4.1. Сутність і головні принципи економічного та соціального прогнозування

Для виконання функцій державного регулювання економіч­ними процесами потрібно спрогнозувати наслідки багатьох еко­номічних явищ, щоб правильно вирішити теперішні завдання. Для цього потрібне прогнозування на всіх ієрархічних рівнях управ­ління.

Під прогнозом (лат. - forecast) розуміють науково обгрунто­ване міркування про можливий стан об'єкта у майбутньому. Ук­ладача прогнозу називають прогнозистом, а процес розробки про­гнозів - прогнозуванням. Прогнозування поєднує в собі два еле­менти - передбачення і пропонування. Відповідно до цього виді­ляють пошуковий і нормативний прогнози. Якщо у першому ви­падку описують можливі перспективи, стани, вирішення проблем майбутнього, то у другому - визначають бажаний (можливий) стан розвитку явища під впливом цілеспрямованої діяльності. Пошу­ковий прогноз має здебільшого теоретико-пізнавальний характер, не враховує цілеспрямованих дій з боку суб'єктів управління. Його завдання - з'ясувати, як розвиватиметься досліджуваний об'єкт у разі збереження існуючих тенденцій. Нормативний прогноз має управлінський характер, пов'язаний з можливістю прийняття на підставі отриманих знань управлінського рішення, його розроб­ляють на засадах наперед визначених цілей. Проте прогноз по­рівняно з гіпотезою має значно більшу визначеність, оскільки грун­тується не тільки на якісних, а й на кількісних параметрах і тому дає змогу характеризувати майбутній стан об'єкта також кількісно. Водночас прогноз, як і гіпотеза, має ймовірнісний характер.

66

Важливою складовою прогнозування є прогнозування еко­номічне. Воно грунтується на вивченні закономірностей розвитку різних економічних явищ і процесів, виявляє найбільш імовірнісні та альтернативні шляхи їх розвитку і дає базу для вибору та об­грунтування економічної політики.

Ведення економічного і соціального прогнозування перед­бачає вивчення потенціалу України (регіону, галузі, підприємства), зкорема, економічного і соціального (сукупності трудових ре­сурсів, розвіданих, нерозвіданих і використовуваних природних ресурсів, джерел енергії), науково-технічного (сукупність трудо­вих, матеріальних, фінансових ресурсів сфери науки і наукового обслуговування, нагромаджених знань у галузі суспільних, при­родничих, технічних наук, а також передового досвіду), промис­лово-виробничого (сукупність галузей промислового виробницт­ва, будівельної індустрії, транспорту і зв'язку, їхніх виробничих потужностей, основних фондів і трудових ресурсів), сільськогос­подарського (сукупність трудових ресурсів, зайнятих у сільсько­господарському виробництві, технічних засобів, ресурсів рослин­ництва, а також лісних і водних), потенціалу соціального розвит­ку (охорони здоров'я, культури і мистецтва, спорту, туризму, за­гальної і професійної освіти, підготовки фахівців вищої кваліфі­кації, різних видів громадської діяльності, об'єктів соціальної інфраструктури).

Головні функції прогнозування такі:

науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій;

дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ господарського розвитку у конкретних умовах;

оцінка сформованого рівня розвитку конкретної ситуації і виявлення тенденцій, які можуть скластися у майбутньому пе­редбачення нових ситуацій та їхня оцінка;

виявлення можливих альтернатив розвитку економіки у пер­спективі, нагромадження наукового матеріалу для обгрунтовано­го вибору певних рішень.

67

Для виконання зазначених функцій соціально-економічне прогнозування повинне грунтуватися на певних принципах, а саме:

системності, наукової обгрунтованості, альтернативності, адекват­ності.

Принцип системності прогнозування, за визначенням О. Анчишкіна, означає, що, з одного боку, економіку розглядають як єдиний об'єкт, а з іншого, - як сукупність порівняно само­стійних напрямів (блоків) прогнозування1. Цей підхід передбачає побудову прогнозу на підставі системи методів і моделей. Сис­темність означає певну черговість використання моделей для фор­мування прогнозу економічного і соціального розвитку країни, регіону, галузі тощо.

Наукова обгрунтованість означає, що в економічних прогно­зах усіх рівнів потрібно враховувати вимоги об'єктивних еконо­мічних законів, вітчизняний та іноземний досвід формування про­гнозів.

Принцип альтернативності прогнозування грунтується на потребі побудови альтернатив у разі передбачення майбутнього розвитку об'єкта прогнозування.

Адекватність прогнозу об'єктивним закономірностям харак­теризує не тільки процес виявлення, а й оцінку стійких тенденцій і взаємозв'язків у розвитку економіки та створення теоретичного аналога реальних економічних процесів з їхньою повною і точ­ною імітацією2. Для цього потрібно, щоб методи і моделі, які ви­користовують під час формування прогнозів, пройшли експери­ментальну перевірку щодо точності у визначенні змісту процесів, які прогнозують.

_____

1 Див.: Анчишкин А. Методология прогнозирования развития народного хозяйства // Вопр. зкономики. 1980. №1. С.20.

2 Див.: Основы зкономического и социального прогнозирования: Учеб. для вузов /Под ред. проф. В.Н. Мосина, Д.М. Крука. М.: Высш. шк., 1985

68