики стану, тенденції і напрямки соціального розвитку для оцінки відповідності реаль­них змін у соціально-економічних процесах і явищах науково обґрунтованим вимогам [296], сукупність окремих властивостей і станів відображає їх сут­тєві особливості в статиці і динаміці [297].

Узагальнюючі показники отримуються у результаті обробки статистич­них даних, які представляють собою абсолютні величини, на підставі яких розраховуються відносні й середні величини, показники варіації, виявляють­ся взаємозв’язки, здійснюється аналіз рядів динаміки, розраховуються індек­си (табл. 2.4) [255; 298].

Таблиця 2.4. Матриця вибору інструментарію діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму

Продовження табл. 2.4

Закономірності розвитку соціально-економічних явищ можна виявити, лише узагальнюючи однорідні явища та даючи узагальнену характеристику одиницям явища (табл. 2.5). У багатьох випадках для порівняння отриманих результатів ви­користовують середні величини, які використовуються з метою узагальнення ха­рактеристики масових, якісно однотипних соціально-економічних явищ.

Слід уточнити, що під середніми величинами слід розуміти узагальнюючі показники, в яких знаходять вираження дія умов і закономірність досліджу­ваного явища. Середня величина виражає собою відмінну особливість даної сукупності явищ, установлює найбільш типові риси сукупності. Ступінь ко­ливання ознаки необхідно вивчати, щоб отримати більш повне уявлення про об’єкт дослідження. При діагностиці регіонального соціуму в якості серед­ньої величини рекомендується використовувати еталонне значення, яке представлене у вигляді нормативних показників прийнятних для даної тери­торії. Використання еталону (зразок для порівняння) дає можливість визна­чити напрям розвитку об’єкту дослідження.

Таблиця 2.5. Система узагальнюючих статистичних показників діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму

Закінчення табл. 2.5

Соціально-економічні явища і процеси змінюються у часі, під впливом на них багатьох факторів соціального, економічного, технічного, інститу- ційного й іншого порядку. Побудова та аналіз рядів динаміки дозволяють дослідити зміни, які при цьому відбуваються, що стає одним із необхідних умов пізнання закономірностей розвитку регіонального соціуму. Ряди ди­наміки формуються в результаті зведення й угрупування матеріалів статис­тичного спостереження. У сучасній науці під рядом динаміки розуміють ряд статистичних показників, які характеризують зміну суспільних явищ у часі. Динамічний ряд є переліком хронологічних моментів (дат) або інтер­валів часу та відповідних ним статистичних показників. Використання ме­тоду динамічних рядів у діагностиці продуктивних сил у контексті розвит­ку регіонального соціуму дає можливість установити напрямок зміни пока­зників, наявність тенденцій у їх змінах, середній рівень, а також їхні темпи зростання і приросту.

Таким чином, ряди динаміки є надзвичайно важливим методом діагнос­тики, завдяки якому можна надати обґрунтоване пояснення змін соціально- економічних явищ у часі, виявити основні тенденції, закономірності та спрогнозувати їх розвиток у майбутньому, а також надати їм цифрову та графічну форму.

Часовий горизонт діагностики вибирається такий, щоб спостерігалися ви­димі контури змін, які відбуваються, у характері протікання процесів або стані явищ. Уявляється, що період в 10-20 років найбільшою мірою відпові­дає вимогам діагностики.

Ряд динаміки охоплює окремі відокремлені періоди, в яких можуть відбуватися зміни, які призводять до непорівнянності звітних даних з даними інших періодів. Тому для аналізу ряду динаміки необхідно приве­дення всіх складових його елементів до виду, який порівнюється. Для цього відповідно до завдань дослідження встановлюються причини, які зумовили непорівнянність аналізованої інформації, і застосовується від­повідний метод, що дозволяє здійснювати порівняння рівнів ряду дина­міки. В основі розрахунку показників рядів динаміки лежить порівняння його рівнів. Залежно від застосовуваного методу порівняння показники динаміки обчислюються за постійною і змінною базами порівнянь [294, с. 157, 161].

