Характеристика структури економіки України

Характеризуючи сучасний стан економіки України, слід зазначити, що серед багатьох факторів формування негативних тен­денцій її розвитку дуже вагому, якщо не головну, роль відіграють структурні диспропорції.

― втратою прогресивної соціальної орієнтованості, невідповідністю потребам людини. Питома вага предметів споживання у загальному обсязі продукції промисловості 1988 р. становила лише 33,1 %, тоді як у країних із високорозвиненою ринковою економікою цей показник сягає 50—60 %;

― порушенням оптимальних відтворювальних пропорцій, передусім переважним розвитком виробництва засобів виробництва (група «А») порівняно з виробництвом предметів споживання (група «Б»);

― різкою диференціацією технічного рівня виробництва у різ­них галузях, а також на підприємствах однієї галузі, що є наслідком диспропорцій у сфері інвестування, розподілі матеріальних ресурсів, ціноутворенні, які панували в адміністративно-команд­ній системі. Це так звана проблема технічно відсталих підприємств, які успадкувала Україна;

― ресурсомістким і переважно витратним характером виробництва, який значно знижує конкурентоспроможність українських товарів на світовому ринку;

― обмеженістю паливно-енергетичних і мінеральних ресурсів. Це на 60—80 % стосується таких важливих ресурсів, як нафта і газ, пальне для атомних електростанцій, кольорові метали та ін.

― високим рівнем концентрації та монополізації виробництва. За даними 1991 р., 85 % номенклатури промислової продукції вироблялося поодиночними підприємствами, що характеризує високий ступінь монополізації виробництва;

― низькою «товарністю» кінцевої продукції, сировинною та напівфабрикатною спрямованістю експорту. Практично всі галузі промисловості України були технологічно пов’язані з підприємствами країн колишнього Союзу. Лише 20 % вітчизняних промислових підприємств на початку 90-х років мали замкнений цикл виробництва в межах України[2]. Після проголошення цими країнами незалежності технологічні зв’язки почали різко розриватися, а підприємства (надалі й цілі галузі) зазнавали виробничих криз, пов’язаних, з одного боку, з відмовою колишніх замовників від кінцевої продукції, що виготовляється в Україні, а з іншого — припиненням виробництва комплектуючих виробів і сировини, що надходили на українські підприємства.

Головним фактором такої технологічно-структурної кризи було скорочення загального попиту на продукцію машинобудування за рахунок скорочення замовлень на виробництво озброєння та технологічне обладнання з причин або його застарілості, або відсутності коштів у замовників. Іншим фактором уважається зростання обсягів імпорту товарів споживчого та виробничого призначення під впливом зниження якісної та цінової конкурентоспроможності вітчизняного виробництва за умов непідготовленої лібералізації зовнішньої торгівлі[3]. Отже, протягом 1991—1999 рр. в Україні постійно відбувалося нерівномірне скорочення випуску товарів і послуг, унаслідок чого сформува­лася неоптимальна структура економіки. За цей період загальний випуск товарів і послуг знизився на 60 %, випуск продукції промисловості — більш як на 66 %, сільського господарства — на 51 %, транспорту і зв’язку — на 80 %, будівництва — на 88 %[4].

Одним з основних показників, які характеризують ефективність структури економіки, є співвідношення між валовим внутрішнім продуктом (доданою вартістю + податки на продукти за виключенням субсидій) та проміжним споживанням у випуску товарів і послуг (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

ДИНАМІКА ПИТОМОЇ ВАГИ ПРОМІЖНОГО СПОЖИВАННЯ І ВВП

У ВИПУСКУ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ (У ФАКТИЧНИХ ЦІНАХ, % ДО ВИПУСКУ)

Як свідчать дані таблиці, у 1992—2000 рр. розміри проміжного споживання по відношенню до ВВП мали тенденцію до зменшення, хоча ще залишалися значно вищими порівняно з провідними індустріально розвиненими країнами.

Нині структура економіки України ще не відповідає повною мірою вимогам ринкової самоорганізації, яка б розвивалася на засадах сінергетики, тобто за рахунок ендогенних (внутрішніх) факторів інтенсифікації виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу та економного використання ресурсів.

Ефективність структури економики значною мірою визначається характером розвитку її виробничої сфери, і зокрема промисловості. У промисловому комплексі України переважна частка припадає на базові галузі (табл. 4.2). Порівняння цієї структури з аналогічною структурою високорозвинених країн показує, що питома вага базових галузей в промисловості України є вдвічі біль­шою.

Таблиця 4.2

ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ* (%)

Слід зазначити, що на початку 90-х років унаслідок існуванняя ситеми ціноутворення, яка не відповідала світовій, частка базових галузей становила близько 20 %, що практично дорівнювало аналогічній частці в галузевій структурі розвинених країн. Перерахунок цієї частки за світовими цінами показав, що фактич­но вона становила 44—49,8 %[5]. Унаслідок лібералізації цін питома вага базових галузей протягом 1992—1999 рр. різко зросла й ще збільшила відрив за цим показником від розвинених країн. Починаючи з другої половини 1999 р. призупинено темпи випуску енерго- і капіталомістких проміжних продуктів й прискорено випуск продукції кінцевого призначення з більш високим вмістом доданої вартості: частка базових галузей зменшилася майже до 47 %.

Зміни кон’юнктури на продукцію промисловості без відповідної реструктуризації та технологічної модернізації підприємств призвели до зниження ступеня використання виробничих потужностей, що обумовило збільшення умовно-постійних витрат у собівартості одиниці промислової продукції. Низький рівень продуктивності праці, занадто висока матеріало- та енергомісткість, збільшення умовно-постійних витрат разом із непомірно високими витратами на реалізацію продукції за рахунок існування довгого ланцюга посередників призвели до невиправданого збільшення цін, зниження цінової конкурентоспроможності вітчизня­ної продукції.

Для закріплення в майбутньому позитивних структурних зрушень потрібно здійснити комплекс заходів, спрямованих на поліпшення структури інвестицій та протидію монопольному ціноутворенню на продукцію базових галузей промисловості.