Регулювання інвестиційної діяльності проведенням гнучкої амортизаційної політики

Амортизаційна політика є одним з головних важелів, що дають змогу державі на макрорівні впливати на інвестиційну сферу. У промислово розвинених країнах серед джерел інвестиційних ресурсів кошти амортизаційного фонду, який є часткою власних коштів підприємств, найвагоміші.

Аналізуючи процеси відтворення основних фондів в Україні, більшість економістів погоджується з тим, що існуюча амортизаційна політика не сприяє, а навпаки, протидіє нагромаджуванню інвестиційних ресурсів. Багаторазові затримки індексації основних фондів, застосування занижених індексів і коефіцієнтів призвели до того, що розміри амортизаційних відрахувань підприємств стали в кількадесят разів меншими від сум, реально необхідних для відтворення основних фондів. За останні 10 років амортизаційні фонди українських підприємств практично повністю втратили своє значення як джерело власних коштів для фінансування інвестицій.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997 р.) для всіх суб’єктів підприємницької діяльності встановлено режим прискореної амортизації, який ґрунтується на запровадженні підвищених, але постійних на весь період, норм амортизаційних нарахувань і розрахунку зносу виходячи із залишкової вартості груп основних фондів. В економічній літературі такий метод називається методом залишку, що зменшується. Ці заходи можна було б розцінювати як намагання держави суттєво знизити загальний рівень оподаткування внаслідок перерозподілу прибутку в амортизаційні фонди й відповідного скорочення податкової бази для визначення податку на прибуток. Більший обсяг сформованих коштів амортизаційного фонду міг би бути спрямованим на нове інвестування. На жаль, загальну позитивну спрямованість прискореної амортизації у 1998—1999 рр. було суттєво обмежено визначеним у Законі порядком нарахування амортизації та порядком відрахувань частини амортизаційних коштів до бюджету. Так, за оцінками газети «Бізнес», унаслідок обов’язкового відрахування 10 % амортизації до бюджету в Україні було фактично припинено роботу на 200 тис. підприємств, а бюджет недоотримав 3,5 млрд грн[8].

З метою активізації інвестиційних процесів доцільно: проводити індексацію основних фондів відповідно до темпів зростання цін з періодичністю не менш як один раз на рік; відмовитися від застосування знижувальних коефіцієнтів до норм амортизації; припинити практику вилучення амортизаційних нарахувань до бюджету; дозволити підприємствам самостійно вибирати методи амортизації та вільно переходити з прискорених методів на рівномірні; запровадити систему контролю цільового використання амортизаційних фондів на цілі інвестування у виробництво.