Порівняння, як метод діагностики, являє собою прийом, який дозволяє визначити взаємозв’язок і взаємозалежність між соціально-економічними явищами, їх розвиток, окремі характеристики, встановити ті чи інші законо­мірності, виявити фактори, що впливають на зміну аналізованих показників. Розрізняють такі види порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикаль­ний, трендовий. Горизонтальний порівняльний аналіз використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджува­них показників від базового (планового, минулого періоду, середнього рів­ня). Вертикальний порівняльний аналіз, використовується для вивчення структури соціально-економічних явищ. Трендовий аналіз застосовується при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд років до рівня базисного року, тобто при дослідженні рядів динаміки. Обов’язковою умовою порівняльного аналізу є порівняність порівнюваних показників, що допускає єдність об’ємних, вартісних, якісних, структурних показників; єдність періодів часу, за які проводиться порівняння; порівнянність методи­ки обчислення показників [299].

Важливим напрямком у дослідженні динаміки соціально-економічних процесів є визначення та опис загальної тенденції розвитку (тренду) дослі­джуваного явища, закономірностей зміни рівнів ряду. Це можна здійснити, застосовуючи спеціальні методи аналізу рядів динаміки. Конкретне їх вико­ристання залежить від характеру вихідної інформації та зумовлюється за­вданнями діагностики. Зміни рівнів рядів динаміки обумовлюються впливом на досліджуване явище ряду факторів, які, як правило, неоднорідні за силою, напрямком і часом їх дії. Постійно діючі фактори роблять на регіональний соціум визначальний вплив і формують у рядах динаміки основну тенденцію розвитку. Вплив інших факторів проявляється періодично. Це викликає по­вторювані в часі коливання рівнів рядів динаміки. Дія разових (спорадич­них) чинників відображається випадковими (короткочасними) змінами рів­нів рядів динаміки [294, с. 168]. Слід звернути увагу не те, що тренд — це спрямованість зміни показників, що визначаються шляхом обробки звітних і статистичних даних, а також встановлення на цій основі тенденцій зростання або спаду.

Особливістю діагностики регіонального соціуму в часі є те, що в одних рядах динаміки основна тенденція зростання проявляється при візуальному огляді вихідної інформації, в інших рядах динаміки загальна тенденція роз­витку безпосередньо не проявляється, оскільки на рівні ряду впливає велика кількість різноманітних факторів. Чим сильніше вплив короткострокових випадкових або систематично (циклічно) діючих факторів, тим складніше розкрити основну закономірність розвитку об’єкта дослідження. Вона може бути виражена розрахунковим шляхом у вигляді деякого теоретичного рівня [294, с. 169].

При аналізі рядів динаміки можуть бути виділені чотири компоненти, які формують рівні:

де T — головна (трендова) компонента, що відображає основну тенденцію розвитку (тренд);

C — циклічна (кон’юнктурна) компонента;

5 — сезонна компонента;

ε — випадкова компонента.

Залежно від взаємозв’язку компонента, що виділяється, модель ряду динаміки (часового ряду) може бути адитивною та мультиплікативною (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Види моделей ряду динаміки, які доцільно використовувати при діагностиці

Використовуючи запропоновані моделі в діагностиці, слід мати на увазі, що усі перелічені компоненти містять далеко не всі динамічні ряди. Найчасті­ше в практичних дослідженнях зустрічаються ряди, які містять трендову й ви­падкову компоненти. Щоб бачити вплив сезонної складової (наприклад, сезон­на міграція соціуму), потрібно мати ряд, рівні якого стосуються місяців або кварталів. Прояв циклічної компоненти, як правило, характерно для великих динамічних рядів, що пов’язано з економічними (бізнес) циклами. Чим менше вплив на рівні ряду нетрендових компонент, тим простіше виділити тренд — основну тенденцію досліджуваного ряду, його опис і прогнозування [300].

