12.3.2 Загальна характеристика механізму державного регулювання роботи транспорту

Форми та механізми державного регулювання розвитку-транспорту зумовлені низкою чинників, зокрема: рівнем розвит­ку національної економіки та роллю транспорту в забезпеченні її ефективного функціонування: розвитком різних видів транспор­ту та їхньою порівняльною конкурентоспроможністю: наявністю та перспективами розвитку транспортних мереж: питомою вагою приватної власності в різних видах транспорту

Сучасні тенденції у співвідношенні видів транспорту в ме­жах транспортних систем розвинутих держав є наслідком зміни їхньої порівняльної конкурентоспроможності в різних сферах використання за умов науково-технічного прогресу, політики мо­нополій і держави.

Зокрема, для транспортної системи США характерним є широке застосування змішаних перевезень, тоді як у країнах За­хідної Європи переважають перевезення "від дверей до дверей" одним видом транспорту. Передумовою цього є порівняно неве­ликі відстані перевезень, розгалужена мережа залізниць і ще гус­тіша мережа автомобільних доріг високої якості.

Динаміка вантажообігу окремих видів транспорту нерівно­мірна: відбувається перерозподіл їхньої питомої ваги у сумарно­му вантажообігу, що зумовлено потребою зменшити час достав­ки вантажу і знизити витрати на перевезення.

Автомобільний транспорт США і ФРН має високу частку (80% і більше) міжміських сполучень. Збільшенню кількості ав­томобільних перевезень сприяє спеціалізація автопарку і широке використання автопоїздів.

421

В умовах надлишку провізних спроможностей транспорт­них систем рухомий склад транспорту США і ФРН оновлюється (амортизаційний період експлуатації вантажних транспортних засобів становить 4-5 років; автобусів і легкових автомобілів -4-6 років).

Витрати на утримання і експлуатацію доріг у США станов­лять понад 3%, у ФРН - 3.7% національного доходу, більшу час­тину цієї суми (у США - половина) спрямовують на будівництво автомагістралей вищого типу і реконструкцію доріг.

Багато форм і методів організації автомобільних вантажних перевезень, що діють у розвинутих державах, частково викорис­товують в Україні. Відмінності полягають більше у виборі опти­мальних, вигідних з погляду споживачів транспортних послуг та економних з погляду перевізників форм і методів перевезення конкретного вантажу в конкретній ситуації.

У країнах Західної Європи структуру, сферу діяльності, фор­ми організації праці, кількість персоналу транспортні фірми виз­начають самостійно на підставі логічних ділових розрахунків.

Держава, зазвичай, не втручається у виробничу і фінансово-господарську діяльність фірм. Державні органи (Міністерство транспорту, транспортні комітети та ін.) обмежують свою діяльність розробкою транспортного законодавства, видачею ліцензій на право водіння автотранспортними засобами, запро­вадженням правил руху, технічних норм обслуговування і конт­ролем за їхнім дотриманням. Важливішим завданням цих органів є організація будівництва, експлуатації і планування мережі доріг, яка у більшості випадків є власністю держави. Проте у всіх цих країнах прийняті відповідні законодавчі норми, які регулюють порядок створення і ліквідації фірм, їхні права, обов'язки і відпо­відальність.

Фірма обов'язково повинна бути зареєстрована у відповід­них державних органах. Що стосується транспортних фірм, то вони повинні мати дозвіл на організацію комерційних перевезень:

на міські перевезення такий дозвіл дає міська влада, на приміські - власті штату, департаменту, на міжміські - центральні органи

422

влади. Щоб одержати відповідний дозвіл компанія (фірма) повинна відповідати конкретним вимогам, зокрема, мати таке: відповідну суму активів, власний або орендований автомобільний парк, од­ного або декількох поручителів про "надійність" компанії та ін.

Дозвіл на комерційні перевезення покладає на автобусну (ван­тажну) компанію такі обов'язки: повністю задовольняти потреби у перевезеннях пасажирів (вантажів), дотримуватись у комерційній діяльності відповідного рівня рентабельності, частоти руху, якості перевезень тощо.

Вищим органом управління великою транспортною фірмою є рада директорів, у яку входять директори всіх важливіших підрозділів, а також директори банків, юридичних закладів, про­мислових фірм, що надають відповідні послуги транспортній фірмі.

Розвиток і вдосконалення галузі транспорту в Україні відбу­вається відповідно до національної програми з урахуванням пріо­ритету та на підставі досягнень науково-технічного прогресу.

Згідно з Законом України "Про транспорт"1 державне регу­лювання в цій галузі повинне забезпечувати таке:

своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони Ук­раїни;

захист прав громадян під час їхнього транспортного обслу­говування;

безпечне функціонування транспорту;

додержання потрібних темпів і пропорцій розвитку націо­нальної транспортної системи;

захист економічних інтересів України, законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспорт­них послуг;

створення однакових умов для розвитку господарської діяль­ності підприємств транспорту;

обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

_____

1 Відомості Верховної Ради України. 1994. №51. C.1305-1315.

