Функції соціально-економічного прогнозування

Розбіжності між прогнозуванням і плануванням обумовлюють різницю в їхніх функціях. Якщо планування спрямоване на прийняття та втілення управлінських рішень, то метою прогнозування є створення наукових передумов для їх прийняття.

Науковий аналіз соціально-економічних процесів і тенденцій за змістом передбачає три стадії:

ретроспекція (від лат. retro — назад + spectare — дивитися) — етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об’єкта для одержання його систематизованого опису.

діагноз (від гр. diagnōsis — розпізнання, визначення) — етап прогнозування, на якому досліджується об’єкт з метою виявлення тенденцій його розвитку і вибору методів та моделей прогнозування;

проекція (від лат. prozectio — кидати вперед) — етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляється прогноз об’єкта, здійснюється оцінювання вірогідності, точності або обґрунтованості прогнозу.

Дослідження об’єктивних зв’язків соціально-економічних явищ за кожної конкретної ситуації здійснюється через виявлення причин і наслідків їх виникнення. Під час прогнозування необхідно враховувати невизначеність, що її обумовлено ймовірнісним характером вияву економічних законів, неповнотою їх знання, наявністю суб’єктивного фактора під час прийняття рішень, недостатністю й неповнотою інформації.

Оцінювання об’єкта прогнозування здійснюється за допомогою якісних характеристик і кількісних параметрів. За своєю суттю прогнозування є безперервним процесом, який зумовлений необхідністю постійного уточнення й коригування прогнозів з урахуванням розвитку прогностики та економічної науки, а також виникненням нових економічних явищ.

Виявлення альтернатив соціально-економічного розвитку дає можливість нагромаджувати необхідні наукові матеріали для обґрунтування вибору управлінських рішень.