При виявленні форми тренда слід виходити з матеріальної природи досліджу­ваного явища, визначити внутрішні причини його розвитку, а також зовнішні умо­ви й фактори, що впливають на нього. Поширеним прийомом виявлення форми тренду є графічне зображення часового ряду. Найбільш надійні методи вибору рівняння тренда засновані на властивостях різних кривих, застосовуваних при ана­літичному вирівнюванні. Такий підхід дозволяє пов’язати тип тренда з тими чи ін­шими якісними властивостями розвитку явища. Слід зазначити, що в більшості випадків практично прийнятним є метод, який ґрунтується на порівнянні характе­ристик зміни приростів досліджуваного динамічного ряду з відповідними характе­ристиками кривих зростання. Для вирівнювання вибирається та крива, закон зміни приросту якої найбільш близький до закономірності зміни фактичних даних [300]. У таблиці 2.7 наводиться перелік найбільш використовуваних при аналізі динаміч­них рядів видів кривих, і зазначаються відповідні «симптоми», за якими можна визначити, який вид кривих підходить для вирівнювання.

Після визначення рівняння тренда, необхідно обчислити оптимальні зна­чення параметрів тренда виходячи з фактичних рівнів. З цією метою викори­стовують метод найменших квадратів. Для кожного типу тренда метод най­менших квадратів дає систему нормальних рівнянь, вирішуючи яку, обчис­люють параметри тренда.

Статистичні криві, що відображають динаміку явищ і процесів основних складових соціального життя регіонального соціуму, можуть відрізнятися використанням координатних сіток, які визначають характер графічного представлення та динаміки. Різниця полягає у виборі масштабів побудови вер­тикальних і горизонтальних шкал, що призводить до зміни конфігурації кри­вих. Таким чином, використання графічного методу в діагностиці регіонального соціуму обумовлено необхідністю зображення показників та їх залежності за допомогою геометричних фігур. Слід зазначити, що графічний метод у діаг­ностиці не використовується як самостійний, але він використовується з ме­тою ілюстрації змін, які відбуваються.

Таблиця 2.7. Матриця відповідності кривої тренду до змін показників у ряді динаміки

Закінчення табл. 2.7

Балансовий метод передбачає зіставлення взаємозв’язаних показників процесів відтворення регіонального соціуму кількісними співвідношеннями. При застосуванні балансового методу зв’язок між окремими показниками виражається у формі рівності підсумків, отриманих в результаті різних спі- вставлень. Так існує балансова залежність (баланс категорій населення) між чисельністю постійного (NnH) і наявного населення (Nhh), тимчасово відсутніми (Nme) і тимчасово проживаючими (Nmn). Балансовий метод ґрунтується на використанні рівності, наприклад, Nnn = Nhh + Nme - Nmn.

На засадах рівняння демографічного балансу визначаються тенденції змі­ни відтворення населення регіону:

Використання індексного методу в діагностиці, який засновується на відносних показниках, висловлює відношення рівня даного явища до його рівня, взятому в якості бази порівняння або до рівня аналогічного явища, прийнятого в якості бази порівняння. Важливим аргументом у використан­ні індексного методу є те, що його можливо застосовувати при дослідженні складних явищ, окремі елементи яких невимірні. Як відносні показники ін­декси необхідні для визначення динаміки явищ і процесів. Індексний метод дозволяє провести розкладання за факторами відносних і абсолютних від­хилень узагальнюючого показника. За допомогою цього методу можна встановити діагноз стану соціально-економічних явищ та процесів, які від­буваються.

Метод кореляційного та регресійного (стохастичного) аналізу використо­вується з метою визначення тісноти зв’язку між показниками, що не перебу­вають у функціональній залежності, тобто зв’язок проявляється не в кожно­му окремому випадку, а в певній залежності. У параграфі 1.3 роботи доведе­но, що всі явища і процеси розвитку регіонального соціуму підпорядковані одна іншій та знаходяться у взаємозв’язку та взаємообумовленості. Одні з них безпосередньо зв’язані між собою, інші побічно. Причинно-наслідкові відносини форм життєдіяльності населення виявляються у формі зв’язку явищ та процесів, коли зміна одного з них (причини) веде до зміни іншого (слідства). Слід зазначити, що під кореляцією зрозуміють зв’язок між явища­ми, якщо одне з них входить до числа причин, що визначають інші, або якщо є загальні причини, що впливають на ці явища (функція є окремим випадком

кореляції). За допомогою кореляційного зв’язку в діагностиці вирішуються такі завдання:

• складається модель діючих факторів (рівняння регресії);

• надається кількісна оцінка тісноти зв’язку (коефіцієнт кореляції) [255, с. 56].