423

координацію роботи різних видів транспорту;

ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

охорону довкілля від шкідливого впливу транспорту. Державне управління діяльністю транспорту провадять за допомогою економічної (податкової, фінансово-кредитної, тариф­ної. інвестиційної) та соціальної політики, зокрема, наданням до­тацій на пасажирські перевезення.

Державне регулювання в галузі транспорту ведуть Міністер­ство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені органи залежно від їхньої компетенції.

Відповідно до "Положення про Міністерство транспорту України", затвердженого Указом № 1186/95 Президента України від 22 грудня 1995 p.. Міністерство транспорту України керує транспортно-дорожнім комплексом, відповідає за його розвиток.

До сфери управління "Укравтотрансу" належать об'єднан­ня, підприємства, установи й організації автомобільного транс­порту за переліком Міністерства транспорту України. Схема уп­равління автомобільним транспортом України показана на рис. 12.7.

"Укравтотранс", виконуючи покладені на нього обов'язки, взаємодіє безпосередньо або через територіально-виробничі об'єднання автотранспорту з центральними та місцевими органа­ми державної виконавчої влади, органами виконавчої влади АР Крим, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, а також відповідними органами інших держав у межах вимог чинного законодавства.

У межах своїх повноважень на підставі законодавства Украї­ни "Укравтотранс" видає накази, організовує та контролює їх вико-

424

Рис. 12.7. Схема управління автомобільним транспортом.

нання. Державна акціонерна автомобільна компанія "Укравтотранс" є правонаступником колишнього "Совтрансавто" і координує ро­боту регіональних автотранспортно-експедиційних комбінатів.

Відносини підприємств транспорту загального користуван­ня з центральними та місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування побудовані на підставі по­датків, податкових пільг, запроваджених нормативів та інших еко­номічних засобів відповідно до чинного законодавства України.

Втручання у господарську діяльність підприємств транспор-

425

ту, відволікання їхнього експлуатаційного персоналу на інші ро­боти місцевими органами влади і самоврядування недопустима, крім випадків, передбачених законами України.

Органи управління транспортом сприяють органам влади і самоврядування у виконанні ними своїх повноважень щодо со­ціального та економічного розвитку транспорту, спільно з ними виконують програми захисту довкілля, розробляють узгоджені за­ходи для забезпечення безперебійної роботи транспорту у разі сти­хійного лиха, аварій, катастроф та під час ліквідації їхніх наслідків. координують роботу щодо запобігання аваріям і правопорушен­ням на транспорті, а також організовують взаємодію різних видів транспорту з метою ефективнішого їх використання, підвищення якості обслуговування.

Місцеві органи влади і самоврядування у межах своїх по­вноважень надають допомогу підприємствам і організаціям транс­порту у поліпшенні їхньої діяльності, об'єднують кошти підприємств, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, кооперативів (за їхньою згодою), а такж бюджетні та позабюджетні кошти для вдосконалення транспортної мережі, будівництва вокзалів, шляхо­проводів, інших об'єктів транспорту.

Будівництво вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеропортів, пішохідних мостів, тунелів, пасажирських платформ, метрополі­тенів, придбання пасажирського рухомого складу, утримання й упорядкування шляхів сполучення та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням пасажирів і перевезенням вантажів, викону­ють за кошти державного і місцевих бюджетів та підприємств транспорту у порядку, передбаченому законодавством України, а також з залученням добровільних внесків підприємств та органі­зацій усіх форм власності й громадян.

Підприємства транспорту виконують перевезення та надають послуги на підставі державних контрактів, державних замовлень і договорів на перевезення пасажирів та вантажів з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту.

426

Комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з відправленням і одержанням вантажів, надають експедиторські організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Економічні відносини підприємств транспорту грунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

Ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту запроваджують з метою:

гарантування безпеки і надійності роботи транспорту;

обмеження монополізму та розвитку конкуренції;

створення однакових умов для розвитку господарської діяль­ності підприємств транспорту.

Ліцензії на ведення транспортної діяльності видають Міністерство транспорту України та інші уповноважені на це орга­ни в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортні засоби повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповід­ний сертифікат.

Питання безпеки руху транспортних засобів на території України, пов'язані з діяльністю транспорту інших держав, перед­бачені нормами, прийнятими в Україні, та міжнародними догово­рами України.

Діяльність усіх видів транспорту координує Міністерство транспорту України, у межах регіонів - комісії з координації ро­боти транспорту, створені органами місцевої влади і самовряду­вання. Вони діють відповідно до положення, затвердженого Ка­бінетом Міністрів України.