Методи планово-економічних розрахунків

Основними методами планово-економічних розрахунків є балансовий і нормативний.

Сутність балансового методу в макроекономічному плануванні полягає в застосуванні прийомів і розрахунків, які уможлив­люють установлення зв’язку та узгодження між потребами й засобами для їх забезпечення.

S Рi = S Пj,

де Рi — ресурси i-го виду; Пj — потреби j-го виду.

Отже, кожний баланс являє собою дві взаємопов’язані групи показників (частин, розділів балансу). Перша узагальнює ресурси в розрізі джерел, друга характеризує потреби за напрямами їх використання. Залежно від виду балансу ресурсна частина може мати назви: «доходи», «попит», «надходження»; а частина, яка характеризує потреби, — «витрати», «пропозиція», «розподіл».

Класифікація балансів здійснюється за багатьма ознаками. За масштабами об’єкта планування вирізняють баланси народногосподарські, галузеві, регіональні і т. ін.; за часовою ознакою — статичні й динамічні баланси; за одиницями виміру — натуральні (матеріальні), вартісні (фінансові), трудові баланси і т. д.

Балансові розрахунки в макроекономічному плануванні передбачають широке використання соціально-економічних норм і нормативів.

Нормативний (техніко-економічних розрахунків) метод засновано на використанні прогресивної, науково обґрунтованої системи норм і нормативів. За допомогою норм і нормативів визначають потреби у виробництві продукції (робіт, послуг), обґрун­товують можливості задоволення цих потреб, здійснюють контроль за ефективністю використання ресурсів під час реалізації планових завдань (див. підрозд. 1.4). Норми і нормативи за методикою розрахунків є якісними, відносними показниками. Вони побудовані здебільшого як показники місткості та віддачі. Показ­ники місткості (Нм) характеризують нормативні витрати ресурсів на одержання певного результату (ефекту).

,

де Р — витрати ресурсів; Е — соціально-економічний результат. Наприклад, фондомісткість — це співвідношення середньорічного обсягу основних фондів до валового випуску галузі. Так само будуються норми й нормативи, наприклад, навантаження на об’єкти соціальної сфери — співвідношення чисельності населення певної категорії (реґіону) і середньорічної кількості ліжок в установах охорони здоров’я і т. п.

Нормативні показники віддачі (Нв) є оберненими показниками місткості:

.

До таких показників належать нормативи фондовіддачі, рентабельності, загальної ефективності капітальних вкладень, забезпеченості населення послугами та кадрами обслуговування соціальної сфери і т. д.

У планово-економічних обґрунтуваннях нормативи є своєрідною константою, яка уможливлює здійснення двох типів розрахунків. По-перше, можна визначити очікуваний результат за наявних ресурсів і, по-друге, визначити потребу в ресурсах для досягнення певного цільового результату:

,

де Ео, Ец — очікуваний та цільовий результати;

Рн, Рп — ресурси, відповідно наявні та потрібні.

Система норм і нормативів складається з таких основних груп:

1. Норми ефективності суспільного відтворення (норми матеріало-, енерго-, трудомісткості ВВП, коефіцієнт нагромадження і т. п.).

2. Норми та нормативи затрат праці (відношення ВВП або валового випуску галузей економіки до чисельності трудових ресурсів і т. ін.).

3. Норми та нормативи витрат сировини, матеріалів, палива, енергії (витрати ресурсів на 1 грн ВВП або валового випуску).

4. Норми та нормативи капітальних вкладень і капітального будівництва (загальна та порівняльна ефективність капітальних вкладень, питомі капітальні вкладення і т. д.).

5. Фінансові норми та нормативи (бюджетозабезпеченість населення, нормативи відрахувань до місцевих бюджетів загальнодержавних податків, норми амортизації і т. д.).

6. Соціальні норми та нормативи (норми споживання населенням товарів і послуг, нормативний споживчий кошик, нормативний споживчий бюджет, забезпеченість населення послугами та об’єктами соціальної сфери, мінімальна заробітна плата і т. д.).

7. Екологічні норми та нормативи (витрати води на 1 грн валового випуску галузі, норми викидів шкідливих речовин у повітря або водний басейн і т. д.).