Кореляційно-регресійний аналіз використовується для дослідження форм зв’язку, що встановлюють кількісні співвідношення між випадковими вели­чинами досліджуваного процесу. У дослідженнях соціально-економічних процесів цей метод застосовують для побудови умовних прогнозів і прогно­зів, заснованих на оцінці стійких причино-наслідкових зв’язків. У процесі регресійного аналізу вирішуються певні завдання. По-перше, це вибір неза­лежних змінних, які суттєво впливають на залежну величину. Дане завдання вирішується шляхом аналізу досліджуваного взаємозв’язку по суті. По-дру­ге, це завдання визначає форму рівняння регресії, оцінювання параметрів. Яка вирішується за допомогою того чи іншого статистичного методу оброб­ки спостережень [301].

Застосування економіко-математичних методів у діагностиці обґрунтова­но їх можливостями математично описати об’єкт дослідження, при якому економічні закономірності виражені в абстрактному вигляді за допомогою математичних співвідношень [302]. Метою моделювання соціально-економі­чних процесів є визначення оптимального варіанту дієвого механізму впливу на розвиток усіх складових соціального життя соціуму.

Побудова економіко-математичної моделі на основі попереднього ви­вчення об’єкта дослідження й виділення його істотних характеристик, зістав­лення результатів аналізу моделі з даними об’єкта, коректування моделі складають зміст методу моделювання. Сутність економіко-математичної моделі виявляється у повному вичерпному описі процесу отримання та обро­бки вихідної інформації та правил вирішення розглянутої задачі. Викорис­тання економіко-математичних методів надає можливість:

• формально описати зв’язки між соціально-економічними змінними;

• вирішити завдання оптимізації планування та управління;

• своєчасно реагувати на зміни цілей, обмежень на ресурси, залежностей між параметрами і адекватно коригувати плани й управлінські рішення;

• отримати інформацію про об’єкт дослідження, його функціонування;

• спрогнозувати об’єкт дослідження і його поведінку в майбутньому [302].

Отже, економіко-математичні методи застосовуються для вибору найкра­щих, оптимальних варіантів, що визначають соціально-економічний розви­ток регіонального соціуму в умовах, що склалися. Цей метод відображає багатосторонні і причинно-наслідкові зв’язки між результатами і факторами розвитку на основі математичної обробки статистичних даних, дозволяє вра­ховувати особливості розвитку об’єкта діагностики.

Застосування прогнозування, як метода в якому використовується як на­копичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення є завершальним етапом діагностики відтворення продуктивних сил в контексті розвитку регіонального соціуму. Методи про­гнозування представлені сукупністю заходів і способів мислення, що вмож­ливлює на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних та ендогенних зв’язків об’єкта прогнозування, а також вимірювань їх у межах явища або процесу, що розглядається, ймовірний висновок стосовно майбутнього роз­витку об’єкта [303].

Прогнозування передбачає систему наукових доведень, використання ме­тодів і прийомів з різним ступенем формалізації, узгодженість окремих ви­сновків і оцінок щодо майбутнього розвитку процесу. У світовій практиці прикладного прогнозування використовують різні методи: статистичні (про­гнозна екстраполяція), функціонально-ієрархічні (прогнозні сценарії), мето­ди структурної аналогії, імітаційного моделювання, експертні оцінки. При прогнозуванні соціально-економічних процесів перевага надається статисти­чним методам, прогнозним результатом яких є очікувані у майбутньому значення характеристик процесу [304].

Таким чином, проведення діагностики відтворення продуктивних сил у контексті розвитку регіонального соціуму здійснюється на основі застосу­вання відповідного методу як загального підходу до дослідження та конкрет­ної методики як сукупності спеціальних прийомів, які спрямовані на досяг­нення загальної мети діагностики, яка полягає у встановленні обгрунтовано­го та своєчасного діагнозу про стан об’єкта дослідження.